Відповіді

• 2004.08.18 | Est

  Докладно про зустріч з Симоненком на Оболоні

  Прийшов на площу коло Макдональдса за десять хвилин до шостої. Побачити збори можна було вже здалеку, навколо трибуни майоріло з півтора десятка червоних прапорів, лунала музика. Якийсь дідок передсмертного віку підігравав на баяні двом своїм ровесницям, які бадьоро виспівували українську народну пісню. Потім проспівала жіночка, теж українською, втім, потім виправилась, подякувавши глядачам чистою російською: “Спасібо”. Несподівано врубили запис пісні “Улица, улица, улица родная, Мясоедовская улица моя”. Я не дуже розбираюся у музиці, але, схоже, що це і є “шансон”, навіть першої миті здалося, що це якась реклама Януковича. Але народ це не збентежило, деякі навіть намагалися танцювати. Якийсь хлопець роздавав газету “Наша держава”. Але мужик з мегафоном, також взявши примірник, невдовзі виголосив, що то за Януковича, і заклИкав не брати газети. Хлопець миттєво зник.
  Коли підходив до місця зборів, мені вручили прапорець, дуже красивий, червоного кольору з написами золотавими літерами: “Наш президент – Симоненко” і “Комуністична партія України”. Дала дівчина років 18-20, у міні-спідниці, з дуже красивими ногами, волоссям і личком, просто секс-бомба якась, але середнього зросту і ще молоденька. Неможливо було відмовитись. В принципі, вона єдина там всім активно роздавала (прапорці). Були й інші роздатчиці-бабусі та пару чоловіків, але ті відносились до своєї справи без особливого фанатизму. За наступні півтори години отримав ще листівку, візитівку та календарик.
  О 18:02 точний як годинник на трибуні з΄явився винуватець дійства. Народ (чоловік з 10-12) кинувся вручати квіти, причому було й дітей троє-четверо. Моя секс-бомба теж привітала квітами, а потім знову повернулася ще з одним букетом. Він її хотів знову поцілувати, але, на хвильку задумавшись (дежа вю?) просто подякував. Спочатку до мікрофона підійшла жіночка, яка українською з листочка зачитала десятихвилинний дискурс середньої якості, зміст якого вкладався у три пункти: 1. Янукович поганий. 2. Ющенко поганий. 3. Симоненко хороший. Підбадьорена слабенькими оплесками, врешті о 18:12 надала слово вождю. Який і проговорив до 18:55. Немає сенсу переказувати зміст, він відомий, зауважу лише, що багнюки було точно порівну для обох – Ю. та Я. Перші 13 хвилин виступав українською, наступні 11 – російською, причому перехід на “общєпонятний” здійснив посередині фрази, не зморгнувши оком. Надалі зміни мови стали ще частішими і менш контрольованими.
  О 18:55 почав відповідати на записки, які він, до речі попросив писати на початку виступу. Я залишив збори о пів на восьму, але він ще, схоже, не збирався закінчувати спілкуватися з народом. Та й говорив про що заманеться. Наприклад, на запитання, чому на зборах комуністів весь час присутні портрети Сталіна, сказав, що у Львові трактором валяють могили радянських воїнів. Люди загалом вели себе дуже спокійно. Перших оплесків (незапланованих, тт. не рахуючи в кінці монологу) Петро домігся лише через півтори години, процитувавши Жеглова, що злодій повинен знаходитись у в΄язниці. Був один інцидент на початку зборів, коли один чолов΄яга заходився щось викрикувати, роздаючи при цьому газети за Ющенка. Що він кричав, не чуть було, бо вже виступала та жінка попервах, а потім Симоненко. Цікаво, що цей дядько ходив навколо хвилин десять, кричачи і нічого з ним не могли зробити, хоча навколо метушилося від п΄яти до пятнадцяти ветеранів, відтісняючи його. Справа в тому, що він був габаритів таких, як Янукович, тільки ще жирніший.
  Про людей. Основне ядро складало чоловік з півтораста-двісті, які явно прийшли туди спеціально. Жінок з них було відсотків з 40. Можу запевнити, що на відсотків 95 ці люди були старші за 65 років. Також навколо з часом зібралося ще стільки ж народу, з перехожих, бо це поруч з виходом з метро, там великий потік людей, які приїхавши на метро, розходяться пішки по Оболоні. Серед цих, більш розсіяних по площі, стареньких було у відсотковому відношенню менше, може трохи більше половини, решта – чоловіки, жінки різного віку, молодь, середнього віку, навіть підлітки. В основному люди слухали, ніяк не реагуючи, ніхто в суперечки особливо не вступав, незначних розмов трохи було, звичайно. Загальну кількість оцінив би у 300-400 людей. Міліціянтів нарахував чоловік п΄ять за весь час, але одночасно бачив від одного до двох, не більше. Ніякої участі не приймали. Лише перед початком один з рацією весь час з кимось дуже жваво перемовлявся. Збиралися також підписи у підтримку кандидата, але якось не дуже помітно це відбувалося, побачив лише в кінці. Народ нормально підписувався, в усякому разі хвилин за двадцять, що спостерігав за столиком, порожнім він ніколи не був. Камер було дві, солідних. До речі, того ющенківця теж весь час знімали, може покажуть де. Випереджуючи запитання, висловлю свою думку, що він не схожий був на провокатора, майже впевнений, що просто дядьку захотілося відкрити очі людям.
  Загальне враження від виступу Симоненка склалося нормальне (не про зміст кажу, а про форму). Не думаю, що він поступається харизмою Юлі або Ющу. Останніх обох бачив на схожих мітингах у 2002 році напередодні парламентських виборів. Всі говорять досить впевнено, правильно, переконливо.
  До речі, про Соцпартію він згадав лише одного разу, та й то вимушено, бо було запитання про партії-клони. То він пройшовся, що КПУ (оновлена) підтримала кандидата від соціалістів, а ті й погодилися на це. Прізвище Олександра Олександровича так і не прозвучало, хоча вираз “кандидат від соціалістів” використав двічі протягом однієї хвилини. Та й перераховуючи всіх, хто за цей час був при владі за президента Кучми, Мороза теж не згадав, хоча по кілька разів отримали за співробітництво з режимом менш відомі й обтяжені відповідальністю на той час, як Жулинський, Червоненко та ін. Схоже, на ім΄я Мороза накладено табу. Хоча Вітренко отримала своє за те, що вкрала у 2002 три відсотка лівих голосів у Симоненка, і їх забрали олігархи. “Отже ваші голоси за Вітренко пропали” – цікавий хід, маю на увазі, що він так звертався до своїх прибічників. Також прозвучала ще одна цікава фраза: "Інтернет та інші фокуси", здається, коли говорив про дитячу проституцію. Стовідсотково не впевнений, що саме так прозвучало, але зміст такий був, що й зрозуміло, бо значна частина аудиторії не може плеєра від пейджера відрізнити.