Український фронт: тренди тижня (підсумки  22 – 29 липня)  

Загальні висновки:

Основними віхами минулого тижня стали  продовження наступу на бойовиків на Сході та кроки до перезавантаження законодавчої влади у Києві. Водночас, збереження відносної вразливості Україні на тлі наростання проблем в Росії збільшує ризики подальших воєнних авантюр Кремля. Третя хвиля мобілізації має не тільки забезпечити якнайшвидшу ліквідацію бойовиків на Сході, але й стати засобом стримування для «яструбів» у Росії.

Наступ:

Звільнивши Лисичанськ, сили АТО перегрупувалися і впродовж вихідних низкою потужних ударів роз’єднали угруповання «ДНР» та «ЛНР». Взяття Дебальцевого забезпечило контроль українського війська над стратегічним перехрестям шосе Донецьк – Луганськ та Харків – Ростов. Штурм Горлівки має сприяти посиленню тиску на бойовиків у Донецьку. Водночас,  радіти перемозі ще зарано. Перспективи напівблокованої «ДНР» дійсно не надто оптимістичні для бойовиків. Проте відступ незаконних збройних формувань на схід дозволяє їм забезпечити потужний опір силам АТО на півдні Луганщини, тим паче, що поставки зброї та поповнень з Росії, на жаль, повністю не припинені. І найголовніше – існування підконтрольної бойовикам території України залишає для Кремля можливості для небезпечних комбінацій. Спектр широкий – від провокативних обстрілів російської території для легітимізації повномасштабної агресії до введення «миротворців» чи просто поповнення лав бойовиків регулярними частинами російської армії без шевронів.

Верховна Рада України – наближення перезавантаження:

Рішення про розпуск коаліції проклало шлях до перевиборів парламенту. Якщо вдасться попередити комбінації «народних обранців», яким уже нічого не світить, у День Незалежності України у Президента з’являться підстави для оголошення дострокових виборів. Ліквідація фракції комуністів мала не лише пропагандистське значення, але і є додатковим запобіжником, аби у Партії регіонів не з’явився партнер для створення нової більшості. Розпуск нинішньої Верховної Ради необхідний як з позицій  демократичних принципів (фальсифікації виборів – 2012, зміна обсягу повноважень через встановлення парламентсько-президентської республіки, численні порушення парламентської процедури, насамперед ухвалення пакету диктаторських законів 16 січня), так і суто безпекових – через наявність серед парламентарів значної кількості погано прихованих ворогів української державності, нинішній склад Верховної Ради може стати інструментом формально «легального» проросійського перевороту. Наближення виборів змусило Прем’єра Арсенія Яценюка зробити політичний жест, нормальний для мирного часу, але не надто пристойний для воєнного.

Протести:

Впродовж минулого тижня родичі військових, які беруть участь в АТО, а також осіб, які підпадають під мобілізацію, активно намагалися вплинути на дії керівництва держави, зокрема і блокуванням транспортних шляхів. З одного боку, зрозуміла неприпустимість таких дій у військовий час, існують підозри щодо цілеспрямованого роздмухування та організації протестів з боку агентів російських спецслужб.  З іншого – у незадоволення є об’єктивні передумови. Родичі захисників Вітчизни не впевненні, що держава зробить все можливе, аби захистити їх на полі бою, а також забезпечить гідне життя їм та їх родинам у випадку, якщо вони повернуться каліками, або не повернуться взагалі. Відповідні протести є лише першими симптомами, адже, на жаль, суспільство муситиме іти на подальші жертви аби забезпечити ресурси для стримування агресії Росії, що потребуватиме зростання військових витрат на тлі економічної війни, яку веде проти нас сусідня держава. Без чесного діалогу влади і всіх суспільних груп, Україна ризикує втратити найцінніший ресурс у протистоянні агресору – єдність.