МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Коробова про уряд. "Мне все нравятся"

02/05/2005 | otar
http://www.obozrevatel.com/index.php?r=news&t=2&id=180168

Хрен с ём, с ружьем - сегодня праздник


И что я тебе скажу, народ! Не знаю, как там будет насчет хлеба, но по части зрелищ — море удовольствия

Ты, народ, вообще вспомни великую Сару Бернар или там какую-будь Софи Лорен, Джину Лолобриджиду — и забудь! Забудь вместе со всем пучком планетарных талантов и артистических мировых знаменитостей! Это ж колхозная самодеятельность, школьный драмкружок по сравнению с маленькой Юлей, презентовавшей себя в парламенте в новом качестве. И роскошный фильм “Театр” с Вией Артмане — тоже забудь, народ. Никакого сравнения! Подумаешь, деталь — красный платок, “убивший” на сцене соперничество театральной приме! Юлины рукавчики-“фонарики” просто исключили конкурентность в центре притяжения взглядов охреневшего зала и всей телеаудитории. 373 голоса — за премьера Тимошенко! “Регионы” — 46! Эсдеки — 18! Губские! Гавриши! Господа, ну это даже неприлично! В нутре по крайней мере половины этого количества угадывалась растерянная тоска в классическом духе: “И за что, такую тлю, я, козел, тебя люблю?”.

Королева, истинный Бог, королева. И если, народ, тебе будут говорить, что Юлина фурорная цифра — кредит доверия Президенту либо чистая конъюнктура, замешанная на генном страхе перед победителем, то ты верь только отчасти. И не сомневайся: Юлин триумф — это триумф Юли.

А кто не понял, объясняю еще раз. Образно. Вот создал Господь Адама и Еву, сел и призадумался: “Кто-то из вас должен писять стоя. Наверное, это, как старший, будешь ты, Адам”. Ну, приделал Бог Адаму соответствующую деталь, тот опробовал — сильно понравилось. Бегает по райскому саду, брызжет в разные стороны, потом на бережку стал — и по водной глади узоры струей рисует. Так весело ему. Радуется, аки младенец. Ева и говорит: “О, Боже, ну почему ты его больше любишь: он и раньше на свет появился, он и выше, он и сильнее, а еще и есть у него то, чего у меня нет. Всё ему — а мне ты что дал, Господь?”. “Ум, Ева, ум…” — ответил Бог.

Вообще-то я эту почти притчу вспомнила аккурат в тот потрясающий момент, когда Юля, объявляющая с трибуны состав правительства, в котором еще как бы вакантным оставалось место вице-премьера по админреформе, в самом конце перечня сообщила: уже есть! Ну, ясно: главное у них, у больших актрис — умение держать паузу. И очень красиво, достойно представила Романа Бессмертного, недавно костерившего публично Юлю (рикошетом попадая в Ющенко) последними словами, но принявшего это абсолютно невозможное решение — идти в правительство Тимошенко. Ну, я так себе и решила: нормально, Господь Бог. У Ромы ж — достоинство. Он им эмоционально узоры порисовал, телеэфиры обрызгал, порезвился и сел на задницу — чего ж Юле обижаться, у нее ж действительно таки ум, а системный Бессмертный на админреформе — лучше не придумаешь. Может, Юля и вообще отнесла Ромин срыв на объективные обстоятельства: все-таки ему, профессионалу, пережить назначение Зинченко в госсекретари (Украины!) еще тяжелее, наверное, чем мне.

И еще я подумала, наблюдая: Президент у нас действительно есть. Он решает вопросы, гвоздями нервов сколачивая то, что должно стать командой. И он мне опять нравится. Пока. Ющенко оказался дивно красив и органичен в своей новой роли. Нежданным некугутством. Внутренней свободой. Обретением стержня. Мыслью. Неказенной речью. И его новое лицо, к которому он так и не привык, нравится, у меня к нему доверие есть — по признаку пережитой трагедии, превозможденной боли, мужества и преодоления психологических барьеров…

И как это классно сказал Виктор Ющенко: Юля — политический друг. Верю, мол, надеюсь. А главная, мол, проблема в государстве — это коррупция. Коррупции — бой. Ну, про это даже уже хи-хи сложили. Вот, собрал новый Президент большую нараду и держит речь. Коррупция — проблема №1. Все силы на борьбу. Сам не краду — и никому не дам. Даешь декриминализацию, детенезацию и т.д. А из зала тихонечко, но дружно: “Нас багато, нас не подолати!.. Нас багато, нас не подолати!..”.

Смех смехом, но пинчуковско-ахметовская “Криворожсталь” у Ющенко в знаковый момент снова прозвучала. Поэтому, надо понимать, именно этот пробный камень просто обязан будет нам явить серьезность намерений и целевую дееспособность новой власти. И вообще, мельтешение Пинчука жутко раздражает. Бабки в зубы, хрен навыпуск — еще в Давосе его не видели, ты ж понимаешь, обеды он там дает, с Ющенко ручкается. Такое ощущение, будто зять Кучмы мыслит себя хитрым Хаимом, знающим, что почём и заранее оплатившим. Но поскольку он мальчик глубоко местечковый, продвинутой публике (вместе с новой властью) как-то неловко вслух сказать: эй, бабки спрячь, хрен смотай, заправься, застегнись, ты чего, блин, суетишься, как щенок, насравший на пороге?

Я только в целом не очень поняла: почему победа над коррупцией — это задача правительства? Не, самим не красть — это хорошо. Но главное: коррупцию одолеть можно в первую очередь контролем общества через свободные СМИ и соответствующими действиями силовых органов, правоохранительной системы.

О, вырулила. Народный герой площадей и улиц Юрий Луценко — главный мент! Усраться и не жить. Александр Турчинов, бесстрашный рыцарь Юли и мозговой центр в одном лице — глава СБУ. Туши свет. С одной стороны, когда Турчинов планировался на МВД — я чуть не сдурела: зачем, думаю, новой власти изначально едва ли не кричать власти старой — ховайся, кто может, мстители идут, инквизиция грядет! Ну, так оно в логике. Зачем вооружать врагов аргументацией? Но когда пронесло с Турчиновым на МВД, а выплыл Луценко, мне, народ, еще хуже стало. Сейчас объясню, почему. Ну вот, встретились два еврея. Один другому говорит: “Как же плохо иметь евреек женами! Все время они болеют, все время какие-то слабые, хворые… — Ну что ты такое говоришь? А разве русские не болеют? — Русские, конечно, тоже болеют. Но кого это еб..т?!”.

То есть, не скажу, что замечательный Турчинов меня не это, не беспокоит, но все-таки Луценко — это целая совместная эпоха… Хотя Турчинов хотя бы доктор экономических наук, исследовавший возникновение коррупции и теневой экономики. Что объясняет хоть что-то.

Короче, народ. Сказать тебе, чтоб я понимала этот цивилизационный прыжок гражданского недообщества до гражданских глав МВД и СБУ — так нет. И тем более я не понимаю, как там все-таки оказался наш Юра, который первоначально и планировался, и сам хотел на Минтранс или, по крайности, на связь, где он был бы на своем месте, по специальности.

Не знаю, но предполагаю, что вынужденная посадка Юры в МВД — это почти случайный результат внутрипартийных и контркоалиционных интриг. Поскольку ни разу в претензиях Соцпартии не звучали ни Минтранс, ни связь, но нагло вытребывалось, в частности, МВД, то Луценко либо пролетал мимо исполнительной власти (по воле Винского, допустим), либо вынужден был отрывать свою пуповину от партийного тела. Это тело Мороза с лицом Винского и суржиком Рудьковского как-то в своем шантаже круто катилось к разрыву с коалицией, уже не очень маскируясь. И, возможно, неожиданно совместив Луценко с требуемым Соцпартией постом в МВД, а также удовлетворив иные кадровые требования (губернатор Бульба, например, в Полтаве — бесконечно ценное приобретение), новая власть упредила ненужный ей сейчас скандал.

Вообще, некоторые (если честно — то все подряд: пресса, политики, “общественные” наблюдатели) презрительно фукают в сторону социалистов и недопонимают — и чего это Ющенко перед ними бисер мечет? Некоторым кажется: Соцпартия — это такой себе сегодня Торговый Дом “Ёся и компания”, на фасаде которого вмурован слегка облупленный бюст вождя со следами былого благородства, а с черного хода расположена “партийная” касса, работающая по принципу пылесоса. Так это, он же уже насосал — на “партийные нужды” для невиданного размаха соцактивности в поддержку Ющенко и во втором туре, и на “бис”? Не, ну не 10 млн. долларов, это брехня (или заявка). Меньше. При этом морозовский избиратель абсолютно бескорыстно отдался Ющенко, потому что никакого иного выбора у него не было, а в размахе оранжевой революции просто и быть не могло.

То есть, конечно, “Сила народа”, прикупив себе немного розовой левизны и поставив соцвождей рядом с собой на Майдане, поступила правильно, по ситуации, учитывая попытки раскола страны. Неправильно другое: что сегодня нашеукраинцы не объясняют руководящим социалистам — товарищи, ничего, кроме брезгливости к торгашам, не могут вызвать ваши заклинания о своем решающем вкладе в победу Ющенко. Во-первых, это густая неправда. Во-вторых: товарищи, вы для Ющенко бежали от Януковича — или все-таки для себя? Ляпнувшись жалко и ожидаемо в первом туре — на что вы могли рассчитывать, не поддержав Ющенко? На содержание от Януковича и соревнование с недотраханной Натахой за роль подстилки, мечтающей стать покрывалом? “Моя милка подо мной начала движение: то ли хочет перестройку, то ли ускорение”. Это за это Соцпартия могла конкурировать со своей прогрессивной “подругой”?..

Ну, внутрипартийные недруги Луценко, видимо, довольны. Хоть по-маленькому: мол, Юра очень даже может спалиться. Потому что пока представить, что он будет делать в специфической, незнакомой, гнилой, но очень прочной клоаке — просто невозможно. Ну, научит личный состав дружно отвечать ему на “Венсеремос” — “не всеремось!”. А что дальше? А что, а что — пресса зато танцевать должна от радости: Юрочкин язык — его враг, но друг всех любознательных… Ну! Далеко ходить не надо: Юрася нам уже забубенил почти все подробности об отравлении Ющенко — это по его, что ли, ведомству дело идет? Ну класс: пришел, увидел, доложил. Гордюсь! Но плачу. Материнской слезой. Просто индийское кино. И это даже хорошо. Ты ж знаешь, народ, ружье, которое висит на сцене в первом акте, на русской сцене в последнем акте выстрелит, а на индийской будет петь и танцевать…

По-моему, народ, это самое бешенное кадровое решение — что Президента, что самого Луценко.

Так вот я и думаю: а где у нас Указ по секретарю СНБО Петру Порошенко, главному как бы кандидату на все главное, но никак не заформализованному? Историческая кадровая пятница стухает, Юля уже руководит вовсю, народ, обмыв министерские портфели, с банкетов расползается, а Петр у нас то ли самый силовой начальник, то ли нет. О! С утра рассказали. Поймал Петя золотую рыбку. И вставил золотые зубы… А? Херня какая-то. Не, но золотые зубы-то стоят? Стоят. Может, и не херня вовсе…

Вот чем, народ, я по-настоящему удовлетворена, так это министром обороны. Не, ну то, что мне Центр Разумкова сильно симпатичен — так это субъективное. Но то, что президент этого Центра полковник запаса Анатолий Гриценко (ушедший на время выборов в аналитики штаба Ющенко) стал практически безальтернативной кандидатурой на министра обороны — это объективный показатель периодической мудрости нового руководства государства. И если “гражданские” начальники на МВД и СБУ это, на мою голову, свидетельство европейско-революционной горячки, то “гражданский” министр обороны — вне вопросов. Особенно, с военно-техническим образованием, английским языком, учебой в Штатах, крепкими мозгами, знанием проблем, евроатлантической ориентацией, хорошим воспитанием, женой Юлей Мостовой и т.д. Сплошные достоинства и плюсы. И то, что эсдековский малыш Шуфрич, мнение которого почему-то еще кого-то интересует, решил “высказать негодование по поводу назначения” Гриценко в духе махрового комсовка и недавних темников АП Медведчука — “бывший сотрудник ГРУ (а? — Т.К.) или ЦРУ (так все-таки? — Т.К.) не может быть министром обороны” (УП) — это может свидетельствовать только о том, что малыш, возможно, недопонял — теперь что-то одно: либо ты публично восхищаешься премьером Юлей, либо кусаешь членов ее с Ющенко правительства. Совмещать это возбороняется, могут неправильно понять и заподозрить внутриправительственные интриги. Ну так сложилось. С этим надо считаться. Иначе место шута при королеве должно стать вакантным.

А в целом — последний трудовой день недели прожит не зря. Фантастическая Юля — праздник сердца. Непривычный Ющенко — радость для души. Ну и правительство — как справедливо отметил спикер наш Владимир Литвин — такие все молодые, аж не верится. Ага. Я тоже восхищаюсь. И, главное, сказал им Президент, чтоб не крали — так они ж и знать не знают, чего это такое! Потому как — молодежь. Бессребренная. Мне все нравятся. Женя Червоненко и Давид Жвания, Пензеник с Терехиным, Тарасюк, Плачков, Кинах… И еще этот пошлый анекдот нравится. Приводит мамаша сыночка к врачу: доктор, мол, посмотрите, у моего мальчика с писей что-то. Доктор глянул и говорит: “Так, мамочка, с этого момента писю называем членом и лечим сифилис!”.

Да ладно, народ, уж и позвездеть нельзя. На самом деле я тихо радуюсь. Громко — боюсь. Чтоб не сглазить.

Відповіді

  • 2005.02.05 | Василь Гулeй

    Re: Коробова про уряд. "Мне все нравятся"

    я нічого нe зрозумів. словам тeснО, мислЯм пустО... а хто вона така? за стилeм спілкування скидається на пані Вітрeнко... вона просто проти всіх, чи за когось іншого?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.02.05 | otar

      Одна журналістка

      Одна стара журналістка. Її мало хто поважає, але багато хто любить, бо вона вміє сказати вголос саме те, що ми хотіли сказати і не могли, саме тими словами, якими ми хотіли сказати, але соромились :)

      Це моє імхотичне ІМХО, хоча я сам не схвалюю її стиль.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2005.02.05 | stesin

        Про "мало поважають" Ви неправі, дуже класна тьотка!

        Онуку має, язик як бритва, репортер ще совіцької школи. Поважаю і люблю, попри всі її персональні особливості, та й в кого їх немає, тих особливостей?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2005.02.05 | otar

          Ви належите до винятку

          Я, як журналіст, не можу поважати спеціаліста з пасквілів. Так само, як кінологи не поважають гицлів, при цьому не заперечуючи, що живодьорка потрібна і виконує життєво необхідні функції.

          Але читаю Коробову з задоволенням.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2005.02.05 | Роман ShaRP

            Та невже? "То може ти і м*яса не їси?"

            otar пише:
            > Я, як журналіст, не можу поважати спеціаліста з пасквілів.

            Це твоя особиста думка, не видавай їх за громадську, будьласка, тим більше, що стосовно пасквілів я міг би декому дещо сказати, але-але-але-але з надією на краще промовчу.

            > Так само, як кінологи не поважають гицлів, при цьому не заперечуючи, що живодьорка потрібна і виконує життєво необхідні функції.

            "Що ж відбувається насправді?"

            "Насправді є літератори і є журналісти, і поки дехто сперечається, кого вважати українським, а кого ні й кого поважати, а кого не поважати, вони пишуть і їх читають. Справжні для справжніх." ;)
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2005.02.05 | otar

              Не їсу я принципово

              Я не планував влаштовувати обсиралова Коробової. Сам бачиш - я поставив сюди її статтю, що свідчить про визнання щонайменше цінності статті.

              > Це твоя особиста думка, не видавай їх за громадську, будьласка,

              Я цього зазвичай не роблю. Це не моя думка, а мої спостереження. Знайомі мені журналісти, з якими я обговорював Коробову, так про неї відгукувались.

              >стосовно пасквілів я міг би декому дещо сказати, але-але-але-але з надією на краще промовчу.

              Ну, висипеш ти сюди оберемок чогось, що вважаєш моїми невипраними шкарпетками. І що? Я його замінусую, і все. Опонуй не людям, Романе - опонуй ідеям. Це сенс суперечки, якщо вона наявна (а тут її немає).


              > "Що ж відбувається насправді?"
              >
              > "Насправді є літератори і є журналісти, і поки дехто сперечається, кого вважати українським, а кого ні й кого поважати, а кого не поважати, вони пишуть і їх читають. Справжні для справжніх." ;)

              Це цитата з класиків?
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2005.02.05 | Роман ShaRP

                Тільки драпчику курнути любиш? Бо ти такий приємний і гостинний

                otar пише:
                > Я не планував влаштовувати обсиралова Коробової. Сам бачиш - я поставив сюди її статтю, що свідчить про визнання щонайменше цінності статті.

                Дякую, що поставив ;).

                > > Це твоя особиста думка, не видавай їх за громадську, будьласка,
                > Я цього зазвичай не роблю. Це не моя думка, а мої спостереження. Знайомі мені журналісти, з якими я обговорював Коробову, так про неї відгукувались.

                От так і скажи - журналісти. А може, вони просто заздрять? Коробова, в принципі, це щось на кшталт Подерв*янського в журналістиці. Дехто кривиться, а дехто любить. До чого тут тоді "винятки"?

                > >стосовно пасквілів я міг би декому дещо сказати, але-але-але-але з надією на краще промовчу.
                > Ну, висипеш ти сюди оберемок чогось, що вважаєш моїми невипраними шкарпетками. І що? Я його замінусую, і все.

                Який ти ще молодий та гарячий, Отарчику. :) На Майдані вже давно підмічено, що на статистику переглядів більше впливає особа автора, та особа, про яку говориться, а не мінуси.

                > Опонуй не людям, Романе - опонуй ідеям. Це сенс суперечки, якщо вона наявна (а тут її немає).

                Сенс у тому, що не роби "винятків" там де їх нема, або може не бути, і не пиши "Її мало хто поважає", не пересвідчившись, що це дійсно так - і не лише серед журналістів, або пиши "серед журналістів її мало хто поважає".

                Я ж тобі добра хочу. Я хочу, щоб ти не публікував неперевіреної інформації, не видавав свою думку за громадську, не поспішав ані засуджувати, ані захищати, не поспішав кидати камені там, де сам не без гріха, не вдавав з себе 200% львів*янина, і ще деяких речей, за які, - уяви собі - теж не поважають, а дехто - і це вже навіть не я, обіцяє "гарячу руку".

                > > "Що ж відбувається насправді?"
                > > "Насправді є літератори і є журналісти, і поки дехто сперечається, кого вважати українським, а кого ні й кого поважати, а кого не поважати, вони пишуть і їх читають. Справжні для справжніх." ;)
                >
                > Це цитата з класиків?

                Ні :) Це те, що відбувається насправді. Мені глибоко начхати, чи поважає, наприклад, Андрухович Подерв*янського, чи ні, і чи вважає він його своїм колегою. Мені, і далеко не лише тільки мені, значно більше подобається те, що пише другий ;).
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2005.02.05 | otar

                  Драпчику курнути колись любив, тепер не до того

                  > От так і скажи - журналісти.

                  А я що казав? "Я, як журналіст, не можу поважати..." а? Крім того, тут на Майдані кілька місяців тому було обговорення Коробової.

                  >А може, вони просто заздрять? Коробова, в принципі, це щось на кшталт Подерв*янського в журналістиці. Дехто кривиться, а дехто любить. До чого тут тоді "винятки"?

                  "Любити" не дорівнює "поважати".

                  > Який ти ще молодий та гарячий, Отарчику. :)

                  Мої года - майо багацтво.

                  > Сенс у тому, що не роби "винятків" там де їх нема, або може не бути, і не пиши "Її мало хто поважає", не пересвідчившись, що це дійсно так - і не лише серед журналістів, або пиши "серед журналістів її мало хто поважає".

                  Серед знайомих мені людей теж мало хто. І серед дописувачів Майдану теж мало хто, принаймні, захищало її не так багато людей, коли на неї наїжджав Манул. Але, знов-таки, я не ставив собі за мету обсирати Коробову. Вона хороший пасквілянт. Найкращий в Україні.

                  > Я хочу, щоб ти не публікував неперевіреної інформації, не видавав свою думку за громадську, не поспішав ані засуджувати, ані захищати,

                  Ого. Це круто. Тоді зразу треба лоботомію мені робюити.

                  >не поспішав кидати камені там, де сам не без гріха

                  Я десь заперечую свої гріхи?

                  > не вдавав з себе 200% львів*янина

                  А це тебе як стосується? :)

                  >і ще деяких речей, за які, - уяви собі - теж не поважають, а дехто - і це вже навіть не я, обіцяє "гарячу руку".

                  А хто?

                  > Ні :) Це те, що відбувається насправді. Мені глибоко начхати, чи поважає, наприклад, Андрухович Подерв*янського, чи ні, і чи вважає він його своїм колегою. Мені, і далеко не лише тільки мені, значно більше подобається те, що пише другий ;).

                  А те, що пише перший, ти читав?
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2005.02.05 | Роман ShaRP

                    От і правильно. Давай далі в тому ж дусі.

                    otar пише:
                    > > От так і скажи - журналісти.
                    >
                    > А я що казав? "Я, як журналіст, не можу поважати..." а? Крім того, тут на Майдані кілька місяців тому було обговорення Коробової.

                    http://www2.maidan.org.ua/n/free/1107615091
                    "Одна стара журналістка. Її мало хто поважає, але багато хто любить"

                    "Місяці" могли припасти на той час, коли мене тут зовсім не було.


                    > Серед знайомих мені людей теж мало хто. І серед дописувачів Майдану теж мало хто, принаймні, захищало її не так багато людей, коли на неї наїжджав Манул.

                    Я ж кажу, мене не було. ;)

                    > > Я хочу, щоб ти не публікував неперевіреної інформації, не видавав свою думку за громадську, не поспішав ані засуджувати, ані захищати,
                    > Ого. Це круто. Тоді зразу треба лоботомію мені робюити.

                    А ти спробуй без лоботомії.

                    > > не вдавав з себе 200% львів*янина
                    > А це тебе як стосується? :)

                    Ну я ж тебе регулярно читаю. А коли ти це робиш, то починаєш виглядати неприродньо, як трансвестит.

                    > >і ще деяких речей, за які, - уяви собі - теж не поважають, а дехто - і це вже навіть не я, обіцяє "гарячу руку".
                    > А хто?

                    Уколов. Коротка в тебе пам*ять.

                    > > Ні :) Це те, що відбувається насправді. Мені глибоко начхати, чи поважає, наприклад, Андрухович Подерв*янського, чи ні, і чи вважає він його своїм колегою. Мені, і далеко не лише тільки мені, значно більше подобається те, що пише другий ;).
                    > А те, що пише перший, ти читав?

                    Статті - так. Після них в мене остаточно пропало бажання читати щось більш крупне того самого автора.
          • 2005.02.05 | Сергій Кабуд

            мені значно приємніше тебе читати ніж цю тьотю

            воно як води в склянці каламутить але для чого неясно,
            може сказати шось хоче?

            багатослівна пуста полова
            хай йде на пензію і голосує за мороза
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2005.02.05 | Роман ShaRP

              А мені значно приємніше читати цю тьотю, ніж тебе. (flame)

              //Start of flame
              Сергій Кабуд пише:
              > воно як води в склянці каламутить але для чого неясно,

              Уяви собі, про тебе теж таке говорять.

              > може сказати шось хоче?

              Уяви собі, каже, просто до тебе не доходить.

              > багатослівна пуста полова

              Зате пише набагато краще і влучніше, ніж ти. І навіть там, де матюкається - це виглядає гарно, а не так хамськи й тупо, як у тебе.

              > хай йде на пензію і голосує за мороза

              Іди нафіг, не ганьби Майдан своїми тупими наїздами.
              //End of flame
            • 2005.02.05 | otar

              Дякую, Сергію, але...

              Треба бути чесним і об'єктивним: якщо відкинути полову і анекдоти, Коробова напрочуд тверезо і глибоко оцінює ситуацію. І я рідко коли можу з нею принципово не погодитись. Її скепсис базується на реальних знаннях, яких дуже бракує нам, молодим. Тому їй не доводиться забирати свої слова назад.

              Знов, таки - я маю претензії не до змісту, а лише до форми викладу.
            • 2005.02.05 | ky

              Re: мені значно приємніше тебе читати ніж цю тьотю

              Сергій Кабуд пише:
              > воно як води в склянці каламутить але для чого неясно,
              > може сказати шось хоче?
              >

              не только хочет сказать, а как раз сказала, то что хотела.
              Подобная критика очень даже полезная штука. Одним дает информацию
              для размышления, других учит критическому подходу ко всему, ставит вопросы, и работает в качестве обратной связи для героев статьи.
          • 2005.02.06 | stesin

            Отаре, а де можна прочитати Вашу статтю з коментарем цієї теми?

            На фоні пасквілю Коробової Ваш текст має дуже вигравати, дайте посилання, будь ласка.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2005.02.06 | otar

              Нема такої статті (-)

              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2005.02.06 | stesin

                Ну якусь з Ваших недавніх публікацій дайте, будь ласка! (-)

                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2005.02.06 | otar

                  Я вловив хід вашої думки

                  Побережіть свій час, якщо ви надумали операцію "порівняння якогось мого тексту з текстом Коробової". По-перше, це те саме, що намагається робити Роман Шарп - порівнювати, грубо кажучи, Подерв'янського і Андруховича (без жодних паралелей - цитую Шарпа), себто речі не до порівняння. По-друге, я ніде не називав себе кращим за Коробову журналістом (і взагалі я дуже скромної думки про свої професійні якості), тому ваші претензії підуть у порожнечу.

                  Якщо ж таки хочете почитати - шукайте гуглом, "Отар Довженко"
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2005.02.06 | stesin

                    Отаре, друже, покиньте паранойю, будь ласка!

                    otar пише:
                    > Побережіть свій час, якщо ви надумали операцію "порівняння якогось мого тексту з текстом Коробової". По-перше, це те саме, що намагається робити Роман Шарп - порівнювати, грубо кажучи, Подерв'янського і Андруховича (без жодних паралелей - цитую Шарпа), себто речі не до порівняння. По-друге, я ніде не називав себе кращим за Коробову журналістом (і взагалі я дуже скромної думки про свої професійні якості), тому ваші претензії підуть у порожнечу.
                    >
                    > Якщо ж таки хочете почитати - шукайте гуглом, "Отар Довженко"

                    Насправді я просто з Вами особисто не знайомий і не ідентифікую Вас, як журналіста, тож просто просив дати посилання, щоб почитати щось Ваше. Порівнювати Вас з Коробовою, щоб з Вас тоді знущатися? та боронь Боже :) Ви мене демонізуєте :) Просто хочу почитати Ваші статті, фактично - познайомитись з Вами, ото й усе. Дякую за підказку!
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2005.02.06 | Роман ShaRP

                      Так з ним не знайомляться.

                      Перепрошую, що втручаюся, але ми з Отаром знайомі з 98го, то я *типу* на правах давнього знайомого...

                      stesin пише:
                      > Насправді я просто з Вами особисто не знайомий і не ідентифікую Вас, як журналіста, тож просто просив дати посилання, щоб почитати щось Ваше.

                      Отар завжди вмів гарно писати, можна сказати, що журналістика - це його покликання, але йому варто бути обережнішим з фактами, стриманішим в оцінках та не давати волю своїм пристрастям.

                      > Просто хочу почитати Ваші статті, фактично - познайомитись з Вами, ото й усе.

                      В житті він не такий, як у написаному (це не лише моє враження, його поділяють ще десятки людей, які з ним листувалися), і навіть не у всьому що пишеться він однаковий, тому в такому "віртуальному знайомстві" НМД мало сенсу. ;)
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2005.02.06 | otar

                      Сорі :) Мене накрутили. Не люблю сперечатись насправді (-)

          • 2005.02.09 | Михайло Свистович

            Це Ви належите до винятку

            otar пише:
            > Я, як журналіст, не можу поважати спеціаліста з пасквілів.

            Пасквіліст не є антиподом журналіста. Якщо пасквіль має підстави.
      • 2005.02.06 | Мінор

        Дожилися. Сам ти старий! У неї енергії на десятьох молодших

        Otar нашкрябав:
        >Одна стара журналістка. Її мало хто поважає
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2005.02.09 | Михайло Свистович

        Re: Одна журналістка

        otar пише:
        > Її мало хто поважає, але багато хто любить

        Навпаки, її мало хто любить, але багато хто поважає.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2005.02.09 | otar

          Це не те, про що я буду сперечатись. Можливо, я неправий (-)

    • 2005.02.05 | Пані

      На форумі є спец по Коробовой

      Треба його або добре погукати, може озветься, або пошукати а архівах на нік Manul . Можна дізнатися її справжнє прізвище і інші деталі біографії.

      Колись вона влучно самоназвалася "сторожевая сучка демократии". Тож хай гавкає собі. Вона - санітар лісу.
    • 2005.02.05 | S@nya

      Я Коробову і поважаю, і люблю. Коробова - це класика.

      По-перше, мої погляди на більшість політичних процесів дуже часто збігаються з її. Ми навіить помиляємось однаково.
      Це такий собі "глас народа".

      Плюс, вона писала "Кучма - гєй" ще тоді, коли більшість теперешніх супер-помаранчевих журналістів ще під стіл пішки ходили.

      А взагалі, одна лише фраза в розквіт "касетного скандалу" (а тоді Кучму всі хоч і ругали, ален боялися, молодь ходила на демо із закритими обличчями) примушує її поважати.
      За точність не відповідаю, але щось таке: "Почему меня Кучма сучкой назвал (на записах Мельниченка)? Я же не пишу в каждой статье, что он рыжий сучара позорный". Влучнішої характеристики Кучма просто не існує. Поміж іншим, і материтися в статтях Коробова почала саме тоді, у відповідь.

      Карочє, Коробова - це революційна класика. РУКІ ПРОЧЬ ВІД КОРОБОВОЇ :)

      А у підземці на Майдані бабульки з великим успіхом продавали "Грані", називаючи їх просто по статтям Коробової. А коли "грані" припинили друкувати, бо Коробова почала гнати на Мороза, то бабкі продавали замість Граней роздруківки Коробової з інету. По гривні йшли за милу душу.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2005.02.06 | otar

        Re: Я Коробову і поважаю, і люблю. Коробова - це класика.

        > По-перше, мої погляди на більшість політичних процесів дуже часто збігаються з її. Ми навіить помиляємось однаково.

        Помітьте - я написав те саме :)

        > Карочє, Коробова - це революційна класика. РУКІ ПРОЧЬ ВІД КОРОБОВОЇ :)

        Я не люблю гасла "рукі прочь" взагалі щодо будь-чого. Якщо явище є самоцінне, то ніякими руками його не заплямуєш :)
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2005.02.06 | S@nya

          Re: Я Коробову і поважаю, і люблю. Коробова - це класика.

          otar пише:
          > > По-перше, мої погляди на більшість політичних процесів дуже часто збігаються з її. Ми навіить помиляємось однаково.
          >
          > Помітьте - я написав те саме :)

          Я власне писав особливо завзятим критикам Коробової. Ви до них не відноситеся, наче. :)

          >
          > > Карочє, Коробова - це революційна класика. РУКІ ПРОЧЬ ВІД КОРОБОВОЇ :)
          >
          > Я не люблю гасла "рукі прочь" взагалі щодо будь-чого. Якщо явище є самоцінне, то ніякими руками його не заплямуєш :)

          А я люблю інколи :)
      • 2005.02.06 | Hillbilly

        Re: Я Коробову і поважаю, і люблю. Коробова - це класика.

        "Вообще-то общеизвестный факт — мне сильно фиолетово, кто и что обо мне говорит и думает — не позволяет снисходить до публичных дискуссий. Но, с другой стороны, статус “сторожевого пса” или, скажем точнее, “сторожевой сучки демократии” обязывает отозваться."

        По-моему,вот это её самоопределение является наиболее точной характеристикой,подтверждая неоспоримую ценность выполняемой работы.
        В подтверждение позволю себе кратенько рассказать о своей карликовой шпицше ,чрезвычайно недоверчивой и очень чуткой .На вопрос друзей "Зачем тебе это шумное создание,которое не может тебя защитить?" -я всегда отвечал: "Чтобы меня не удавили, пока я сладко сплю.А она разбудит - мы с дробовиком и себя защитим,и семью, и её - тоже".
  • 2005.02.05 | Роман ShaRP

    Одно уточнение.

    > При этом морозовский избиратель абсолютно бескорыстно отдался Ющенко, потому что никакого иного выбора у него не было, а в размахе оранжевой революции просто и быть не могло.

    Выбор у него, к сожалению, был. Мороз - это не только "социализм", это еще и "русский язык" и "дружба с Россией", и многие другие "голубые" ценности, которые к нему правильно или ложно приписывают.

    Я отнюдь не стремлюсь выставить тех, кто за него голосовал "врагами народа", но были и за него голоса в стиле "и чтоб не за этих", причем в число "этих" попадал и Ющенко.

    Поэтому я считаю, что пусть меньшая, но часть голосовавших некогда за Мороза "лихо" вписалась в избиратели Януковича, ПОТОМУ ЧТО Ющенко "фашист", "националист", "продался Америке", и т.д..
  • 2005.02.05 | ky

    Re: Коробова про уряд. "Мне все нравятся"

    Отличная статья!
  • 2005.02.06 | V.B.

    Не понял. Мостовая - жена Гриценко?

    А хтож тогда Владимир Мостовой?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.02.06 | otar

      Батько Мостової. (-)

  • 2005.02.06 | ученик

    Во время чтения вспомнилась тетя Соня, еврейка.

    Во время чтения вспомнилась тетя Соня, еврейка.
    Это правильная ассоциация?


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".