Як натовп з Ющенко на Говерлу ходив(моя писанина)
07/19/2005 | Yoko
Саме так – натовп. Неорганізований, непоінструктований, легковажний спочатку та переляканий і знесилений насамкінець. Так виглядало розрекламоване помпезне за задумкою та жахливе за організацією сходження на найвищу гору України.
Всі “найчудовіші” моменти довелось відчути особисто, тому наперед перепрошую за подекуди можливо надмірну емоційність, позаяк, думаю, причини її появи зрозумілі та виправдані.
Одразу скажу, що подальша писанина передбачає багато закидів всілякого роду організаторам\координаторам, що займались цією акцією, але лиш “високольотним” штабістам і аж ніяк не стосується координаторів окремих автобусів і автопоїздів. Останні, вочевидь, зробили все, що було в їх силах(або мені, принаймні, хочеться у це вірити).
Запрошення на 9 чоловік наша організація отримала ввечері за день до поїздки. Інформації практично не було - знали лишень, що їдемо “з Ющенко”, день виїзду та день повернення.
У день перед від*їздом нічого нового не повідомили, тільки місце збору для посадки в автобуси. У мене це викликало легкий шок. Людей везли в гори, для сходження на двухтисячник, але навіть не розказували, що брати з собою, у що вбиратись та ін. З огляду на невеликий гірський досвід довелось своїм друзям з організації провести лікнеп. Одразу подумки склалось перше питання до організаторів: а де гарантія, що в інших групах теж знайдуться більш чи менш бувалі туристи, що проведуть інструктаж своїм друзям та знайомим??
Такої гарантії не було й приблизно. В цьому я переконалась, коли придирливо оглянула зовнішній вигляд та взуття “підкорювачів” на збірному пункті в Києві перед від*їздом. Ще раз я в цьому впевнилась, перехопивши вранці перед сходженням здивовані погляди на мої важкі армійські черевики, в яких я завжди ходжу в гори. Здебільшого ж люд підкорював вершину у кросівках, подекуди в сандаликах чи в*єтнамках , вдалось спостерігати навіть пару екземплярів у туфлях. Але повернімось у хронологічне русло.
З Києва нас виїжджало 4 автобуси. За словами нашого координатора Андрія, саме ми мали бути тією групою “молоді з прапорами”, яка б супроводжувала Президента від Говерляни(куди він мав прилетіти гвинтокрилом) до Говерли(про те, що цей шматочок шляху сходженням на Говерлу, м*яко кажучи, назвати тяжко - розмова окрема).
Нас очікувала нічна подорож до Закарпаття. Дорогою, не зважаючи на часті зупинки та очікування відсталих автобусів, нас навіть не розгубили=), а от поспати сидячи більшості так і не вдалось. В результаті невиспані і з занімілими кінцівками ми під*їжджали до Заросляку, звідки і мали підійматись на Говерлу. Теж чудова ідея організаторів – давати абсолютно непідготовленим людям таке фізичне навантаження та ще й після безсонної ночі.
До Заросляку ми не доїхали кілометрів із 7-8, зупинили нас біля другого КП. Тут нам пощастило трохи більше, ніж основній масі – решта топали пішечки ще з першого КП(14 км до Говерли).
Далі починається найцікавіше. Безкінечний поток людей, як на мітинг, проходить повз нас і йде угору. А ми все стоїмо і чекаємо команди, коли ж нам підніматись щоб “супроводжувати Ющенка”. Координатор Андрій стоїть в повній розгубленості і з сумом каже що “це ми маємо супроводжувати Президента.. а куди пхаються всі ці люди – я не розумію”. Постояли так із півгодинки, так чітко ні до чого і не домовившись по рації, Андрій дав команду йти. І ми влились у поток.
А у мене настав черговий шок. Людей не розбили на групи, на дали інструкторів, не провели ЖОДНОГО інструктажу – ні з техніки безпеки, ні з того, як йти. Люди не знали навіть як виглядає розмітка маршруту на Говерлу(три смуги – біла-червона-біла) і, показуючи на помітки на каміннях і деревах, говорили одне одному – “диви, тут Білоруси були”. Не пояснили новачкам і систему руху – скільки йти і як часто бажано робити привали. Натовп наввипередки стартонув з КП(поспішали потрапити на Говерлу, щоб не пропустити Ющенка), не уявляючи, чим ці перегони відгукнуться на висоті для легенів і ніг. Про екіпіровку підкорювачів я вже писала вище.
На базі Заросляк ми отримали в зуби прапори(ми помаранчеві швиденько поміняли на захоплені з дому державні прапори). Від дівчинки, що стояла в наметі і роздавала прапори, почулась гнівна фраза, що “спершу беремо помаранчеві, а як залишаться флагштоки – тоді одягнете на них блакитно-жовті”. Дівчинці поталанило, що поруч з нею стояло двоє ну дуже великих дядьок.
“Зустрічаємось біля каплички на Заросляку о четвертій. Якщо запізнюєтесь на 4 – одразу валите на КП до автобуса. Зараз 12:00”. Схоже, Андрій не уявляв, наскільки це мало. Попереду був підйом лісом, сходження на Говерляну, а потім й на Говерлу. Після цього – ще й спуск. Але організаторам то було побоку. Вони вирішили, що автобуси поїдуть в певний час – а решта їх не хвилювала.
Досить густо стояли МНСівці. Та чомусь навіть не пробували розрулювати “пробки” на стежках. Прикол в тому, що паломництво на гору тривали з самого ранку. Відповідно, хтось вже звідтам повертався, а хтось туди тільки йшов. А стежка для обох напрямів чомусь обиралась одна, і та вузька. В горах на підйомі зі стежки не особливо вправо-вліво зійдеш, тому доводилось продиратись через густі зарості ялівця чи обдирати коліна об каміння. Як я вже говорила, МНСівці жодної регулювальної функції(хоча б направити тих, що спускаються, іншою стежкою далі по схилу) виконувати не пробували.
На вершину ми лізли вдвох з цілого нашого автобуса. Решта або лишились на Говерляні і відмовилсь іти далі, або розгубились по дорозі і вже або випередили нас або йшли позаду.
На Говерлі творився жах. Більше 4-5 сотень людей, до хреста – не пройти, там Ющенко. До залізної арки, під якою треба пройти, щоб вважалось, що ти був на вершині – так само. На пам*ятник конституції якісь розумники повилазили з ногами й обліпили його, як мухи мед. Починало накрапати. Треба було негайно спускатись. Та це, схоже, розуміли не всі. Люди все йшли і йшли. Я побачила, що з Говерляни починають підйом все нові групи людей, а МНСівці, незважаючи на дощ, навіть не пробують їх завертати. Черговий шок.
...Коли розпочалась злива з градом, і натовп в паніці почав покидати Говерлу, я була вже на Говерляні. Кажуть, двох людей затоптали насмерть, але замовчують це. Стежки за лічені хвилини перетворились у сельові потоки з камінням, земля – у слизьку глину. Я була мокра, мов хлющ, армійські черевики залило водою через верх(!),град боляче бив навіть крізь одяг. А до 4 години треба було спуститись до Заросляка... бо ж автобуси, панімаєш....
Єдиний відносно безпечний шлях униз лежав через метрові зарості ялівця. Треба було міцно схопитись руками за колючі гілки, а ногами притоптувати ті кущі що нижче, і йти по них. На землю ставати небажано – там або слизько і гарантоване падіння, або яма між камінням і переплутаними коренями – відповідно, майже гарантоване застрягання. Пройшоовши півшляху, озирнулась. Далеко не всі обрали такий шлях. Багато людей ковзали і постійно падали на каміння у потоках води із землею, що були на місці колишніх стежок. Це дуже небезпечно. Але герої-МНСівці стовбичили собі і далі щодвадцять метрів і знов-таки не пробували якось організувати людський рух – у даному випадку – позганяти їх зі “стежок”. Я матюкнулась і попробувала зробити то сама. Далеко не всі слухали поради. Воно й зрозуміло.
...Я продовжила спуск. Почався ліс. До Заросляка лишалось кілометра зо три. Йти було трохи легше. Побачила 5-річну дівчинку, яку вели за руки мама й тітка, судячи з усього. Дівчинка плакала і не хотіла йти, бо від холоду вже н відчувала ніг. Я порадила “добрим тьотям”, що потягнули дитину у гори змусити її пострибати і метнула злобний погляд - на кого б ви думали? - так! на черговий бездіяльний пост МНСівців.
На Заросляк я прийшла в 16:15, тому одразу пішла на КП. Довгі 7(чи 8?) км шляху, і виявляєтсья, що наші автобуси відігнали на перше КП. Який розумник це зробив, знаючи, що зараз прилізуть наскрізь мокрі і геть втомлені “туристи”? Довелось іти ще добрячий шмат шляху – кілометрів зо 5.
...Дякуючи нашому координатору автобусу і водіям, що зробили добрячий гак, ми поїли гарячої їжі десь в чернівецькій області. Вночі багато хто кашляв крізь напівсон, бо нормально спати звичайно ж, було неможливо. Десь паралельною трасою їхав “Ікарус” з нашого київського автопоїзду. У ньому не вистачало однієї людини. Він помер, не дійшовши до вершини з пару десятків метрів...
Я дивуюсь - невже хтось зі штабістів подумав, що вивезти стільки людей на Говерлу – це все одно, що зробити мітинг??? Невже нікому не буде висунуто звинувачень в злочинній халатності? Невже на цих хлопців з МНС мені і далі доведеться сподіватись в екстремальних ситуаціях? Невже ніхто за ці події так і не понесе відповідальності?
Всі “найчудовіші” моменти довелось відчути особисто, тому наперед перепрошую за подекуди можливо надмірну емоційність, позаяк, думаю, причини її появи зрозумілі та виправдані.
Одразу скажу, що подальша писанина передбачає багато закидів всілякого роду організаторам\координаторам, що займались цією акцією, але лиш “високольотним” штабістам і аж ніяк не стосується координаторів окремих автобусів і автопоїздів. Останні, вочевидь, зробили все, що було в їх силах(або мені, принаймні, хочеться у це вірити).
Запрошення на 9 чоловік наша організація отримала ввечері за день до поїздки. Інформації практично не було - знали лишень, що їдемо “з Ющенко”, день виїзду та день повернення.
У день перед від*їздом нічого нового не повідомили, тільки місце збору для посадки в автобуси. У мене це викликало легкий шок. Людей везли в гори, для сходження на двухтисячник, але навіть не розказували, що брати з собою, у що вбиратись та ін. З огляду на невеликий гірський досвід довелось своїм друзям з організації провести лікнеп. Одразу подумки склалось перше питання до організаторів: а де гарантія, що в інших групах теж знайдуться більш чи менш бувалі туристи, що проведуть інструктаж своїм друзям та знайомим??
Такої гарантії не було й приблизно. В цьому я переконалась, коли придирливо оглянула зовнішній вигляд та взуття “підкорювачів” на збірному пункті в Києві перед від*їздом. Ще раз я в цьому впевнилась, перехопивши вранці перед сходженням здивовані погляди на мої важкі армійські черевики, в яких я завжди ходжу в гори. Здебільшого ж люд підкорював вершину у кросівках, подекуди в сандаликах чи в*єтнамках , вдалось спостерігати навіть пару екземплярів у туфлях. Але повернімось у хронологічне русло.
З Києва нас виїжджало 4 автобуси. За словами нашого координатора Андрія, саме ми мали бути тією групою “молоді з прапорами”, яка б супроводжувала Президента від Говерляни(куди він мав прилетіти гвинтокрилом) до Говерли(про те, що цей шматочок шляху сходженням на Говерлу, м*яко кажучи, назвати тяжко - розмова окрема).
Нас очікувала нічна подорож до Закарпаття. Дорогою, не зважаючи на часті зупинки та очікування відсталих автобусів, нас навіть не розгубили=), а от поспати сидячи більшості так і не вдалось. В результаті невиспані і з занімілими кінцівками ми під*їжджали до Заросляку, звідки і мали підійматись на Говерлу. Теж чудова ідея організаторів – давати абсолютно непідготовленим людям таке фізичне навантаження та ще й після безсонної ночі.
До Заросляку ми не доїхали кілометрів із 7-8, зупинили нас біля другого КП. Тут нам пощастило трохи більше, ніж основній масі – решта топали пішечки ще з першого КП(14 км до Говерли).
Далі починається найцікавіше. Безкінечний поток людей, як на мітинг, проходить повз нас і йде угору. А ми все стоїмо і чекаємо команди, коли ж нам підніматись щоб “супроводжувати Ющенка”. Координатор Андрій стоїть в повній розгубленості і з сумом каже що “це ми маємо супроводжувати Президента.. а куди пхаються всі ці люди – я не розумію”. Постояли так із півгодинки, так чітко ні до чого і не домовившись по рації, Андрій дав команду йти. І ми влились у поток.
А у мене настав черговий шок. Людей не розбили на групи, на дали інструкторів, не провели ЖОДНОГО інструктажу – ні з техніки безпеки, ні з того, як йти. Люди не знали навіть як виглядає розмітка маршруту на Говерлу(три смуги – біла-червона-біла) і, показуючи на помітки на каміннях і деревах, говорили одне одному – “диви, тут Білоруси були”. Не пояснили новачкам і систему руху – скільки йти і як часто бажано робити привали. Натовп наввипередки стартонув з КП(поспішали потрапити на Говерлу, щоб не пропустити Ющенка), не уявляючи, чим ці перегони відгукнуться на висоті для легенів і ніг. Про екіпіровку підкорювачів я вже писала вище.
На базі Заросляк ми отримали в зуби прапори(ми помаранчеві швиденько поміняли на захоплені з дому державні прапори). Від дівчинки, що стояла в наметі і роздавала прапори, почулась гнівна фраза, що “спершу беремо помаранчеві, а як залишаться флагштоки – тоді одягнете на них блакитно-жовті”. Дівчинці поталанило, що поруч з нею стояло двоє ну дуже великих дядьок.
“Зустрічаємось біля каплички на Заросляку о четвертій. Якщо запізнюєтесь на 4 – одразу валите на КП до автобуса. Зараз 12:00”. Схоже, Андрій не уявляв, наскільки це мало. Попереду був підйом лісом, сходження на Говерляну, а потім й на Говерлу. Після цього – ще й спуск. Але організаторам то було побоку. Вони вирішили, що автобуси поїдуть в певний час – а решта їх не хвилювала.
Досить густо стояли МНСівці. Та чомусь навіть не пробували розрулювати “пробки” на стежках. Прикол в тому, що паломництво на гору тривали з самого ранку. Відповідно, хтось вже звідтам повертався, а хтось туди тільки йшов. А стежка для обох напрямів чомусь обиралась одна, і та вузька. В горах на підйомі зі стежки не особливо вправо-вліво зійдеш, тому доводилось продиратись через густі зарості ялівця чи обдирати коліна об каміння. Як я вже говорила, МНСівці жодної регулювальної функції(хоча б направити тих, що спускаються, іншою стежкою далі по схилу) виконувати не пробували.
На вершину ми лізли вдвох з цілого нашого автобуса. Решта або лишились на Говерляні і відмовилсь іти далі, або розгубились по дорозі і вже або випередили нас або йшли позаду.
На Говерлі творився жах. Більше 4-5 сотень людей, до хреста – не пройти, там Ющенко. До залізної арки, під якою треба пройти, щоб вважалось, що ти був на вершині – так само. На пам*ятник конституції якісь розумники повилазили з ногами й обліпили його, як мухи мед. Починало накрапати. Треба було негайно спускатись. Та це, схоже, розуміли не всі. Люди все йшли і йшли. Я побачила, що з Говерляни починають підйом все нові групи людей, а МНСівці, незважаючи на дощ, навіть не пробують їх завертати. Черговий шок.
...Коли розпочалась злива з градом, і натовп в паніці почав покидати Говерлу, я була вже на Говерляні. Кажуть, двох людей затоптали насмерть, але замовчують це. Стежки за лічені хвилини перетворились у сельові потоки з камінням, земля – у слизьку глину. Я була мокра, мов хлющ, армійські черевики залило водою через верх(!),град боляче бив навіть крізь одяг. А до 4 години треба було спуститись до Заросляка... бо ж автобуси, панімаєш....
Єдиний відносно безпечний шлях униз лежав через метрові зарості ялівця. Треба було міцно схопитись руками за колючі гілки, а ногами притоптувати ті кущі що нижче, і йти по них. На землю ставати небажано – там або слизько і гарантоване падіння, або яма між камінням і переплутаними коренями – відповідно, майже гарантоване застрягання. Пройшоовши півшляху, озирнулась. Далеко не всі обрали такий шлях. Багато людей ковзали і постійно падали на каміння у потоках води із землею, що були на місці колишніх стежок. Це дуже небезпечно. Але герої-МНСівці стовбичили собі і далі щодвадцять метрів і знов-таки не пробували якось організувати людський рух – у даному випадку – позганяти їх зі “стежок”. Я матюкнулась і попробувала зробити то сама. Далеко не всі слухали поради. Воно й зрозуміло.
...Я продовжила спуск. Почався ліс. До Заросляка лишалось кілометра зо три. Йти було трохи легше. Побачила 5-річну дівчинку, яку вели за руки мама й тітка, судячи з усього. Дівчинка плакала і не хотіла йти, бо від холоду вже н відчувала ніг. Я порадила “добрим тьотям”, що потягнули дитину у гори змусити її пострибати і метнула злобний погляд - на кого б ви думали? - так! на черговий бездіяльний пост МНСівців.
На Заросляк я прийшла в 16:15, тому одразу пішла на КП. Довгі 7(чи 8?) км шляху, і виявляєтсья, що наші автобуси відігнали на перше КП. Який розумник це зробив, знаючи, що зараз прилізуть наскрізь мокрі і геть втомлені “туристи”? Довелось іти ще добрячий шмат шляху – кілометрів зо 5.
...Дякуючи нашому координатору автобусу і водіям, що зробили добрячий гак, ми поїли гарячої їжі десь в чернівецькій області. Вночі багато хто кашляв крізь напівсон, бо нормально спати звичайно ж, було неможливо. Десь паралельною трасою їхав “Ікарус” з нашого київського автопоїзду. У ньому не вистачало однієї людини. Він помер, не дійшовши до вершини з пару десятків метрів...
Я дивуюсь - невже хтось зі штабістів подумав, що вивезти стільки людей на Говерлу – це все одно, що зробити мітинг??? Невже нікому не буде висунуто звинувачень в злочинній халатності? Невже на цих хлопців з МНС мені і далі доведеться сподіватись в екстремальних ситуаціях? Невже ніхто за ці події так і не понесе відповідальності?
Відповіді
2005.07.19 | Хвізик
хтось повинен понести покарання за таку організацію (-)
2005.07.20 | пан Roller
Интересно фотки посмотреть.
А, Ющенко, я не понял. Как он попал на вершину раньше вас? С вертолета спустили?И как он спускался назад.На вертолете?
Канал честных новин передавал, что в парасольку охранника Ющенко попала молния.И как его ощущения от молнии? Канал честных новин не передавал об этом.
Цикаво, он парасольку над Ющенко держал, или Ющенко сам держал свою парасольку и в него не попало?
Если вы Ющенко кандрашка хватила, кому бы перешла власть? Литвину, или Тимошенко?
Я помню, в прошлом году тоже было что-то аналогично.
Был ли Костенко с Ющенко? И кто был из ближайшего окружения? (Парашенко, Зинченко?)
Спускаться с парасолькой не совсем удобно,и не безопасно, я так думаю.
Вы не назвали свою организацию.И что это за разнарядки Ющенко?
Не понятно, в чем состояло вече.
О чем вы советовались с Ющенко?
И в чем символизм? Почему не на Хортице встречались? Там же истоки казачества и государственности украинской.
Было ли среди вас львовские казаки.Или казаков не приглашали?
Brgds.
2005.07.20 | Стопудів
У 2003-ому було те саме - кілька тисяч плюс покалічені
http://www2.maidan.org.ua/n/arch/1058790750 - це мій репортаж і коментарі (ті, шо під ніком Лисий).А цього разу вже людей було більше і елементарна статистика
http://www2.maidan.org.ua/n/arch/1059069549 - а тут детальна інфа про маршрут, погоду на Говерлі, туризм тощо.
2005.07.20 | пан Roller
Какой пик, такая и коррида.
Я вот думаю, чому Ющенко в забой не спускается?Семь часов в Донецке про3.14здел. Можно было и на тиррикон взобраться,с донецкой малышней.
И ниже плинтуса опуститься, в забой.
Или в царское село свое у Яремче ходил бы, с соседями.
Отгрохали с сотоваришами царское село не хуже Засухи,выгнали селян с земли суки. Или там Сюркиса -база в горах, Шуфрича., Лазаренко. И что характерно, тем же вахтовым способом.На гроши госрекита.
По справде жалко людей. Не по своей ведь воле, на автобусах с Киева привезли, наших.
Я помню, когда был в турпоходе а Карпатах, маршрут "Жемчужина закорпатья оз. Синевир, 226 км маршрут протопал, так перед походом всех дохтор смотрел, давление мерял. Часть людей в возрасте и тех, кто не прошел медкомиссию, отправили на автобусах.
Вообще беспредел. В домашних тапочках и на Гаверлу. Что, нельзя было обмундирование людям выдать?Хотя бы армейское.
И потом люди погибли. А где похороны? Где почести? Где имена не известных героев. Программа Ющенко ведь во имя человека.Так где он, этот человек?Хотя бы майдан назвал имена погибших. Мы бы почтили минутой молчания.Или раур объявили. Не посвоей вине люди погибли. Во имя украинского дела.
Это принижает сам маршрут, украинский пик и украинский шлях. Выгнали лююдей как скотов,как стадо парнокопытных. Чему учат молодь.И кто учит?
А вообще, на Говерлу я знаю, на новый год ходят, такая традиция, или там на рождество.Это свято для западенцев.Я и сам раз на 6-е ездил. Нг на вершину так и не поднялся.Некогда было.В Яремче в тенис проиграли, да в колыбе проторчали.
Brdgs
2005.07.20 | Riesenschnauzer
Зовсім не розумію,
як можна відправляти людей у будь-які умови, що відрізняються від міського асфальту без інструктажу. Тим більше, що маршрут на Говерлу зовсім неважкий, але при відсутності правильного взуття може стати нездоланим.Що простіше ніж сказати щось на зразок: "Ідете у гори, взуття повинне бути з твердою підошвою, що не ковзається. З собою мати: 1,2,3,4".
Чи це так навмисно організовано, чи то якесь суцільне роздовбайство.
2005.07.20 | Sztefan von Seitz
Фігня це все
Люди захотіли - люди пішли. Не захотіли - не пішли. Може ще колу з сервтками треба було подати.Людина купила радіоприймач - мала прочитати інструкцію що в грозу не користуватися. Серцевий напад може статися і в коморі.
Мо пора відівчитися чекати від урядовців всього на світі?
2005.07.20 | BIO
Re: Фігня це все
Вывод:Всегда найдется надцать тысяч ходоков, что Януку для крестного
хода, что Ющу для перлы на Говерлу. Мемуары зависят от обстоятельств,
в т.ч. и погодных. Остается только расчетливо распорядиться
информповодами по случаю (ака Шустрич, например).
Так кто подставил кролика ?
2005.07.20 | Yoko
Re: Фігня це все
Sztefan von Seitz пише:> Люди захотіли - люди пішли. Не захотіли - не пішли. Може ще колу з сервтками треба було подати.
Ви перебільшуєте. Без коли з серветками можна було цілком обійтись.
А нарахунок люди захотіли - пішли, ви помиляєтесь. Люди в загалі думали, що їх ледь не на прогулянку в садочок везуть. Більшість з них ніколи не була на Говерлі і тому не мають уявлення про Карпати. Для них це шось на зразок високих пагорбів. Лядюм не пояснили, як там буде, людям не надали елементарного мінімум інформації. А люди понаділись на авось - бо начебто все організовано робитсья, не може ж бути якоїсь лажі - не студенти ж самотужки групи збирають. А ще невідом між іншим, що краще - шабісти Юща чи студіки-юристи( в плані безпеки організації)
>
> Людина купила радіоприймач - мала прочитати інструкцію що в грозу не користуватися. Серцевий напад може статися і в коморі.
>
Чомусь, коли ми йдемо в похід з турклубом(теж за власним бажанням) - ми все одно проходимо повний медогляд. І якщо з нами щось стаєтсья, відповідальність лягає на інструктора. Тут теж був похід в гори. Де елементарний медогляд? Та який медогляд, хтось хоча б питав у бажаючих,я к у них з серцем, фізичною підготовкою?? На кого лягла відповідальність???
> Мо пора відівчитися чекати від урядовців всього на світі?
Якщо вони організовують похід у гори - на них мають лягати відповідні функції організаторів. Вони їх не виконали й на чверть. То хай наступного разу не організовують. Я вже четвертий рік ходжу в гору, але попередні три - зі своїм турклубом. У нас, дякувати богу, ніразу нічого подібного, навіть жодної серйозної травми не трапилось. Все залежить не від людей, які йдуть, а від тих інструкторів і організаторів, хто бере на себе відповідальність їх підготувати і вести.
2005.07.21 | Sztefan von Seitz
зрозумів. (-)
2005.07.20 | Сергій Кабуд
це власно і є модель керівництва Україною
цікаво порівняти як подібне роблять амери,при тому всі- і офіційно політичні акції, і ліві марші і підпільні збіговиська десь на складах з діджеями-
розсилається детальна інструкція на 1-2 сторінки як доіхати і всі мапи додаються,
вказується як вдягатися і шо брати і які небеспеки і кому треба подбати про шо
дається детальний і точний прогноз погоди заздалегідь
все це доречі робиться заздалегідь, інколи за місяць чи більше
дається так званий 2й день на випадок дощу якщо це критично
прогноз погоди буде вточнюватися ближче до події
ну і так далі, дають купу телефонів, кому шо і як робити,
набирають волонтерів- інструкторів, тощо
Чи довго в Україні буде так?
2005.07.20 | nash
Re: це власно і є модель керівництва Україною
Сергій Кабуд пише:> Чи довго в Україні буде так?
Доки українці, що можуть організувати все краще, й надалі сидітимуть в Гамериці:).
2005.07.21 | ladalesia
Re: це власно і є модель керівництва Україною
Дякуємо за таке довір'я! Але доки і у Вас і у нас будуть такі свої люди які перше думають про себе і рідну кишеню та славу (без щирої праці і зі сліпою амбіцією), то не буде ні такої України ні діяспори яких ми собі бажаємо.В новинах Майдану -- стаття президента Світового Конґресу Українців. Риба від голови......
Про нього багато питань тут по цім боці океану. І він сміє писати про недоліки?!
2005.07.21 | Сергій Кабуд
феодальну ситему управління Україною ми не можемо змінити ззовні
я не бачу що саме я можу зробити для цього внутрі чи ззовнісуспільство не було готове до поваленя феодалізму під час помаранчових подій-
всі стали на коліна перед Ющенко і стоять і доси
що тут американскі українці можуть зробити?
огидно і шкода людей
2005.07.22 | пан Roller
Re: це власно і є модель керівництва Україною
Сергій Кабуд пише:> Чи довго в Україні буде так?
А хто его зна.
Brgds
2005.07.22 | Сокіл
Re: Як натовп з Ющенко на Говерлу ходив(моя писанина)
Нормальне сходження було! Хоч буде, що згадати.2005.07.22 | mala
Re: Як натовп з Ющенко на Говерлу ходив(моя писанина)
Yoko пише:> Запрошення на 9 чоловік наша організація отримала ввечері за день до поїздки. Інформації практично не було - знали лишень, що їдемо “з Ющенко”, день виїзду та день повернення.
Не за день, а за два дні. І те що ми будемо нести прапори нам сказали одразу.
>
> У день перед від*їздом нічого нового не повідомили, тільки місце збору для посадки в автобуси. У мене це викликало легкий шок. Людей везли в гори, для сходження на двухтисячник, але навіть не розказували, що брати з собою, у що вбиратись та ін. З огляду на невеликий гірський досвід довелось своїм друзям з організації провести лікнеп. Одразу подумки склалось перше питання до організаторів: а де гарантія, що в інших групах теж знайдуться більш чи менш бувалі туристи, що проведуть інструктаж своїм друзям та знайомим??
Йоко ти провела інструктаж коли ми вже були в автобусах і нічого змінити не могли. мені наприклад не весело прийщлось в слизьких кедах.
> Нас очікувала нічна подорож до Закарпаття. Дорогою, не зважаючи на часті зупинки та очікування відсталих автобусів, нас навіть не розгубили=), а от поспати сидячи більшості так і не вдалось. В результаті невиспані і з занімілими кінцівками ми під*їжджали до Заросляку, звідки і мали підійматись на Говерлу. Теж чудова ідея організаторів – давати абсолютно непідготовленим людям таке фізичне навантаження та ще й після безсонної ночі.
Мені поспати вдалось і більшості теж. Кінцівки в мене були занімілі вже після спуску.
> На базі Заросляк ми отримали в зуби прапори(ми помаранчеві швиденько поміняли на захоплені з дому державні прапори). Від дівчинки, що стояла в наметі і роздавала прапори, почулась гнівна фраза, що “спершу беремо помаранчеві, а як залишаться флагштоки – тоді одягнете на них блакитно-жовті”. Дівчинці поталанило, що поруч з нею стояло двоє ну дуже великих дядьок.
Ми не отримали в зуби, нас не примушували їх брити. Просто в нас не було палиць до національних тому довелося "пожертвувати" помаранчовими, що я зробила з великим задоволенням.
>
> “Зустрічаємось біля каплички на Заросляку о четвертій. Якщо запізнюєтесь на 4 – одразу валите на КП до автобуса. Зараз 12:00”. Схоже, Андрій не уявляв, наскільки це мало. Попереду був підйом лісом, сходження на Говерляну, а потім й на Говерлу. Після цього – ще й спуск. Але організаторам то було побоку. Вони вирішили, що автобуси поїдуть в певний час – а решта їх не хвилювала.
Звичайно ж хвилювала, вони просто не знали, що це займе більше часу оскільки самі йшли на гору вперше. А чекали вони аж до 20.00 і дочекалися всіх.
> На Говерлі творився жах. Більше 4-5 сотень людей, до хреста – не пройти, там Ющенко. До залізної арки, під якою треба пройти, щоб вважалось, що ти був на вершині – так само. На пам*ятник конституції якісь розумники повилазили з ногами й обліпили його, як мухи мед.
Туди приліпили прапор УНП, а коли я сказала, що пом"ятник обліплювати не можна, а топтатися по ньому тим більше, я почула пару не дуже гарних слів, це переконало мене в тому, що з людьми немає сенсу спілкуватись, вони були наче огдержимі президентом. Коли вийшов Ющ почали співати гімн. Поваги до нього я теж не побачила у більшості, вони ходили сперечались і пропихалися ближче до народного вождя.
> ...Коли розпочалась злива з градом, і натовп в паніці почав покидати Говерлу, я була вже на Говерляні. Кажуть, двох людей затоптали насмерть, але замовчують це. Стежки за лічені хвилини перетворились у сельові потоки з камінням, земля – у слизьку глину. Я була мокра, мов хлющ, армійські черевики залило водою через верх(!),град боляче бив навіть крізь одяг. А до 4 години треба було спуститись до Заросляка... бо ж автобуси, панімаєш....
Не було ніякої паніки. (можливо хтось і панікував, але це були окремі люди) Всі люди допомогали один одному, мене разів п"ять підтримала зовсім чужа рука і я не з наю, що було б аби цього не сталося, а порівці з Чернівців продовжували збирати сміття навіть під зливою. Незнаю чи когось там затоптали, але сумнівають, на скільки мені відомо то померло троє. Двоє від блискавки, а чоловік з нашої групи від серцевого непаду.
> Єдиний відносно безпечний шлях униз лежав через метрові зарості ялівця. Треба було міцно схопитись руками за колючі гілки, а ногами притоптувати ті кущі що нижче, і йти по них. На землю ставати небажано – там або слизько і гарантоване падіння, або яма між камінням і переплутаними коренями – відповідно, майже гарантоване застрягання. Пройшоовши півшляху, озирнулась. Далеко не всі обрали такий шлях. Багато людей ковзали і постійно падали на каміння у потоках води із землею, що були на місці колишніх стежок. Це дуже небезпечно. Але герої-МНСівці стовбичили собі і далі щодвадцять метрів і знов-таки не пробували якось організувати людський рух – у даному випадку – позганяти їх зі “стежок”. Я матюкнулась і попробувала зробити то сама. Далеко не всі слухали поради. Воно й зрозуміло.
Я спускалась тою стежкою, що по твоїм словам небезпечна і жодного разу не впала. Але уявляю, що було б зі мною, аби я в слизьких кедах попхалась на траву, яка під дощем стала, як льодяний каток.
> На Заросляк я прийшла в 16:15, тому одразу пішла на КП. Довгі 7(чи 8?) км шляху, і виявляєтсья, що наші автобуси відігнали на перше КП. Який розумник це зробив, знаючи, що зараз прилізуть наскрізь мокрі і геть втомлені “туристи”? Довелось іти ще добрячий шмат шляху – кілометрів зо 5.
Це водії зробили на зло організаторам, які пообіцяли їх нагодувати і не зробили цього, от вони і поїхали на автобусах, аж до магазину.
> ...Дякуючи нашому координатору автобусу і водіям, що зробили добрячий гак, ми поїли гарячої їжі десь в чернівецькій області.
Гарячою їжею ти називаєш Баунті і чашку теплого чаю.
ніфіга ми не поїли я в житті не була в такому жахливому ресторані в якому немає і половини того, що перераховано в меню. ціни високі, а обслуговування жахливе. Хотіла замовити собі картоплі так сказали доведеться чекати 30 хв. Суп те ж саме. А ресторан за те називається "Швидка їжа"
>Вночі багато хто кашляв крізь напівсон, бо нормально спати звичайно ж, було неможливо.
Можливо і я навіть добре виспалась.
> Я дивуюсь - невже хтось зі штабістів подумав, що вивезти стільки людей на Говерлу – це все одно, що зробити мітинг??? Невже нікому не буде висунуто звинувачень в злочинній халатності? Невже на цих хлопців з МНС мені і далі доведеться сподіватись в екстремальних ситуаціях? Невже ніхто за ці події так і не понесе відповідальності?
Ющ точно не понесе. І по суті ніхто не понесе, аби Ющ додумався хочаб принести співчуття загиблим, було б добре. А взагалі я щаслива, що туди пішла. Після того,як усвідомлюєщ, що можеш не дійти до кінця, а тебе повезуть в Київ в пластиковому мішку, трохи змінюються погляди на життя.
2005.07.22 | пан Roller
От скоты. Управы на них нет.
mala пише:А взагалі я щаслива, що туди пішла. Після того,як усвідомлюєщ, що можеш не дійти до кінця, а тебе повезуть в Київ в пластиковому мішку, трохи змінюються погляди на життя.
Brgds
2005.07.22 | Yoko
Re: Як натовп з Ющенко на Говерлу ходив(моя писанина)
> Не за день, а за два дні. І те що ми будемо нести прапори нам сказали одразу.
Мала, читай уважніше=). Там ясно напсиано - увечері за день до виїзду. Ми отримали це запрошення в середу, а поїхали в п*ятницю, правильно? От і виходить.
> Йоко ти провела інструктаж коли ми вже були в автобусах і нічого змінити не могли. мені наприклад не весело прийщлось в слизьких кедах.
Інструктаж я проводила в четвер в офісі в четвер. Тебе там дійсно, нажаль, на той момент не було.
> Мені поспати вдалось і більшості теж. Кінцівки в мене були занімілі вже після спуску.
Оскільки тобі вдалось поспати(це доречі, чудово=), то навряд чи ти могла спостерігати за тим, чи вдаєтсья це іншим(оскільки ти спала=). Мені, нажаль, це(поспати) вдавалось фігово, тому і я мала змоги спостерігати за намаганнями вкластись інших. Написала те, що бачила.
> Ми не отримали в зуби,
Мала, це метафора.
>нас не примушували їх брити.
Звичайно, що ні=). Нащо нам брити прапори??=)))
>Просто в нас не було палиць до національних тому довелося "пожертвувати" помаранчовими, що я зробила з великим задоволенням.
Дозволь виправлю. Пожертвувала ти білим, а не помаранчевим=)))
> Звичайно ж хвилювала, вони просто не знали, що це займе більше часу оскільки самі йшли на гору вперше. А чекали вони аж до 20.00 і дочекалися всіх.
Хто йшли в перше?організатори? Не знаю, не можу сказати. А в тебе звідки така інфа?
По-друге, я писала в хронологічній послідовності. В момент коли назначали дату зустрічі я ще не знала, що вони дочекаютсья всіх і що взагалі така біда буде. просто жахнулась занадто малому часу на сходження\повернення. Це і написала відповідно до хронології у своїх вражееннях. Те, що вони будуть чекати до 20:00 мені стане відомо пізніше=)
> Туди приліпили прапор УНП,
спеціально щойно продивилась фотки на цифровику. Прапора УНП не бачу. Бачу купу людей в помаранчевій символіці, що висять на прапорі конституції з усіх боків. Може, в в кадр, звичайно, не потрапив той УНПшний прапор...
> Не було ніякої паніки. (можливо хтось і панікував, але це були окремі люди)
Наскільки я пам*ятаю, ти пішла з Говерли раніше від мене, а отже, коли почався град, була вже десь на спуску з Говерляни, правильно?
Так от, люди, які були на вершині під час граду(я з ними потім біля лсництва поспідкувалась) говорили саме про паніку.
>Всі люди допомогали один одному, мене разів п"ять підтримала зовсім чужа рука і я не з наю, що було б аби цього не сталося,
Це чудово, що люди, які спускались поруч з тобою, виявились дійсно нормальними людьми. Проте, думаю, говрити слово "всі" в цьому випадку не зовсім правильно.. по-перше, я бачила й інші випадки(та й ти, думаю, також), а по-друге ти про поведінку "всіх" просто фізично не можеш знати.
>а порівці з Чернівців продовжували збирати сміття навіть під зливою. Незнаю чи когось там затоптали, але сумнівають, на скільки мені відомо то померло троє. Двоє від блискавки, а чоловік з нашої групи від серцевого непаду.
Так, те саме я чула по телевізору, коли ми вже приїхали. Згадай, як наш координатор автобусу(Льоша) подзвонив комусь, а потім сказав оце про двох затоптаних. Може й чутки, звичайно, хтозна. Я ж написала "кажуть"=)))
> > Єдиний відносно безпечний шлях униз лежав через метрові зарості ялівця. Треба було міцно схопитись руками за колючі гілки, а ногами притоптувати ті кущі що нижче, і йти по них. На землю ставати небажано – там або слизько і гарантоване падіння, або яма між камінням і переплутаними коренями – відповідно, майже гарантоване застрягання. Пройшоовши півшляху, озирнулась. Далеко не всі обрали такий шлях. Багато людей ковзали і постійно падали на каміння у потоках води із землею, що були на місці колишніх стежок. Це дуже небезпечно. Але герої-МНСівці стовбичили собі і далі щодвадцять метрів і знов-таки не пробували якось організувати людський рух – у даному випадку – позганяти їх зі “стежок”. Я матюкнулась і попробувала зробити то сама. Далеко не всі слухали поради. Воно й зрозуміло.
>
> Я спускалась тою стежкою, що по твоїм словам небезпечна і жодного разу не впала.
Я вже пояснювала, що ти спускалась трохи раніше від мене, відповідно, коли почалась злива, ти була вже на спуску з Говерляни. Стежки стали небезпечними, коли потоки води згори ставали все більшими. На той момент ти вже була мабуть в лісі. Я теж цих "потоків" у повній красі не застала(те, що бачила я, -квіточки в порівнянні з ти, що за "стежки" бачили люди, які почали спускатись на 10, 15, 20 іт. д. хвилин пізніше нас)
> Але уявляю, що було б зі мною, аби я в слизьких кедах попхалась на траву, яка під дощем стала, як льодяний каток.
На траву - дійсно погана ідея. Я говорила про ялівець. Його гілки - дерев*янисті і тверді, а напівгокове покриття - цупке. От по ньому якраз іти і нормально.
> Це водії зробили на зло організаторам, які пообіцяли їх нагодувати і не зробили цього, от вони і поїхали на автобусах, аж до магазину.
>
Нормальний хід водіїв=)))) Назло організаторам, але кому від того стало гірше? організаторам чи нам??? капєц, вот уроди.... і ті, і інші....
> Гарячою їжею ти називаєш Баунті і чашку теплого чаю.
Там ще були вареники=)))
> ніфіга ми не поїли я в житті не була в такому жахливому ресторані в якому немає і половини того, що перераховано в меню. ціни високі, а обслуговування жахливе. Хотіла замовити собі картоплі так сказали доведеться чекати 30 хв. Суп те ж саме. А ресторан за те називається "Швидка їжа"
Фігово, дійсно, але в будь-якому випадку краще, ніж нічого.
> Можливо і я навіть добре виспалась.
та ти де хоч виспишся=))) Я ж не тільки про тебе говорю. По загалу судила.
> Ющ точно не понесе. І по суті ніхто не понесе, аби Ющ додумався хочаб принести співчуття загиблим, було б добре.
Він то зробив.
>А взагалі я щаслива, що туди пішла. Після того,як усвідомлюєщ, що можеш не дійти до кінця, а тебе повезуть в Київ в пластиковому мішку, трохи змінюються погляди на життя.Ну що, підеш наступного літа зі мною Чорногорським хребтом?=)))
2005.07.23 | mala
Re: Як натовп з Ющенко на Говерлу ходив(моя писанина)
Yoko пише:>увечері за день до виїзду. Ми отримали це запрошення в середу, а поїхали в п*ятницю, правильно? От і виходить.
Я про це знала в середу майже зранку, ми тебе просто видзвонити немогли.
> Інструктаж я проводила в четвер в офісі в четвер. Тебе там дійсно, нажаль, на той момент не було.
А хто був?
> Оскільки тобі вдалось поспати(це доречі, чудово=), то навряд чи ти могла спостерігати за тим, чи вдаєтсья це іншим(оскільки ти спала=). Мені, нажаль, це(поспати) вдавалось фігово, тому і я мала змоги спостерігати за намаганнями вкластись інших. Написала те, що бачила.
Оскільки автобус постійно зупинявся, то я прокидалась і бачила хто спить, а хто ні. Через те, що я сплю мало мені тих 5 годин вистачило з головою.
>
> >Просто в нас не було палиць до національних тому довелося "пожертвувати" помаранчовими, що я зробила з великим задоволенням.
> Дозволь виправлю. Пожертвувала ти білим, а не помаранчевим=)))
Йоко це метафора. Прапори Юща? Юща, а от якого вони кольору значення немає. Головне, що ми їх не несли.
> Хто йшли в перше?організатори? Не знаю, не можу сказати. А в тебе звідки така інфа?
Принаймні наші йшли вперше, самі казали.
> По-друге, я писала в хронологічній послідовності. В момент коли назначали дату зустрічі я ще не знала, що вони дочекаютсья всіх і що взагалі така біда буде. просто жахнулась занадто малому часу на сходження\повернення. Це і написала відповідно до хронології у своїх вражееннях. Те, що вони будуть чекати до 20:00 мені стане відомо пізніше=)
Коли ти писала цей пост ти вже знала, що вони дочекаються всіх. То й не треба було зайвий раз обливати брудом організаторів їм і так від тебе дісталось.
> спеціально щойно продивилась фотки на цифровику. Прапора УНП не бачу. Бачу купу людей в помаранчевій символіці, що висять на прапорі конституції з усіх боків. Може, в в кадр, звичайно, не потрапив той УНПшний прапор...
Прапор там був і точно УНП. Я зверніла увагу, бо з таким самим бачила Годунка в Шевченківській, от і придивлялась чи то бува не він там піариться.
> Наскільки я пам*ятаю, ти пішла з Говерли раніше від мене, а отже, коли почався град, була вже десь на спуску з Говерляни, правильно?
> Так от, люди, які були на вершині під час граду(я з ними потім біля лсництва поспідкувалась) говорили саме про паніку.
Я теж говорила з людьми і про паніку вони нічого не казали. Хоча стверджувати не буду.
> Я вже пояснювала, що ти спускалась трохи раніше від мене, відповідно, коли почалась злива, ти була вже на спуску з Говерляни.
Злива мене застала на Говерляні, а град вже через хвилин п"ять після того, як почала спускатись.
> Фігово, дійсно, але в будь-якому випадку краще, ніж нічого.
Не гірше. Аби ми не попхались в те кафе, то були б вдома на дві години раніше.
> > Ющ точно не понесе. І по суті ніхто не понесе, аби Ющ додумався хочаб принести співчуття загиблим, було б добре.
> Він то зробив.
Я не чула. Де? Коли?