Від дзвінка до дзвінка... (репортаж із залу суду)
04/14/2005 | Мінор
http://www.rep.in.ua/show/?id=3307
Через задуху у залі, ґвалт під його вікнами найбільше дошкуляв тим, хто прийшов до Апеляційного суду послухати розгляд скарги на арешт Бориса Колєснікова. Активісти Партії Регіонів скандували «Боря родной – Украина с тобой!».
Щоб забезпечити мінімальну чутність у доволі просторому залі довелося позачиняти вікна. За кілька хвилин народ почав скидати куртки. А депутат Тетяна Бахтєєва, яка днями привселюдно заявила про свою готовність бути з Борисом Колєсніковим хоч все життя, зняла кофтину, оголивши масивні руки.
У адвоката Андрія Федура було кілька домашніх заготовок, які мали переконати суд у необхідності звільнити Колєснікова з-під варти. Та спершу йому довелося відбиватися від прокурора. Той запропонував проводити засідання у закритому режимі. Мотив — не допустити розголошення тих таємниць слідства, що стосуються свідків. Однак судові більш переконливим видався Федур, який наголосив на темі судового засідання – обрання міри запобіжного захисту для його підзахисного. Оскільки жодних відомостей про свідків у засіданні оприлюднювати не планувалося, то суд відмовився виганяти з зали депутатів та журналістів (саме вони складали левову частку присутніх).
Окрилений першим успіхом, Федур зайшов з козирів. Першим стало клопотання 73 –х нардепів звільнити Колєснікова на поруки. Колись, у давні радянські часи, практикувалося звільнення на поруки трудового колективу дрібних хуліганів та злодюжок. Федур використав і вагу колективної думки. Разом з клопотанням депутатів Верховної Ради, до суду з таким же проханням звернулися і депутати Донецької обласної ради, яку Колєсніков очолює. На випадок, якщо цього буде замало, Федур оголосив гарантійного листа наглядової ради компанії «Київ-Конті». На тому, що у цьому ЗАТ контрольний пакет належить саме пану Колєснікову, адвокат зрозуміло не наголошував, натомість заявив, що "Киїів-Конті" готове внести заставу. Причому суму можливої застави Федур не називав. Потім сказав, що вона могла би дорівнювати сумі збитків, які, на думку слідства, Колєсніков завдав потерпілим. Згодом адвокат все ж таки оцінив їх у 2 600 000 гривень.
У своїх виступах і Федур, і Колєсніков наполягали на процесуальних порушеннях, нібито допущених слідством та Печерським судом. Підкреслювали і дисциплінованість голови донецької облради, адже, мовляв, з‘являвся на перший виклик слідчого. Забули лише додати, що Колєсніков тому й не боявся, що приїжджав до Генпрокуратури, як свідок у зовсім іншій справі - не про здирництво, а про сепаратизм.
При згадці про прокуратуру, розморена задухою Тетяна Бахтєєва стрепенулася. І притишуючи голос, звернулася до колеги з «Регіонів» Геннадія Самофалова: «Этого Руденко (слідчий у особливо важливих справах Генпрокуратури, який веде справу Колєснікова) надо...», - і стиснувши нежіночих розмірів кулацюгу, промовистим жестом садонула Руденкові кудись під ребра. «Таня , мы же интеллигентные люди... Мы их всех запомним», — підморгнув Бахтєєвій у відповідь пан Геннадій.
Тим часом прокурор з мокрим від поту чубом нудним голосом розповідав судові про можливості Колєснікова впливати на слідство в разі його звільнення з-під варти. В залі ставало відверто жарко. Депутат Бахтєєва переді мною почала знімати ще намисто, бо воно таки добряче їй намуляло шию. Прокурор наголошував на тому, що Колєсніков використовував своє службове становище при вчинені інкримінованого йому здирництва. Тому, мовляв, вірити йому не можна і слід залишити під вартою. Намагаючись поставити під сумнів вагу депутатського клопотання про звільнення Колєснікова, прокурор нагадав присутнім, що депутати менше ніж через рік вже не будуть депутатами, то ж особливо зважати на них не варто.
Коли Федур вдруге почав повторювати аргументи на користь звільнення Колєснікова, судді відверто занудьгували. А коли адвокат як затримали навіть його самого - це так роздратувало регіонального депутата Самофалова, що він обурено вигукнув: «Это здесь при чем?!» Мабуть у відчаї Федур закликав суддів звільнити Колєснікова, щоб заощадити гроші платників податків, які так нераціонально витрачаються на зарплатню всіх тих глядачів, що зібралися подивитися суд і присутні вже не знали обурюватися чи реготати зі слів адвоката.
Сам Колєсніков, схоже, був налаштований найбільш оптимістично з усіх членів своєї команди. Він навіть спробував атакувати прокурора, заявивши про тиск слідства на свідків. З них нібито вимагають вигідні для звинувачення свідчення. Хоч треба сказати, що за час перебування у СІЗО він досить змарнів, але у темно-синьому костюмі в смужку та блакитній сорочці без краватки виглядав майже вишукано.
А коли суд пішов на нараду, публіку дуетом почали розважати Наталя Вітренко та Володимир Марченко. Із зростом понад 1,9 метра товариш Володимир зіскочив на лаву і громовим голосом вигукнув «Борис Викторович! Мы с тобой!» Наталя ж Михайлівна передала до клітки «прогресивне вітання» і закликала Колєснікова спільно вирішувати накопичені проблеми. Про що йшлося, вона не пояснила. Колега-журналіст, що стояв поруч, невдоволено кинув: "Ну, ця і в туалеті мітинг без пургену влаштує...»
Крізь стрій репортерів до клітки намагався прорватися невгамовний Нестор Шуфрич. Коротко підстрижений, з білою смужкою шраму на рожевій щоці, він хотів привернути увагу Федура, який перемовлявся з Колєсніковим. «Ну просто херувим, покусаний псом»,— майнуло у голові. Схоже, що Нестор Іванович намагався переказати Колєснікову щось дуже важливе. Аж тут, ні сіло ні впало, Марченко запропонував залові скандувати «вон с Донбасса бандеровскую заразу». Але «регіонали», пам‘ятаючи, що вони у Києві, а не в Дебальцевому, ніяковіли і відверталися від розпашілого Володимира Романовича.
На появу суддів у залі Геннадій Самофалов відреагував сентенцією, що, мовляв, якщо мізки в голові в них є, то приймуть правильне рішення.
Рішення, однак, виявилося «неправильним». Суд відхилив апеляцію Федура і Колєснікова, визнавши правомірним рішення Печерського суду про арешт голови Донецької облради. Зокрема, Апеляційний суд погодився з тим, що на волі Колєсніков може впливати на перебіг слідства на свою користь. То ж вирішив і далі утримувати голову Донецької облради і власника «Київ-Конті» у Лук‘янівському СІЗО. «Рішення остаточне і оскарженню не підлягає», — завершив читання головуючий.
В очікуванні варти Колєсніков стомлено говорив з адвокатом. Під вікнами прихильники СДПУ (О) і «Регіонів» продовжували волати «Ганьба суду!», а хлопці з партії «Держава», перевдягнені у стилізовані тюремні роби, навіщось калатали у дзвіночок.
«Отак і піде від дзвінка до дзвінка», — чомусь подумалося мені.
Через задуху у залі, ґвалт під його вікнами найбільше дошкуляв тим, хто прийшов до Апеляційного суду послухати розгляд скарги на арешт Бориса Колєснікова. Активісти Партії Регіонів скандували «Боря родной – Украина с тобой!».
Щоб забезпечити мінімальну чутність у доволі просторому залі довелося позачиняти вікна. За кілька хвилин народ почав скидати куртки. А депутат Тетяна Бахтєєва, яка днями привселюдно заявила про свою готовність бути з Борисом Колєсніковим хоч все життя, зняла кофтину, оголивши масивні руки.
У адвоката Андрія Федура було кілька домашніх заготовок, які мали переконати суд у необхідності звільнити Колєснікова з-під варти. Та спершу йому довелося відбиватися від прокурора. Той запропонував проводити засідання у закритому режимі. Мотив — не допустити розголошення тих таємниць слідства, що стосуються свідків. Однак судові більш переконливим видався Федур, який наголосив на темі судового засідання – обрання міри запобіжного захисту для його підзахисного. Оскільки жодних відомостей про свідків у засіданні оприлюднювати не планувалося, то суд відмовився виганяти з зали депутатів та журналістів (саме вони складали левову частку присутніх).
Окрилений першим успіхом, Федур зайшов з козирів. Першим стало клопотання 73 –х нардепів звільнити Колєснікова на поруки. Колись, у давні радянські часи, практикувалося звільнення на поруки трудового колективу дрібних хуліганів та злодюжок. Федур використав і вагу колективної думки. Разом з клопотанням депутатів Верховної Ради, до суду з таким же проханням звернулися і депутати Донецької обласної ради, яку Колєсніков очолює. На випадок, якщо цього буде замало, Федур оголосив гарантійного листа наглядової ради компанії «Київ-Конті». На тому, що у цьому ЗАТ контрольний пакет належить саме пану Колєснікову, адвокат зрозуміло не наголошував, натомість заявив, що "Киїів-Конті" готове внести заставу. Причому суму можливої застави Федур не називав. Потім сказав, що вона могла би дорівнювати сумі збитків, які, на думку слідства, Колєсніков завдав потерпілим. Згодом адвокат все ж таки оцінив їх у 2 600 000 гривень.
У своїх виступах і Федур, і Колєсніков наполягали на процесуальних порушеннях, нібито допущених слідством та Печерським судом. Підкреслювали і дисциплінованість голови донецької облради, адже, мовляв, з‘являвся на перший виклик слідчого. Забули лише додати, що Колєсніков тому й не боявся, що приїжджав до Генпрокуратури, як свідок у зовсім іншій справі - не про здирництво, а про сепаратизм.
При згадці про прокуратуру, розморена задухою Тетяна Бахтєєва стрепенулася. І притишуючи голос, звернулася до колеги з «Регіонів» Геннадія Самофалова: «Этого Руденко (слідчий у особливо важливих справах Генпрокуратури, який веде справу Колєснікова) надо...», - і стиснувши нежіночих розмірів кулацюгу, промовистим жестом садонула Руденкові кудись під ребра. «Таня , мы же интеллигентные люди... Мы их всех запомним», — підморгнув Бахтєєвій у відповідь пан Геннадій.
Тим часом прокурор з мокрим від поту чубом нудним голосом розповідав судові про можливості Колєснікова впливати на слідство в разі його звільнення з-під варти. В залі ставало відверто жарко. Депутат Бахтєєва переді мною почала знімати ще намисто, бо воно таки добряче їй намуляло шию. Прокурор наголошував на тому, що Колєсніков використовував своє службове становище при вчинені інкримінованого йому здирництва. Тому, мовляв, вірити йому не можна і слід залишити під вартою. Намагаючись поставити під сумнів вагу депутатського клопотання про звільнення Колєснікова, прокурор нагадав присутнім, що депутати менше ніж через рік вже не будуть депутатами, то ж особливо зважати на них не варто.
Коли Федур вдруге почав повторювати аргументи на користь звільнення Колєснікова, судді відверто занудьгували. А коли адвокат як затримали навіть його самого - це так роздратувало регіонального депутата Самофалова, що він обурено вигукнув: «Это здесь при чем?!» Мабуть у відчаї Федур закликав суддів звільнити Колєснікова, щоб заощадити гроші платників податків, які так нераціонально витрачаються на зарплатню всіх тих глядачів, що зібралися подивитися суд і присутні вже не знали обурюватися чи реготати зі слів адвоката.
Сам Колєсніков, схоже, був налаштований найбільш оптимістично з усіх членів своєї команди. Він навіть спробував атакувати прокурора, заявивши про тиск слідства на свідків. З них нібито вимагають вигідні для звинувачення свідчення. Хоч треба сказати, що за час перебування у СІЗО він досить змарнів, але у темно-синьому костюмі в смужку та блакитній сорочці без краватки виглядав майже вишукано.
А коли суд пішов на нараду, публіку дуетом почали розважати Наталя Вітренко та Володимир Марченко. Із зростом понад 1,9 метра товариш Володимир зіскочив на лаву і громовим голосом вигукнув «Борис Викторович! Мы с тобой!» Наталя ж Михайлівна передала до клітки «прогресивне вітання» і закликала Колєснікова спільно вирішувати накопичені проблеми. Про що йшлося, вона не пояснила. Колега-журналіст, що стояв поруч, невдоволено кинув: "Ну, ця і в туалеті мітинг без пургену влаштує...»
Крізь стрій репортерів до клітки намагався прорватися невгамовний Нестор Шуфрич. Коротко підстрижений, з білою смужкою шраму на рожевій щоці, він хотів привернути увагу Федура, який перемовлявся з Колєсніковим. «Ну просто херувим, покусаний псом»,— майнуло у голові. Схоже, що Нестор Іванович намагався переказати Колєснікову щось дуже важливе. Аж тут, ні сіло ні впало, Марченко запропонував залові скандувати «вон с Донбасса бандеровскую заразу». Але «регіонали», пам‘ятаючи, що вони у Києві, а не в Дебальцевому, ніяковіли і відверталися від розпашілого Володимира Романовича.
На появу суддів у залі Геннадій Самофалов відреагував сентенцією, що, мовляв, якщо мізки в голові в них є, то приймуть правильне рішення.
Рішення, однак, виявилося «неправильним». Суд відхилив апеляцію Федура і Колєснікова, визнавши правомірним рішення Печерського суду про арешт голови Донецької облради. Зокрема, Апеляційний суд погодився з тим, що на волі Колєсніков може впливати на перебіг слідства на свою користь. То ж вирішив і далі утримувати голову Донецької облради і власника «Київ-Конті» у Лук‘янівському СІЗО. «Рішення остаточне і оскарженню не підлягає», — завершив читання головуючий.
В очікуванні варти Колєсніков стомлено говорив з адвокатом. Під вікнами прихильники СДПУ (О) і «Регіонів» продовжували волати «Ганьба суду!», а хлопці з партії «Держава», перевдягнені у стилізовані тюремні роби, навіщось калатали у дзвіночок.
«Отак і піде від дзвінка до дзвінка», — чомусь подумалося мені.