Головне питання по темі харківської зустрічі
06/06/2005 | Михайло Волошин
... ну, й звісно – майбутньої зустрічі в Одесі.
Шановне панство!
На якому б там маркері не зупинились, які б засоби взаємодії не віднайшли, але все ж головне питання – у фінансуванні. Без фінансів не так вже багато і зробиш. Нажаль, Маркс багато в чому був правим.
Нагадаю деякі з можливих варіантів залучення коштів:
- щось на зразок партійних внесків
(Але це вже фактично партійні відносини. Гадаю, ця перспектива не всім до вподоби)
- самофінансування власних акцій з залученням підручних засобів
(Зараз більшість акцій на цьому й базується. Але для чогось масштабного необхідна надзвичайно висока ступінь скоординованості різних груп – десь на рівні керівників або головних активістів кожної організації. Тобто потрібен ієрархічний координаційний центр)
- заснування фонду добровільних пожертвувань
(Але тут якось потрібно доказати, що „ми хороші – давайте нам гроші”. До того ж ще необхідно виправдовувати чиїсь надії, постійно звітувати, що ось те й те ми зробили... Тобто: постійно піаритись „які ми хороші – давайте ще грошей”)
- знайти спонсорів
(Але будь-який спонсор – це замовник. Здається, для майданівцій неприємно виконувати чиюсь замову, навіть з „побудови демократії”. Адже кожен замовник цю демократію бачить по-своєму)
- ситуативне знаходження коштів
(Теж, мабуть, найчастіше зараз відбувається. Тобто: десь там скинулись по парі копійок, десь там від когось перепало – чи то від фонду, чи від когось конкретного. Хтось машиною підвіз, хтось роздрукував необхідний матеріал... Але тут дуже велика залежність від випадку і як раз у відповідну мить коштів може й не вистачити. Та й знову ж таки потрібен координаційний центр...)
Впевнений, що цей список можна продовжити. Або розглянути кожен з варіантів докладніше. Загалом, з таким питанням я і звертаюсь до спільноти. Підсумую питання так: як фінансувати спільну діяльність? Пишіть свої пропозиції.
Додам свою:
- заснувати щось на зразок акціонерного товариства
(Тобто: я за самофінансування та повну фінансову незалежність. Десь раніше я про це вже згадував. Ідея виглядає так: можна заснувати своє акціонерне товариство, де кожен член спільноти буде мати одну свою акцію (наприклад, номіналом в 1000 гривень – тобто вкладе в підприємство свої 1000 гривень). А весь прибуток буде йти на діяльність спільноти. Та й взагалі: можна в рамках такої організації ВЖЕ почати діяльність з тим рівнем прозорості й чесності, який нинішня влада поки ще лише декларує. Тобто: почати з себе, показати всім приклад нових відносин у тому ж бізнесі, а прибуток пускати на подальші кроки по зміні суспільства. Така іменна акція могла б бути як раз і тим „партбілетом”, який позначав би „своїх”)
Шановне панство!
На якому б там маркері не зупинились, які б засоби взаємодії не віднайшли, але все ж головне питання – у фінансуванні. Без фінансів не так вже багато і зробиш. Нажаль, Маркс багато в чому був правим.
Нагадаю деякі з можливих варіантів залучення коштів:
- щось на зразок партійних внесків
(Але це вже фактично партійні відносини. Гадаю, ця перспектива не всім до вподоби)
- самофінансування власних акцій з залученням підручних засобів
(Зараз більшість акцій на цьому й базується. Але для чогось масштабного необхідна надзвичайно висока ступінь скоординованості різних груп – десь на рівні керівників або головних активістів кожної організації. Тобто потрібен ієрархічний координаційний центр)
- заснування фонду добровільних пожертвувань
(Але тут якось потрібно доказати, що „ми хороші – давайте нам гроші”. До того ж ще необхідно виправдовувати чиїсь надії, постійно звітувати, що ось те й те ми зробили... Тобто: постійно піаритись „які ми хороші – давайте ще грошей”)
- знайти спонсорів
(Але будь-який спонсор – це замовник. Здається, для майданівцій неприємно виконувати чиюсь замову, навіть з „побудови демократії”. Адже кожен замовник цю демократію бачить по-своєму)
- ситуативне знаходження коштів
(Теж, мабуть, найчастіше зараз відбувається. Тобто: десь там скинулись по парі копійок, десь там від когось перепало – чи то від фонду, чи від когось конкретного. Хтось машиною підвіз, хтось роздрукував необхідний матеріал... Але тут дуже велика залежність від випадку і як раз у відповідну мить коштів може й не вистачити. Та й знову ж таки потрібен координаційний центр...)
Впевнений, що цей список можна продовжити. Або розглянути кожен з варіантів докладніше. Загалом, з таким питанням я і звертаюсь до спільноти. Підсумую питання так: як фінансувати спільну діяльність? Пишіть свої пропозиції.
Додам свою:
- заснувати щось на зразок акціонерного товариства
(Тобто: я за самофінансування та повну фінансову незалежність. Десь раніше я про це вже згадував. Ідея виглядає так: можна заснувати своє акціонерне товариство, де кожен член спільноти буде мати одну свою акцію (наприклад, номіналом в 1000 гривень – тобто вкладе в підприємство свої 1000 гривень). А весь прибуток буде йти на діяльність спільноти. Та й взагалі: можна в рамках такої організації ВЖЕ почати діяльність з тим рівнем прозорості й чесності, який нинішня влада поки ще лише декларує. Тобто: почати з себе, показати всім приклад нових відносин у тому ж бізнесі, а прибуток пускати на подальші кроки по зміні суспільства. Така іменна акція могла б бути як раз і тим „партбілетом”, який позначав би „своїх”)
Відповіді
2005.06.06 | Оk
Re: Головне питання по темі харківської зустрічі
Михайло Волошин пише:> На якому б там маркері не зупинились, які б засоби взаємодії не віднайшли, але все ж головне питання – у фінансуванні.
> Нагадаю деякі з можливих варіантів залучення коштів:
> - щось на зразок партійних внесків
> - самофінансування власних акцій з залученням підручних засобів
> (Зараз більшість акцій на цьому й базується. Але для чогось масштабного необхідна надзвичайно висока ступінь скоординованості різних груп – десь на рівні керівників або головних активістів кожної організації. Тобто потрібен ієрархічний координаційний центр)
> - заснування фонду добровільних пожертвувань
Суб"єктивне: особисто мені цікавіше (тобто ймовірність реальної дії більш вірогідна), якщо я знатиму який саме проект підтримуватиму і чи взагалі підтримуватиму.
Я думаю, що це стосується не лише мене.
Тобто, якщо проект анонсуватиметься після чого певна кількість осіб вважатиме його вартим уваги, справа буде лише в координаці => спонсори (у будь-якій формі) та можливі учасники з"являться.
Якщо ж окремий проект не буде цікавим, його не вважатимуть корисним/потрібним, відповідно ідея "скисне", такий собі природній відбір.
2005.06.06 | Olha_K
Фінансування проектів
>Суб"єктивне: особисто мені цікавіше (тобто ймовірність реальної дії більш вірогідна), якщо я знатиму який саме проект підтримуватиму і чи взагалі підтримуватиму.>Я думаю, що це стосується не лише мене.
>Тобто, якщо проект анонсуватиметься і певна кількість осіб вважатиме його вартим уваги, справа буде лише в координаці => спонсори (у будь-якій формі) та можливі учасники з"являться.
Якщо ж окремий проект не буде цікавим, його не вважатимуть корисним/потрібним, відповідно ідея "скисне", такий собі природній відбір.
Загалом підтримую.
2005.06.06 | Olha_K
А хіба повинен бути спільний бюджет?
Чи питання розподілення грошей, витрат, внесків не залежить від обраної структури - те, що ми ще зовсім не вирішили? Це питання "важливе і актуальне", але не головне, імхо. Я пропопую на початковому етапі подумати над створенням такої собі загальної "чорної каси", з якої можна отримувати гроші у "критичних випадках". Ви ж не будете сперечатися, що кожна організація має свою місію і мету, своє фінансування, тож підлаштовувати це "під всіх" - ммм, не знаю...>- заснування фонду добровільних пожертвувань
>(Але тут якось потрібно доказати, що „ми хороші – давайте нам гроші”. До того ж ще необхідно виправдовувати чиїсь надії, постійно звітувати, що ось те й те ми зробили... Тобто: постійно піаритись „які ми хороші – давайте ще грошей”)
Отут, я перепрошую, Ви зовсім не праві. Не піаритись треба - а повідомляти про результат. Це - святий обов"язок того, хто збирає гроші. Чи і спонсорів, чи у народу. Ну а навіщо тоді комусь давати гроші "на піар"? Я вважаю, що це потужний стимул вдосконалити власну систему збору коштів, моніторингу результатів, та донесення успішності (чи навіть неуспішності) проекту до тих, хто його фінансував. Простенький приклад із життя: після цунамі наші друзі збирали кошти для своєї родини, що постраждала, через кілька місяців "відзвітувалися" за чашкою кави - постраждалі побудували маленьку крамничку, заробили достатньо грошей, щоб відкрити ще одну, для батьків, годує таку-то кількість родичів. Ніхто, звісно, того звіту не вимагав, але було приємно почути, що невеличкі внески багатьох людей змінили чиєсь життя на краще. Отакоє от (с).
Щодо власного підприємства - якщо бути реалістами, треба комусь віддавати цій справі багато часу, і не робити це лівою ногою. І це український бізнес, з усіма "прєлестямі".
2005.06.06 | Land
спільний бюджет?
Принцип АО хорош тем, что ставит процесс в понятное русло.Плох он рядом моментов:
1. АО имеет управленческий персонал. Он должен быть профессионаден и освобожден от другой деятельности. Таковой есть? А мы ему доверяем?
2. Акционеры априори видят стратегию и тактику деятельности в самом разном свете. Рак и щука фореве. А влиять на это хотят все: как же, свои кровные вложили! И кто будет самым правым в спорах? Очевидно тот, кто ближе к кассе...
3. А что делать и кто виноват, если АО разорится, не достигнув уставных целей? Второй попытки Боливар может не вынести.
2005.06.06 | Olha_K
Re: спільний бюджет?
Land пише:> Принцип АО хорош тем, что ставит процесс в понятное русло.
> Плох он рядом моментов:
>
> 1. АО имеет управленческий персонал. Он должен быть профессионаден и освобожден от другой деятельности. Таковой есть? А мы ему доверяем?
Власне, персонал (рада директорів?) повинен бути підзвітним самим акціонерам. Як і в будь-якому бізнесі, власники довіряють адміністративні функції найманим працівникам. Це суто бізнесове питання, адже цей персонал не повинен мати інших, ніж бізнесові, проблем та питань.
> 2. Акционеры априори видят стратегию и тактику деятельности в самом разном свете. Рак и щука фореве. А влиять на это хотят все: как же, свои кровные вложили! И кто будет самым правым в спорах? Очевидно тот, кто ближе к кассе...
Власне, це також не така вже й проблема. Я не думаю, що акціонери повинні диктувати "стратегию и тактику деятельности", тому що для персоналу АО - це стратегія і тактика успішного ведення бізнесу. Крапка. Це можна розділити адміністративно. АО може мати якійсь "фонд", де накопичуватимуться гроші на проекти. І тут вже почнеться "Рак и щука фореве". Хіба що цей фонд не буде замішаний на революційній доцільності, і буде діяти за механізмом розподілення дівідендів - хто більше вклав, той більше отримав.
Але хіба це не суперечить взагалі статутам ГО? Участь у підприємницькій діяльності?
> 3. А что делать и кто виноват, если АО разорится, не достигнув уставных целей? Второй попытки Боливар может не вынести.
Так, і вбити цей бізнес буде означати підірвати діяльність усіх учасників одночасно. Яйця та корзини, товарищі фінансисти.
2005.06.07 | Ясен Пень
Акціонерне товариство для випуска карток
Ось що потрібно!Буде більше довіри, якщо карткова система будуть знаходитися у спільній власності, і жодна людина або організація не буде контролювати більше половини акцій.
Але 1000 грн з людини... Для мене це занадто багато, мабуть не тільки для мене. Краще нехай буде більше акціонерів. Мабуть краще акції по 200 грн або навіть по 100?
Ідея іменної акції як „партбілета” - це теж дуже цікаво.
2005.06.07 | Тестер
А чому не використати в своїй діяльності принципи
лібертарного муніципалізму. Це відомі речі і література є в Інеті. І спочатку почати працювати з місцевими громадами в мікрорайонах міст, містечках та селах, які приміські. Для зручності та невеликих, як на початок матеріальних затратах. Звичайно такий проект треба добре обдумати та пропрацювати.2005.06.07 | Пані
оооо!!! які слова сказані нарешті!!
Я, звичайно, обома руками - за. І вважаю це найоптимальнішим шляхом.2005.06.07 | Тестер
Для початку, хто не знайомий, рекомендую почитати
Мюррей БукчинРЕКОНСТРУКЦИЯ ОБЩЕСТВА
http://www.avtonom.org/lib/theory/boukchin/reconstruction.html
2005.06.07 | Тестер
І ще дещо. Більш коротко
Современный АнархизмЛибертарный Муниципализм Мюррея Букчина
журнал "Автоном"
АНАРХИЯ В ГОРОДАХ
Либертарный Муниципализм Мюррея Букчина Революционным ниспровержением государства и капитализма, анархисты стремятся к такой реорганизации общества, в результате которой люди становятся полными хозяевами собственных жизней. В результате которой принятие любых решений, касающихся личных и общественных дел, становится доступным каждому члену сообщества. В наиболее полном объеме реализация этих целей, по мнению многих анархистов, возможно лишь в безгосударственном и некапиталистическом обществе, главным принципом которого служит известная формула: от каждого по его индивидуально-различным способностям, каждому по его индивидуально- различным потребностям. Это идеал. А одним из путей к нему может служить реализация концепции американского теоретика экологического анархизма (социальной экологии) Мюррея Букчина - "либертарный муниципализм". В России привержанцами его концепции являются идеологи небезызвестного движения "Хранители Радуги". В чем же ее суть?
ГОРОД И ПРЯМАЯ ДЕМОКРАТИЯ
Город, его районы и кварталы являются одними из основных сфер повседневного существования для более половины граждан. И именно здесь анархические идеи должны получить практическое воплощение. Одна из главных а-идей, касающаяся политической сферы - это идея прямой демократии. Прямая демократия - это самая реальная альтернатива всем формам иерархической и отчуждающей так наз. буржуазной "представительной демократии", воплотившейся в таких репрессивных институтах капиталистической Системы, как местные и национальные Думы, парламенты, "советы", законодательные собрания, исполкомы, мэрии и администрации городов, районов и т.п. Итак, либертарный муниципализм - это вариант городского анархизма. Это - коммунальная система базисного гражданского самоуправления. Либертарный муниципализм помещает город или окрестности в центр революционного процесса, в центр анархической политики. Согласно Букчину, такой процесс был бы "структурирован вокруг народных собраний, сформированных на муниципальном уровне, чтобы заменить существующие муниципальные правительства. Эти народные собрания служили бы открытыми аренами для обсуждения местных проблем и принятия решений всеми гражданами данного сообщества (естественно при желании такого участия). На собраниях люди непосредственно принимали бы решения о том, как их городские, районные, квартальные или коммунальные дела должны управляться. Эти собрания были бы прозрачны и полностью открыты для любого общественного контроля."
КОНФЕДЕРАЦИЯ ГОРОДОВ И ОБЩИН
Важная часть системы либертарного муниципализма - конфедеративная система, которая организовывает и координирует города и общины друг с другом. Только с помощью системы, основанной на принципах конфедерации, возможно организовать необходимую взаимосвязь между территориями и городами наиболее вольным (либертарным) способом. Либертарные муниципалитеты посылали бы своих делегатов (при условии мандата от собрания и возможности его замены и отзыва в любое время) в конфедеративный Совет, который бы исполнял решения, принятые локальными народными собраниями. Решения, принимаемые этими Советами, были бы только техническими и административными, но не властными. Делегаты не имели бы никакой возможности единолично или всей своей тусовкой определять политику общин, городов и всей конфедерации. Такие полномочия были бы только "внизу", у общих народных собраний. Напоминаем, что конфедерация - не представительная система, а лишь инструмент координации. Что, конечно, сильно зависит от заинтересованности людей в том или ином решении, которые должны приниматься полным большинством членов сообщества. Автономия и свобода меньшинства, в этом случае, должна сохраняться и уважаться.
МУНИЦИПАЛИЗАЦИЯ ЭКОНОМИКИ?
С некоторыми положениями, связанными со структурой муниципальной политики и хозяйства, мы бы поспорили с Букчином. Дело в том, что кроме общих народных собраний нам кажется необходимым существование и другого либертарного учреждения - рабочих Советов или синдикалистских профсоюзов. Если мы собираемся действовать, как социальные левые анархисты, во имя вольной революции, то мы должны стремиться развивать обе формы самоуправления, сохраняя баланс между двумя его формами: рабочей и гражданской. Описывая свою систему анархо-коммунализма, сам Букчин заявляет, что "либертарный муниципализм призывает к муниципализации экономики: народные муниципальные собрания непосредственно возьмут на себя контроль над производительными силами в пределах своих территорий. Муниципализация экономики не имеет ничего общего с ее национализацией (последняя просто укрепляет государственный иерархический аппарат и очень просто приводит к тоталитарным системам управления) и с синдикалистским подходом, который отдает экономику в руки рабочих коллективов (что часто способствуют развитию коллективных капиталистических предприятий). В муниципализированной экономике граждане на своих собраниях принимали бы и экономические решения, которые бы не зависели от частных проф. интересов различных групп трудящихся. В последнем же случае решения легко бы принимались только в пользу отдельных групп и предприятий, но не в пользу всего сообщества в целом".
ПУТЬ К СВОБОДЕ: ВЫБОРЫ ИЛИ РЕВОЛЮЦИЯ?
Давайте зададимся вопросом: как подобная система городского самоуправления смогла бы быть реализована? Первый шаг в направлении желаемых общественных изменений должен начаться с организации широкой сети алтернативной культуры и народного образования. Необходимо было бы широкое издание и распространение литературы, которая бы изучалась специальными альтернативными группами. Букчин пишет: "Суть моих предложений в том, что либертарная политика должна быть сформулирована и осуществлена через идею и призывы к восстановлению политической силы самих людей в их муниципалитетах, как оппозиции государству. Практика моей версии социального анархизма, требует не только радикальных акций протеста, но и кропотливой работы по созданию массового движения, стремящегося создать этот вид демократии "лицом к лицу". Социальные анархисты должен поднять требование передать все полномочия в городах в руки самих граждан, организованных в непосредственные демократические собрания. Необходимо добиться их функционирования и начать, несмотря ни на что, принимать решения по всем вопросам, непосредственно волнующих людей. По Букчину потребуется и выдвижение своих кандидатов на городских местных выборах. Цель этого шага по его словам, в том, чтобы помочь созданию и приобретению юридических правомочий собраний граждан. В конце концов, собрания должны обладать всеми полномочиями, чтобы регулировать городские дела. В этом пункте Букчин, как нам кажется, отходит от ценностей анархизма и идет на компромисс с Системой, требуя, чтобы анархи принимали участие в выборах в местную власть. Сверху не построишь свободного общества. Участие в Системе может легко погубить либертарный городской проект и все движение. Нам думается, необходимо, наоборот, по мере возрастания мощи проекта, усилить конфронтацию альтернативных собраний граждан со структурами местной власти и вместе с рабочими Советами, синдикалистскими профсоюзами и другими автономными группами и движениями разбить всю систему государственных институтов на местном уровне. Одним словом, мы должны развить такие процессы и учреждения, которые могли бы служить первоначально как образовательные и культурные, но, в конечном счете, стали бы органами "контрвласти", которые могли бы выступить против всей системы Господства. Такая гражданская "контрвласть" и стала бы силой, которая уничтожит государственную капиталистическую систему.
*** Реализация описанных идей - трудный и длительный процесс, на организацию которого потребуются годы и годы. Он не имеет моментальных и простых решений. Но проблемы, ставшие перед человечеством в конце 20 века не дают нам шанса отказаться от активных действий по пересозданию Человека и Общества. Мы должны понять, что нет другой альтернативы, кроме Революции во всех сферах нашего существования.
ВОЛЬНАЯ КУЛЬТУРА И СИСТЕМА САМОУПРАВЛЕНИЯ - ЭТО НЕ УТОПИЯ, А НАСУЩНАЯ ПОТРЕБНОСТЬ СОВРЕМЕННОГО ОБЩЕСТВА! ДУМАЙТЕ САМИ! ПРИШЛО ВРЕМЯ СОЧИНЯТЬ ЖИЗНЬ ЗАНАВО! НАЧНИ СЕГОДНЯ!
2005.06.12 | Михайло Свистович
Цікаво, хоч і дещо ілюзійно (-)
2005.06.12 | Sztefan von Seitz
Тестере, зверніть увагу на адмін реформу Безсмертного
Загальний опис є в новому Корреспондентові. Бажано було б якесь ставлення виробити, бо адмін реформа сильно торкається самоуправління громад в позитивному розумінні...