Тетяна Чорновіл. «Жінки інкогніто... А також майбутнє без журнал
01/20/2002 | Максим’як
Тетяна Чорновіл. «Жінки інкогніто... А також майбутнє без журналістів»
«ПіК» №2(133) 22 - 28 січня 2002 року
12 січня — в день масових з'їздів різних передвиборних об'єднань і партій — відбулося зібрання й "Жінок за майбутнє". Воно б мало чим відрізнялося від інших, скликаних з тією ж метою у той же час, якби не одна дивна деталь — жінки зробили все можливе, щоби на з'їзді не були присутні журналісти
Штаб Зой Космодем'янських
Кореспондент ПіКу, вигадавши для себе абсолютно безневинну забаву — побувати на відкритому з'їзді виборчого об'єднання "Жінки за майбутнє" — наразився на неочікувані труднощі. В київському офісі об'єднання про з'їзд ніхто нічого не знав, лише з шостого разу пощастило: слухавку зняла привітна пані й пояснила, що для кореспондента ПіКу місць немає, тому що через недогляд винайняли замалий зал, отже, довелося обмежити кількість лише тими, хто акредитувався завчасно. На запитання, чи не зашкодить об'єднанню таке ставлення до медій, співрозмовниця, апелюючи до почуттів жіночої солідарності, заявила, мовляв, ми нічого не боїмося: "Ми як жінки загартувалися в умовах постійної дискримінації з боку чоловіків, які не пускають нас до влади. Ви також жінка, хіба не так?"
Що ж тут сказати, єдине політичне дійство, на яке мені, жінці, відмовили в акредитації, був саме з'їзд "Жінок за майбутнє".
Так само мовчали й обласні організації. Нарешті інформаційному агентству "Інтерфакс-Україна" напередодні самого з'їзду, під вечір, вдалося довідатися у Мін'юсті, що загадкове місце проведення з'їзду — Будинок культури Обухівського паперово-картонного комбінату. Тому для остаточного прояву своєї жіночої солідарності вашому кореспондентові довелося діставатися до цього славного міста Київської області самотужки.
Журналістів, яких нібито акредитували ледь не сотню, на заході було лише двоє, та й ті не були бажаними гістьми — напередодні їм також відмовили в запрошенні. З ПіКом небажаних виявилося троє. Довгий час ми намагалися пробратися до зали, і лише за допомогою грубезного томика законів України нам вдалося прорватися крізь охоронців. Але для цього не довелося застосовувати прийоми кунг-фу, досить було переконати цих сильних хлопців, що за перешкоду в діяльності журналіста на них чекає кримінальна відповідальність.
Організатори назвали з'їзд першим великим зібранням "Жінок за майбутнє". Однак захід був далебі не помпезний. 220 делегатів — переважно "бальзаківські" жінки з характерними рисами держслужбовців — заповнювали половину зали. Всі вони слухняно, однак без особливого ентузіазму аплодували, коли лідер об'єднання Валентина Довженко закликала присутніх "любими шляхами попрацювати з депутами-чоловіками, щоб вони у вівторок ухвалили законопроект про лазерні диски, щоб не залишити жінок-працівниць легкої промисловості без роботи… Інакше ми заблокуємо всі виходи для чоловіків з Верховної Ради, поки вони, чоловіки, не приймуть цей закон".
І хоча специфічний наголос на слові "чоловіки" звучав неодноразово, одна з лідерів, Людмила Волинець, зазначила з трибуни, що "Жінки за майбутнє" не є "суто феміністичною організацію". За її словами, із 300 тис. членів організації — 30 тис. — чоловіки. Вони навіть були присутні в залі — з десяток осіб на "камчатці", а один навіть сидів у президії. Олександр Кузнєцов, один з "Жінок за майбутнє", представник Донецька, погодився з таким твердженням, й окреслив свою чоловічу місію тим, що він має допомогти жінкам з'явитися у політиці: "Політика з приходом жінок стане м'якою і компромісною".
В такій "атмосфері повного взаєморозуміння", без скандалів та інтриг відбувся увесь з'їзд, і можна було лише дивуватися, чому на нього не бажали пускати журналістів.
"Жінки за майбутнє" — доволі молоде об'єднання і таке поводження з журналістами звичайно можна було б списати на політичне дилетанство. Однак не все так просто — бо "Жінки за майбутнє" успішний проект. Валентина Довженко, голова об'єднання, зокрема, наголосила, що "більшість членів має багатолітній досвід громадської роботи, яка мало чим відрізняється від політичної". Злі язики подейкують, що пані Довженко, якраз мала на увазі тих, кого у нас називають “адміністративним ресурсом”, тобто працівників обладміністрацій та міськрад, які на середній та нижній ланці складаються переважно з жінок, масово рекрутованих у партію. Але оголювати свій склад перед публікою до виборів "Жінки…" не збираються. І навряд чи з міркувань цнотливості, радше це є бажанням приховати неприховану (даруйте за тавтологію) чоловічу підтримку Банкової.
Скорочена версія, повна - на сторінках журналу №2(133) 22 - 28 січня 2002 року
«ПіК» №2(133) 22 - 28 січня 2002 року
12 січня — в день масових з'їздів різних передвиборних об'єднань і партій — відбулося зібрання й "Жінок за майбутнє". Воно б мало чим відрізнялося від інших, скликаних з тією ж метою у той же час, якби не одна дивна деталь — жінки зробили все можливе, щоби на з'їзді не були присутні журналісти
Штаб Зой Космодем'янських
Кореспондент ПіКу, вигадавши для себе абсолютно безневинну забаву — побувати на відкритому з'їзді виборчого об'єднання "Жінки за майбутнє" — наразився на неочікувані труднощі. В київському офісі об'єднання про з'їзд ніхто нічого не знав, лише з шостого разу пощастило: слухавку зняла привітна пані й пояснила, що для кореспондента ПіКу місць немає, тому що через недогляд винайняли замалий зал, отже, довелося обмежити кількість лише тими, хто акредитувався завчасно. На запитання, чи не зашкодить об'єднанню таке ставлення до медій, співрозмовниця, апелюючи до почуттів жіночої солідарності, заявила, мовляв, ми нічого не боїмося: "Ми як жінки загартувалися в умовах постійної дискримінації з боку чоловіків, які не пускають нас до влади. Ви також жінка, хіба не так?"
Що ж тут сказати, єдине політичне дійство, на яке мені, жінці, відмовили в акредитації, був саме з'їзд "Жінок за майбутнє".
Так само мовчали й обласні організації. Нарешті інформаційному агентству "Інтерфакс-Україна" напередодні самого з'їзду, під вечір, вдалося довідатися у Мін'юсті, що загадкове місце проведення з'їзду — Будинок культури Обухівського паперово-картонного комбінату. Тому для остаточного прояву своєї жіночої солідарності вашому кореспондентові довелося діставатися до цього славного міста Київської області самотужки.
Журналістів, яких нібито акредитували ледь не сотню, на заході було лише двоє, та й ті не були бажаними гістьми — напередодні їм також відмовили в запрошенні. З ПіКом небажаних виявилося троє. Довгий час ми намагалися пробратися до зали, і лише за допомогою грубезного томика законів України нам вдалося прорватися крізь охоронців. Але для цього не довелося застосовувати прийоми кунг-фу, досить було переконати цих сильних хлопців, що за перешкоду в діяльності журналіста на них чекає кримінальна відповідальність.
Організатори назвали з'їзд першим великим зібранням "Жінок за майбутнє". Однак захід був далебі не помпезний. 220 делегатів — переважно "бальзаківські" жінки з характерними рисами держслужбовців — заповнювали половину зали. Всі вони слухняно, однак без особливого ентузіазму аплодували, коли лідер об'єднання Валентина Довженко закликала присутніх "любими шляхами попрацювати з депутами-чоловіками, щоб вони у вівторок ухвалили законопроект про лазерні диски, щоб не залишити жінок-працівниць легкої промисловості без роботи… Інакше ми заблокуємо всі виходи для чоловіків з Верховної Ради, поки вони, чоловіки, не приймуть цей закон".
І хоча специфічний наголос на слові "чоловіки" звучав неодноразово, одна з лідерів, Людмила Волинець, зазначила з трибуни, що "Жінки за майбутнє" не є "суто феміністичною організацію". За її словами, із 300 тис. членів організації — 30 тис. — чоловіки. Вони навіть були присутні в залі — з десяток осіб на "камчатці", а один навіть сидів у президії. Олександр Кузнєцов, один з "Жінок за майбутнє", представник Донецька, погодився з таким твердженням, й окреслив свою чоловічу місію тим, що він має допомогти жінкам з'явитися у політиці: "Політика з приходом жінок стане м'якою і компромісною".
В такій "атмосфері повного взаєморозуміння", без скандалів та інтриг відбувся увесь з'їзд, і можна було лише дивуватися, чому на нього не бажали пускати журналістів.
"Жінки за майбутнє" — доволі молоде об'єднання і таке поводження з журналістами звичайно можна було б списати на політичне дилетанство. Однак не все так просто — бо "Жінки за майбутнє" успішний проект. Валентина Довженко, голова об'єднання, зокрема, наголосила, що "більшість членів має багатолітній досвід громадської роботи, яка мало чим відрізняється від політичної". Злі язики подейкують, що пані Довженко, якраз мала на увазі тих, кого у нас називають “адміністративним ресурсом”, тобто працівників обладміністрацій та міськрад, які на середній та нижній ланці складаються переважно з жінок, масово рекрутованих у партію. Але оголювати свій склад перед публікою до виборів "Жінки…" не збираються. І навряд чи з міркувань цнотливості, радше це є бажанням приховати неприховану (даруйте за тавтологію) чоловічу підтримку Банкової.
Скорочена версія, повна - на сторінках журналу №2(133) 22 - 28 січня 2002 року