В.Цвіль. "У центрі касетного скандалу". Нові уривки з книги
08/19/2004 | Shtirlitz
http://www.gazeta.lviv.ua/2004/08/19/NewspaperArticle.2004-08-18.3757
“Газета” продовжує публікацію уривків книги Володимира Цвіля “У центрі касетного скандалу”. Нагадаємо, пан Цвіль, який називає себе соратником Олександра Мороза і який допомагав переправляти Миколу Мельниченка та архів його записів за кордон, стверджує, що головні учасники “касетного скандалу” приховують правду про ті події. Зокрема те, що запис розмов здійснювала група осіб, а не сам Мельниченко, і той факт, що Євген Марчук та Олександр Мороз отримували інформацію з кабінету президента щонайменше рік.
Уривок 2.
10 листопада 2000 року дивна замітка про знайдений у Таращі труп з’явилася на першій сторінці газети “Сегодня”. Після цього Мороза почали турбувати журналісти з “Української правди”. Події розвивалися за найгіршим сценарієм.
Нарешті, – це було приблизно 11 або 12 листопада – Мороз викликав мене і поставив питання руба:
– Володимире Івановичу, невже так складно виконати те, що я прошу? Вже пройшло півроку, а ви нічого не почали, а тільки затягуєте цю справу! Я наполягаю, щоб ви зайнялися цим негайно. Мельниченкові та його родині необхідно терміново покинути Україну.
Я відповів:
– Добре, Олександре Олександровичу. Якщо це для вас так важливо, я зроблю це.
Незабаром після цієї розмови я зустрівся з Мельниченком у своєму будинку на вулиці Січневого повстання і забрав у нього документи. Відразу звернув увагу, що закордонний паспорт майора оформлений зовсім недавно – 2 листопада. Паспорт Лілії й Лесі видали лише кількома днями раніше. Таким чином, усі попередні переговори про виїзд за кордон, які тривали понад півроку, були безпредметними. Тоді ні Мельниченко, ні його дружина, ні донька ще не мали закордонних паспортів. Очевидно, мета нашого знайомства була інша: Мельниченко хотів особисто переконатися, що існує людина, яка забезпечить йому притулок десь за межами України. А також необхідне фінансування. Цією людиною волею обставин став я, Володимир Цвіль.
Отримавши паспорти, зателефонував в Остраву Болданюкові та запевнив його, що готовий профінансувати проживання гостей з України і лікування їхньої дитини. Впродовж дня мій компаньйон оформив запрошення в Чехію для родини Мельниченка в повному складі – Миколи, його дружини Лілі і доньки Лесі. Я попросив Болданюка вислати документи на факс у робочому кабінеті Мороза у Верховній Раді. Це був найбільш простий і надійний, на мій погляд, варіант. У мене в будинку факсу не було, а користуватися послугами знайомих не хотілося.
Того дня пізно ввечері мені зненацька зателефонував Мороз і попросив негайно зустрітися. Як виявилося, йому тільки що повідомили про факс із Чехії. Мороз виглядав дуже заклопотаним:
– Володимире Івановичу, що ви наробили, що ви наробили! Як ви могли відіслати це запрошення на мій факс? Невже не розумієте, що там у мене все прослуховують?! Про це можуть довідатися в СБУ й адміністрації президента!
Я не розумів, що так перелякало Мороза, і поцікавився:
– Олександре Олександровичу, а що в цьому поганого? Ну і нехай собі слухають, яка нам різниця? Невже ми робимо щось протизаконне?
– Добре, не будемо більше говорити на цю тему, – відповів Мороз, – тримаєте цей факс і оформляйте візу якнайшвидше. Але робіть усе так, аби ніхто нічого не знав!
Зробивши паузу і задумавшись, він додав:
– Ви розумієте, річ навіть не в дитині – з лікуванням можна зачекати. Мельниченко їде за кордон тому, що... Мушу вам сказати, Мельниченко є носієм дуже важливої інформації. Він – свідок серйозного злочину влади, це пов’язано зі справою журналіста Ґонґадзе. Тому необхідно відправити його за кордон.
Уривок 3.
Ми рухалися тією ж дорогою, якою в січні я, Мороз і Сильченко поверталися з відпочинку в Карлових Варах. Однак тепер наш шлях був у зворотному напрямку – в Остраву. Ми проїжджали через Жешув, Тарнув, Краків і Катовіце. Маленька Леся тяжко переносила дорогу й незабаром знервувалася. Дитина увесь час плакала, а Ліля з Миколою не могли її заспокоїти. Дівчинка, здається, відчувала, що батьки їдуть не на відпочинок і не на курорт, а навпаки, прирікають себе на труднощі в незнайомій країні. У цей момент я вперше відчув, що наш вантаж огорнений якоюсь тривожною аурою.
До кордону Чехії ми їхали понад п’ять годин. Дорогою я зателефонував Болданюкові. Ми заздалегідь домовилися, що він забере гостей ще на польській території. Їхати в Чехію не мав наміру – в мене навіть не було діючої візи. Тому розраховував одразу ж повернутися в Україну.
Коли я познайомив майора з Болданюком, Мельниченко коротенько представився йому, пояснив мету свого візиту й подальший план дій. Він повідомив, що місяць тому звільнився зі служби охорони Кучми та везе зі собою особливо цінний вантаж – сотні годин таємних записів розмов президента. На них – інформація про безліч державних злочинів, зокрема про вбивство журналіста Ґонґадзе. Тепер, коли Мельниченко виїхав за кордон, Мороз хоче обнародувати ці записи. Це, за словами майора, змінить політичну ситуацію в Україні – й лідер соціалістів прийде до влади. Мельниченко був твердо переконаний, що його перебування в Чехії триватиме не більше ніж два тижні. Після цього він героєм повернеться в Україну.
Цікавою була реакція Болданюка. Здавалося, що зізнання майора його зовсім не вразило. Він давно мав справу з українцями та звик до різних несподіванок. Болданюк мав велику рідню в Україні та, спілкуючись із нами, переконався: якщо домовляєшся з українцем про одне, на ділі часто виходить зовсім інше.
Поміркувавши, мій компаньйон розсудив так: якщо він уже дав свою згоду й запросив людину, то виконає свою обіцянку. Нехай майор в’їжджає в Чехію та лікує свою доньку, а українські політики за цей час розберуться, що робити з усім цим. Таким було рішення Болданюка.
Продовження– наступного четверга
“Газета” продовжує публікацію уривків книги Володимира Цвіля “У центрі касетного скандалу”. Нагадаємо, пан Цвіль, який називає себе соратником Олександра Мороза і який допомагав переправляти Миколу Мельниченка та архів його записів за кордон, стверджує, що головні учасники “касетного скандалу” приховують правду про ті події. Зокрема те, що запис розмов здійснювала група осіб, а не сам Мельниченко, і той факт, що Євген Марчук та Олександр Мороз отримували інформацію з кабінету президента щонайменше рік.
Уривок 2.
10 листопада 2000 року дивна замітка про знайдений у Таращі труп з’явилася на першій сторінці газети “Сегодня”. Після цього Мороза почали турбувати журналісти з “Української правди”. Події розвивалися за найгіршим сценарієм.
Нарешті, – це було приблизно 11 або 12 листопада – Мороз викликав мене і поставив питання руба:
– Володимире Івановичу, невже так складно виконати те, що я прошу? Вже пройшло півроку, а ви нічого не почали, а тільки затягуєте цю справу! Я наполягаю, щоб ви зайнялися цим негайно. Мельниченкові та його родині необхідно терміново покинути Україну.
Я відповів:
– Добре, Олександре Олександровичу. Якщо це для вас так важливо, я зроблю це.
Незабаром після цієї розмови я зустрівся з Мельниченком у своєму будинку на вулиці Січневого повстання і забрав у нього документи. Відразу звернув увагу, що закордонний паспорт майора оформлений зовсім недавно – 2 листопада. Паспорт Лілії й Лесі видали лише кількома днями раніше. Таким чином, усі попередні переговори про виїзд за кордон, які тривали понад півроку, були безпредметними. Тоді ні Мельниченко, ні його дружина, ні донька ще не мали закордонних паспортів. Очевидно, мета нашого знайомства була інша: Мельниченко хотів особисто переконатися, що існує людина, яка забезпечить йому притулок десь за межами України. А також необхідне фінансування. Цією людиною волею обставин став я, Володимир Цвіль.
Отримавши паспорти, зателефонував в Остраву Болданюкові та запевнив його, що готовий профінансувати проживання гостей з України і лікування їхньої дитини. Впродовж дня мій компаньйон оформив запрошення в Чехію для родини Мельниченка в повному складі – Миколи, його дружини Лілі і доньки Лесі. Я попросив Болданюка вислати документи на факс у робочому кабінеті Мороза у Верховній Раді. Це був найбільш простий і надійний, на мій погляд, варіант. У мене в будинку факсу не було, а користуватися послугами знайомих не хотілося.
Того дня пізно ввечері мені зненацька зателефонував Мороз і попросив негайно зустрітися. Як виявилося, йому тільки що повідомили про факс із Чехії. Мороз виглядав дуже заклопотаним:
– Володимире Івановичу, що ви наробили, що ви наробили! Як ви могли відіслати це запрошення на мій факс? Невже не розумієте, що там у мене все прослуховують?! Про це можуть довідатися в СБУ й адміністрації президента!
Я не розумів, що так перелякало Мороза, і поцікавився:
– Олександре Олександровичу, а що в цьому поганого? Ну і нехай собі слухають, яка нам різниця? Невже ми робимо щось протизаконне?
– Добре, не будемо більше говорити на цю тему, – відповів Мороз, – тримаєте цей факс і оформляйте візу якнайшвидше. Але робіть усе так, аби ніхто нічого не знав!
Зробивши паузу і задумавшись, він додав:
– Ви розумієте, річ навіть не в дитині – з лікуванням можна зачекати. Мельниченко їде за кордон тому, що... Мушу вам сказати, Мельниченко є носієм дуже важливої інформації. Він – свідок серйозного злочину влади, це пов’язано зі справою журналіста Ґонґадзе. Тому необхідно відправити його за кордон.
Уривок 3.
Ми рухалися тією ж дорогою, якою в січні я, Мороз і Сильченко поверталися з відпочинку в Карлових Варах. Однак тепер наш шлях був у зворотному напрямку – в Остраву. Ми проїжджали через Жешув, Тарнув, Краків і Катовіце. Маленька Леся тяжко переносила дорогу й незабаром знервувалася. Дитина увесь час плакала, а Ліля з Миколою не могли її заспокоїти. Дівчинка, здається, відчувала, що батьки їдуть не на відпочинок і не на курорт, а навпаки, прирікають себе на труднощі в незнайомій країні. У цей момент я вперше відчув, що наш вантаж огорнений якоюсь тривожною аурою.
До кордону Чехії ми їхали понад п’ять годин. Дорогою я зателефонував Болданюкові. Ми заздалегідь домовилися, що він забере гостей ще на польській території. Їхати в Чехію не мав наміру – в мене навіть не було діючої візи. Тому розраховував одразу ж повернутися в Україну.
Коли я познайомив майора з Болданюком, Мельниченко коротенько представився йому, пояснив мету свого візиту й подальший план дій. Він повідомив, що місяць тому звільнився зі служби охорони Кучми та везе зі собою особливо цінний вантаж – сотні годин таємних записів розмов президента. На них – інформація про безліч державних злочинів, зокрема про вбивство журналіста Ґонґадзе. Тепер, коли Мельниченко виїхав за кордон, Мороз хоче обнародувати ці записи. Це, за словами майора, змінить політичну ситуацію в Україні – й лідер соціалістів прийде до влади. Мельниченко був твердо переконаний, що його перебування в Чехії триватиме не більше ніж два тижні. Після цього він героєм повернеться в Україну.
Цікавою була реакція Болданюка. Здавалося, що зізнання майора його зовсім не вразило. Він давно мав справу з українцями та звик до різних несподіванок. Болданюк мав велику рідню в Україні та, спілкуючись із нами, переконався: якщо домовляєшся з українцем про одне, на ділі часто виходить зовсім інше.
Поміркувавши, мій компаньйон розсудив так: якщо він уже дав свою згоду й запросив людину, то виконає свою обіцянку. Нехай майор в’їжджає в Чехію та лікує свою доньку, а українські політики за цей час розберуться, що робити з усім цим. Таким було рішення Болданюка.
Продовження– наступного четверга
Відповіді
2004.08.19 | Shtirlitz
Записи Мельниченка
Дивіться сюди:http://www.gazeta.lviv.ua/2004/08/10/NewspaperArticle.2004-08-09.0727
І персонально Свистовичу. Та іншим фанатам О.Мороза. Або людям, що досі вірять лідеру соціалістів.
Напочатку 2000 року бізнесмен з Острави В.Болданюк (компаньон В.Цвіля) профінансував відпочинок Мороза у Карових Варах. Ще раніше, за кошти Болданюка та Цвіля у Чехії була видана книга Мороза.
З кінця листопада 2000 року по 12 квітня 2001 року Болданюк на свій страх і ризик, та за власний кошт переховував та охороняв М.Мельниченко.
30 червня 2004 року Юрій Луценко, відповідаючи на запитання журналіста "Київ-Пост" Пітера Бірна, заявив:
From: "Grani-plus" grani@grani.kiev.ua
To: "Piter Byrne" byrne@kppublications.com
Sent: Wednesday, June 30, 2004 3:07 PM
Subject: відповідь
> Надсилаємо відповіді на ваші питання
> 3. Znayut li lidery sotspartii otnosheniya mezhdu volodymyrom boldanyukom,
> volodymyrom tsvilom i maiorom mykola melnychenko?
> Відповідь на питання 3 :
>
> О.Мороз не знає людину на прізвище Болданюк.
============================================================
Є коментарі?
Чи ви ще досі вірите в "морального" політика?
2004.08.19 | Shtirlitz
Свистовичу. Чекаю на відповідь.
Я хочу щоб хоч перша ганебна брехня Мороза та Луценко щодо Цвіля була зафіксована.2004.08.19 | Михайло Свистович
Я не маю часу на ігри (-)
2004.08.19 | SpokusXalepniy
Вопрос для знатоков.
Кто-нибудь раньше знал (читал) это издание "Львiвська газета" ?Ну, например, в прошлом году, кто кроме Штирлица знал о существовании этой газеты?
Меня интересует информация от аксакалов нашего форума. Степуру пока не беспокою.
Спрашиваю, потому что странностей (мягко сказано) накопилось через край.
2004.08.19 | otar
я не аксакал, але...
"Львівська газета" з'явилась десь 2 роки тому. Була дуже велика рекламна кампанія, і за ідеєю газета мусила перетягти до себе аудиторію найпопулярнішої серед інтелігенції, але нестабільної газети "Поступ", а також частину від класичного, але непопулярного останнім часом "Високого замку" і спопсовілого "Експресу". Точно не знаю, де вони взяли гроші, але газету у Львові однозначно асоціюють з Маркіяном Іващишином (відомим учасником "революції на граніті) і його "Дзиґою". Сподівання інвесторів не виправдались, і газета, наскільки мені відомо, виходить порівняно невеликим (як на Львів) тиражем. Ніколи не помічав у газеті безпосередньої підтримки або агітації за Ющенка і "НУ", хоча, безперечно, газета скоріше опозиційного спрямування. Якщо ваше питання слід трактувати як "Чи не мочить Львівська газета Мороза за замовленням Ющенка або ще когось?", відповідь - "навряд". У Львові підтримка Мороза майже на нулі, а "ЛГ" поза Львовом майже не читають.2004.08.19 | Максим’як
Re: Не зовсім так.
Газета відома в Україні. Постійно продається у Києві та були спроби розповсюджувати її ще у кількох містах, не знаю чи вдалося, бо проти газети більше року ведеться війна на знищення Медведчуками, Сергієм і Віцею.Саме через газету Іващишин і Захарчишин (боюсь помилитися у правильності написання прізвища), львіські підприємці і колишні учасники студентського голодування, зазнали величезного тиску на бізнес. На захист газети і бізнесменів стали багато політиків і Ющенко, питання дійшло до Верховної Ради і зрештою переміщення Сергія Медведчука до Києва стало результатом того протистояння, яке ще не закінчилося. Газета виходить, якось, незважаючи на різні судові тяганини. (Це моє бачення збоку)
Газета створена за принципами Дзеркала тижня чи 5 канал, власники не вмішуються у ідеологію газети, а вона публікує досить широкий сектр матеріалів і за владу і проти, хоч, як і ДТ, має сильне українське спрямування, без придурі, брехні і космополітизму.
Я думаю, що Цвіль сам знайшов і вибрав цю газету для своїх публікацій, а не навпаки - у інших газетах цього матеріалу ніхто не візьме без клопотів до опублікування, бо сам факт нагадування про касетний скандал, уже викликає нервозність у режиму. Тобто, прорежимна преса відпадає, а партійна НУ чи БЮТ не вважають за доцільне у передвиборний період загострювати стосунки із Морозом.
2004.08.19 | otar
згоден
Про Медведчука я забув сказати. Львівський місцевий політикум - це дуже цікава штука, насправді протистояння тут відбувається трохи не за тими принципами, що в Києві. Це пояснюється передусім тим, що переважна більшість СДПУ(о)шних місцевих політиків - неофіти, які йшли на вибори за мажоритаркою або з "НУ"... Ну, і так далі. Іващишин намагається не декларувати ніяких особливих політичних симпатій, але всезагальна політична антипатія - до Медведчуків - далася взнаки.Що ЛГ поширюється по Україні, я не знав. НАскільки мені відомо, там тираж між 2 і 3 тисячами (хоча я можу помилятися). В цілому ж ви маєте рацію - вони досить демократичні.
2004.08.19 | Михайло Свистович
Re: згоден
otar пише:>
> Що ЛГ поширюється по Україні, я не знав.
Бачив її в інших містах. Не пам"ятаю точно вже у яких, але, наприклад, у Києві вона продається в кіосках.
2004.08.19 | SpokusXalepniy
Четверть-аксакал, полу-аксакал... Когда уже аксакал будет? :)
Максим’як пише:> Газета відома в Україні. Постійно продається у Києві та були спроби розповсюджувати її ще у кількох містах, не знаю чи вдалося, бо проти газети більше року ведеться війна на знищення Медведчуками, Сергієм і Віцею.
Важные сведения. Вопрос - это известно из самой газеты или со стороны?
> Саме через газету Іващишин і Захарчишин (боюсь помилитися у правильності написання прізвища), львіські підприємці і колишні учасники студентського голодування, зазнали величезного тиску на бізнес.
Меня подводит плохое знание украинского (особенно, западного его варианта). Так и не понял кто на кого давил и кто испытывал давление.
> На захист газети і бізнесменів стали багато політиків і Ющенко, питання дійшло до Верховної Ради і зрештою переміщення Сергія Медведчука до Києва стало результатом того протистояння, яке ще не закінчилося. Газета виходить, якось, незважаючи на різні судові тяганини. (Це моє бачення збоку)
Тоже не очень понял.
А каким образом Ющенко становился на защиту газеты?
> Газета створена за принципами Дзеркала тижня чи 5 канал, власники не вмішуються у ідеологію газети, а вона публікує досить широкий сектр матеріалів і за владу і проти, хоч, як і ДТ, має сильне українське спрямування, без придурі, брехні і космополітизму.
По-вашему, слова "космополитизм" и "брехня" стоят в одном ряду?
Между прочим, космополитизм совсем не отрицает национализм. И наоборот. Если, конечно, не понимать эти термины извращенно.
> Я думаю, що Цвіль сам знайшов і вибрав цю газету для своїх публікацій, а не навпаки...
Я тоже думаю, что по меньшей мере - не навпаки. Думаю, что он не очень переутомился при поиске газеты.
- у інших газетах цього матеріалу ніхто не візьме без клопотів до опублікування, бо сам факт нагадування про касетний скандал, уже викликає нервозність у режиму. Тобто, прорежимна преса відпадає, а партійна НУ чи БЮТ не вважають за доцільне у передвиборний період загострювати стосунки із Морозом.
2004.08.19 | Михайло Свистович
Re: Четверть-аксакал, полу-аксакал... Когда уже аксакал будет? :)
SpokusXalepniy пише:>
> Важные сведения. Вопрос - это известно из самой газеты или со стороны?
Це відомо дуже багатьом. Про це не раз писалося й на цьому форумі.
2004.08.19 | SpokusXalepniy
Полезные сведения.
otar пише:> "Львівська газета" з'явилась десь 2 роки тому. Була дуже велика рекламна кампанія, і за ідеєю газета мусила перетягти до себе аудиторію найпопулярнішої серед інтелігенції, але нестабільної газети "Поступ", а також частину від класичного, але непопулярного останнім часом "Високого замку" і спопсовілого "Експресу". Точно не знаю, де вони взяли гроші, але газету у Львові однозначно асоціюють з Маркіяном Іващишином (відомим учасником "революції на граніті) і його "Дзиґою". Сподівання інвесторів не виправдались, і газета, наскільки мені відомо, виходить порівняно невеликим (як на Львів) тиражем. Ніколи не помічав у газеті безпосередньої підтримки або агітації за Ющенка і "НУ", хоча, безперечно, газета скоріше опозиційного спрямування. Якщо ваше питання слід трактувати як "Чи не мочить Львівська газета Мороза за замовленням Ющенка або ще когось?", відповідь - "навряд". У Львові підтримка Мороза майже на нулі, а "ЛГ" поза Львовом майже не читають.
Дякую!
> ...газета скоріше опозиційного спрямування...
Почему же она тогда малопопулярна? Во Львове у неё много конкурентов? Там переизбыток оппозиционных газет?
> Якщо ваше питання слід трактувати як "Чи не мочить Львівська газета Мороза за замовленням Ющенка або ще когось?", відповідь - "навряд".
НеТ, совсем в другом смысле я справшивал. Тем более, что я не думаю, чтобы Ющенко специально мочил Мороза. Он может не соглашаться с ним, критиковать,... но не мочить. Т.е. я считаю этих соперников достаточно корректными в своей борьбе за власть. Особенно, если сравнивать.
У меня сильное подозрение, что эта газета специализированная. Что- типа зиц-председателя Фунта (который "сидел" при всех властях). Мнение моё касается только интернет-издания этой газеты после беглого, пятнадцатиминутного просмотра.
Мне вообще кажется, что именно интернет версия этой газеты сделана на скорую руку совсем недавно, с полгода назад, но она имитирует "жизнь назад", т.е. вроде бы как ей не несколько месяцев, а скорее несколько лет. В этом смысле некоторый уклон к оппозиции - обязательный фактор её существования.
Настоящая цель подобных изданий - сброс компромата в нужное время (время Х).
Читали ли вы именно интернет-версию этой газеты в прошлом году?
2004.08.19 | otar
Re: Полезные сведения.
> Почему же она тогда малопопулярна?Львівська преса - унікальне явище для України. За якістю (як змісту, так і форми) вона перевершує більшість загальноукраїнських видань, а в обласних центрах ніде нічого подібного немає. Як я вже казав, лідерами місцевої преси є "Поступ", "Високий замок" і "Експрес". "ЛГ" намагалась забрати по шматочку в кожної, зробивши ставку (дуже дорогу в плані грошей) на модель незалежного інформаційного видання за західними зразками. Згодом вона потроху трансформувалась у традиційну для Львова політично-стурбовану газету. Нічого особливо нового для читачів не було запропоновано.
>Там переизбыток оппозиционных газет?
Опозиційні газети не користуються попитом. Львівські газети, які вже були названі вище - переважно незалежні або квазинезалежні. Себто, як було сказано Максим'яком, надають обом сторонам рівні можливості, виключаючи компромат і піар.
> Мне вообще кажется, что именно интернет версия этой газеты >сделана на скорую руку совсем недавно,
Ні-ні, це не так. Сайт існує від початку існування газети. До речі, один із найвідвідуваніших сайтів львівського інтернет-ком'юніті.
> Настоящая цель подобных изданий - сброс компромата в нужное время
Ні, в цьому випадку ви помиляєтесь. Перегляньте архів. Можете пошукати слова "Мороз", "Ющенко".
> Читали ли вы именно интернет-версию этой газеты в прошлом году?
Ага. Цілком відповідає і відповідала паперовій версії
2004.08.19 | gumpy
Правда - Полезная
glavred tozhe dal informatisyu. mmm ugrozhal podat' v sud.kakaya svyaz' imeet lvivska gazeta s glavred-om?
WHO CARES!
samoe glavnoe i tam i tam nashlis' korrespondenty ta redaktora kotorye ne boyalis' napisat' PRAVDU.
to chto mmm ne umel pol'zovat'sya komputerom kogda udralsya - fakt
to chto mmm ne obnarodoval zapisi posle ischesnoveniya gg - fakt
to chot mmm, poluchiv refugee status, staraetsya prodat' zapisi - fakt
to chto moroz i ko. vrut - fakt
to chto kuchma, azarov, i ko. prestupniki - fakt (po soderzhaniyu zapisej)
smotri na ehto: kakie vpechatleniya?
http://s95451559.onlinehome.us/gallery/letters-documents/mmm_kitchen_letter_ostrava
smotri na ehto: kakie oshchushcheniya?
http://s95451559.onlinehome.us/gallery/vortex/playing_cowboys_02_25_04
chto budut pisat' na 4-uyu godovshchinu ischenovaniya gongadze?
ukrainska pravda i zerkalo nedeli, vmesto togo chtob pisat' pravdu, budut chepukhu sochinit' i analizirovat politiku.
yeech.
2004.08.20 | Максим’як
Re: Спокусе, не шукайте і не видумуйте причин.
Ніхто, нічого там не скидував досі, а сайт появився разом із першим номером газети.Можете заспокоїтися і спокійно читати уривки з книги Цвіля. Хоч вони у вас викликають певну нервозність чомусь.
Цвіль не скриває своєї мети - присадити Мороза і вказати йому, що він неправий. пішовши на вибори і діючи на користь режиму. Очевидно, що Цвіль відноситься до одного із обманутих Морозом. Виконуючи якісь завдання Кремля, він обвів кругом палця довірливих людей, які йому давали гроші, допомагали у ідеї повалення режиму Кучми, а коли прийшов час боротьби, Мороз просто перейшов на бік Кучми.
А Ви я к би поводилися у цій ситуації?
П.С.
Космополітизм - це нещирість (тобто жити у нації і вважати себе поза нею), а нещирість суть брехня.
2004.08.19 | Михайло Свистович
Re: Вопрос для знатоков.
SpokusXalepniy пише:> Кто-нибудь раньше знал (читал) это издание "Львiвська газета" ?
> Ну, например, в прошлом году, кто кроме Штирлица знал о существовании этой газеты?
Багато хто читав, і на форумі про неї багато писали.
2004.08.20 | Shooter
Улюблена "логіка" развєдчіка штірліца
Полягає в тому, що "спочатку придумую версію, а потім підганяю під неї факти". Як приклад варто нагадати як "штірліц Степура" з остєрвєнєнієм в ліце доводив, що епізод по Кольчугах - фальсифікація. Прийнявши цю "істину" на/в грудь і в голову, так би мовити, він був готовий придумувати найнемовірніші причини для того, щоб "довести", що епізод - фальсифікат. Включаючи, наприклад, "вєрсію", що розмова з Малєєвим хоч і була (то було зафіксовано в книзі відвідувань АП), проте суть розмови абсолютно не стосувалася будь-якої зброї (про блядєй вони гомоніли). Також згаданий штірліц з піною на устах відстоював "чесних експертів" з відомого Київського НДІ, котрі дуже легко виявили, що епізод - хвальшивка, аналізуючи, правда, хєр його знає що. Натомість твердилося, що лабораторія ФБР, яка досліджувала оригінальний запис та оригінальний звукозаписуючий пристрій - лохи кончєні. Етс. А тут - засада: навіть тов. Цвіль підтверджує, що згаданий епізод - оригінальний.Проте вернемося назад до баранів - поки що Цвіль не повідомив жодного підтвердженого факту. Натомість, він робить дві речі:
1) деталізує те, що і так відомо - що Мельниченко був не одинаком (я про це з впевненістю "здогадувався" ще в грудні-2000), що хтось йому допомагав при переїзді в Чехію та підчас перебування в Чехії;
2) стверджує, не наводячи жодних доказів, суттєві моменти, найважливішими з яких є, без сумніву, те, що Марчук і Мороз користувалися записами з кабінету Кучми ще задовго до щезнення Ґонґадзе.
Що ж, почекаємо на відповідь на лист Майдану - а потім спробуєм зробити попередні висновки. Хоча, виглядає, спрогнозувати розвиток аткравєній нескладно - вбивство Ґонґадзе шитимуть Морозу.
P.S. Ну і те, що Цвіль має "зуба" на Мороза - видно з текстів в ЛГ неозброєним оком. Дідо Фройд в могилі ротує з швидкістю веретена . Цікаво, чи був би Цвіль таким самим "великим правдолюбцем", якби сьогодні був депутатом-членом фракції СПУ?