У Верховній Раді зараз йде боротьба не тільки за персональне голосування, а за законність в цілому

Кажуть, що зараз замість реальних справ опозиція б’ється в Раді за нічого не значуще персональне голосування. Мовляв, все одно в олігархів з Партії Регіонів та їх давніх союзників комуністів є більшість і, навіть якщо введуть персональне голосування, нічого не зміниться. Докорінно невірна думка.

У Верховній Раді зараз йде боротьба не тільки за персональне голосування, а за законність в цілому. За роки правління президента Віктора Януковича держава асфальтовим катком вкатала в землю спочатку свої власні стримуючі інституції, а потім всіх інших, хто опинився в нього на шляху. При цьому на всіх етапах концентрації влади, законності приділялася мінімальна увага: більшість у парламенті сформували не партії, а тушки, попередню редакцію Конституції повернули з процесуальними порушеннями, Конституційний Суд приймав сумнівні рішення, а потрібні закони штампувалися парламентом без участі більшої половини провладних депутатів. Апофеозом беззаконня стали кримінальні справи і суди над лідерами опозиції – Юлією Тимошенко та Юрієм Луценком, в яких була така кількість процесуальних порушень і відвертого цинічного беззаконня з боку слідства, суддів і прокурорів прямо під прицілами телекамер, що стало остаточно зрозуміло: беззаконня це не тільки інструмент покарання неугодних, але й нова державна ідеологія влади президента Януковича.

Суспільству системно і методично нав’язують думку, що в Україні неможливо вирішувати протиріччя в рамках закону. Випадки беззаконня не ховаються, а навпаки смакуються центральними ТБ каналами, які контролюються владою. Міністр купив бурову вежу в два рази дорожче її реальної вартості у фірми двох латвійських бомжів і про це стало відомо всім? Прекрасно, міністр купує ще одну вежу за такою ж схемою, тільки бомжі вже інші. Кажуть, що сам президент незаконно отримав контроль над Межигір’ям? Так його піарники влаштовують цирк і запрошують журналістів в кут, нібито орендований президентом в Межигір’ї у якогось багатія, якого президент навіть не знає. Показують навіть восьмиметровий басейн, в якому президент, за його словами, щоранку пропливає по п’ять кілометрів – це щоб ні в кого сумнівів вже не виникало. Ще один міністр не має нормального диплома про вищу освіту, який необхідний держслужбовцю згідно з чинним законодавством? Ну і бог з ним, зробимо якийсь дублікат, не звільняти ж через якийсь там закон міністра?!

Мета такої інформаційної політики держави в придушенні протестних настроїв і будь громадянської активності. Трансляція беззаконня і демонстративного незастосування законів України до правлячого режиму чиновникам і олігархам потрібна для того, щоб у суспільства сформувалося переконання про неможливість захисту від зазначених категорій громадян і, особливо, від самої держави, її каральних і бюрократичних структур. Саме завдяки цьому переконанню, яке вже досить глибоко вкоренилося, суспільство безвольно дозволяє державному апарату та місцевим феодальним «князькам» себе гвалтувати – а чого пручатися, якщо все марно, навіть якщо закон на твоєму боці?

Спроба опозиції привести голосування у ВР у відповідність до положень Конституції, яка прямо вказує, що депутати зобов’язані голосувати особисто, є, можливо, останньою барикадою українського парламентаризму і багатопартійності. Перемога в цій битві, яка відповідно до законів України та бажання переважної більшості громадян з усіх політичних таборів, повинна закінчитися впровадженням механізму, що захищає персональне голосування, може стати ментальним переломом у свідомості суспільства. Ми зможемо повірити з те, що знову можемо щось змінювати, що люди на площах – не фріки, а авангард громадянського суспільства, яке виражає нашу думку й відстоює наші інтереси. До опозиційних політсил особисто в мене маса запитань, але якщо в них вийде, це буде перше за останні три роки торжество закону в резонансних справах. По суті, якщо і є якісь тести на життєздатність опозиції, то це якраз і є такий випадок. Доб’ються свого – подарують суспільству надію на те, що в рамках існуючої політичної системи можна зберігати громадянські права і людську гідність. Не доб’ються – будемо шукати нову опозицію. Або нову систему.

P.S. Минулого тижня мені проткнули ножем шину. В міліції не люблять такі злочини, адже для їх розкриття потрібно проводити багато слідчих дій і винного, швидше за все, знайти не вдасться – постраждає статистика. Коли я прийшов до Святошинського РВВС щоб зареєструвати заяву про правопорушення, майор у черговій частині довго намагався її не прийняти, вказуючи на те, що  заяву було написано не на бланку і всіляко намагаючись взагалі відрадити мене від її подачі. Але я не хочу, щоб завтра мені знову порізали колесо на тому місці, де я регулярно паркуюся, і я не відступив, наполіг на реєстрації заяви в тому вигляді, в якому написав. Майор зареєстрував, але помстився. Зізнатися, я був щиро здивований дріб’язковості його помсти – він не дав мені свою ручку для підпису про ознайомлення про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин. Виходить, я виграв свою персональну маленьку війну за законність не тільки малими жертвами, але навіть не без задоволення. Приєднуйтесь! Боротися за свої права найчастіше не страшно, а смішно і навіть весело – до прикладу, в помсту я змусив майора зачитати мені статтю КК, за ознайомлення з якою розписався і, скажу вам, потрібно було бачити його фізіономію під час читання! Такі малі перемоги приведуть нас до великих, головне – не забувати їх смак.

Сергій Марченко