Україна - столиця світу (Українська геополітика)
12/04/2004 | Moro
Увага до української Помаранчевої революції у світі вражаюча.
Наразі то головна політична тема ЗМІ від Японії до Сполучених Штатів, від Нової Зеландії до Норвегії.
Головні політичні гравці світу - США, Європа, Росія, Китай приймають активну участь у "битві за Україну" - і масштаби цієї "битви" вражають. Задіяно колоссальні політичні та інформаційні ресурси. Президент якої-небудь держави тут - всього лиш "простий солдат" цієї "битви".
Причиною цього є унікалне геополітичне положення України у світі. Не буде перебільшенням сказати, що Україна - не "одна із" головних критичних геополітичних точок, а - "просто" головна. До України - як до головного нервового вузла - сходяться нитки інтересів з усього світу.
Тим часом проявився (нарешті!) головний гравець цієї "битви" - український народ, сама Україна, яка усвідомлює себе і своє місце, свою роль, свою функцію у цьому світі.
Так у чому ж заключаються геополітичні інтереси самої України?
Щоби і юридично стати частиною Європи? Щоби показати "козу" Росії?
Щоби показати "козу" і Росії, і США, і Європі?
Гадаю, фундаментальний геополітичний інтерес України - бути тією віссю, навколо якої обертається світ. Яка не повинна нахилятися в той чи інший бік - і дякуючи тому зберігається рівновага світу.
Процес, що відбувається зараз - це вихід з-під впливів Росії - але це зовсім не є підпаданням під впливи США чи Європи. Просто "українська вісь" випросується - і то є її природній стан - подібно як вісь розкрученого гіроскопа завжди повертається до початкового положення.
На практиці це означає, що Україна рухається до Європи, але неодмінно цим тягне за собою Росію. І вже цілом собі можна уявити суперутворення Європа+Росія+(Казахстан+Кавказ+Центральна Азія?) - в центрі якого знаходиться Україна - що дає величезні можливості власне самій Україні. Звичайно - при активній присутності і Сполучених Штатів.
Образно кажучи Україна - як "столиця світу", в якій перетинається багато комунікацій, торгових шляхів, в якій прагнуть мати "офіси" - предствництва всі скільки небудь серйозні "фірми" світу - як держави, так і недержавні інститути, які, втім, акумулюють значні ресурси цього світу.
Думаю, до такого сприйняття України як точки рівноваги у світі найбільш готові американці. Американська присутність в Україні - це унікальна можливість впливати на двох своїх друзів-конкурентів - Росію та Європу. І це обумовлюється саме унікальними геополітичним положенням України.
Про Росію і говорити нічого - таке враження, що люди все ще думають категоріями Кримської війни 1856 року чи часів війни з Японією 1905 року. З такими "замшелими" геополітичними доктринами, які нині панують в Росії, вигравати що-небудь неможливо - можна тільки послідовно деградувати з наступним розвалом, розпадом, обвалом і т.д. А між тим - Україна справді (без всяких дуль в кишені, схрещенних пальців і т.д.) зацікавлена в стабільній, цілісній, дружній Росії - і як противаги Європі та США, і як найбільш зручному для українців "інтерфейсу" для доступу до природніх ресурсів Сибіру.
Нас чекає довгий діалог з росіянами про наше та їхнє місце у світі. Ми маємо чітко розділити і - через спеціалізацію - допомагати одне одному, але не протистояти одне одному. Росія має розуміти, що Україна не стане "філією" Європи чи США. Врешті - ми не для того перестали/перестаємо бути філією Росії, аби натомість стати "філією" когось іншого.
Що стосується Європи - то психологічно ми уже давно у Європі (і Помаранчева революція цьому свідчення). Власне, українці ніколи з Європи нікуди і не дівались. Повернення до Європи - це поверненя до самих себе. І ми уже прийшли - просто Старенька Європа спить і ще цього не почула. Достатньо її розбудити і сказати : "Ми уже повернулись". Знову ж таки - окрім іншого - нам Європа потрібна як противага і Росії, і Сполученим Штатам.
Наразі то головна політична тема ЗМІ від Японії до Сполучених Штатів, від Нової Зеландії до Норвегії.
Головні політичні гравці світу - США, Європа, Росія, Китай приймають активну участь у "битві за Україну" - і масштаби цієї "битви" вражають. Задіяно колоссальні політичні та інформаційні ресурси. Президент якої-небудь держави тут - всього лиш "простий солдат" цієї "битви".
Причиною цього є унікалне геополітичне положення України у світі. Не буде перебільшенням сказати, що Україна - не "одна із" головних критичних геополітичних точок, а - "просто" головна. До України - як до головного нервового вузла - сходяться нитки інтересів з усього світу.
Тим часом проявився (нарешті!) головний гравець цієї "битви" - український народ, сама Україна, яка усвідомлює себе і своє місце, свою роль, свою функцію у цьому світі.
Так у чому ж заключаються геополітичні інтереси самої України?
Щоби і юридично стати частиною Європи? Щоби показати "козу" Росії?
Щоби показати "козу" і Росії, і США, і Європі?
Гадаю, фундаментальний геополітичний інтерес України - бути тією віссю, навколо якої обертається світ. Яка не повинна нахилятися в той чи інший бік - і дякуючи тому зберігається рівновага світу.
Процес, що відбувається зараз - це вихід з-під впливів Росії - але це зовсім не є підпаданням під впливи США чи Європи. Просто "українська вісь" випросується - і то є її природній стан - подібно як вісь розкрученого гіроскопа завжди повертається до початкового положення.
На практиці це означає, що Україна рухається до Європи, але неодмінно цим тягне за собою Росію. І вже цілом собі можна уявити суперутворення Європа+Росія+(Казахстан+Кавказ+Центральна Азія?) - в центрі якого знаходиться Україна - що дає величезні можливості власне самій Україні. Звичайно - при активній присутності і Сполучених Штатів.
Образно кажучи Україна - як "столиця світу", в якій перетинається багато комунікацій, торгових шляхів, в якій прагнуть мати "офіси" - предствництва всі скільки небудь серйозні "фірми" світу - як держави, так і недержавні інститути, які, втім, акумулюють значні ресурси цього світу.
Думаю, до такого сприйняття України як точки рівноваги у світі найбільш готові американці. Американська присутність в Україні - це унікальна можливість впливати на двох своїх друзів-конкурентів - Росію та Європу. І це обумовлюється саме унікальними геополітичним положенням України.
Про Росію і говорити нічого - таке враження, що люди все ще думають категоріями Кримської війни 1856 року чи часів війни з Японією 1905 року. З такими "замшелими" геополітичними доктринами, які нині панують в Росії, вигравати що-небудь неможливо - можна тільки послідовно деградувати з наступним розвалом, розпадом, обвалом і т.д. А між тим - Україна справді (без всяких дуль в кишені, схрещенних пальців і т.д.) зацікавлена в стабільній, цілісній, дружній Росії - і як противаги Європі та США, і як найбільш зручному для українців "інтерфейсу" для доступу до природніх ресурсів Сибіру.
Нас чекає довгий діалог з росіянами про наше та їхнє місце у світі. Ми маємо чітко розділити і - через спеціалізацію - допомагати одне одному, але не протистояти одне одному. Росія має розуміти, що Україна не стане "філією" Європи чи США. Врешті - ми не для того перестали/перестаємо бути філією Росії, аби натомість стати "філією" когось іншого.
Що стосується Європи - то психологічно ми уже давно у Європі (і Помаранчева революція цьому свідчення). Власне, українці ніколи з Європи нікуди і не дівались. Повернення до Європи - це поверненя до самих себе. І ми уже прийшли - просто Старенька Європа спить і ще цього не почула. Достатньо її розбудити і сказати : "Ми уже повернулись". Знову ж таки - окрім іншого - нам Європа потрібна як противага і Росії, і Сполученим Штатам.
Відповіді
2004.12.04 | VENED
Диалога не будет. Будут нескончаемые иски к РФ
>Про Росію і говорити нічого - таке враження, що люди все ще думають категоріями Кримської війни 1856 року чи часів війни з Японією 1905 року.Вы так хорошо знаете категории Крымской войны 1956? В тоже время была отбита попытка десанта на Камчатке и Финляндии, если уж вспоминать.
>З такими "замшелими" геополітичними доктринами, які нині панують в Росії, вигравати що-небудь неможливо - можна тільки послідовно деградувати з наступним розвалом, розпадом, обвалом і т.д.
Ну зачем же так примитивно. У РФ есть ещё и место в Совете бедопасности ООН, ядерного оружия немеренно, нефтедобыча и газодобыча и ещё много-много-много чего для геополитики. Например ж\д транзит Китай\Корея- Европа
>А між тим - Україна справді (без всяких дуль в кишені, схрещенних пальців і т.д.) зацікавлена в стабільній, цілісній, дружній Росії - і як противаги Європі та США, і як найбільш зручному для українців "інтерфейсу" для доступу до природніх ресурсів Сибіру.
Зацикавлена, ещё как, только не в стабильности и не в дружественности, по Майдану это хорошо видно, - как взрыв в РФ, так половина майдановцев радости и не скрывает. Обычная информационная война. Природные ресурсы Сибири далековато от Украины, не кажется?
>Нас чекає довгий діалог з росіянами про наше та їхнє місце у світі.
Диалога не получится. Со стороны Украины будет длинный перечень претензий к РФ, от компенсаций за вклады в Сбербанке ССР, рыболовецкий флот, территориальные претензии на Кубань, голодомор, революцию, 300-летнюю оккупацию, геноцид, лингвоцид, этноцид и так далее. Будет как литовско-российские отношения. Многомиллиардные иски от Сейма. Разве что тут будет помасштабнее. Ясно представляя это, российские власти проводят транзитные пути в обход Украины(нефтепроводы, газопроводы и др.)
> Росія має розуміти, що Україна не стане "філією" Європи чи США.
Ну, конечно, 40-миллионная Польша стала, а Украина уцелеет в своём нейтралитете)))))))
>Врешті - ми не для того перестали/перестаємо бути філією Росії, аби натомість стати "філією" когось іншого.
Для того, для того, смысл обретения свободы - в том что бы её подороже продать
> Знову ж таки - окрім іншого - нам Європа потрібна як противага і Росії, і Сполученим Штатам.
Да Штаты далеко, торговать с ними всё равно особо не предстоит ни Украине, ни Румынии, ни РФ. Фонды-гранты-похвалы)) Разве что.
2004.12.04 | Moro
Вы вышли из образа
Как-то необычно зло Вы реагируете. В чем дело? Что случилось?2004.12.04 | VENED
Что такое "стратегическое партнёрство"?
Но держусь своих представлений))). Я здесь ещё год назад писАл о целесообразности визового режима Украина-РФ. "Чем выше забор, тем лучше соседи". Но вернёмся к восточно-европейской геополитике. И Кучма и Ющенко (недавно) высказывались о том что РФ для Украины "стратегический партнёр". А что стоит за этими словами? Размер товарооборота? Структура его, однако, весьма не хитра.http://russia.org.ua/news/news-politics/4087fffcc431a/ - Что такое "стратегическое партнёрство" даже парламентарии ВР определить не могут.
2004.12.04 | Moro
Нет ничего проще!
Это когда РФ отдает Китаю парочку островов на Амуре, а потом принимает у себя Далай-Ламу, обозначая таким образом свои сомнения о принадлежности Тибета КитаюТ.е. - стратегическое партнерство невозможно высосать из пальца, "договориться" и т.д. - "Что Гектору Гекуба? Что Гекубе Гектор?"
Надо иметь фактически ОЧЕНЬ МНОГО совмещающихся интересов, чтобы реально стать стратегическими партнерами. Это невозможно (или очень трудно) сделать - скорее это общепланетарная функция, сумма векторов политических (экономических, военных...) интересов.
Украина и Россия пока еше - несмотря ни на что - являются стратегическими партнерами. Но, блин, как бы подразумевается, что парнер не инициирует и не поощряет, например, сепаратистских процесов у своего партнера. Иначе это уже не партнер, а совсем даже наоборот.
Несколько предвосхищая Ваш возможный вопрос - стратегическими партнерами для Украины являются также США, Европа - потому что именно от этих "государственнызх образований"
2004.12.04 | VENED
В чем она была, стратегичность Украинско-РФ-ых отношений?
>Это когда РФ отдает Китаю парочку островов на Амуре, а потом принимает у себя Далай-Ламу, обозначая таким образом свои сомнения о принадлежности Тибета Китаю . И при этом звучат громкие слова о "стратегическом партнерстве".И это пустые слова. Вот когда РФ продаёт Китаю подводные лодки, самолёты и прочий серьёзный эквипмент для противостояния Тайваню, то можно подумать о стратегическом партнёрстве. Или гонит туда нефть и уголь. А Далай Лама по всему миру ездит. Ахмада Кадырова тоже во многих странах принимают и ничего особо не изменяется от этого в межгосударственных отношениях.
>Надо иметь фактически ОЧЕНЬ МНОГО совмещающихся интересов, чтобы реально стать стратегическими партнерами. Это невозможно (или очень трудно) сделать - скорее это общепланетарная функция, сумма векторов политических (экономических, военных...) интересов.
Общепланетарная? Это "однополярный мир"? Так надо понимать? Глобализм, Киотский протокол?
>Украина и Россия пока еше - несмотря ни на что - являются стратегическими партнерами. Но, блин, как бы подразумевается, что парнер не инициирует и не поощряет, например, сепаратистских процесов у своего партнера. Иначе это уже не партнер, а совсем даже наоборот.
Вот - вот, я сразу Чечню вспоминаю. Kaktuzz тут подробно описывал, как он там вместе с боевыми товарищами воевал с российскими федералами. А бывший мэр Одессы подлечивал раненных чеченских "комбатантов-ребелсов", а то нашему - сепаратистов. То же самое имело место и в Крыму. Так в чем она была, эта стратегичность Украинско-российских отношений? Кроме аренды ВМБ в Севастополе до 2017 и безвизового въезда-выезда, ничего и не припоминается.
>Несколько предвосхищая Ваш возможный вопрос - стратегическими партнерами для Украины являются также США, Европа - потому что именно от этих "государственнызх образований" во многом зависит состояния Украины как государства.
Нет, у меня нет вопросов, я даже и не сомневаюсь в том, что Вы об этом написали. Мои интересы редко выходят за рамки украинско-российских отношений. Но как-то нельзя, по-моему, сидеть на трёх стульях сразу и "стратегически сотрудничать" с таким количеством разных партнёров. То есть декларировать и имитировать можно
2004.12.04 | Moro
Ступица и спицы
VENED пише:> Но как-то нельзя, по-моему, сидеть на трёх стульях сразу и "стратегически сотрудничать" с таким количеством разных партнёров.
Вы меня удивляте! Принцип "ступица и спицы" - например - используется Соединенными Штатами, где "ступица" - сами США, а "спицы" - "стратегические партнеры" в разных частях света.
Разумеется Украина - не Америка
Это выражалось и во всех этих "многовекторных" метаниях Кучмы все десять лет его президенства. Но и это было временным - оказалось, что можно никуда не ездить - сами все приедут
2004.12.04 | VENED
Но что бы всё вот так точно рассчитать...
С Америкой пример не совсем удачный, у неё и зоны "жизненно важных интересов" затрагивает кажется всё кроме РФ, Китая и Кореи. Когда была война Аргентина-Великобритания, то США кинули одного своего "стратегического партнёра" в угоду другому "стратегическому партнёру" - Великобритании. Так что это на 90% декларативно> Такое ощущение, что кто-то проводил очень тонкую политическую операцию "высшего пилотажа" - чтобы все случилось именно так, как оно сейчас происходит.
Это ощущение. Дело в том что если затевается многоходовая комбинация, то каждый её шаг имеет несколько вариантов с разной долей вероятности. То есть с вероятностью 0.7 больше голосов получает кандидат А, в таком случае возникают процессы, ведущие к иску в Верховный Суд, который с вероятностью 0.8 принимает решение N. В этом случае кандидат Б с вероятносью 0.5 соглашается с дополнительным переголосованием. Это я упрощённо. На самом деле в этих "цепях Маркова" переходов не 2 и не 3 а больше, вариантов в каждом тоже несколько, а ещё, очевидно, и точки бифуркации есть, после прохождения которых процессс нелинеен.
В общих чертах процесс может быть ограничен(например, никто не стреляет и не бъёт стёкла), Но что бы всё вот так точно рассчитать... Вряд ли возможно. То есть в любой момент есть несколько путей дальнейшего развития ситуации и вероятность каждого пути различна.