Красти вчимося у кураторів
04/20/2005 | Тишко
Наслухавшись учора на п’ятому телеканалі “чесних новин” депутата Хомутинника з його версіями стосовно причинно-наслідкових діянь страйкарів з наметового містечка, що нині розкинуло свої регіональні намети у Маріїнському парку столиці, прямо зранку захотілося повештатися в цьому оазисі опозиційної демократії. Не терпілося все ж з перших уст почути, своїми очима побачити, своїми вухами почути, що ж привело молодих людей під стіни головного законодавчого органу країни.
Зізнаюся, вчорашній ведучий вечірніх вістей 5-го Роман Скрипін знову нічим не відрізнявся від позавчорашнього чи позапозавчорашнього Скрипіна: те ж самовдоволене обличчя, той же стиль ведення діалогу з запрошеним гостем студії, більше схожий на допит слідчим підозрюваного в енкаведистській буцегарні, ніж на розмову журналіста й народного депутата, який нічим перед зіркою телеекрану не завинив. Але, потрапивши в коло молодих людей в Маріїнському парку й почувши їхні виречення й оцінки того, що відбувається насправді в наметовому містечку й навколо нього, роздратування минуло, а я почув саме те, про що вже багато говорять і пишуть.
Головне, що я відчув і в чому пересвідчився остаточно, це виключно меркантильне начало мотивів вчинків молодих людей, які “відстоюють демократію і борються за свободу” Юрія Дєточкіна, тобто – Бориса Колесникова. Щоб не водити читача лабіринтами публіцистичних вивертів, просто наведу розповідь одного з учасників боротьби за чесне ім’я голови Донецької обласної Ради – невинної жертви сваволі нової влади.
– Нам, простим мешканцям наметового містечка, що прибули з Донецька, достеменно відомо, що за вказівкою керівництва Партії регіонів на утримання кожного з нас передбачено виділяти 300 гривень щоденно. А що ж відбувається насправді? Нашим керівникам, так званим десятникам, дають лише по 150 гривень. Ми ж, рядові члени, взагалі отримуємо по сотні. Впевнені, що привласнюють залишок коштів активісти Союзу молоді регіонів України, яким доручено розподіл коштів. Якби есмерушники не привласнювали грошики, не було б проблем. А так... Ми проти того, щоб за наш рахунок наживалися функціонери Союзу.
Якщо згадати, що членам харківського “Братства” взагалі за участь в “акціях протесту” пропонували лише по 20 гривень, про що я писав учора, то, мабуть, кураторам цих заходів по спасінню свого подільника Бориса Колесникова – Партії регіонів – слід посилити контроль за розподілом своїх, чесно зароблених грошиків. Бо – це лише розминка, дитячі забавки. Попереду – більш серйозні акції. Адже Колесников – не головний у табелі про ранги. Своєї участі чекають фігури більш вагомі. І за значенням, і за вагою. В прямому розумінні.
Володимир Тишко
Зізнаюся, вчорашній ведучий вечірніх вістей 5-го Роман Скрипін знову нічим не відрізнявся від позавчорашнього чи позапозавчорашнього Скрипіна: те ж самовдоволене обличчя, той же стиль ведення діалогу з запрошеним гостем студії, більше схожий на допит слідчим підозрюваного в енкаведистській буцегарні, ніж на розмову журналіста й народного депутата, який нічим перед зіркою телеекрану не завинив. Але, потрапивши в коло молодих людей в Маріїнському парку й почувши їхні виречення й оцінки того, що відбувається насправді в наметовому містечку й навколо нього, роздратування минуло, а я почув саме те, про що вже багато говорять і пишуть.
Головне, що я відчув і в чому пересвідчився остаточно, це виключно меркантильне начало мотивів вчинків молодих людей, які “відстоюють демократію і борються за свободу” Юрія Дєточкіна, тобто – Бориса Колесникова. Щоб не водити читача лабіринтами публіцистичних вивертів, просто наведу розповідь одного з учасників боротьби за чесне ім’я голови Донецької обласної Ради – невинної жертви сваволі нової влади.
– Нам, простим мешканцям наметового містечка, що прибули з Донецька, достеменно відомо, що за вказівкою керівництва Партії регіонів на утримання кожного з нас передбачено виділяти 300 гривень щоденно. А що ж відбувається насправді? Нашим керівникам, так званим десятникам, дають лише по 150 гривень. Ми ж, рядові члени, взагалі отримуємо по сотні. Впевнені, що привласнюють залишок коштів активісти Союзу молоді регіонів України, яким доручено розподіл коштів. Якби есмерушники не привласнювали грошики, не було б проблем. А так... Ми проти того, щоб за наш рахунок наживалися функціонери Союзу.
Якщо згадати, що членам харківського “Братства” взагалі за участь в “акціях протесту” пропонували лише по 20 гривень, про що я писав учора, то, мабуть, кураторам цих заходів по спасінню свого подільника Бориса Колесникова – Партії регіонів – слід посилити контроль за розподілом своїх, чесно зароблених грошиків. Бо – це лише розминка, дитячі забавки. Попереду – більш серйозні акції. Адже Колесников – не головний у табелі про ранги. Своєї участі чекають фігури більш вагомі. І за значенням, і за вагою. В прямому розумінні.
Володимир Тишко