10/07/2002 | Спостерігач

ЗАЯВА учасників зборів журналістів „Політична цензура в Україні”

Ми, представники різних засобів масової інформації та журналістського середовища, а також громадських організацій – констатуємо, що в Україні існує політична цензура. Перш за все – з боку Адміністрації Президента, органів виконавчої влади, а також фінансово-підприємницьких структур, які їх підтримують.

Визначення політичної цензури ми даємо у додатку до цієї Заяви.

З метою викриття та протистояння політичній цензурі - як антиконституційному явищу, який заважає журналістам професійно виконувати свій обов’язок подавати до публікації об’єктивну та достовірну інформацію, з метою захисту прав працівників ЗМІ, а також захисту права громадян „знати” ми вирішили:

1. Створити Незалежну профспілку працівників ЗМІ (НППЗМІ), яка буде захищати можливість належного виконання своїх професійних обов’язків та права всіх тих, хто підписався або приєднається до підписів під „Маніфестом українських журналістів з приводу політичної цензури” або увійшов до списку учасників зборів „Політична цензура в Україні”. За згодою всіх тих, хто увійшов до складу вище означених осіб, вони автоматично стають членами НПП ЗМІ. В майбутньому порядок прийому до профспілки буде визначено у статутних документах.

2. Для вирішення всіх організаційних питань щодо створення Незалежної Профспілки обрати Організаційний комітет у складі Євген Глібовицький, Борис Гривачевський, Сергій Гузь, Олесь Ковальчук, Ігор Куляс, Наталія Лігачова, Роман Скрипін, Альбіна Трубенкова, Віктор Уколов, Андрій Шевченко та Данило Яневський.

3. Створити Страйком, який наділити обов’язком та правом висувати вимоги членів Незалежної профспілки працівників ЗМІ до влади та інших суб’єктів політичних відносин в країні, а також - за згодою більшості членів НПП ЗМІ – ініціювати акції громадянської непокори журналістів.

4. Ввести до складу Страйкому: Володимира Ар’єва, Євгена Глібовицького, Бориса Гривачевського, Олександра Кривенка, Юлію Мостову, Олену Притулу, Сергія Рахманіна, Романа Скрипіна, Тараса Стрільчика, Альбіну Трубенкову та Андрія Шевченка.

5. Наділити Оргкомітет та Страйком обов’язком вступити у переговори зі владою та оголосити наші перші вимоги, які ми адресуємо:

1.Верховній Раді: провести протягом календарного місяця Парламентські слухання з проблем політичної цензури, за участю народних депутатів, Президента України, представників виконавчої влади, Адміністрації Президента, громадських організацій та журналістів, у тому числі членів НППЗМІ. Профільному комітету ВР з питань свободи слова та інформації законодавчо врегулювати поняття „політична цензура” та відповідальність за її застосування.

2. Власникам та засновникам ЗМІ всіх форм власності: оголосити мораторій на звільнення працівників із політичних мотивів до законодавчого врегулювання питання про політичну цензуру, але не менш, ніж на 6 місяців;

3. Генеральній прокуратурі - порушити кримінальні справи за ознакою порушення ст. 171 Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за умисне перешкоджання законній діяльності журналістів.

4. Генеральній прокуратурі - довести до суду та покарання реальних винуватців загибелі наших колег, зокрема, Георгія Гонгадзе та Ігоря Александрова.

Учасники зборів інформують про свої вимоги Верховну Раду, народних депутатів, Президента України, Голову Адміністрації Президента, Парламентську Асамблею Ради Європи, міжнародну та вітчизняну громадськість, власників, засновників та менеджерів ЗМІ всіх форм власності.


Додаток до ЗАЯВИ учасників зборів „Політична цензура вУкраїні”.

Під політичною цензурою ми розуміємо, згідно зі ст. 5 Закону „Про інформацію”, ст.. 2 та 6 Закону „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” , ст. 2 Закону „Про телебачення та радіомовлення”, а також згідно власного досвіду праці у різних ЗМІ:

- Вимогу попереднього погодження повідомлень, матеріалів, а також заборону поширення повідомлень і матеріалів з боку державних органів, підприємств, установ, організацій або об’єднань громадян (політичних партій), крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної інформації чи дала інтерв’ю;

- Заборону – з боку вище перерахованих суб’єктів, а також власників та засновників ЗМІ – на висвітлення певних політичних та економічних тем та діяльності певних політичних та публічних осіб, що порушує право громадян на отримання від засобів масової інформації неупередженої та об’єктивної інформації;

- Тиск на власників, засновників, редакторів ЗМІ з боку вище перерахованих суб’єктів з метою нав’язування певного характеру інтерпретації фактів та подій, метою маніпулювання інформацією та суспільною думкою, а також метою перешкоджання дотриманню ЗМІ принципів ідеологічного та політичного плюралізму.

- Психологічний тиск з боку вище перерахованих суб’єктів, а також власників, засновників та менеджерів ЗМІ на журналіста з метою примусити його відмовитись від публікації матеріалу;

- Намагання з боку вище перерахованих суб’єктів монополізувати – економічними, політичними та силовими засобами - інформаційний простір, нав’язати великій кількості ЗМІ єдині стандарти інформаційної політики:

- Намагання вище перерахованих суб’єктів, а також власників або засновників ЗМІ перешкоджати журналісту у виконанні ним своїх професійних обов’язків, які визначені у ст. 26 „Закону про друковані засоби масової інформації (пресу) України”.

Ми впевнені, що є дуже чіткі критерії розмежування Редакційної Політики видання від Цензури. Редакційна політика – це те, що має відповідати всім вимогам чинного Законодавства України та Конституції. Це те, що має і може бути відкрито проголошено власниками ЗМІ, засновниками та редакторами.

Всі інші форми та методи впливу на діяльність ЗМІ та зміст їхньої інформації – це Цензура.

Київ, 05.10.2002 р.