МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Я, бачте, вчинив опір, чим, певне, прикро вразив багатьох.

08/01/2004 | Максим’як
ДВІ ВЕРСІЇ З ОДНИМ НЕВІДОМИМ. СПРАВИ ПРО НАПАД НА ДЕПУТАТА КОЗАЧЕНКА ДЕ-ЮРЕ НЕ ІСНУЄ

Ніна ПЕРСТНЁВА
(Одеса)
WWW.ZN.KIEV.UA


23 липня в Одесі приблизно опівночі біля свого будинку було побито народного депутата України від Одеси, члена депутатської групи «Центр» Олексія Козаченка.

У нашому місті він відомий своєю різкою і послідовною критикою дій міської влади. І незалежною позицією в парламенті, яка особливо проявилася при голосуванні за політреформу, ним не підтриману. Козаченко майже очолив в Одеській області виборчий штаб кандидата в президенти країни Віктора Ющенка, будучи його довіреною особою. Напад на Козаченка стався буквально після того, як депутат дав згоду брати участь у виборчій кампанії на боці лідера блоку «Наша Україна». Тому політики не виключають, що побиття депутата може мати політичний підтекст. Депутатська група «Центр» уже заявила: цей замах є продовженням тиску на членів їхньої групи, котрі не підтримали політреформу.

Що ж сталося насправді? Як повідомлялося раніше, на Козаченка напали двоє озброєних хлопців. Обороняючись, депутат вибив в одного з них пістолет, вистрелив і поранив одного з нападаючих, котрий по дорозі, тікаючи з місця події, помер. Проте, як стало відомо у вівторок після спільної прес-конференції прокурора області Михайла Гаврилюка й начальника обласного УМВС Григорія Єпура, правоохоронні органи розглядають справу не за фактом нападу на народного депутата, а за фактом насильницької смерті й незаконного носіння зброї.

Стосовно самого нападу, то, з’ясувалося, — це питання другорядне, на яке дадуть відповідь, зазначив прокурор області, під час розслідування двох згаданих злочинів. Також з’ясувалося, що правоохоронні органи розглядають факт нападу на депутата лише як одну з версій, озвучених самим Козаченком. Вони повідомили, що є свідчення іншого учасника подій про те, нібито ніякого нападу не було. Цікаво, що цього іншого учасника з кримінальним минулим було затримано, повідомив генерал Єпур, у результаті роботи потужної групи, направленої у Роздільнянський район, звідки був родом убитий (він був тричі судимий: за пограбування, хуліганство та нанесення тілесних ушкоджень). Тому відпрацювали поголовно всіх раніше судимих. «І як результат, — підкреслив генерал, — на сьогодні ми маємо другого учасника цих подій». Хоча відразу на прес-конференції прокурор області повідомив: цей другий учасник прийшов із каяттям сам. Правда, у чому він хотів покаятися, якщо нападу не було, незрозуміло. При цьому виникає й інше запитання, мабуть, найголовніше — а хто ж у такому разі побив народного депутата?..

Треба сказати, після прес-конференції силовиків справа про напад на Козаченка набула заплутаного й суперечливого характеру. Як повідомили, поки що не з’ясовані всі її обставини. Немає висновку криміналістичної експертизи за відбитками пальців на зброї. Відсутні висновки судово-біологічної і хімічної експертизи про наявність частини скла на одязі й тілі потерпілого, а також судово-балістичної експертизи, що дасть відповідь, із якої відстані здійснено постріл і в якому положенні перебували потерпілий і нападаючий. Але вже є висновки судово-хімічної експертизи про наявність газів, які могли залишитися після пострілу. У результаті, як сказав прокурор області Гаврилюк, експерти дали чітку відповідь — постріл здійснено з салону автомобіля. А ось слова Єпура: «Постріл було здійснено в такий спосіб, що куля потрапила в скло автомобіля депутата, а потім завдала важких тілесних ушкоджень особі, котра померла через певний час». Він також повідомив: пістолет, вилучений з місця події, загублений у період конфлікту в Придністров’ї. І значиться на обліку в Росії як втрачений.

Проте, за словами Козаченка, на нього напали, коли він стояв біля машини. І вибивши з рук одного з нападаючих пістолет, він вистрелив, коли збитий з ніг уже лежав на землі. Загалом, слідство з’ясовує, звідки зроблено постріл і кому належав пістолет. За словами генерала Єпура, Козаченко в ту ніч повідомив, що пістолет знаходився в його барсетці, і він навіть перезарядив його, коли побачив, що до нього біжать двоє людей. Але коли прибули слідчі прокуратури, він змінив свої показання. Він пояснив, що відбив напад і зі зброї, якою замахувався злочинець, вистрілив. «Зрозуміло, чому він так сказав. Людина не хоче відповідати за незаконне носіння зброї», — підсумував генерал. У свою чергу прокурор області додав: Козаченко не видав на прохання правоохоронних органів свою барсетку, заявивши, що він її надасть лише незалежним експертам.

Словом, сьогодні правоохоронці відпрацьовують версії подій тієї ночі, коли було побито Козаченка. І, схоже, поки що їх мало цікавить питання, за що побили депутата та хто його замовив? Принаймні на неодноразово поставлене силовикам запитання, які версії того, що сталося, відпрацьовуються, вони не назвали жодної.

На запитання «ДТ» відповідає народний депутат Олексій Козаченко.

Якби я не чинив опору, то лежав би сьогодні з проломленою головою

— Скажіть, Олексію Олексійовичу, як ви оцінюєте те, що відбувається? Судячи з повідомлення керівників міліції і прокуратури, напад на вас — це лише версія, озвучена вами, але аж ніяк не факт, який треба ще встановити?

— Гадаю, правоохоронним органам на сьогоднішній день, певне, вигідно подати події того вечора таким чином, аби народний депутат був не як постраждалий, а винний, та ще й виправдовувався. А двоє кримінальних злочинців виглядали безневинними жертвами, котрі, прогулюючись, попросили прикурити й одержали натомість кулю від нардепа, який зарвався. Якому щось там здалося. І він, сховавшись від переляку в закуток свого джипу, почав стріляти по мирних перехожих. Чи то взагалі взяв і холоднокровно застрелив безневинного хлопця зі свого автомобіля. Хоча я упевнений, якби того вечора я не чинив опору нападаючим бандитам, то лежав би сьогодні з проломленою головою і поламаними кістками.

Я щойно повернувся з прокуратури, де мені, на мою настійну вимогу, з великою неохотою видали постанову про порушення кримінальної справи, за якою ведеться розслідування. До речі, спочатку мені відмовили. Але я заявив: поки не отримаю копію, не даватиму жодних показань і не братиму участь у жодних слідчих діях. І мені видали. Отож, у цьому документі написано, що приблизно о першій годині ночі біля будинку по провулку Нахімова виявлено труп невстановленого чоловіка з вогнепальним пораненням грудної клітини. Того самого дня пан Козаченко видав співробітникам прокуратури пістолет системи ТТ, який відібрав у людини, котра напала на нього. Зазначений пістолет за обліком в УМВС не зареєстровано. Беручи до уваги викладене, за фактом виявлення трупа з ознаками насильницької смерті й за фактом незаконного поводження із вогнепальною зброєю, порушити кримінальну справу за двома статтями. Одна з них — ст. 115. Це умисне вбивство...

Про що це говорить? Хіба не про упередженість слідства? При цьому ані слова про напад і самооборону. Таких фактів для прокуратури не існує. Хоча я відразу звернувся до міліції, дав показання, що на мене здійснили напад, що я оборонявся. Є висновки лікарів і судово-медичної експертизи, зроблені через дві години після того, що трапилося: у мене черепно-мозкова травма, струс мозку, набряклість лівої скроневої частини, численні садна, забиті місця. Є, зрештою, огляд нарколога, що я був тверезий. Я сам попросив виписати мені направлення у диспансер, передбачаючи різноманітні спекуляції. Адже потім сказали б: напився депутат і відкрив стрілянину по мирних перехожих. Але міліція і прокуратура, я ще раз повторюю, не хочуть звертати на ці факти ніякої уваги. Є два кримінальні злочинці. Але це для них також не має значення. Від моменту нападу минуло вже чотири доби, але жоден із співробітників міліції, прокуратури, СБУ не запитав мене, що я думаю з приводу того, що сталося, які мої версії? Чи надходили на мою адресу які-небудь погрози? Я прямо запитав високопоставлених співробітників прокуратури та СБУ: хіба ці питання вас не цікавлять? Чіткої відповіді я не отримав. Усьому, мовляв, свій час. Сьогодні всіх хвилює лише примітивне відтворення подій того вечора. Звідки стріляв Козаченко, із якого положення? І кому належить офіційно не зареєстрований пістолет? Усе.

— Так чий же все-таки був пістолет? Як запевняє прокурор області, він належав вам, і на самому початку ви самі про це заявили. А потім змінили свої показання. За словами Єпура, з цього приводу навіть нібито є ваші письмові показання? Чи це не так?

— Я давав показання виключно співробітникові прокуратури, котрий прибув на місце події через 20—30 хвилин. Я не пам’ятаю, аби я підписував які-небудь інші папери. Це відбувалося вночі, відразу після нападу, я перебував у шоковому стані, і як мої фрази витлумачили працівники міліції, нехай це залишиться на їхній совісті.

— За тиждень до нападу ви звернулися до обласного УМВС із проханням видати вам вогнепальну зброю. За словами генерала Єпура, ви попросили пістолет марки ТТ, якого немає на озброєнні в МВС. І зараз вони чекають дозволу згори на його видачу. Чому ви звернулися з проханням видати вам зброю? І чому саме пістолет цієї марки?

— Я звернувся після того, як на мого помічника, депутата міськради Дмитра Танцюру, було вчинено напад, який я розцінив і як попередження мені особисто. Але я попросив видати мені маленьку сучасну «Берету». І сказав: готовий купити пістолет за свої гроші. Мені пояснили: можуть видати лише те, що є в наявності. І запропонували на вибір пістолет Макарова і ТТ. Я вибрав ТТ. Із цього приводу в мене була особиста розмова з генералом Єпуром, котрий сказав, аби я написав заяву. І мені без проблем видадуть зброю. Що я і зробив. Я навіть оплатив через банк виписаний УМВС рахунок за пістолет і патрони до нього. Про що є квитанція. У п’ятницю, коли все трапилося, я мав його забрати. Через зайнятість я не зайшов. До речі, досі ніхто з правоохоронців не запитав, навіщо мені потрібен був пістолет. Їх цікавить чомусь марка, яку я попросив.

— Це правда, що ви кандидат у майстри спорту зі стрільби з пістолета?

— Так. Я все життя захоплювався стрільбою. Я мисливець із стажем, знаюся на зброї. І я непогано стріляю.

— Після спільної прес-конференції прокурора області й начальника обласного УМВС з’явилося ще більше запитань стосовно того, що сталося. Розкажіть, будь ласка, що ж трапилося того нещасливого вечора?

— Того вечора з дружиною і двома дітьми я збирався їхати в село до батьків.

— Так пізно?

— Мої рідні знають, що раніше 24-ї години я роботу не закінчую. Із Києва, приміром, я приїжджаю о 3—4 ранку. Раніше із столиці вирватися не вдається. Нічого в цьому для нашої родини незвичного немає. Тому того вечора ми зібралися в дорогу десь за чверть дванадцята. Я взяв сумку з речами та спустився на вулицю до машини. Ми живемо в провулку Нахімова, за 70 метрів від входу до парку Шевченка, де розташований ресторан «Лобстер». Тобто в людному місці. Машина стояла на тротуарі, лобовим склом до ресторану. Я звернув увагу, як із нього вийшла весела компанія. Я ще подивився у їхній бік. І поруч під вхідною аркою в парк помітив двох міцних хлопців. Вони стояли. Але коли я підняв багажник, поставив сумку й попрямував до дверей автомобіля, вони раптом побігли. Пробігли повз цю компанію людей. І направилися у мій бік. Мене цей момент відразу насторожив, і коли метрів за 30 я впіймав погляд одного з них, то вже відчув недобре. А метрів із 15 він різко повернув на мене, і я зрозумів, що це напад. Він підбіг до мене й намагався ударити по голові рукою, у якій був пістолет. Я поставив блок і вибив зброю. Потім мене збили ударом на землю, і почали бити чимось важким по голові. Я впав на пістолет і, захищаючись від удару, схопив його і вистрілив у бік нападаючих. Я бачив, як один із них відскочив, але інший ще продовжував мене бити. А потім вони кинулися бігти. Я піднявся, побіг до будинку, на сходовій клітці зустрів дітей і закричав, аби вони поверталися в дім. Потім відразу зателефонував до міліції. Усе це сталося буквально за лічені хвилини.

— За свідченням очевидців, скло у вашій машині було розбите. І як стверджують правоохоронні органи, у ньому є кульовий отвір. Як ви це поясните?

— Коли такі напади відбуваються, то намагаються розбити й машину. Певне, хтось із них ударив по склу важким предметом, бо залишилася велика поздовжня пробоїна, а не кульовий отвір, який залишається після пострілу з такої зброї. Але міліції і прокуратурі сьогодні вигідно заявляти, що постріл був із машини. Хоча гільзу знайшли біля входу в арку будинку, на відстані 10 метрів від машини. Якби постріл було здійснено з автомобіля, то гільза там і залишилася б. Я вважаю, із боку правоохоронних органів — це підтасування фактів під зручну версію, яку вони вирішили чи їм веліли розробити, аби опорочити народного депутата з політичних міркувань.

— Ви поспішили заявити на прес-конференції, що напад на вас ви не пов’язуєте з початком президентської компанії. Це було схоже на певну самооборону. Це правда, що на вас тиснуть, аби ви не переводили стрілки в політичне русло?

— Так, високопоставлені особи правоохоронних органів дуже настійно мені рекомендували й рекомендують, щоб я не пов’язував напад із своєю депутатською діяльністю, не кажучи вже про президентську компанію. Натякаючи на те, що мою справу можна повернути й так, і сяк. Вони радять дотримуватися побутової версії. Мовляв, яка там політика. Двоє хлопців вирішили мене пограбувати. І все. Хоча зрозуміло, що нападаючі хлопці — досвідчені кримінальні злочинці. А на машині висить номер Верховної Ради. І навряд чи вони стали б зв’язуватися з народним депутатом через гаманець. Вони, скоріше, стали б грабувати людей, котрі виходили з ресторану. До того ж є свідки, котрі бачили, як ці двоє крутилися біля мого будинку мало не з обіду.

Стосовно зробленої мною заяви, то, якщо ви помітили, я сказав, що саме на сьогодні в мене немає підстав вважати, що напад пов’язаний із початком передвиборних перегонів.

— Виходить, такі підстави можуть з’явитися завтра? До речі, із вуст представника «Нашої України» Петра Порошенка вже пролунало, що в нападі на вас він не виключає політичного підтексту. Бо напад стався відразу ж після того, як вас затвердили довіреною особою кандидата в президенти країни Віктора Ющенка? І днями збиралися відрекомендувати як заступника голови координаційної ради виборчого комітету Ющенка в Одеській області. Зрозуміло, ваш відкритий перехід на бік опозиційного кандидата викликав роздратування в багатьох. Ви балотувалися у Верховну Раду як висуванець Аграрної партії. І вважалися квотою провладних сил. І раптом проявили норовливість, стали на самостійний шлях: не підтримали політреформу, активно брали участь у створенні депутатської групи «Центр», котра вже заявила, що замах на вас — це тиск на їхнє об’єднання.

— Безумовно, те, що я дав згоду брати участь у виборчій компанії на боці Віктора Ющенка, не голосував за політреформу, суть якої відома, відмовлявся підтримувати законопроекти, які виносила виконавча влада, бо вони шкодять народу України, і те, що сьогодні є депутатом групи «Центр», не могло не пройти непоміченим. Більше того, саме ці обставини й відіграють сьогодні першу скрипку в розслідуванні справи про напад. Саме з цієї причини міліція перевертає події з ніг на голову з тим, аби опорочити мене та зробити в усьому винним. Але стосовно самого факту нападу, то тут, на мою думку, причиною стала все-таки моя депутатська робота в одеському окрузі. Тобто моя позиція щодо низки проблем міста.

— А бізнес міг стати причиною нападу?

— Бізнес, яким займаються мої близькі, відчуває тиск. Але знов-таки він пов’язаний із моєю депутатською діяльністю. Це відчувалося відразу після того, як я не підтримав політреформу. Я переконаний, події 23 липня — це спланований, замовлений напад на мене як народного депутата й людину, котра займається політикою. І цьому є пояснення. В Одесі для міської влади й тих, хто їм служить вірою і правдою, я — людина давно неугодна й небезпечна. Сьогодні як кістка в горлі мої публічні виступи з приводу того, як господарює місцева влада й чим це обертається для міста й городян. Чого коштує розпродаж за безцінь прибережної землі й комунальної власності. Тут, як то кажуть, тавро вже нема де ставити. Адже мільярди гривень ідуть повз міський бюджет. Щоб зупинити цей безкрай, я виступив автором законопроекту про державну експертизу землевпорядної документації. У результаті Верховна Рада ухвалила закон, відповідно до якого сьогодні самовільно, без держоцінки землю комунальна влада за три гривні продавати вже не зможе. Це викликало страшенне невдоволення. Чи взяти житлово-комунальну сферу. Ви знаєте, яким подразником стала для них слідча комісія Верховної Ради з перевірки обгрунтованості підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, котру я очолював і котра довела їхню необгрунтованість. Я різко виступав і проти передачі в оренду одеського водоканалу...

Повірте, підстав, аби закрити рота чи зламати шию неугодному депутату, предосить. Підтверджує це й недавній напад на мого помічника, депутата міськради Дмитра Танцюру. Його жорстоко побили бейсбольними бітами. У результаті в нього перелом черепа, шість переломів рук. Він досі ходить у гіпсі. А міліція усе списує на хуліганський напад. Минуло майже три тижні й жодного просування у розслідуванні. Тим часом це один із небагатьох міських депутатів, котрий має свою тверду позицію із проблемних питань міста.

— Ви знаєте, хто стоїть за нападом?

— Є кілька версій. За деякими припущеннями, ниточка тягнеться до керівника одного з ринків Одеси. Почерк той самий. Пригадайте, по якому округу обирався в депутати міськради Дмитро Танцюра, котрий урешті-решт здобув перемогу? Що відбувалося в день голосування? Тоді жорстоко побили на очах у людей жінку, заступника голови дільничної комісії молодчики зі стволами, які стирчали з-під одягу. Сьогодні цей ринок знову опинився в центрі уваги. До речі, із нього 1997 року в Одесі, можна сказати, розпочалася контрреволюція, у результаті якої постраждала не одна людина. Сьогодні з боку господарів цього ринку знову надходять погрози на адресу багатьох осіб. І з цього приводу є заява в СБУ, де вказані ті, кому погрожують.

— Вам також погрожували?

— Прямих погроз не було. Той, хто хоче когось зломити, не погрожує. Він діє. Гадаю, мене також хотіли жорстоко побити. Але я, бачте, вчинив опір, чим, певне, прикро вразив багатьох. І тепер напад на мене хочуть подати навіть не як хуліганську витівку з легкими тілесними ушкодженнями, а як народного депутата, котрий зарвався, котрий стріляє із пістолета в перехожих, які завинили лише тим, що попросили в нього закурити. Адже з’явився другий нападаючий, котрий заявляє: він і його близький друг Льоха, що помер від кульового поранення, того вечора прогулювалися і чекали дівчат. За його словами, Льоха підійшов до чоловіка біля джипу, тобто до мене, і просив закурити. Я брудно вилаяв його матом, і Льоха, ясна річ, обурився. Потім Льоха крикнув: «У нього ствол». І відразу пролунав постріл. Він побіг, потім обернувся і побачив, що за ним біжить Льоха й каже, що йому погано. Він затягнув його в підворіття і кинув. А сам накивав п’ятами.

Кожному зрозуміло, безвинні перехожі так не поводяться. І ось ці показання кримінального злочинця, котрий сидів за вбивство трьох людей (він холоднокровно перерізав їм бритвою горло) і котрий, як він розповідає, поклоняється сьогодні Богу Саваофу, на одних вагах із моїми. І поки його чаша переважує. Хоча правильно назвати прізвище Льохи, свого друга з дитинства, на допиті він не зміг. Мене на очній ставці не впізнав. Він запевняє, що мого обличчя не бачив, бо на мене ніякої уваги тоді не звернув. Хоча саме той, хто кинув Льоху в підворітті, і біг на мене перший. І я чудово запам’ятав його обличчя. Мій опис його зовнішності в міліції є. І я стверджую: людина, котра з’явилася у міліцію з так званим каяттям, ніяк не схожа на того, хто на мене напав.

Але ось що цікаво. Цей хлопець розповідає, що, кинувши свого пораненого друга в підворітті, він упіймав машину й дістався до Двох стовпів. Тобто до розвилки доріг при виїзді з Одеси. Там, де стоїть пост ДАІ, він спокійно впіймав машину й дістався до Кучурган. А генерал Єпур заявляв, що відразу було реалізовано план перехоплення. Дорогою на переїзді він викинув свій одяг, який нібито був у крові вбитого юнака. При мені слідчий прокуратури казав, як дві доби вони шукали одяг і не знайшли. Тепер він говорить співробітникам міліції, що готовий показати, де саме він лежить.

Моє припущення: візьмуть його одяг, обмажуть кров’ю убитого хлопця та представлять як речовий доказ. Якщо одяг знайдеться, це буде ще одна міліцейська заготовка у дусі 1998 року. Я не випадково пригадав нещасливий 98-й. Дуже вже багато виникає паралелей. Особливо в діях міліції. І злочинців. На жаль, Одеса підтверджує, що, як і раніше, залишається містом, де замовлені вбивства, викрадення, побиття людей на політичному грунті стали її дурною прикметою. І, передусім, тому, що жоден такий злочин досі не розкрито.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".