Нагадування про історію “Дня захисника вітчизни” від УРП “Собор”
02/23/2004 | Майдан-ІНФОРМ
Українська республіканська партія “Собор” не святкує “Дня захисника вітчизни”, встановленого указом Президента Л.Кучми напередодні виборів 1999 року. Адже українська армія має власну дату – День 6 грудня. Ті ветерани, які воювали під час Другої світової війни в лавах радянської армії, відзначають День перемоги 9 травня. Водночас, день 23 лютого є лишень даниною ідеологічної інерції “Дня радянської армії і військово-морського флоту”, встановленого на честь перемог, начебто здобутих червоними під Нарвою і Псковом (хоч насправді того дня ніяких перемог Червоної армії не було. Наведемо мовою оригіналу уривок статті В.І.Леніна з газети “Правда” від 25.02.1918 під назвою "Тяжелый, но необходимый урок": "Мучительно-позорны сообщения об отказе полков сохранять позиции, отказе защищать даже нарвскую линию, о неисполнении приказа уничтожить все и вся при отступлении; не говоря уже о бегстве, хаосе, близорукости, беспомощности, разгильдяйстве".).
Тому, УРП “Собор” домагатиметься офіційного скасування “Дня захисника вітчизни” 23 лютого, що фактично утверджує в сьогоднішній Україні антиукраїнську імперську традицію. Натомість, УРП “Собор” обстоює відзначення на найвищому державному рівні Дня пам’яті героїв Крут 29 січня, який має стати справжнім уособленням жертовності тих, хто поліг за рідну Україну.
Тому, УРП “Собор” домагатиметься офіційного скасування “Дня захисника вітчизни” 23 лютого, що фактично утверджує в сьогоднішній Україні антиукраїнську імперську традицію. Натомість, УРП “Собор” обстоює відзначення на найвищому державному рівні Дня пам’яті героїв Крут 29 січня, який має стати справжнім уособленням жертовності тих, хто поліг за рідну Україну.
Відповіді
2004.02.23 | Augusto
Воно-то слушно, алe що ж робити з Крутами?
Нeзважаючи на свідчeння очeвидців Крути трактується в стилі "на барікади ми всe пойдьом і смeло там как одін покалeчімся і умрйом".Ceбто політ украінських студeнтів-камікадзe в одну сторону.
Цe нeзважаючи на тe, що під Крутами всe ж були украінські військові (бодай курсанти старшинськоі школи) і вони після довгого опору організовано відійшли, дужe істотно змeншивши чисeльність агрeсора...
2004.02.23 | Scubo
Більшовики познущалися і розстріляи тих хто їм здався.
Тобто тих студентів які чи то по своїй волі чи по волі свого командира просто здалися червоним. Саме цей факт шокував і нажахав киян, значна частина яких до цього часу вбачала в більшовиках лише " старших російських братів"2004.02.23 | Augusto
Звідки цe?
Тe, що чeрвоні варвари вбивали всe живe, відомо, алe звідки впeртe відстоювання тeзи, що якісь пeршокласники були "єдиною надією" УНР, при чому вони, бачитe, вжe нe лишe всі загинули, а пeрeд тим щe і встигли (гeроічно?) здатися в полон?2004.02.23 | Augusto
Повeртаємся до фактів.
http://maidan.org.ua/n/hist/1043769097Під Бахмачeм-Крутами воювала 1-ша Юнацка Війскова Школа, яка мала 4 сотні (роти) по 150 курсантів, 20 старшин (офіцeрів) та 18 кулeмeтів.
25 лютого на допомогу Школі з Київа вийшла сотня студeнтів, яка приїхала 27 лютого 1918 року і одразу була розміщeна дeсь посeрeдині між 4 сотнями (ротами) курсантів.
27 лютого ближчe до ночі довeлося відступити і при відступі одна чота (взвод) з студeнтськоі сотні загубилася та вийшла "на вогники" в сeло захоплeнe агрeсорами.
Cтудeнтів повбивали, нe розстріляли, а фактично розірвали на шматки багнeтами та зубами озвірілі чeрвоні виродки.
Більшe ніж 500 курсантів та рeшта студeнтів відійшла з під Крут.
2004.02.23 | Scubo
Та є тут такий юний історичний вундеркінд
Не то Тимченко, не то Тищенко.По перше це він вперше звернув увагу здивованого поспільства про те що міф про героїчну загибель ледь чи не всіх студентів, яких покинули старші не зовсім відповідає дійсності.
По друге з його трактуваннь можна припускати що той відділок міг бути зумисне зданий червоним, можливо по вині командира.
В будь якому випадку звіряча розправа над молодими людьми жахнула киян і допомогла багато кому нарешті зрозуміти що таке "любоа старшого брата"
2004.02.23 | Augusto
Ну, "навмиснe"...
В тій чоті (взводі) загинув рідний брат командира всього куріня сотніка Авeрчeнко, студeнт кївського унівeра; я нe думаю, що там щось було "навміснe", просто ІМХО хлопці заблукали і вийшли нe на ті вогники (прямо на оркiв та урук-хайів Лeніна-Cарумана).2004.02.23 | Майдан
23 лютого - дата якоїсь сутички червоних з німцями під Нарвою.
Однак наказ про відновлення війни "за великую Росію" надійшов раніше. До речі першими його взялися виконувати більшовики з українського Козятина - там під проводом Кіквідзе створили "армію", яка перед виходом на "прю з германцями" вправлялася у погромах і грабунках "буржуїв", зокрема багатших жителів Козятина німецького походження. Знаю людей, які в той час втратили майже всю рідню. Разом з місцевими німцями під гарячу руку "червоних опричників" попали і багатші козятинські євреї з німецькими прізвищами. Потім все було списано на "петлюрівців", а іменем Кіквідзе назвали вулицю у Києві.Успіхи загону Кіквідзе проти "нецивільних" німців були не такими великим - козятинських червоних "братанів" розгромили у першому ж серйозному бою. Аби не це, то міг би Козятин стати місцем народження Червоної Армії...
2004.02.23 | Володимир Щербина
23 лютого - день червоного дезертира
Джерело: http://observer.sd.org.ua/news.php?id=543© Володимир Стельмах (Спільна Дія, Київ)
23 лютого... Що святкуємо?
15:57 17.02.2003
Cвоїм указом Президент “цієї держави” запропонував нам відновити святкування імперського “Дня Красной арміі”, сором’язливо перейменованого у “день захисника Вітчизни”, зрозуміло, що не нашої.
--------------------------------------------------------------------------------
Павло Дибенко, червоний дезертир. День його бігства з-під Нарви по сей час святкують як "День защітника Отєчєства".
Усе, що нам десятки роки вбивали у голову комуністи, було брехнею. Типовим прикладом комуністичної брехні є і історія “Дня Красной Арміі”. Тож яка подія послужила приводом для цього “свята”?
Як стверджують комуністи, 23 лютого 1918 року загони Красной армії отримали свої перші перемоги під Псковом і Нарвою над регулярними військами кайзерівської Німеччини. Подробиці перемог ніколи не наводилися.
Під Нарву і Псков Леніним були послані балтійські матроси під командуванням П.Дибенка (українця-перевертня). Інших сил тоді не було. Все, що відбулося 23 лютого 1918 року під Нарвою і Псковом і було оголошено всенародним святом “Дєнь Красной арміі”. Що ж там сталося?..
Все населення СССР зобов’язане було на примусових політзаняттях вивчати ленінські праці. І вивчалася серед цих праць стаття “Правди” “Важкий, але необхідний урок”. І говорилося в цій статті: “Цей тиждень виявився для партії і усього радянського народу гірким, образливим, важким, але необхідним, добродійним уроком... Болісно-ганебні повідомлення про відмову полків зберігати позиції, про відмову захищати навіть нарвську лінію, про невиконання наказу знищити все при відступі; не кажучи вже про втечу, хаос, короткозорість, безпорадність, нехлюйство...”
І ніхто не звернув уваги на те, що з’явилася ця стаття в номері “Правди” саме 25 лютого 1918 року, тобто писалася в день, наступний за днем “великої перемоги”.
ЯК ЦЕ БУЛО...
Німеччина, виснажена війною, в лютому 1918 року стояла над прірвою. Наступ на Псков і Нарву вела не деморалізована регулярна німецька армія, а невеликі розрізнені загони по 100-200 чоловік, зібрані з добровольців. Але серед матросів, які відважно і по звірячому розправлялися до того лише з беззахисними флотськими офіцерами та їх сім’ями, панував розпач. Міста і залізничні станції залишалися без бою. При перших же зіткненнях з противником матроси похитнулися і на чолі з “полководцем” П. Дибенком побігли. Бігли до самої Гатчини (120 км - три марафонські дистанції). У Гатчині захопили ешелон, і втеча на схід продовжувалася вже на паровій тязі. Петроград був залишений без усякого захисту, але у німців не було сил для його зайняття.
Внаслідок Псковсько-Нарвської “перемоги” більшовики були вимушені в березні 1918 року підписати з німецьким кайзером ганебний Брестський мир, віддавши йому Україну, що відстрочило капітуляцію Німеччини до листопада 1918 р.
Доблесні “защітнікі Отєчєства” розшукувалися по всій країні. Виявили їх лише більше ніж через місяць за Волгою, в Самарі. У самарський губком була надіслана телеграма за підписом Бонч-Бруєвича з вимогою негайного затримання П. Дибенко і супроводження його в Москву за самовільне залишення бойових позицій. П. Дибенко був затриманий, відправлений до Москви, звільнений з усіх посад, засуджений Ревтрибуналом, і виключений з партії (відновлений в 1922 році, була потреба в катах). У 1938 р. був розстріляний як непотріб (підросли молоді кати). Остання посада - заступник наркома лісової промисловості, тобто - лісоповалу.
Виявляється, 23 лютого у нас “державне свято” - день російського дезертира!
І не соромно нам, українцям, брати приклад з Президента, який в СССР реєструвався як “русскій”, і сорому не відчуває.
2004.02.23 | Предсказамус
Не странно...
Точнее, закономерно, что УРП "Собор" из-под земли не видать, а Кучма правит, как сам хочет. Историческая правота не дает повода быть идиотами, но в УРП "Собор" этого не знают.2004.02.24 | Неосвічений
Re: Звикне пес за возом бігти...
Володимир ГОНЧАРЕНКО. Що то за гульня? То гуля хома…Проминув ювілей Переяславської Ради, особливої помпи з того приводу (про віковічну мрію про возз’єднання) у влади (як вона не пнулася) не вийшло. Що ж буде далі?
Незабаром «День захисника Вітчизни», лукаво призначений на 23 лютого, у минулому - День Радянської армії, раніше - Червоної армії. Свого часу патріоти, захищаючи Україну від зайд, воювали проти тої Червоної армії, а пізніше - повстанці проти Радянської (внутрішньої) армії. То риторичне запитання: що ж святкується цього дня у наш час?
Наступне свято Клари Цеткін (8 березня) - гульня перед днем народження Т. Шевченка. Якщо вже й призначати свята за статевими ознаками, то прекрасну половину людства краще вшановувати літом.
А ось енергетики (незалежно від статі) все ще гуляють свій день 22 грудня. Звідки ця «традиція»? Річ у тім, що цього числа у далекому 1920 р. було затверджено план електрифікації Росії (ГОЕЛРО) на VIII Всеросійському з’їзді рад РСФРР. Саме на всеросійському з’їзді російської республіки, бо «есесеру» ще не було, хоча більшовики вже здолали Україну, а імперія знову запрягала в ярмо. Частина України (разом з Буковиною та Закарпаттям) не були у складі Росії. То який стосунок до нас має її електрифікація?
План нарощування потужностей був скромний. Важливішими для тоталітарної системи були принципи організації господарства, закладені в план ГОЕЛРО. Вождь характеризував його як другу програму партії. Абревіатура ДРЕС - державна районна електрична станція (від якої зараз природно відмовились) - теж продукт зазначеного плану і тих часів. Тож виникає запитання: з якої нагоди енергетики України щорічно 22 грудня святкують? На честь плану електрифікації Росії чи програми тодішньої РКП(б)?
Запровадження цих свят (за задумом авторів-ідеологів) працювало на імперську ідею: єдині армія, енергетика, господарський комплекс - єдина країна - єдиний народ. Надії на це живуть і досі. Нещодавно В. Путін у Чувашії знову говорив про «єдиний російський народ». Такою бачиться з Кремля перспектива і чеченцям, і білорусам у ролі звичайного суб’єкта Російської Федерації. Та й не тільки їм, а й усім іншим у ЄЕПі. Ось така гульня…
"Українське слово", № 8(3155) 19 - 25 лютого 2004 р.
http://www.ukrslovo.kiev.ua/istoria/i32142.html
2004.02.24 | Нестор
Чужая, армия имени 23-го февраля.
Почему-то, стало принято праздновать этот день, причём в советские времена праздник был, но выходного дня в этот день не было, как сейчас. Даже коммунистические вожди, видимо понимали двусмысленность подобного «празднования». На календаре, 23 февраля был обозначен как день создания Красной Армии и был днём рабочим. Хочешь праздновать, жри водку после работы. А может, тогда ещё были живы люди знавшие историю этого дня?Чего, ведь празднуем, русичи? Что представляет собой в реальности дата 23 февраля? Под Псковом и Нарвой, в этот день 1918 года, так называемая «красная гвардия» была разгромлена немецким корпусом фон Гольца и оба города были сданы. «Красногвардейцы» быстро бежали аж до Питера, где началась паника. Да, воевать, это не расстреливать белых офицеров и не грабить население. Но ничего, после этой «победы» тех «защитников отечества» большевики нашли выход и откупились от немцев, миллионом квадратных километров земли и чудовищной контрибуцией, подписав Брестский мир. А день был объявлен победой, так что, с первого дня этой самой армии, лучше всего научились врать насчёт побед. Вот это оказалось самой крепкой традицией.
Может эта армия в чём другом отличилась? Давайте посмотрим. В финскую войну положили полмиллиона солдат на Карельском перешейке, но войну так и не выиграли. Может в Великую Отечественную она победила? И это не так, Красная Армия к ноябрю 1941 года была полностью разгромлена – 2 миллиона пленных, три миллиона убитых. Немцев тогда остановило уже русское ополчение - наспех, набранные из гражданских, дивизии. Довершён разгром Красной Армии был в 1942 году и вот только после этого, когда выветрился из армейских частей комиссарский дух заложенный 23 февраля 1918 года, вместе с трусостью и предательством, когда в воинские части пришли миллионы русских людей, когда армия стала вновь, Русской Армией она одержала победу. Её одержал разъяренный гитлеровцами русский народ, и сражался он не за совковый Союз, не за ублюдочное государство, породившее армию 23-го февраля, а за своё тысячелетнее Отечество, землю дедов и прадедов. Однако, главные командиры остались из армии 23-го февраля и победу, по большевистски, обильно сдобрили кровью 20 миллионов русских. Но и плоды этой победы, к сожалению, достались этому совку и, как всё свалившееся внезапно на голову, совковые вожди, военачальники армии 23-го февраля, бездарно промотали эту победу. Наоборот, создав подобные совку убогие режимы в Восточной Европе, сделали освобождённые и благодарные поначалу народы нашими врагами. Вдобавок, взвалили на русские плечи дармовое снабжение этих государств нашими ресурсами, но результата это не изменило. Из новейших «побед» можно вспомнить и Афганистан, а теперь и Чечню. В чём победы?
Когда любители отметить день армии 23-го февраля склоняют поутру гудящую башку над унитазом, спрашивается: что обмывал, Ваня? Дни, когда сам там был в качестве статистической единицы, именуемой – солдат, а на самом деле в скотском положении? Когда был бесправным винтиком бессмысленной, бездушной и безжалостной, к тебе, машины? Гнилую картошку с протухшим жиром, которым кормили тебя в этой армии, вонючую рыбу на ужин, которую все выкидывали? Кровавые мозоли от кирзачей или пудовых ботинок, (зачем тратить на обувь солдата лишние деньги, коли он по стратегии рассчитан на несколько часов боя)? Тебе дедовщина нравилась или землячества чурбанов? Или тебе сейчас нравится, как в этой армии гибнут от холода и голода, русские ребята? Может ли твоя Армия, армия твоего Отечества быть такой? А если ты вспоминаешь друзей, которых там приобрёл, так это не армия, это люди.
Если ты был офицером, если только не крысятничал и не воровал в штабах, что ты там получил. Квартиру рядом с гарнизоном и стойкую подозрительность к людям? Осознание, что ничего не умеешь сделать полезного людям, если только вовремя не убежал и не переучился?
А что она сейчас защищает, эта, армия 23-го февраля. Что? Миллирды Абрамовича, Фридмана, Авена, Ваксельберга? Министерские кресла Грефа, Швыдкого, Лесина? Должность Зурабова? Чекистов в кремлёвской администрации? Что тебе из этого дорого и свято? Может, ты очень удовлетворён справедливостью в стране, ты доволен нищетой русского народа? Тогда да, единственное что защищает эта армия, это порядок вещей в нынешнем русофобском государстве, продолжая традиции совка. Но русских людей эта армия ни от чего защитить не только не может, она не предназначена для этого.
Конечно, армия состоит из людей и среди них есть достойные, но это не меняет самой сути этой машины. Газовая душегубка тоже наверняка состояла из качественных и добротных частей, но выполняла отнюдь не миссию добра.
Чем раньше мы, русские, все, проклянём эту армию 23-го февраля, призовём избегать службы в ней наших братьев, тем раньше мы сможем построить своё государство.
http://www.ari.ru/doc/?id=2016
2004.02.24 | Син полка
Re: Чужая, армия имени 23-го февраля?
Довго думав оминути цю дискусію. Та коли прочитав останній нік про русичів і про метаморфозу Радянської армії у російську, то вже не с оримався! Припиніть спекуляцію. Дати існування Червоної-Радянської армії 1918-1991 - це, якщо оцінювати з позиції здорового глузду і зважати на історичні факти. По-перше, давайте не заохоплюватися спекуляціями зрадника Суворова-Різуна щодо подій 23 лютого 1918 року - це не єдине джерело інформації, і "Собор" посилається саме на суворівське цитування ленінської статті про "гірки та необхідні уроки". Це не їхній винахід, а Різуна-Суворова. Можливо під Нарвою та Псковом і не було масового героїзму матросів, але німців від Пітера таки відкинули - і це також є факт, як сором'язливо пише фантаст Суворов "інші частини"(де ж вони взляися, коли загони Дибенка були начебто першими загонами Червоної гвардії?) Відтак 23 лютого - день народження Червоної Армії. Навіть якщо перші бої цієї армії були невдалими. Але то була велика армія: притиснута німцями, Антантою, японцями, білогвардійцями та іншими внутрішніми та зовнішнями ворогами, Черовна Армія "росла у битвах" і перемогла у війні 1918-1922 років, за винятком польської кампанії. Ця Армія крушила самураїв на Халхін-Голі та Хасані, таки перемогла, можливо й дорогою ціною у Зимовій війні з фіннами - Гельсінки таки прийняли умови Москви. Ця Армія перемогла "непереможний" вермахт і підняла прапор перемоги над рейхстагом. Ця армія завжди була першою там де тяжко: землетруси, цілина, повені тощо. Були й чорні сторінки: Афган, дідідщина, земляцтва, криси-прапора. Але у цій армії служили мільйони наших співвітчизників, і багато хто з них з теплом пригадує свої армійські роки: справжню чоловічу дружбу, справжні бойові навчання - зрештою для багатьох з них служба у СА - була єдиною нагодою зазирнути за околицю свого села. І хочуть свтякувати - хай святкують,вони то заслужили, і нічого поагного в тому немає - хай так і називається День захисника Вітчизни. Звісно, потрібно шанувати і героїв Крут - і тут можливо голошувати національну жалобу. А щодо 6 грудня - день армії, що не має жодних перемог(від часів Хмельницького), армії солдати, якої гинуть на чужих війнах, а решта бійців фарбує паркани і будує дачі генералам.2004.02.24 | Sardanapal
Re:Re: Чужая, армия имени 23-го февраля?
Действительно одни победы, а количество людей положивших свои жизни сынок ты посчитал 40млн(СССР) и 9 млн (Германия) и ты хочеш смказать, что это была армия.2004.02.24 | Предсказамус
Это совсем лишнее
> Действительно одни победы, а количество людей положивших свои жизни сынок ты посчитал 40млн(СССР) и 9 млн (Германия) и ты хочеш смказать, что это была армия.Люди, положившие свои жизни, их положили, земля им пухом. Не пляшите на гробах.
2004.02.25 | Син полка
Ціна перемоги вельми висока
Щодо кількості загиблих радянських вояків ще дового будуть сперечатися. Та я не про те: хто б і як не досліджував це питання, число жертв вийде величезним.Та ті багатомільйонні втрати не були марними: Червона армія розтрощила вермахт і звільнила рідну землю від фашистської навали. Солдати тієї армії повернулися додому переможцями - їм стоять пам'ятники по всій Східній Європі, ними пишаються нащадки. За що загинули засліплені гебельсівською пропоагандою 9 млн. німців - за те, що Фатерлянд розірвали на кавалки, столицю розмежували бетоновим муром,увесь напрацьований за роки рейху промисловий та науковий потенціал розтягнули по своїх домівках переможці-союзники, за те, що в німецької нації залишився єдиний легітимний вияв партріотизму - футобол, бо усі інші вияви можуть бути розтлумаченя як відлуння фашизму? Чи не намйенше втрат у тій війні мала Данія: гітлерівці захопили ту країну за кілька годин, опір був мінімальний. Решта п'ять років данці терпляче чекали доки прийдуть визволителі. Так, у цій ситуації данські вояки напевне порятували власне життя та життя тисяч своїх співвітчизників та чи порятували вони у такий спосіб свою національну гідність?2004.02.25 | Augusto
Cikavo, shcho ves' cej vylyv ne maje vidnoshennja do 23 lujtogo
Meta cjogo vylyvu jakas' insha, mozhe mobilizuvaty Chervonu Armii do borot'by z nimec'kym zagarbnykom. Zvychajno, zaraz ne zovsim 1941 rik, navit' vzhe i ne XX vik, ale nikoly nevidomo, shcho bude zavtra, tomu - vsi na borot'bu!Nichogo inshogo ne prygadujet'sja inshogo, nizh geroichnyj epos "Rybalka": "so dna ja vytashchil zhivogo partizana, ne znal on bednyj, chto zakonchilas' vojna".
Jakshcho nixto dosi ne povidomyv, ja vizmu na sebe cju vazhku noshu (shcho ne po sylax ukraincju?):
"II Svitova vijna zakinchylasja, armija rozpuskajet'sja".
Vy - demobilizovani, dorogyj tovarisCH, spyt' spokijno.
2004.02.25 | Винстон_Пух
И все таки джентельмены, как определимся?
Мои слова тут так основательно потерли зачем то, но я не в обиде - хозяин - барин.Однако я не услышал ответа на интересующий наверное не только меня но и весь Донбасс (кроме Януковича) вопрос - для украинской оппозиции, тоесть для Ющенко, Тимошенко, этого бля, Собора и других принципиально чтобы Донбасс не празновал то, что им ненравится? Спрошу и по другому - будем искать различия и пытаться друг друга переделать, устраивать истерики по поводу празников? Или займемся хлопцы делом?
2004.02.25 | Син полка
Re: Бачу конструктив
Бажаючих спекулювати на історичних темах та поливати брудом минуле меншає. Це втішає. Давайте поговримо про героїв сьогодення - генерала Кравченка, наприклад, опозицію тощо і перейдемо на іншу гілку. ОК?2004.02.25 | Винстон_Пух
Re: Бачу конструктив
Я надеюсь что их поменшае. Потому что когда я читаю статьи идиотов которые рассказываеют что Донбасс хуевый и несознательный потому что говорит по русски, а через неделю эти же придурки плачутся что в Донецке плохо встретили Ющенко - то у меня вопрос, вася а ты чего ожидал? Я не оправдываю этих тонколобых которые халявно нажрались за Витюхин и Колесникова счет и гавкали на вашего Ющенко в Донецке - мне лично стыдно как дончанину - гавно это гавно. Но я чего то не понимаю - им что избиратели в Донбассе совсем не нужны?2004.02.25 | Augusto
Mister Pooh, svjatkujte, vam - mozhna.
Ja tak zrozumiv, shcho jakshcho meshkanec' vashogo kraja ne jshov v Sovic'ku Armiju, to vin prodovzhuvav smoktaty mamynu cyc'ku, a xto jshov - zupynjavsja.Meni vazhko ce zrozumity, adzhe mij syn zupynyv ce dobroviljno v 12 misjaciv, ale odna dytyna ce ne insha, tomu jakshcho Vam potribna bula taka "zmina fazy", shchob skazaty rishuche "Njet" spokusi prodovzhyty oral'nu fazu svogo rozvytku do starosti, to Vy majete vsi prava svjatkuvaty cej vypadok. Dijsno, nu shcho b ce bulo, jaskshcho b Vy ta Vashi zemljaky bigly v 30 rokiv do mamy z krykom "mama, sysja!"?
Tomu - svjatkujte, xlopci, ja radyj za vas vsix, shchyro kazhu. Jakshcho xto obrazhatyme, kazhit', shcho ja dozvolyv.
P.S. Ce ne tomu Janukovicha zavzhdy zanosyt' na temu pampersiv?????
2004.02.25 | Винстон_Пух
Браво и бис. Мне понравилось это цирковое выступление
уважаемый господин Августо. В качестве коверного клоуна у вас хорошо выходит. Если Вы не заметили то я обращался с конкретным вопросом а не платил Вам за юродство. Поэтому спасибо что повеселили бесплатно - я ценю свои деньги.Сначала про сиськи - я вижу этот вопрос Вас турбуе больше чем то для чего этот сайт как бы существует - насколько я вижу. Да - я считаю что те кто отмазался от армии - сыкливые сосунки. Это раз. Далее - судя по Вашим английским буквам вы пребываете где то за кордоном откуда и сильно переживаете за судьбу страны. Это настоящий патриотизм. Аплодисменты. Смело! Это два.
И третее - если я задаю конкретный вопрос а получаю на него вот такое то у нас в Донбассе это называют гнилым базаром.
2004.02.25 | Augusto
Ce ne anglijs'ki litery.
Ce - latyns'ki litery, tomu mabut' ja pyshu z Vatikana.Naskil'ky ja pam'jataju, SSSR-a nema z 1991 roku, tomu ostannij raz xtos' vzagali sluzhyv v tij armii des' bil'she 10 rokiv tomu nazad.
Tomu svjatkuvannja v styli "ja ne scyklyvyj sosunok" zbyrajut' tak troxy pidstarkuvatyx xlopchykiv.
Ja daju konkretnu vidpovid' na konkretne zapytannja.
Chy mozhna vam svjatkuvaty "Den', ne scyklyvogo sosunka"?
I moja konkretna vidpovid' - mozhna.
Jak by ja smoktav sys'ku ta scjavsja do 18 rokiv i lyshe Sovic'ka Armija mene vid togo vrjatuvala - i ja b pryjednavsja!
2004.02.25 | Винстон_Пух
Нет я все таки должен отдать должное Януковичу
какой от не есть. Витя ввел в обращение хорошее слово для таких случаев - порожняк. Странный вася, звездец - я его трогал? Вроде нет. А шелестит, шелестит...Не переживайте господин Августо из Ватикана по поводу 23 февраля - это действительно не Ваш празник.
2004.02.25 | Augusto
Kesarju- kesarevo, Bogu - bogovo, Janukovichu - dolzhnoje.
Pampers.Naspravdi v Vatikani 23 ljutogo bulo pozavchora, a 24 ljutogo (vchora) Jogo Svjatist' Papa Ryms'kyj Ivan Pavlo II urochysto progolosyv Katolychnu Dovzhynu Odnogo Dnja v 24 godyny, jakshcho v Vas, mister Pooh, s'ogodnja 23 ljutogo, vitaju Vas. Z Svjatom Vas!
Ja naspravdi jakraz sluzhyv v Sovic'kij Armii ta Vojenno-Morskom Flote, ale meni ne spodobalosja.
Majzhe ves' chas my "nabivali kantik" na lizhku, shchob vono bulo kvadratne.
Shche vzymku my "nabivali kantik" na kupax snigu, shchob vony buly kvadratni.
Vlitku my vely svjatu vijnu z kul'babkamy ("aduvanchikami"), vykorchovuvaly ix z korenem, bo vony ne buly kvadratni.
Vnaslidok togo, mabut', shcho ja oblyshyv scjatysja nabagato ranishe 18 rokiv, a sys'ku vzagali ne mig todi i zgadaty koly smoktav vostannje (mamynu, zvychajno), tomu Sovic'ka Armija meni malo shcho dala.
Ale jakby vona meni dala STIL'KY, skil'ky vona dala Vam, ja b zaraz (25 ljutogo) by tezh svjatkuvav by 23 ljutogo.
2004.02.25 | 123
Шановний Пух, Ви теж не зразок шанобливого ставлення до інших
Бо Ваш розподіл людей на "чоловіків", які служили в армії, і "сосунків", які цього не робили, зовсім не толерантний. Це якщо характеризувати дуже дипломатично.Винстон_Пух пише:
> Мои слова тут так основательно потерли зачем то, но я не в обиде - хозяин - барин.
> Однако я не услышал ответа на интересующий наверное не только меня но и весь Донбасс (кроме Януковича) вопрос - для украинской оппозиции, тоесть для Ющенко, Тимошенко, этого бля, Собора и других принципиально чтобы Донбасс не празновал то, что им ненравится? Спрошу и по другому - будем искать различия и пытаться друг друга переделать, устраивать истерики по поводу празников? Или займемся хлопцы делом?
Тут глибоко шанований мною п. Предсказамус описував, як він ставиться до 23 лютого. Я десь подібним чином - але ще й до того чемно відмовляюсь від поздоровлень, пояснюючи, що не святкую день сувецького солдата, так само як не святкую день залізничника, чи шахтера, чи вчителя. До жодної з цих професій я маю однакове відношення -- ніякого.
Але моя думка така, що святкувати у вільній країні кожний може те, що йому подобається - якщо він при цьому не заважає жити співгромадянам. Тому заборонити бажаючим святкувати 23 лютого, День незалежності України, індіанський Новий рік або день заслання Напалеона на о. Святої Олени, на мій погляд, є просто дурістю і ознакою тоталітарного підходу. У практично рівній мірі щодо будь-якого з цих свят чи дат.
Інша річ, що я, як так само вільна людина, дозволю собі зробити якісь висновки щодо людей, які святкують це чи інше свято у той чи інший спосіб. Як і будь-яка інша поведінка будь-якої людини - це буде характеризувати цю людину певним чином.
2004.02.25 | Винстон_Пух
Re: Шановний Пух, Ви теж не зразок шанобливого ставлення до інших
123 пише:> Бо Ваш розподіл людей на "чоловіків", які служили в армії, і "сосунків", які цього не робили, зовсім не толерантний. Це якщо характеризувати дуже дипломатично.
--------------------------------------------------------------------
Может быть надо прояснить - сосунками я считаю людей которые попросту говоря, отмазались от армии. Если человек не служил по болезни (а не по справке о болезни) - нет вопросов. Если же наосновании какого то закона то я просто как Вы здесь говорите имею право на какое то личное отношение и при прочих условиях я заранее имею больше уважения к человеку который прошел армию.
>
> Тут глибоко шанований мною п. Предсказамус описував, як він ставиться до 23 лютого. Я десь подібним чином - але ще й до того чемно відмовляюсь від поздоровлень, пояснюючи, що не святкую день сувецького солдата, так само як не святкую день залізничника, чи шахтера, чи вчителя. До жодної з цих професій я маю однакове відношення -- ніякого.
>
> Але моя думка така, що святкувати у вільній країні кожний може те, що йому подобається - якщо він при цьому не заважає жити співгромадянам. Тому заборонити бажаючим святкувати 23 лютого, День незалежності України, індіанський Новий рік або день заслання Напалеона на о. Святої Олени, на мій погляд, є просто дурістю і ознакою тоталітарного підходу. У практично рівній мірі щодо будь-якого з цих свят чи дат.
-----------------------------------------------------------
Имеете право - не празнуйте и отказывайтесь от поздравлений, я не против. Если Вы успели почитать мои первоначальные слова до того как админ какого то черта их повытирал - то может помните с чего началось. Расскажите то о чем вы говорите УРП Собору а если он не поймет то предупредите что в Донбассе его и таких как они борзых и радикальных всегда будут посылать нахуй. А вместе с ним и тех кого они поддерживают.
> Інша річ, що я, як так само вільна людина, дозволю собі зробити якісь висновки щодо людей, які святкують це чи інше свято у той чи інший спосіб. Як і будь-яка інша поведінка будь-якої людини - це буде характеризувати цю людину певним чином.
---------------------------------------------------
Так я не против. О чем речь