Как Янукович по 100 грамм раздавал, а ветеранам
05/11/2005 | анатолий
C сайта "Остров"
Как Янукович по 100 грамм раздавал, а ветеранам не попало
Януковича я побачив несподівано – їхав на Європейську площу до ветеранів, але перед площею Слави дорогу перегородила колона. Досить дивно, але ветеранів там не було видно зовсім, зате попереду ішов веселий і задоволений екс-кандидат.
«Партія Регіонів» і «примкнувший» до неї Анатолій Толстоухов (НДП) випередили колону ветеранів на цілу годину. Не зв‘язані необхідністю чекати прильоту президента Ющенка із Москви і майже не маючи у своїх рядах стареньких ветеранів, у напрямку музею Вітчизняної війни вони рухалися досить жваво. Позаду демонстрантів поважно котився кортеж дорогих іномарок – екс-кандидат як і його колеги люди не бідні і на метро не їздять.
Цей багатий, навіть фешенебельний лоск серед демонстрантів відчувався з першого погляду. Значна частина з них час до часу говорила по мобільному телефону.
Прикриті дорогими парасолями, вони променилися від задоволення, одразу передаючи усім, хто був поруч, справжній святковий настрій.
Молодь, яка складала основну частину масовки з заздрістю озиралася на дорогі машини, але також виглядала задоволеною.
Тож до рамок металошукачів у музеї Вітчизняної війни дійшли в бадьорому темпі за 20 хвилин. Відверто кажучи, я навіть трохи відстав, шукаючи, де припаркувати авто. Всі легальні місця уже були зарезервовані міліцією для високих гостей. Прилаштувавши авто на одному із крутосхилів приватного сектору, що має промовисту назву Царське село, я кинувся наздоганяти біло-блакитну процесію.
Втім, до музею я прийшов якраз вчасно щоб почути, як тремтячим чи то від холоду, чи то від нетерпіння голосом Анатолій Толстоухов оголосив про створення Комітету Особистої Відповідальності. Насилу вимовивши таку важку і малозрозумілу назву, Анатолій раптово перейшов на українську і підкреслив, що «там об‘єднаються всі, хто пішов на президентські вибори і віддав свої голоси справжньому патріоту Віктору Януковичу». «Это он о кандидатах в президенты или о ветеранах?» - здивовано перепитав мене старенький сусід.
Відповісти я не встиг, Толстоухов сам пояснив, що метою організації буде боротьба за свободу політв‘язнів, таких як Колєсніков…
Тим часом і так нечисленний мітинг почав ховатися від сльоти під наметами пива «Чернігівського» та «Росинки». Енергійна панночка зібравши довкола себе чималий гурт молодих хлопців і дівчат, влаштувала їм перекличку щось роздаючи кожному в руки. Будемо вважати, що то «листівки подяки». Але невдовзі молодь активізувалась і витягла на залиту дощем площу картонні коробки. Мітингувальники, забувши про Януковича з Толстоуховим, недисципліновано кинулися розбирати з тих коробок на вигляд якісь одеколони. Як виявилось пізніше, то була досить дорога горілка у сувенірній упаковці, де з одного боку було написано «Наркомівські 100 грам», а з іншого – привітання від партії Регіонів.
«Имейте совесть, ребята», - закричав розпорядник, - «Сначала раздать ветеранам!» Дехто його послухав, але оскільки ветеранів було дуже мало і вони були не такі активні, то на щастя «регіональної» молоді більшість горілки розхватали їхні сильні молоді руки. «Эх блин – вот это праздник»! – щасливо зітхнув один з хлопчаків, обережно притискаючи до грудей одразу 5 пачок «Наркомівської».
Напевне зрозумівши, що роздавати горілку до завершення виступів було необачним, Толстоухов оголосив покладання квітів і частина мітингу рушила з Януковичем, однак більшість все ще ганялася за тими, хто роздавав дармові 100 грам.
Розходилися вони поодинці. Спочатку Толстоухов у супроводі літнього чоловіка у військовій формі. Той накульгував на ногу, спираючись на паличку і щось просив на ходу. Анатолій відповідав по-воєнному різко: «Все что у меня было я уже дал». Потім повагом, в оточені 5 колег, вийшов і Янукович.
За ними кілька груп з іконами і портретами останнього російського царя. Молодь та ветерани залишилися, адже на площі почали роздавати кашу. Втім, ветеранів ставало все більше – це наздоганяли ті, кого «регіонали» обігнали на цілу годину, а каші ставало все менше. Про горілку ж уже не йшлося взагалі.
«Да кому-то нары, а кому-то й Канары», - стомлено видихнув у слід Януковичу молодий «регіонал» з пивом у руці і посунув до виходу, де чулася музика і веселий спів. Як виявилося, Толстоухов прямував саме сюди, бо тут розпочинався ще один мітинг, але уже Народно-демократичної партії.
У нас понад 100 політичних партій, - чомусь недоречно пригадалось мені, - ветеранів точно на всіх не вистачить, тож треба бути добрішим і не звертати увагу на дрібниці. Тим часом біля старших товаришів знову почала звично гуртуватися молодь. Знову щось роздають.
Свято.
Как Янукович по 100 грамм раздавал, а ветеранам не попало
Януковича я побачив несподівано – їхав на Європейську площу до ветеранів, але перед площею Слави дорогу перегородила колона. Досить дивно, але ветеранів там не було видно зовсім, зате попереду ішов веселий і задоволений екс-кандидат.
«Партія Регіонів» і «примкнувший» до неї Анатолій Толстоухов (НДП) випередили колону ветеранів на цілу годину. Не зв‘язані необхідністю чекати прильоту президента Ющенка із Москви і майже не маючи у своїх рядах стареньких ветеранів, у напрямку музею Вітчизняної війни вони рухалися досить жваво. Позаду демонстрантів поважно котився кортеж дорогих іномарок – екс-кандидат як і його колеги люди не бідні і на метро не їздять.
Цей багатий, навіть фешенебельний лоск серед демонстрантів відчувався з першого погляду. Значна частина з них час до часу говорила по мобільному телефону.
Прикриті дорогими парасолями, вони променилися від задоволення, одразу передаючи усім, хто був поруч, справжній святковий настрій.
Молодь, яка складала основну частину масовки з заздрістю озиралася на дорогі машини, але також виглядала задоволеною.
Тож до рамок металошукачів у музеї Вітчизняної війни дійшли в бадьорому темпі за 20 хвилин. Відверто кажучи, я навіть трохи відстав, шукаючи, де припаркувати авто. Всі легальні місця уже були зарезервовані міліцією для високих гостей. Прилаштувавши авто на одному із крутосхилів приватного сектору, що має промовисту назву Царське село, я кинувся наздоганяти біло-блакитну процесію.
Втім, до музею я прийшов якраз вчасно щоб почути, як тремтячим чи то від холоду, чи то від нетерпіння голосом Анатолій Толстоухов оголосив про створення Комітету Особистої Відповідальності. Насилу вимовивши таку важку і малозрозумілу назву, Анатолій раптово перейшов на українську і підкреслив, що «там об‘єднаються всі, хто пішов на президентські вибори і віддав свої голоси справжньому патріоту Віктору Януковичу». «Это он о кандидатах в президенты или о ветеранах?» - здивовано перепитав мене старенький сусід.
Відповісти я не встиг, Толстоухов сам пояснив, що метою організації буде боротьба за свободу політв‘язнів, таких як Колєсніков…
Тим часом і так нечисленний мітинг почав ховатися від сльоти під наметами пива «Чернігівського» та «Росинки». Енергійна панночка зібравши довкола себе чималий гурт молодих хлопців і дівчат, влаштувала їм перекличку щось роздаючи кожному в руки. Будемо вважати, що то «листівки подяки». Але невдовзі молодь активізувалась і витягла на залиту дощем площу картонні коробки. Мітингувальники, забувши про Януковича з Толстоуховим, недисципліновано кинулися розбирати з тих коробок на вигляд якісь одеколони. Як виявилось пізніше, то була досить дорога горілка у сувенірній упаковці, де з одного боку було написано «Наркомівські 100 грам», а з іншого – привітання від партії Регіонів.
«Имейте совесть, ребята», - закричав розпорядник, - «Сначала раздать ветеранам!» Дехто його послухав, але оскільки ветеранів було дуже мало і вони були не такі активні, то на щастя «регіональної» молоді більшість горілки розхватали їхні сильні молоді руки. «Эх блин – вот это праздник»! – щасливо зітхнув один з хлопчаків, обережно притискаючи до грудей одразу 5 пачок «Наркомівської».
Напевне зрозумівши, що роздавати горілку до завершення виступів було необачним, Толстоухов оголосив покладання квітів і частина мітингу рушила з Януковичем, однак більшість все ще ганялася за тими, хто роздавав дармові 100 грам.
Розходилися вони поодинці. Спочатку Толстоухов у супроводі літнього чоловіка у військовій формі. Той накульгував на ногу, спираючись на паличку і щось просив на ходу. Анатолій відповідав по-воєнному різко: «Все что у меня было я уже дал». Потім повагом, в оточені 5 колег, вийшов і Янукович.
За ними кілька груп з іконами і портретами останнього російського царя. Молодь та ветерани залишилися, адже на площі почали роздавати кашу. Втім, ветеранів ставало все більше – це наздоганяли ті, кого «регіонали» обігнали на цілу годину, а каші ставало все менше. Про горілку ж уже не йшлося взагалі.
«Да кому-то нары, а кому-то й Канары», - стомлено видихнув у слід Януковичу молодий «регіонал» з пивом у руці і посунув до виходу, де чулася музика і веселий спів. Як виявилося, Толстоухов прямував саме сюди, бо тут розпочинався ще один мітинг, але уже Народно-демократичної партії.
У нас понад 100 політичних партій, - чомусь недоречно пригадалось мені, - ветеранів точно на всіх не вистачить, тож треба бути добрішим і не звертати увагу на дрібниці. Тим часом біля старших товаришів знову почала звично гуртуватися молодь. Знову щось роздають.
Свято.