10/18/2002 | Спостерігач

http://www.telekritika.kiev.ua/forum/read.php?f=2&i=10702&t=10702
Мовчання ягнят на заколенні.

Так, ми справді ягнята.Мовчали б й досі, якби не останній
"круглий стіл", влаштований кореспонденту "Телекритики" президентом і
першим віце-президентом НТКУ. Інших названих осіб цього дійства,Каленського
та Охендовського, ми не знаємо, тому говорити про них не будемо. Ми свідомі
того, що цей лист без підпису навряд чи буде опублікований у вашому
інтернет- виданні. Анонімів ніхто не сприймає всерйоз, а наше бекання
зумовлено страхом перед очікуваними наслідками.Вони таки стануться, оскільки
розправа,що трапилася в НТКУ ,до речі не лише із Піддубним, то застереження,
іншим. Так, ми боїмося залишитись безробітними,і на жодному із телеканалів
не знайдеться місця для нас. Доля багатьох наших колег,котрі пішли з роботи
одразу після того, як в НТКУ і в редакції "Новин" змінилося
керівництво,склалася не найкращим чином.Так, ми,журналісти НТКУ, отримуємо
найменші зарплати серед усіх ЗМІ.Однак,залишитися навіть без цього, єдиного
для більшості журналістів джерела існування,-від цієї думки стає моторошно.
Наше керівництво усвідомлює це повною мірою.До того ж, не реформи їх
цікавлять.То "ігри на публіку".Вони начебто прагнуть створити телебачення на
кшталт БІ-БІ-СІ та CNN.Ми-"за",як то кажуть,обома руками.Однак,зверніть
увагу на те,що переважна більшість ведучих та кореспондентів БІ-БІ-СІ та CNN
знаходяться не у віковій категорії молодняка без життєвого досвіду.Про те,що
нашим молодим зіркам,котрі сходять,бракує знань української мови,варто було
б поговорити окремо.До речі,теперішнє керівництво служби новин не сприяє
опануванню рідної мови.Адже на редакційних "летючках" з боку президії лунає
здебільшого російська мова. "Редакторські правки" у текстах кореспондентів
та підводках ведучих рясніють "русизмами".Літературним редакторам не завжди
вдається виправити помилки. Одним вухом іх слухають,а другим випускають.

Утім, повернемося до мовчазних ягнят.Нас розіп"ято та розчавлено.Перш за
все ,ставленням до людей, які працюють тут давно.Та,хіба лише таких?
Перефразуючи Геббельса, можна сказати так:"Коли в "Новинах" НТКУ
вимовляють слово "журналістика", наше керівництво готове стріляти". Скільки
останнім часом на редакційних летючках зауважували: "Ваша особиста думка
нікого не цікавить.Нам не потрібні ваші висновки."Сидіть" в інтернет,тоді
станете нарешті робити те, що треба". Чи не тому пан Сторожук не хоче
створювати аналітичні програми? Справа зовсім не в "особистості," яку він
так ретельно шукає, а в тому, що йому не потрібні журналісти.Потрібні
папуги, які будуть продукувати, так звані, "новини". Обминаючи "гострі кути"
. Принагідно нагадаємо, хто саме запровадив такі матеріали ,від яких зараз
зморщується наш керівник. Відеоархів є надзвичайно підступною річчю,адже він
зберігає "нетлінки" заслуженого журналіста Сторожука.Великого співця про
президента й для президента Леоніда Кравчука. 6-, 10-, 15- хвилинні
сюжети,що висвітлювали діяльність глави держави.А якщо зважити на те,що
випуски тривали лише 30 хвилин: Можна й зараз ці матеріали переглянути.
Запопадливість автора була до вподоби шанованому першому президентові
незалежної України. А тепер президент НТКУ закидає ветеранам,мовляв,люди
старшого покоління мають певну інерцію і певне бачення того, як
використовувати свій фах.Мовляв,вони почали працювати у той момент, коли
існувала "залізна завіса".Вони були перші й кращі, незалежно від того, як
вони працювали."

Якщо ви самі пам"ятаєте, пане Сторожук, за часів існування "залізної
завіси" ви тричі чи більше пробивалися до єдиної тоді КПРС .Лише колектив
іномовлення радіо не дав вам можливості одразу увійти до її лав. До речі,
саме тоді не співали осанни першому секретарю ЦК КПУ Щербицькому.Ніколи не
було такого.Він цього не любив.У тодішніх "Новинах" не було жодного
журналіста,який би до цього додумався. Тож ви є першопроходцем сюжетів на
тему: "И это все о нем". Вочевидь,сильні світу цього дуже люблять таку
запопадливість. Не встояв перед нею також нинішній президент України,
призначивши вас на посаду, якою ви можете пишатися. За часів "залізної
завіси" ви навряд чи б сягнули рівня номенкалатури,на якому зараз
перебуваєте. Гадаємо, тепер ви так само будуєте плани, яким чином
сподобатися наступному президенту.У якому часовому відрізку ви себе
відчуваєте?Невже поза тим періодом роботи на ниві журналістики ,що
знаходиться якраз за горезвісною "залізною завісою"? До якого покоління ви
відносите себе? До юних реформаторів чи до старих аматорів? Хіба не вам
належить пальма першості у такому реформаторстві,як нагромадження ,так би
мовити,"інформаційного" капіталу .Хто,як не ви, тодішній президентський
кореспондент, вдало розташовували відзняті відеоматеріали щодо діяльності
президента України на багатьох зарубіжних каналах. Ваші сюжети
користувалися попитом у агенцій "Рейтер", Бі-Бі-Сі тощо.Вони тоді ще не
були у нас акредитовані.Тож,чим пояснити ваше несприйняття, так званої,
"халтури"? Тавруєте її,згадуючи мало не в кожному своєму виступі. Хоча
саме вам і вашому "гаманцю", так називають у НТКУ першого віце-президента і
незмінного носія вашої мантії Білоуса , належить запровадження у "новинах"
тієї "халтури", за яку організатори своєрідного "інформаційного
повідомлення" розплачуються "конвертами". Майстерність Білоуса заробляти на
" новинах" гроші заслуговує на те,аби зняти перед ним шляпу. Чи не тому,
перейшовши працювати до адміністрацію президента, ви одразу забрали із собою
також свого друга? Повернувшись до НТКУ,ви не лише захопили із собою свій
"гаманець" , а й призначили його на найприбутковішу посаду-куратора "Новин".
Напрочуд зручною й швидкою тут була, а може,і зараз є, готівкова
розплата.Як-то кажуть,зранку-стільці, ввечері-гроші, або навпаки. Більш
вдалого призначення за час вашого другого пришестя важко назвати.Кому,як не
Білоусу,вдалося саме в редакції інформації втілити ідею Остапа Бендера?
Пригадуємо,як скромного випускового відіслали на малозначну зйомку художньої
виставки,що відбувалася у колишній галереї "Київ". Поруч - французька
виставка меблів. Кореспондент запитує у французів,мовляв,вам реклама
потрібна?Ті кажуть:"Авжеж". Лише про готівку ніяк не второпають,як це може
бути, із рук до рук. От якщо офіційно, переказом на ваші рахунки
телебачення,тоді згодні. Не домовились. Того ж дня у "Новинах"в авторському
викладі йшлося про те, що в Україну привозять різний непотріб, як оці
меблі. Скандал довелось гасити на дипломатичному рівні, втручалося
посольство Франції. Наступної днини на виставку французьких меблів було
надіслано іншого кореспондента.У сюжеті він розповідав про "крик моди"-
гарні меблі з Франції. Безкоштовно обійшлася та реклама франузьким
підприємцям.Цей випадок - краплина в морі подальших "халтур" пана Білоуса.

Може,варто,пане президент НТКУ, замислитись над тим, що ви і ваш
"гаманець" не маєте морального права ходити у керівниках? Кажуть,що колишні
повії є найкращими дружини та захисницями сімейного вогнища.З такими
вартовими блакитного екрану,що боронять його від халтур:Хотілося б запитати
у нині діючого Президента України, як він добирає кадри на керівні посади
НТКУ? Невже немає у нього такої служби, яка б, принаймні, знала про що тут
йдеться.Ми хотіли б поцікавитись у Генпрокурора України, чому зам"ято справу
про самогубство віце-президента НТКУ Андрія Фещенка? Чому було дозволено
тихо й спокійно піти з роботи, тепер уже колишньому помічникові Сторожука
,Айвазяну? Адже у посмертній записці Фещенка називалися хабарники,з якими
неможливо було розплатитися і чиї апетити не можна було вгамувати? Про це
та інше відомо в НТКУ.Однак,довести це важко.Плітки-чутки:Тут повинні
попрацювати профі-слідчі. Хотілося б іще запитати у Леоніда Даниловича , у
членів наглядової ради телебачення,а також в усіх причетних. Невже ви не
бачите, що насправді відбувається? Державне телебачення практично
знаходиться в руках Пінчука. Олена Громницька - прес-секретар глави
держави,є,так би мовити, людиною Пінчука. Його люди керують мало не на всіх
каналах. Чому усі мовчать? Бояться вас,Леоніде Даниловичу, чи медійного
монстра? Здається, мовчання ягнят поширюється далеко за межі НТКУ.

Щодо конфлікту між старим та молодим поколінням,про який ви,Ігоре
Анатолійовичу,часто згадуєте.Конфлікту немає. Є люди,які приходили до
інформаційної редакції на роботу ще будучи студентами. Так прийшли
Олександр Піддубний, Людмила Томанек. Поцікавтися у них, чи насправді вони
відчували конфлікт зі старим поколінням? З різних причин ці молоді
журналісти не пішли з державного телебачення.Тепер Піддубний і Томанек -
зірки телебачення, випестовані колишнім керівництвом.Нове керівництво
виводить плеяду своїх "зірок"."Зірок",яким багато чого прощається."Ляпів","
конфузів".А втім зараз про дещо інше.Журналіст свіжого "виводка",перебуваючи
у відрядженні на висвітленні ялтинського саміту глав держав,добряче
нализався й хвалькувато оголошував,що отримує в "новинах" тисячу доларів на
місяць. Є багато прикладів, на які вже й не звертаємо уваги.Однак,усе це
розмежувало редакцію на нових і старих, незалежно від віку. Тому й
тримаються вони відокремлено.

Іще. Про вашу заяву, пане Сторожук, щодо Хмари.Старого та хворого.Хто
отримав першого ніщивного ляпаса серед працівників редакції, як не
парламентські кореспонденти, Хмара і Серга? Усунуті від роботи, вони
одразу відчули свою непотрібність. Постійні заяви в редакції, що старе
покоління нічого не вміє робити і тому не може працювати, звалили Хмару з
ніг. Тепер ви бідкаєтеся,що бракує його професіоналізму,що Хмара старий та
немічний. Саме через творчу незатребуваність кілька років тому покінчила
життя самогубством наша колега Людмила Бондарчук.Це сталося на день її
народження.Талановитій журналістці виповнилося лише 47.Хіба у такому віці
треба ставити крапку у творчому доробку?

Нещодавно ми прощалися з нашим колегою, Михайлом Лялюшком. Він
самовіддано пропрацював у редакції новин понад 35 років.Останні місяці
життя Лялюшка були теж спаплюжені страхом звільнення з роботи. Він помер
раптово, і жоден із теперішніх керівників, а ви і Білоус працювали разом з
ним, не прийшов на похорон. Хоча народу на похороні навіть без вас було
багато. Далеко не кожного колеги ховають такою громадою.А от ваше
ігнорування виявилось промовистим. Тепер можна будь-кому із нас,укритим
сивиною, процитувати пана Білоуса: "Тільки не кажіть, що ви тут працюєте
понад 20 років". Тож де усі ми перебуваємо,точніше сказати, живемо? В
отарі,де кожне ягня забекає лише тоді, коли буде віддане на заколення. Тієї
самої миті жертвоприношення оптимізації НТКУ.



Голоси волаючих у пустелі