Я не затвердив кандидатуру Ю.Тимошенко на посаду прем’єра
01/17/2005 | Невідомий
1. Дякую Юлії Володимирівні за те, що боролася з бандитською владою та вистояла у цій боротьбі, але я не затвердив її кандидатуру на посаду прем’єр-міністра України. Причини нижче.
2. У період передвиборчої компанії Ю.Тимошенко проявила зверхнє ставлення до громади, не прислухалася до порад та не зробила належних кроків до організації взаємодії з громадою. Організація мітингу перед “електоратом” – це одне, а надати слово громаді на народних зборах – зовсім інше.
3. Наслідком цього явилось невиконання взятих нею зобов’язань щодо Сходу України, що в значній мірі призвело до нашої поразки на Сході.
4. Люди діляться на будівельників та руйнівників, так діє енергія, яка іде через людей. Але енергія сама по собі нейтральна, якість їй надає людина. Навіть енергія критики може руйнувати все навкруги людини. Чи багато є випадків, коли критик є одночасно творцем? Сила та значимість енергії неймовірно зростає.
5. Майдан почав великий процес єднання української нації; маємо надію, що вислів: “ніщо так не шкодить здоров’ю українця, як багатство його сусіда”, - залишиться в минулому. Енергія Юлії Володимирівни направлена в інший бік, про що свідчить організований нею похід на адміністрацію президента та інші різкі заяви та дії. Ще у квітні минулого року їй було вказано на те, що не треба йти на штурм їхньої фортеці, а треба будувати власну фортецю, фортецю власного духу. Вона не сприйняла цієї поради, бо її свідомість не відповідає цієї філософії.
6. Перемогу у революції здобув український народ, здобув після того, як боротьбу з бандитською владою (не президентські вибори) програв штаб В.Ющенко та коаліція “Сила народу без народу”. Перемогу здобула громада, здобула після того, як народні лідери не змогли здобути своєї перемоги, намагаючись вирішити це питання без громади.
7. Якби була воля Юлії Володимирівни, вона б повела людей на штурм, що призвело б до важких наслідків та зруйнувало дух Майдану. Хто б тоді переміг? Це проблема всіх революцій, коли до влади приходять люди з руйнівною енергетикою. Важко перебудувати себе, але необхідно, бо окрім власної сильної енергії, лідер ще й виступає фокусом, через який проявляється колективна енергія значної частини суспільства. Коли вона каже: “Любі мої”, я чую тільки слова, новому ж часу потрібна дійсно велика любов, навіть до ворогів.
8. Ю.Тимошенко до кінця не зрозуміла, що відбулось, про що свідчить те, як вона намагається вирішити питання свого призначення на посаду голови уряду. Якби вона була “разом”, вона б стала прем’єр-міністром. Для цього потрібно було визнати владу громади у країні і не намагатись “прийти до влади”.
9. Добро має перемагати тільки добром. Зараз потрібна чистка, треба зруйнувати тіньові схеми пограбування громади, повернути вкрадене майно, але цю ж саму роботу можуть зробити будівельники. Головне тут – характер та напрямок мислення. А руйнівники мають бути підпорядковані будівельникам.
10. Щоб об’єднати прихильників у парламенті, потрібно мати силу магніту, а не навпаки. Мало ймовірно, що мислення більшості є критичне та направлене на руйнівні дії, замість розбудови держави, так, щоб Ю.Тимошенко могла створити більшість однодумців. Тому, коли об’єднавчої сили не вистачає, залишається намагання спробувати здобути перемогу силою іншої якості, але для цього треба перемогти інших людей. (Шлях особистого рішення В.Ющенко та фінансових зацікавленостей народних депутатів не розглядається).
11. Юлія Володимирівна, спробуйте силою перемогти мене. Я своє рішення прийняв, з любов’ю до Вас та громади України.
14.01.2005 р.
2. У період передвиборчої компанії Ю.Тимошенко проявила зверхнє ставлення до громади, не прислухалася до порад та не зробила належних кроків до організації взаємодії з громадою. Організація мітингу перед “електоратом” – це одне, а надати слово громаді на народних зборах – зовсім інше.
3. Наслідком цього явилось невиконання взятих нею зобов’язань щодо Сходу України, що в значній мірі призвело до нашої поразки на Сході.
4. Люди діляться на будівельників та руйнівників, так діє енергія, яка іде через людей. Але енергія сама по собі нейтральна, якість їй надає людина. Навіть енергія критики може руйнувати все навкруги людини. Чи багато є випадків, коли критик є одночасно творцем? Сила та значимість енергії неймовірно зростає.
5. Майдан почав великий процес єднання української нації; маємо надію, що вислів: “ніщо так не шкодить здоров’ю українця, як багатство його сусіда”, - залишиться в минулому. Енергія Юлії Володимирівни направлена в інший бік, про що свідчить організований нею похід на адміністрацію президента та інші різкі заяви та дії. Ще у квітні минулого року їй було вказано на те, що не треба йти на штурм їхньої фортеці, а треба будувати власну фортецю, фортецю власного духу. Вона не сприйняла цієї поради, бо її свідомість не відповідає цієї філософії.
6. Перемогу у революції здобув український народ, здобув після того, як боротьбу з бандитською владою (не президентські вибори) програв штаб В.Ющенко та коаліція “Сила народу без народу”. Перемогу здобула громада, здобула після того, як народні лідери не змогли здобути своєї перемоги, намагаючись вирішити це питання без громади.
7. Якби була воля Юлії Володимирівни, вона б повела людей на штурм, що призвело б до важких наслідків та зруйнувало дух Майдану. Хто б тоді переміг? Це проблема всіх революцій, коли до влади приходять люди з руйнівною енергетикою. Важко перебудувати себе, але необхідно, бо окрім власної сильної енергії, лідер ще й виступає фокусом, через який проявляється колективна енергія значної частини суспільства. Коли вона каже: “Любі мої”, я чую тільки слова, новому ж часу потрібна дійсно велика любов, навіть до ворогів.
8. Ю.Тимошенко до кінця не зрозуміла, що відбулось, про що свідчить те, як вона намагається вирішити питання свого призначення на посаду голови уряду. Якби вона була “разом”, вона б стала прем’єр-міністром. Для цього потрібно було визнати владу громади у країні і не намагатись “прийти до влади”.
9. Добро має перемагати тільки добром. Зараз потрібна чистка, треба зруйнувати тіньові схеми пограбування громади, повернути вкрадене майно, але цю ж саму роботу можуть зробити будівельники. Головне тут – характер та напрямок мислення. А руйнівники мають бути підпорядковані будівельникам.
10. Щоб об’єднати прихильників у парламенті, потрібно мати силу магніту, а не навпаки. Мало ймовірно, що мислення більшості є критичне та направлене на руйнівні дії, замість розбудови держави, так, щоб Ю.Тимошенко могла створити більшість однодумців. Тому, коли об’єднавчої сили не вистачає, залишається намагання спробувати здобути перемогу силою іншої якості, але для цього треба перемогти інших людей. (Шлях особистого рішення В.Ющенко та фінансових зацікавленостей народних депутатів не розглядається).
11. Юлія Володимирівна, спробуйте силою перемогти мене. Я своє рішення прийняв, з любов’ю до Вас та громади України.
14.01.2005 р.
Відповіді
2005.01.17 | Житель Сум
Голословная туфта, т.е. троль ... Юлю в Премьеры ! Только Юля !
Люди, самое главное зло в нашей стране это "откаты и взятки", точнее СИСТЕМА откатов и взяток. НИЧЕГО СТРОИТЬ НЕ НАДО! Надо только РАЗРУШИТЬ эту систему.Единственный человек способный это сделать - это Юлия Тимошенко.
Далее отрывок из моей статьи "Лестница власти", газета "Панорама" 19.01.2005г. (мэр, губернатор, премьер, ...)
... Еще более злободневный вопрос стоит на повестке дня в целом в Украине. Кто? Кто тот человек, которому Ющенко поручит проводить реформы в экономике страны на посту Премьер-министра? И, тем более, кто тот человек, которому Ющенко передаст часть президентских полномочий при введении в действие положений политреформы? Несмотря на то, что реально претендуют на это место 7-8 человек, наиболее вероятные кандидаты на премьерство это Юлия Тимошенко и Петр Порошенко. На мой взгляд, как говорят в Одессе, «это две большие разницы». Я имею в виду первую разницу с точки зрения проведения реформ в экономике Украины и вторую разницу в процессе «декучминизации всей страны». И если первая разница может быть и не столь большая, то вторая просто огромна. И в ответ на уже набившие оскомину утверждения о радикализме Тимошенко возьму на себя смелость утверждать: экономике и стране сегодня необходимо хирургическое вмешательство, а не теплые припарки и сладкие конфетки. В тоже время много людей недолюбливают Юлю говоря о том, что она сама олигарх, что сидела она в СИЗО не за политические взгляды, а за реальные экономические преступления и т.п. Первое, Тимошенко уже не олигарх. Кучма и Ко так основательно зачистили бизнес железной леди, что у нее отпало всякое желание заниматься бизнесом, о чем она сама неоднократно заявляла. Второе, полагаясь на свой собственный прошлогодний опыт, скажу, что если бы во время долгоиграющей зачистки работники от трех (!) Генпрокуроров нашли бы криминал, то Юлия Владимировна давно бы пребывала в стенах отличных от парламентских. Нельзя не учитывать и ее взнос в борьбу за демократию в прошлые годы, в частности в акцию «Повстань, Україна». Тимошенко много чем пожертвовала в своей жизни ради борьбы с режимом. Короче, боец. А бойцы сейчас ох как нужны! И от того будет ли Премьер в первую очередь бойцом, а не хитроумным политиком с экономическим уклоном, зависит практически все по всей вертикали реформ. Поэтому в предложении «Тимошенко нельзя Порошенко», я бы, не задумываясь, поставил бы жирную запятую после первой фамилии, а не перед второй. Чего, собственно, и жду от Ющенко. Не назначение Юлии Тимошенко на пост Премьер-министра будет самой большой ошибкой Президента Ющенко. Я исхожу из того, что, во-первых, значительная, почти подавляющая часть Майдана просто боготворит ее и Ющенко не может не учитывать этих симпатий, хотя это может быть и не главный критерий оценки. Во-вторых, по моему убеждению, то, что сможет Тимошенко сделать за пять-шесть месяцев, любой из остальных будет делать год, а то и больше.
А это как раз главное, – у Ющенко нет времени!
В последнюю осень мне приходилось часто слышать такую или приблизительно такую позицию: «Хто б не був президентом, я все одно в старій куртці та порваних штанях ходитиму». Вот в этом и состоит самая главная опасность для новой власти, если конечно инаугурация Ющенко наконец-то состоится. Выданные командой Ющенко обещания должны быть воплощены в жизнь как можно быстрее. Даже не смотря на почти единый народный порыв против наглой лжи и цинизма кучманоидов-янучаров, который вроде бы как закреплял уверенность в том, что «силанародники» идут верным путем, и был воспринят, как мне кажется, даже самим Ющенко как его личная поддержка. Иначе обещаньям на куда более важных парламентских выборах 2006 года уже точно никто не поверит. На это отведено ровно год. И чем прозрачней будет построена лестница власти, и в зависимости от того, как быстро сможет народ надеть новые куртки и штаны, будут окончательно закреплены идеологические достижения «помаранчевої революції». Пока же всем нам нужно отстаивать эти достижения очередным авансом для Ющенко, смотреть тем самым бдительным народным оком на процесс строительства этой лестницы и трубить тревогу в случае укладки в нее гнилых ступенек, иначе не поднимемся даже на этаж выше. На первый, из подвала. А уже на первом этаже, я надеюсь, изменится психология большинства людей, а не только тех, кто поверил и пытается пробить свет в подвал.
2005.01.17 | Невідомий
Досить з мене невігластва
Досить з мене невігластва. Хірурги теж можуть бути різні.Та головний хірург до нас вже йде. Не будуть ті, хто кличе руйнувати, керувати в нашій країні.
2005.01.17 | komnatnyi
"Я" - царь, император и самодержец? (-)
2005.01.17 | Невідомий
Я просто вхожу до української громади, рівний серед рівних (-)