МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Український «Край-Рай» Мамеда Акберова і Ко.

09/05/2005 | Олeг Поливодченко
05 сентября 2005 г.
Убийство без наказания. Сергей Федоров, специально для «ОРД»
http://ord.com.ua/categ_1/article_28289.html

9 июля 2000 года на Обуховской трассе возле кафе «Край-Рай» был убит сотрудник Киевского управления СБУ Сергей Анатольевич Кукош.

Расследование этого преступления было связано со многими сложностями, однако, в конце концов, дело было передано в Обуховский городской суд. В ходе судебных заседаний, как и в ходе досудебного следствия было выяснено, что Кукош был убит бейсбольной битой. Убил его некто Ильхам, работник кафе «Край-Рай». Убил по приказанию «Мамеда» -- Мамеда Акберова, одного из лидеров киевской азербайджанской общины, и хозяина кафе.

Причиной убийства послужила ревность. «Мамед» приревновал свою любовницу к молодому посетителю и приказал своему подчиненному «поучить» наглеца. «Наука» кончилась убийством. В этом деле было очень много странностей. Любовница «Мамеда» вскоре скончалась от «передоза», а дело успешно в суде «развалили». Убийцы сотрудника СБУ так до сих пор и не наказаны.

Дело разваливала лично председатель Обуховского городского суда Соловьева. Для этого она предоставила подсудимым своего адвоката по фамилии Мамедов. Мамедов с ходу попробовал подкупить судью, раследующего это дело, но получил твердый отказ. Тогда давить на судью начала Соловьева. В конце концов, видя неуступчивость судьи, Соловьева передала дело другому судье. Новый судья прежде всего изменил подсудимым меру пресечения, а затем и закрыл дело. А несговорчивого судью в конце концов просто уволили.

Интересно, что еще до убийства Кукоша, «Край-Рай» пользовался очень дурной славой. Известно было, что основной доход заведения получался от торговли наркотиками и от проституции.

В частности, жители окрестных сел жаловались, что азербайджанцы спаивают и насилуют их девушек.

Однако, благодаря высоким покровителям, милиция ничего поделать с притоном не могла. После убийства Кукоша, азербайджанцы «Край-Рай» срочно продали, а сами на время затихли.

(продолжение следует)
---------------------------------------

Дуже приємно, що серед українських суддів, прокурорів, офіцерів СБУ, офіцерів МВД, депутатів, високопосадових державних діячів завжди були, є, і будуть "во вєкі вєков" одні інтелігентні "до мозга костєй", активні противники ксенофобії, расизму і, як "закономєрній" рєзультат, антисемітизму.

СПАСИБІ вам БРАТТЯ "за счастлівоє дєтство" Мамеда Акберова і Ко.!!!

P.S. А деж-це де забарився-"потьєрявся" наш борець з ксенофобізмом "настоящій полковнік"-"антихвфашист" Рабіновіч?

"... Об одном только помню:
Ой, какой был мужчина -
Настоящий полковник!
...
Гложет сердце кручина.
Давит грудь подоконник ...
...
Так вот, под этой личиной
Скрывался, блин, уголовник!

Ну, в жизни, понимаешь, не скажешь
Ну, настоящий полковник!"

А. Пугачева. "Настоящий полковник".

Відповіді

  • 2005.09.05 | Олeг Поливодченко

    Цікаво, скільки вихована людина має терпіти незручності,

    щоб мати повноцінне право дати по пиці?

    Культурне питання. Костянтин СИМОНЕНКО, редактор розділу «Правила гри»
    http://www.kontrakty.com.ua/show/ukr/article/18/3520055982.html

    -----------------------------
    Мій переклад для ксенофобів та фобосемітів:
    Скільки вихована людина має терпіти хамство та свинство, щоб мати повноцінне право "возлюБІТЬ іХ" ближнього?
    -----------------------------

    " Цікаво, скільки вихована людина має терпіти незручності, щоб мати повноцінне право дати по пиці?

    Уявіть: ви пустили до себе погостювати далеких родичів з глухої провінції просто тому, що не могли їм відмовити, оскільки раніше охоче користувалися дарами їхнього саду-городу. А вони, сприйнявши ваше прохання почуватися як удома надто буквально, не знявши черевиків, комфортно влаштувалися на вашому ліжку, голосно затягли свою улюблену пісню, шматуючи ковбасу прямо на поліровці комода. І, вочевидь, іти не збираються.

    Це питання виникло не випадково. Нещодавні відвідини Парижа справили на мене подвійне враження: з одного боку, прекрасне місто з величезною кількістю шедеврів світової культури на квадратний метр, де прийнято вітатися з водієм автобуса і пропускати без черги інвалідів, а з іншого — помітна на кожному кроці присутність чужоземців, які всерйоз і надовго влаштувалися у французькій столиці, живучи згідно зі своїми культурними традиціями. На вузьких вуличках міста швидше можна почути арабські наспіви чи африканські ритми, ніж акордеон, шарманку чи скрипку. Серед великої кількості турецьких, грецьких, індійських, китайських та інших ресторанів вже не так просто відшукати заклад, що пропонує місцеву кухню. Та й там нарівні з цибулевим супом вам, напевно, запропонують рис басматі.

    Корінні парижани якось одразу виділяються у строкатому натовпі перехожих своєю гідністю, незворушним виглядом і елегантністю вбрання (і не обов’язково дорогого). Важко собі уявити, що ці люди стануть сидіти на капоті чужого раритетного авто чи бити пустий посуд об бруківку, і вже точно вони не хапатимуть за руки перехожих і не тягнутимуть до свого закладу, не кричатимуть у відкрите вікно автобуса, що всі «козли». Все це роблять інші. Не тому, що некультурні, а тому, що їхня культура це допускає. Мені скажуть — треба бути терпимішим, добрішим... Може, це так, але дуже не хотілося б, щоб замість Парижа з’явився ще один Каїр."


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".