Сьогодні у Рунівщині Полтавського району відбулися урочистості з нагоди 131-ї річниці з дня народження уродженця села Михайла Гаврилка (1882-1920) – відомого скульптора, художника, громадського діяча, отамана повстанського загону, якого восени 1920 року більшовики спалили в топці паровоза на станції Полтава.
У сільському Будинку культури перед місцевим жителями виступив рунівщинскимй сільський голова Володимир Сухаренко, автор цих рядків, голова Полтавського громадського шевченківського комітету Володимир Степанюк, котрі розповіли про життєвий і творчий шлях видатного земляка, та був показаний документальний фільм про Михайла Гаврилка, зйомки якого торік проходили у Миргороді, Полтаві та на мальовничих Козацьких хуторах поблизу Рунівщини.
До речі, на презентації фільму «Стеком і шаблею», що відбулася у січні ц.р. в Київському будинку вчених, на якому Полтавщину представляли Володимир Сухаренко, Людмила Кучеренко та народний депутат Юрій Бублик, зал не міг умістити усіх бажаючих.
У Рунівщині прийнялися деревця – дубочки й берізки, які торік під час урочистостей з нагоди 130-річного ювілею Михайла Гаврилка посадили й новозакладеному парку учні місцевої школи разом з онуком митця й отамана Ярославом Абрагамовичем зі Львова. А у клубі вже відкрито музей історії села, в якому частина експозиції присвячена Михайлу Гаврилку, кошти на який надав уродженець Рунівщини генерал-полковник Валерій Капашин з Москви.
Цього року на урочистості знову мав приїхати Ярослав Абрагамович. І не сам, а з групою львівських художників та автором монографії про М.Гаврилка і сценарію фільму, відомим дослідником визвольної боротьби першої половини ХХ століття Романом Ковалем.
До цієї поїздки вони готувалися 8 місяців. Львівський художник Василь Ярич виготовив меморіальну дошку з барельєфом Михайла Гаврилка, який вони хотіли подарувати Миргородському художньо-промисловому коледжу ім.М.Гоголя Полтавького національного технічного університету ім.Ю.Кондратюка. Колись це була Миргородська художня школа, де навчався талановитий юнак.
Утім, напередодні ректор університету Володимир Онищенко заборонив встановлювати меморіальну дошку на фасаді коледжу.
– Нашому обуренню не має меж! – висловлює думку рідних Михайла Гаврилка і львівських митців Ярослав Абрагамович. – Мало того, що полтавці самі не надто поспішають гідно вшанувати всесвітньовідомого скульптора, автора першої шевченкіани, а й перешкоджають у цьому іншим. Адже ми виготовили дошку за власний кошт, знайшли мікроавтобус (а це тисяча кілометрів тільки в один бік), нікого не напружуємо питаннями поселення й харчування. Не розумію поведінки Володимир Онищенка – освітянина й депутата обласної ради – щодо увічнення пам’яті Михайла Гаврилка, ім’я якого повернуто українському народу через 80 років забуття. На мою думку, це – моральний злочин, так можуть чинити тільки малороси, а не українці. Не менше обурений і Юрій Бублик…
Важко з цим не погодитися: замість того, щоб організувати зустрічі з широкою студентською аудиторією очолюваного вишу й презентацію фільму, давши молодому поколінню інформацію про митця й героя, поживу для розмислів і почуття гордості за видатного земляка, Володимир Онищенко де-факто діє в стилі одіозного міністра освіти Дмитра Табачника.
До речі, цього літа у містах і містечках Західної України пройшли десятки (!) презентацій фільму про Михайла Гаврилка. Львівські художники в оперному театрі провели аукціон своїх картин «Художники для художника», вилучені кошти спрямувавши на виготовлення пам’ятника Михайлу Гаврилку в місті Болехові, автором якого є скульптор Василь Ярич. Пожертви на рахунок вносять громадські організації, пересічні громадяни. Уже зібрано понад 200 тисяч гривень. Жителі села Рунівщина теж назбирали 2000 гривень, які будуть перераховані у Болехів.
Мені, відверто скажу, прикро, що львів’яни випереджають нас, земляків Михайла Гаврилка, в пошануванні його пам’яті. Ще більше соромно за непатріотичність, байдужість полтавців і навіть підступний спротив з боку представників полтавської еліти, котрі своїм авторитетом могли б прислужитися справі повернення історичної правди й справедливості…
Людмила Кучеренко,
президент Полтавського обласного медіа-клубу