Це моя перемога!
01/03/2005 | Максим’як
Це моя перемога.
Сьогодні 3 січня 2005 року і я відчуваю задоволення від пройденого шляху, довжина якого вимірюється півтора десятками років. Я справді щасливий і гордий цією перемогою, бо вона дісталася у надзвичайно складних умовах. Я завжди вірив у свій народ, у себе. Україна вийшла на шлях побудови народної держави, хоч я знав, був переконаний, вірив, що Україна неминуче йде до демократичної держави, цей момент став для мене важливим фазовим духовним переходом. Суть якраз у тому, що свобода духу дає поштовх для розвитку нації патріотів, заможних, щасливих і гордих за свій народ і свою державу.
Нехай кожен скаже собі, якщо він вірив у перемогу: „Я переміг!”
Україна 2004 року шокувала світ, не так політиків, як весь світовий люд: заледве якась держава може похвалитися такими успіхами, які досягли українські громадяни поодинці і гуртом - це чемпіон світу з боксу Віталій Кличко, перше місце серед трьох десятків виконавців у „Євробаченні” Руслани Лижечко, кращий футболіст Європи 2004 року Андрій Шевченко, найсильніша людина світу у змаганнях „powerman”, яким є Василь Вірастюк у і завершальний акорд – весь український народ, який своєю щасливою вірою і незламними переконаннями прорвав темряву тоталітаризму. Закінчилася епоха сумних стрілецьких пісень і почалася епоха переможних маршів – епоха гордості за себе і за свій народ.
Тепер перед кожнем, хто розуміє нові умови і нові завдання перед Україною, перед своїм народом, перед собою, повинні стояти нові завдання. Не потрібно вчити Віктора Ющенка, як йому діяти і кого обирати до урду чи призначати губернаторами та на інші посади – він є переможець у своїй „дисципліні” і йому це вирішувати, а ми у своїй. На мою думку є два нові завдання, з яких кожен може собі обрати за вподобою:
1. просвітницька робота, для виховання патріотизму серед українського народу
2. економічна, приватна, підприємницька діяльність
Особливо наголошую на другому пункті. Гасло - „молодь вперед робити гроші!”, як ніколи є важливе і актуальне. Потрібно відкривати свої справи і не боятися труднощів, потрібно ставати першопрохідцями і запекло боротися за свої місця із старою режимною підприємницькою системою. Для чесного підприємництва в Україні зараз починаються найкращі і найсприятливіші умови і переконаний, що ніде у світі таких прекрасних умов не має. Буде жаль, якщо ці „необроблені простори” будуть захоплені іноземцями у нових умовах сободи, за яку боровся кожен з нас. Як приблизно сказав вчора Володимир Литвин :”Буде жаль, якщо ми прогавимо цей момент”. Перед новою владою потрібно ставити головну умову – сприяння, підтримка, кредитування малого та середнього підприємництва. Повинні бути прості умови кредитування банків під державні гарантії.
Відчувається, що багато „професійних революціонерів” мають відчуття розбитого корита – і справді серйозних тем для боротьби скоро зовсім не буде, тому раджу не шукати сумнівних опозицій, навіть із фантастично багатим фінансуванням, а закочувати рукава і братися до праці, розроболяти і реалізовувати комерційні проекти, просвітницькі, медійні, спортивні іт.п. Кожен повинен собі сказати: „Тепер це все моє і я тут повинен бути першим! Я хочу бути заможнім, але крім мене це ніхто не зробить – мені не має чого боятися тепер режимних установ, знищення моєї праці і безнадії на справедливість!”
Для кожного з нас розуміння перемоги є дуже важливим, бо саме це розуміння дає правильно вибрати сьогодні особистий шлях у завтра і не жаліти через півроку-рік: „Я проспав той момент, коли інші його вловили”.
Бажаю всім успіхів!
З Новим Роком!
Не забудьте, шановні, гасло року 2005: "Це моя перемога!"
Сьогодні 3 січня 2005 року і я відчуваю задоволення від пройденого шляху, довжина якого вимірюється півтора десятками років. Я справді щасливий і гордий цією перемогою, бо вона дісталася у надзвичайно складних умовах. Я завжди вірив у свій народ, у себе. Україна вийшла на шлях побудови народної держави, хоч я знав, був переконаний, вірив, що Україна неминуче йде до демократичної держави, цей момент став для мене важливим фазовим духовним переходом. Суть якраз у тому, що свобода духу дає поштовх для розвитку нації патріотів, заможних, щасливих і гордих за свій народ і свою державу.
Нехай кожен скаже собі, якщо він вірив у перемогу: „Я переміг!”
Україна 2004 року шокувала світ, не так політиків, як весь світовий люд: заледве якась держава може похвалитися такими успіхами, які досягли українські громадяни поодинці і гуртом - це чемпіон світу з боксу Віталій Кличко, перше місце серед трьох десятків виконавців у „Євробаченні” Руслани Лижечко, кращий футболіст Європи 2004 року Андрій Шевченко, найсильніша людина світу у змаганнях „powerman”, яким є Василь Вірастюк у і завершальний акорд – весь український народ, який своєю щасливою вірою і незламними переконаннями прорвав темряву тоталітаризму. Закінчилася епоха сумних стрілецьких пісень і почалася епоха переможних маршів – епоха гордості за себе і за свій народ.
Тепер перед кожнем, хто розуміє нові умови і нові завдання перед Україною, перед своїм народом, перед собою, повинні стояти нові завдання. Не потрібно вчити Віктора Ющенка, як йому діяти і кого обирати до урду чи призначати губернаторами та на інші посади – він є переможець у своїй „дисципліні” і йому це вирішувати, а ми у своїй. На мою думку є два нові завдання, з яких кожен може собі обрати за вподобою:
1. просвітницька робота, для виховання патріотизму серед українського народу
2. економічна, приватна, підприємницька діяльність
Особливо наголошую на другому пункті. Гасло - „молодь вперед робити гроші!”, як ніколи є важливе і актуальне. Потрібно відкривати свої справи і не боятися труднощів, потрібно ставати першопрохідцями і запекло боротися за свої місця із старою режимною підприємницькою системою. Для чесного підприємництва в Україні зараз починаються найкращі і найсприятливіші умови і переконаний, що ніде у світі таких прекрасних умов не має. Буде жаль, якщо ці „необроблені простори” будуть захоплені іноземцями у нових умовах сободи, за яку боровся кожен з нас. Як приблизно сказав вчора Володимир Литвин :”Буде жаль, якщо ми прогавимо цей момент”. Перед новою владою потрібно ставити головну умову – сприяння, підтримка, кредитування малого та середнього підприємництва. Повинні бути прості умови кредитування банків під державні гарантії.
Відчувається, що багато „професійних революціонерів” мають відчуття розбитого корита – і справді серйозних тем для боротьби скоро зовсім не буде, тому раджу не шукати сумнівних опозицій, навіть із фантастично багатим фінансуванням, а закочувати рукава і братися до праці, розроболяти і реалізовувати комерційні проекти, просвітницькі, медійні, спортивні іт.п. Кожен повинен собі сказати: „Тепер це все моє і я тут повинен бути першим! Я хочу бути заможнім, але крім мене це ніхто не зробить – мені не має чого боятися тепер режимних установ, знищення моєї праці і безнадії на справедливість!”
Для кожного з нас розуміння перемоги є дуже важливим, бо саме це розуміння дає правильно вибрати сьогодні особистий шлях у завтра і не жаліти через півроку-рік: „Я проспав той момент, коли інші його вловили”.
Бажаю всім успіхів!
З Новим Роком!
Не забудьте, шановні, гасло року 2005: "Це моя перемога!"
Відповіді
2005.01.03 | Роман ShaRP
Мислєвірус "1991го року" - "Все, ми перемогли".
Зараз я переконаний, що тільки неослабне пильнування за владою, хто б при ній не був може забезпечити хай не спокійне (яке ж спокійне, коли постійний контроль), але нормальніше життя.Навіть після перемоги, про яку, наразі, говорити, звичайно, передчасно.
2005.01.05 | stesin
Максим'як ВЖЕ переміг, і вважає, що ми можемо "бути вільні"
... тобто йти нафіг.Ню-ню.
2005.01.03 | otar
Стаття з газети "За вільну Україну +"? (-)
2005.01.03 | Роман ShaRP
Себто це що, передрук без посилання на першоджерела? (-)
2005.01.03 | otar
Ні, це я намагаюсь підколоти Максим'яка :) (
"ЗВУ+" - це газета Базіва, одна з останніх янучарських (тепер уже пооранжевілих) видань Галичини. Цей текст написаний цілком у дусі цієї газети, яку наші пенсіонери на "клюмбі" називають "рептилькою"2005.01.03 | Мінор
Як "українофоб" "українофобу" маю сказати
що таких примітивів досить багато і часом вони цілком щирі люди.Вас вражає форма, бо Ви молодий. А мій кум, якому 38 років, над цим текстом пустив би сльозу.
Зрештою нічого поганого в тому нема і я також вважаю 2004 рік своєю перемогою хоч і не став би про це писати так надуваючись від гордощів, бо знаю скільки ще залишилось роботи
2005.01.03 | пан Roller
Re: Це моя перемога! "Это все народое, это все мое".
Максим’як пише:Не потрібно вчити Віктора Ющенка, як йому діяти і кого обирати до урду >
> „Тепер це все моє >
не жаліти через півроку-рік: „Я проспав той момент, коли інші його вловили”.
>
> "Это все народое, это все мое".
Да, и еще, пропусил.Треба обязательно зачучить рукава.
Это уже было.
Brgds
2005.01.04 | Максим’як
Re: Цього ніколи у мого покоління не було
пан Roller пише:> Это уже было.
Цього ніколи у мого покоління не було і ти все добре розумієш.
Той, хто досі не зрозумів - це одна проблема, а той, хто не досягнув своєї перемоги і сьогодні закликає формувати до влади опозицію - це друга проблема. Остання проблема є досить прозора для розуміння - спобуйте пояснити вболівальнику футбольної команди, яка здобула кубок, що не має чому радіти, бо ще не відомо, як ця команда гратиме наступного року і потрібно, поки не пізно її критикувати, то він відповість дуже просто, типу мудак.
Ах, яке розчарування , що ці примітивні українці раптом стали повноцінними господарями у своїй державі. Купка паразитів і їх холуїв зрозуміла свою нікчемність і безсилля перед силою цього народу. Де вони тепер будуть, в опозиції чи спакують чемодани у пошуках нових земель, де можна паразитувати на місцевому народові - для мене не так вже й важливо.
2005.01.04 | Роман ShaRP
Максим*як, ми тут. Нас багато і нас не подолати.
Проте буває так, що нас можна надурити. Але не цього разу.Я не стану повторювати всі аргументи, згідно яких це ще не остаточна перемога, далеко не остаточна. Про це тут вже було багато сказано, ви могли про все це й так прочитати. Шкода, що прочитавши, ви цього не зрозуміли, як і не розумієте того, що навіть якщо це був кубок, то міжсезонння, відпочинку нам не дадуть.
Мені шкода тих, хто вас послухає. Тому що це будуть ті люди, які за багато років Незалежності так нічого й не навчилися.
2005.01.04 | SpokusXalepniy
Вам не достає давнього єврейського анекдота.
Максим’як пише:> Ах, яке розчарування , що ці примітивні українці раптом стали повноцінними господарями у своїй державі. Купка паразитів і їх холуїв зрозуміла свою нікчемність і безсилля перед силою цього народу. Де вони тепер будуть, в опозиції чи спакують чемодани у пошуках нових земель, де можна паразитувати на місцевому народові - для мене не так вже й важливо.
Не гнушайтесь еврейской мудростью, выраженной в вечных анекдотах.
Абрам рассуждает вслух о том что он будет делать, когда станет богатым:
- Куплю себе позолоченную карету, дорогих коней, сяду и поеду по городу, молоденькие женшины будут провожать меня взглядом, мечтать об удачном замужестве, старшие чины будут кивать один другому - смотри, мол, каким важным стал Абрам, горожане будут вежливо снимать шляпу, когда карета будет приближаться у ним, а я буду...
В это время, чтобы он пришел в себя, Абрама начинает трясти за плечи его собеседник со словами:
- Абрам, Абрам, там покупатель пришёл, вылезай быстро из кареты!
2005.01.05 | Максим’як
Re: Справа у тому, що це справді поремога кожного з нас
буде дуже жаль, коли це мало хто зауважить.Український народ свою місію виконав - він захистив Ющенка, тобто, він захистив певний символ, чи форму, чи умови, чи правила - розумій, як хочеш.
Я закликаю до реальних дій кожного, кожного знайти своє місце чи зайняти нішу першим, щоб потім не стояти під дверима у власній хаті, як це вже було десяток років.
Я знаю на цю тему давню українську усмішку,коли циган знайшов стару уздечку і каже, оце як буде у нас кобила. а у кобили мале лоша... Тут циганча втрягає: "А я на лошаті їздитиму!" А циган уздечкою циганча по спині:"Я тобі покажу, як лошаті хребет ламати!"
2005.01.05 | SpokusXalepniy
Ото- ж-жжж!
Максим’як пише:> Я знаю на цю тему давню українську усмішку,коли циган знайшов стару уздечку і каже, оце як буде у нас кобила. а у кобили мале лоша... Тут циганча втрягає: "А я на лошаті їздитиму!" А циган уздечкою циганча по спині:"Я тобі покажу, як лошаті хребет ламати!"
Це ще влучнiше!
То я додам своєю рiдною мовою: "Максимьяк, спокойно! Сейчас главное не спугнуть судьбу Украины!"
2005.01.05 | пан Roller
"Талоны на галоши, еще не галоши".
Максим’як пише:> пан Roller пише:
> > Это уже было.
>
> Цього ніколи у мого покоління не було і ти все добре розумієш.
> Во первых я с тобой коров не пас.
А во вторых, зачем так много лишних слов.
По тексту прекрасно видно что "уже было", и ты должен это хорошо помнить, а не разрывать контекст.
А было вот это...Это твоя конкретная, пустая фраза.
> „Тепер це все моє >
> О ней я и говорю, что это все уже было. И твое партийное поколение должно это очень хорошо помнить.Ваш лозунг в массы.
> "Это все народое, это все мое".
Ну, а дальше по тексту тень на плетень. Это бабулькам будешь рассказывать, до пенсии.
Тут вспомнили еврейский анекдот. Так один старый еврей говорил: "Талоны на галоши, еще не галоши".
Сегодня с могу посмотреть на целый, целехонький сертификат и сказать. "Это все мое".Хорошо, что оно не народное.
Может хоть народу что перепадет? Для народа мне не жалко.
И таких как я миллионы, априхватизированных.А ты тут поешь арию Кизе из оперы Бизе.
>
Brgds
2005.01.05 | Budweiser
Ось за що я не люблю КУНівців
та всю їх ідеологічно близьку братію. Бо вони поєднали галицький авторитаризм та вождізм з чисто совковим глибоким провінціалізмом. Це все дуже відлунює міркуваннями рухівців на поч. 90-их. Тупо."Не потрібно вчити Віктора Ющенка, як йому діяти і кого обирати до урду чи призначати губернаторами та на інші посади – він є переможець у своїй „дисципліні” і йому це вирішувати, а ми у своїй."