Цирк на дроті може перетворитися на політ без парашута
04/11/2005 | kurko
Маленьку героїню Овчар врятували всім миром. Включаючи зарубіжний. Спасибі пресі: вчасно підняли переполох. Маленькій дівчинці з села Тростянець Ічнянського району Чернігівської області не поталанило. Її привезли в лікарню з гострим болем в животику. Лікарі кинули дитя на тапчані напризволяще до з’ясування, хто ж дасть хабара за лікування. Через кілька годин дівчинки не стало. У неї прорвався апендицит...
Це трапилося вчора. І ніде ні гу-гу. Кому діло до якоїсь сільської дитини, коли вирують такі пристрасті навколо подільника самого Ахметова. Борис Колесников – один з некоронованих ( а, можливо, й коронованих) батьків Донеччини. Будьте певні: торговий дім “Білий лебідь” – лише часточка того, що можуть інкримінувати керівникові обласної Ради наші правоохоронці. Інакше не виступав би так впевнено і навіть задирикувато у Верховній Раді міністр МВС Юрій Луценко. Є солідні матеріальчики на цю бандоту, є.
Коли стало відомо, що в справі про вимагання й замах на вбивство, в якій фігурує Колесников, з’явилися відеозаписи, на яких лідер обласних донецьких депутатів підписує документи на передачу “Білого лебедя” прямо в щойно викопаній могилі, згадався Гія. І щоб ви не сумнівалися: якби не підписав той, кого нині ховають від помсти “донецьких” “опозиціонерів”, тих паперів, бути б йому в могилі закопаним заживо. І невідомо, чи принесла б на могилку невинно убієнного громадянина України квіти невтомний борець за права людини Ніна Карпачова, яка, лише одним оком глянувши на документи затримання Колесникова, дала вичерпну юридичну оцінку: немає жодних підстав для затримання підозрюваного. Підозрюваного у скоєнні страшних кримінальних злочинів. Отаких би нам юристів, таких би нам слідчих. Подивилася – і все відразу зрозуміло.
Уже кілька разів писав і ще повторю: оговталися політичні банкроти, оговталися. І Фігаро-Шуфрич тут як тут, і Янукович із заявами й погрозами-попередженнями не забарився. Правда знову ляпнув, як у воду пукнув, мовляв, будемо блокувати дороги, магістралі, організовувати всеукраїнський страйк. Не навчив їх досвід стосовно висловлювань щодо створення південно-східної республіки та федералізації України. Хочеться ще походити до Генпрокуратури на допити. Адже вже в цих висловлюваннях – порушення закону. Хочуть показати, що чхали на Закон?
Однозначно, справа Колесникова стане основною віхою на шляху подальшого розвитку подій у нашій країні. Або пан, або пропав. Доведуть справу до суду й вироку, сядуть на довгі роки колесникови – повірять люди в справедливість і Закон, повірять в те, що нова влада бореться з крупним звіром, а не з прибиральницею, яка від голодухи кинула в урну під час виборів президента десяток бюлетенів. Випустять Колесникова, за яким, говорять, не один протиправний “беспредел” і він відбудеться лише незначним переляком – правоохоронні органи на довго охопить параліч, і заяви в парламенті на кшталт “Ви мене не вчіть, як і що мені тут говорити” можуть змінитися на “Ну, вибачте, може я й погарячкував”. Якщо справу на Колесникова, а, певне, скоро й на інших фігурантів подібних справ, замітингують, затруть, спустять на гальмах або й продадуть (всяке буває, знаємо, бачили), тоді під загрозою, без будь-якого перебільшення, опиниться вся та хатка, яку протягом останніх місяців, а, можливо, й років вибудовували політичні лідери, що прийшли нині до влади. Можна погодитися і з висловлюваннями того ж Володимира Сівковича, який сьогодні заявив, що справа Колесникова – це публічна порка для всіх. Мовляв, якщо влада скрутить м’язи найближчим зв’язкам Ахметова, то тоді для інших це буде сигналом, що їх у будь-який час можуть стерти в пил.
Безперечно, шановний народний депутате! Ви завжди вирізнялися правильним розумінням ситуації. Саме це і я хочу підкреслити. Сьогодні лінія розділу між учорашнім і завтрашнім проходить по справі Колесникова. Наметові містечка в Києві, Донецьку, організовані й оплачені з каси “регіонів” та “есдеків” мітинги протесту, які грізно обіцяють перетворити в революційні виступи, аж ніяким чином не повинні вплинути на дії влади. Не дай, Господь! Бо біля цих подій (саме біля) вже отираються прогресивні соціалісти. А ці чують мертвеччину за сотні миль.
Треба триматись. Думаю, не просто так сьогодні своє слово в підтримку правоохоронців сказала Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, мовляв, хоч на рейки кладіть голови разом зі своїми організаторами, а винні будуть покарані. Такої підтримки , нажаль, щось не чути від громадян України, які донедавна були на боці гасла, висловленого тоді кандидатом у президенти, а нині Президентом нашої держави Віктором Ющенком, що бандити будуть сидіти в тюрмах. А така б підтримка нині б не завадила...
Юлія Володимирівна назвала політичні ігрища навколо справи Колесникова “цирком на дроті”. За професійно виконані подібні трюки глядачі, зазвичай, аплодують. Коли ж акробат, буває, зривається і падає, публіка після єдиного “Ой!” з цікавістю піднімається, щоб поцікавитися, який результат цього падіння.
Не хотілося б, щоб ґвалт, піднятий навколо справи Колесникова, дійсно став черговим цирковим трюком не дуже вправних професіоналів. Чи ж варто без страховки залазити так високо?
Дмитро Курко.
Це трапилося вчора. І ніде ні гу-гу. Кому діло до якоїсь сільської дитини, коли вирують такі пристрасті навколо подільника самого Ахметова. Борис Колесников – один з некоронованих ( а, можливо, й коронованих) батьків Донеччини. Будьте певні: торговий дім “Білий лебідь” – лише часточка того, що можуть інкримінувати керівникові обласної Ради наші правоохоронці. Інакше не виступав би так впевнено і навіть задирикувато у Верховній Раді міністр МВС Юрій Луценко. Є солідні матеріальчики на цю бандоту, є.
Коли стало відомо, що в справі про вимагання й замах на вбивство, в якій фігурує Колесников, з’явилися відеозаписи, на яких лідер обласних донецьких депутатів підписує документи на передачу “Білого лебедя” прямо в щойно викопаній могилі, згадався Гія. І щоб ви не сумнівалися: якби не підписав той, кого нині ховають від помсти “донецьких” “опозиціонерів”, тих паперів, бути б йому в могилі закопаним заживо. І невідомо, чи принесла б на могилку невинно убієнного громадянина України квіти невтомний борець за права людини Ніна Карпачова, яка, лише одним оком глянувши на документи затримання Колесникова, дала вичерпну юридичну оцінку: немає жодних підстав для затримання підозрюваного. Підозрюваного у скоєнні страшних кримінальних злочинів. Отаких би нам юристів, таких би нам слідчих. Подивилася – і все відразу зрозуміло.
Уже кілька разів писав і ще повторю: оговталися політичні банкроти, оговталися. І Фігаро-Шуфрич тут як тут, і Янукович із заявами й погрозами-попередженнями не забарився. Правда знову ляпнув, як у воду пукнув, мовляв, будемо блокувати дороги, магістралі, організовувати всеукраїнський страйк. Не навчив їх досвід стосовно висловлювань щодо створення південно-східної республіки та федералізації України. Хочеться ще походити до Генпрокуратури на допити. Адже вже в цих висловлюваннях – порушення закону. Хочуть показати, що чхали на Закон?
Однозначно, справа Колесникова стане основною віхою на шляху подальшого розвитку подій у нашій країні. Або пан, або пропав. Доведуть справу до суду й вироку, сядуть на довгі роки колесникови – повірять люди в справедливість і Закон, повірять в те, що нова влада бореться з крупним звіром, а не з прибиральницею, яка від голодухи кинула в урну під час виборів президента десяток бюлетенів. Випустять Колесникова, за яким, говорять, не один протиправний “беспредел” і він відбудеться лише незначним переляком – правоохоронні органи на довго охопить параліч, і заяви в парламенті на кшталт “Ви мене не вчіть, як і що мені тут говорити” можуть змінитися на “Ну, вибачте, може я й погарячкував”. Якщо справу на Колесникова, а, певне, скоро й на інших фігурантів подібних справ, замітингують, затруть, спустять на гальмах або й продадуть (всяке буває, знаємо, бачили), тоді під загрозою, без будь-якого перебільшення, опиниться вся та хатка, яку протягом останніх місяців, а, можливо, й років вибудовували політичні лідери, що прийшли нині до влади. Можна погодитися і з висловлюваннями того ж Володимира Сівковича, який сьогодні заявив, що справа Колесникова – це публічна порка для всіх. Мовляв, якщо влада скрутить м’язи найближчим зв’язкам Ахметова, то тоді для інших це буде сигналом, що їх у будь-який час можуть стерти в пил.
Безперечно, шановний народний депутате! Ви завжди вирізнялися правильним розумінням ситуації. Саме це і я хочу підкреслити. Сьогодні лінія розділу між учорашнім і завтрашнім проходить по справі Колесникова. Наметові містечка в Києві, Донецьку, організовані й оплачені з каси “регіонів” та “есдеків” мітинги протесту, які грізно обіцяють перетворити в революційні виступи, аж ніяким чином не повинні вплинути на дії влади. Не дай, Господь! Бо біля цих подій (саме біля) вже отираються прогресивні соціалісти. А ці чують мертвеччину за сотні миль.
Треба триматись. Думаю, не просто так сьогодні своє слово в підтримку правоохоронців сказала Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, мовляв, хоч на рейки кладіть голови разом зі своїми організаторами, а винні будуть покарані. Такої підтримки , нажаль, щось не чути від громадян України, які донедавна були на боці гасла, висловленого тоді кандидатом у президенти, а нині Президентом нашої держави Віктором Ющенком, що бандити будуть сидіти в тюрмах. А така б підтримка нині б не завадила...
Юлія Володимирівна назвала політичні ігрища навколо справи Колесникова “цирком на дроті”. За професійно виконані подібні трюки глядачі, зазвичай, аплодують. Коли ж акробат, буває, зривається і падає, публіка після єдиного “Ой!” з цікавістю піднімається, щоб поцікавитися, який результат цього падіння.
Не хотілося б, щоб ґвалт, піднятий навколо справи Колесникова, дійсно став черговим цирковим трюком не дуже вправних професіоналів. Чи ж варто без страховки залазити так високо?
Дмитро Курко.