МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Революціонери і ліберали.

12/13/2005 | Анатоль
Є люди активні, енергійні, які хочуть і можуть самі вирішувати свої проблеми і будувати своє життя.
Це електорат ліберальних партій.
І є люди, які б хотіли визначеності, конкретності, які хочуть спокійно працювати, і гарантовано одержувати необхідне.
Чи то внаслідок нашого менталітету, чи в результаті історичного спадку, але саме таких людей в нас значна більшість.
Це електорат політиків, що проголошують себе безкомпромісними борцями за народні інтереси, за справедливість і законність, обіцяють навести порядок, повернути народу вкрадене, покарати винних в народних бідах.
При таких настроях чисто ліберальні партії ніяких шансів не мають, і тому всі партії мають сильний крен вліво.
(З цими оговорками Ющенка можна вважати лібералом).

Всі ми любимо революціонерів - безкомпромісних борців за народне щастя.
Через віки проносить народна память згадку про своїх героїв - борців за справедливісь.
Про робінгуддів, кармалюків, чегевар, свистовичів народ складає легенди і пісні...

Але чомусь, по якійсь незрозумілій причині, коли народні герої, борці за справедливість приходять до влади, вони стають ленінами, сталінами, гітлерами, полпотами...
А замість справедливості і процвітання народи одержують небувале беззаконня і насильство, розруху і бідність.
Замість свободи - тиранію і безправя.
І ця дивна закономірність виконується чомусь з невблаганністю законів Нютона.
(Юля Володимирівна належить до таких революціонерів, які МОЖУТЬ прийти до влади, і дуже хочуть цього...)

І навпаки, законнісь, свобода, економічне процвітання встановлюється там, де опікувались не ідеалами справедливості і щастям народу, в власними інтересами.
Де встановлювався БАЛАНС СИЛ І ІНТЕРЕСІВ різних еліт, класів, груп.
Де правила поведінки і закони встановлювались виходячи не з ідеалів і уявлень про справедливість, а як КОМПРОМІС інтересів.
Інтересів економічних, політичних, національних, релігійних...

Але революціонери на компроміси не згодні. Їм потрібна лише перемога. Повна і остаточна.
Як казав один революціонер, хай загине 80% , але ті 20% , що залишаться - житимуть при комунізмі!

Хоч це й, можливо, звучить не морально, але краще все-таки, коли протистоящі сторони наймають і купують політтехнологів, журналістів, прокурорів і суддів (як це є зараз) ніж снайперів і підривників (як буде, коли порушать перемир'я).
Це все-таки сприятливіша обстановка і для розвитку економіки і для прогресу в демократичному процесі.

Але революціонерів повільний поступовий прогрес не задовольняє.
Вони ніяк не хочуть зважати на реальну розстановку сил, їм подавай все і зразу.
Ну добре, пересадили кучм, медведчуків, януковичів і інших ківалових. І що маємо?
Два варіанти:

1. Їхній електорат нікуди не дівся, вони голосували не особисто за Януковича. Був би замість Януковича Тігіпко, чи інший єдиний, результат був би той же (якщо не гірший).
Іхній електорат успішно підберуть вітренки, симоненки чи інші богатирьові.
І той електорат буде, ще більш активний, злий і безкомпромісний ніж був, бо буде боротись проти "оранжевой чумы", що проводить репресії.
І будуть вони відчувати те, що відчували ми рік назад, що це останній рубіж, остання барикада і відступати дальше нікуди.
І якщо вони одержать реванш на виборах, будуть садити оранжевих, як ті садили їхніх.
Якщо ні - голуба революція, сепаратизм, іноземне (російське) втручання.

2. Лідери кучмоянучар посаджені, їх електорат деморалізований. Повна перемога на парламентських виборах жовто-гарячих.
В країні двовладдя: президент і його команда з одного боку, прем'єр зі своєю командою з іншого.
Кожна сторона себе вважає першою і активно підбирає всіх голубих, щоб отримати перевагу.
А атмосфера, не забуваймо, революційна, атмосфера нетерпимості - ворогів мочити (садити).
І почнуть мочити одні одних до останнього патрона, або поки не отямляться і не заключать перемир'я з амністією всіх.
Тобто, прийдемо до того, що є (перемир'я, амністія), але при набагааааато гіршій обстановці озлоблення, недовіри, беззаконня, насильства і розрухи.

Але історія вчить, що вона нікого нічому не вчить.
І нам знову хочеться наступати на старі, надійні, провірені історичною практикою граблі.

Відповіді

  • 2005.12.13 | BIO

    Re: Революціонери і ліберали.

    Цілком погоджуюсь. Хайль живе вічний як жид "компромис".

    Ліберал і демократ у п"ятому поколінні Ахметов Р.Л.

    ПС Укоротите лапшу - ушам больно.
  • 2005.12.13 | stefan

    так не станеться - щоб

    Україну ми загубили.
    НМД, наша(українська) еліта уже здатна після помар. рев-ції(ПР) повести країну, нарешті, вперед.
    коливань вліво-вправо, вверх-вниз, стрибки вбік і т.п. ми вже проходили.
    сепаратизм тоже уже Україна проходила від ХІV сторіччя до ХХ.
    так що уже і страшити нас нічим.
    Єдине, чого у нас не було, - розумної державної еліти і,. як висновок-
    не було нормальної держави.
    Так, що - вперед, громадяни українці!

  • 2005.12.13 | saha

    Майже так, але

    не треба так демонызувати оних
    і так обожнювати інших
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.12.13 | Анатоль

      Re: Майже так, але

      Я щось не зрозумів, кого я демонізую, а кого обожнюю.
      Революціонерів чи лібералів.
      Я сказав, що революціонерів ми любимо, вони за народ і справедливість.
      А лібералів ніхто не любить, вони за свої інтереси дбають.
      Але чомусь, коли революціонери приходять до влади і починають ощасливлювати народ, ситуація різко погіршується.
      А в ліберальному суспільстві, де люди просто свої інтереси відстоюють, ситуація помаленько покращується.
      Але любимо ми всерівно революціонерів, і надіємося, що от прийдуть хороші, чесні, справедливі, для яких інтереси народу понад усе, і тоді все зразу і різко зміниться на краще.
      А виходить, як завжди...
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2005.12.15 | Социст

        Який сценарій революції?

        Пан Анатоль пише:

        > Я щось не зрозумів, кого я демонізую, а кого обожнюю.
        > Революціонерів чи лібералів.
        > Я сказав, що революціонерів ми любимо, вони за народ і справедливість.
        > А лібералів ніхто не любить, вони за свої інтереси дбають.
        > Але чомусь, коли революціонери приходять до влади і починають ощасливлювати народ, ситуація різко погіршується.
        > А в ліберальному суспільстві, де люди просто свої інтереси відстоюють, ситуація помаленько покращується.
        > Але любимо ми всерівно революціонерів, і надіємося, що от прийдуть хороші, чесні, справедливі, для яких інтереси народу понад усе, і тоді все зразу і різко зміниться на краще.
        > А виходить, як завжди...

        Пане Анатолю, я поки що не розумію, який сценарій революції Ви розглядаєте. Чи заплановану Каганцем сонячну революцію, чи якийсь інший сценарій?

        Бе без конкретного сценарію революція залишається лише гаслом. А, якщо ми розглянемо конкретний сценарій, то, може, й революції ніякої не буде. Бо, наприклад, її сценарій є нереалістичним, або він не є сценарієм революції, а лише сценарієм політичної спекуляції.

        Революція є річчю конкретною.

        Крім того, сценарій революції та сценарій апокаліпсису – це зовсім різні сценарії...
      • 2005.12.15 | saha

        Re: Майже так, але

        Знаєте розмови про лібералів в Україні це як в анекдоті
        Бывают женщины красивые а бывают умные, но бывают и исключения - тупые уродины.

        Так от соціалісти - за устрій більше платиж налогів але і більше допомоги. Приклад Європа.
        Ліберали менше платиш податків але і менше отримуєш приференцій. приклад США.
        Обидва підходи мають право на життя, але те що у нас
        Більше платиш а отримуєш менше ліберальним назвати не можна.
        А якщо пан Препєр каже що реформ не буде то назвіть мені, ще лібералів.
  • 2005.12.13 | Социст

    Люди та влада.

    Люди живуть своїм власним життям, а влада також живе своїм власним життям. Поки не прийдуть вибори. А коли приходять вибори, люди політизуються, підключаються до боротьби за владу. А після виборів люди знову розходяться по своїх закутках, і влада ховається по своїх кабінетах.

    А чому це так? Чому після виборів влада стає такою недоступною для людей? Чому влада повинна вирішувати все, а люди не мають права нічого вирішити? Чому рішення влади не підлягають всенародному обговоренню та голосуванню? Наприклад, Верховна Рада ухвалила певний закон. Нехай цей закон вступає в дію. Але нехай також він буде поставлений на всенародне голосування, і, якщо він не одержить підтримки громадянського суспільства, тоді цей закон повертається до Верховної Ради для перегляду. І ця процедура повторюється до тих пір, поки не буде ухвалений такий закон, який має підтримку громадян. Тоді вже, навпаки, щоб поміняти цей закон за ініциативою влади, влада повинна допитатись до громадян.

    Якщо на таких засадах будуються стосунки між владою та громадянами, тоді ніхто не зможе приймати такі закони, які дозволяють зловживання владою. І тоді буде політичне життя спільноти громадян, а не відчужена від спільноти громадян боротьба за владу.
  • 2005.12.13 | Роман ShaRP

    Коллаборанты и либерасты.

    Анатоль пише:
    > Є люди активні, енергійні, які хочуть і можуть самі вирішувати свої проблеми і будувати своє життя.

    За счет других. Потому что по законам сохранения ничто ниоткуда не берется, и "построить свое" на все 100% самостоятельно можно только в натуральном хозяйстве. А остальное - продукт перераспределения, в большей или меньшей степени.

    > І навпаки, законнісь, свобода, економічне процвітання встановлюється там, де опікувались не ідеалами справедливості і щастям народу, в власними інтересами.

    Типично для либераста. Себе право на личные интересы присвоить, у остальных отобрать.

    Ну конечно. Дядя либераст-бизнесуй лучше меня знает, что мне надо. Туда не ходи, этого не делай. Тебя посадят в клетку, где каждый шаг и каждый вздох платный - и только попробуй что-то сделать, не заплатив.

    На кой хрен мне такая жизнь? На кой хрен мне нужно государство, которое обо мне не думает? Вы вообще задумывались над этим вопросом? Это может вам, либерастам, государство нужно такое, "чтобы вам не мешало", а мне оно нужно именно для того, чтобы оно мешало определенным силам устраивать кризисы, подымать цены, и всяко наживаться с подорожания всего и вся.


    Запомните, дядя:
    ВО ВСЕХ РЕВОЛЮЦИЯХ ВИНОВАТА ПРЕЖДЕ ВСЕГО ТАК НАЗЫВАЕМАЯ "ПРАВЯЩАЯ ЭЛИТА"
    Потому что когда "ясла повні" - "воли" "не ревуть". Сытому и обеспеченному не нужны никакие революции. И если вы действительно хотите отсутствия революций - сделайте так, чтобы не получалось революционной ситуации, когда верхи не могут изменить жизнь, а низы не хотят той жизни, которую им навязывают верхи. Только так и можно избежать революций.



    > Де встановлювався БАЛАНС СИЛ І ІНТЕРЕСІВ різних еліт, класів, груп.

    Так установите баланс, ёпрст. Потому что пока что никакого баланса не наблюдается. Наблюдается произвол. Со стороны ну никак не революционеров. Потому что все это зажравшееся жлобье, всех этих "застройщиков", "инвесторов", любителей переделывать библиотеки в магазины, прихватизаторов и прочих "золотых людей" назвать революционерами ну никак не получается.

    > Де правила поведінки і закони встановлювались виходячи не з ідеалів і уявлень про справедливість, а як КОМПРОМІС інтересів.
    > Інтересів економічних, політичних, національних, релігійних...

    Вот мой интерес как раз в том, чтобы не дорожал проезд, не дорожали продукты, не застраивались зеленые зоны, не переделывался в "свечник" центр города и т.д. И кто мне этот интерес обеспечит? Вы, что ли, господа либерасты? Да вы, либерасты, на меня хрен ложили! У вас на все один ответ - "пойди продайся дороже". Но это не ответ на мой интерес. Посему я никогда не буду голосовать за либерастов. И ложил я на вас хрен точно также, как вы на меня.

    Думаете, на Востоке интересы другие? Думаете, там хотят "уплотненной застройки", подорожаний, и побольше свободы жирдяям в золоте? Мне кажется, не хотят.

    > Але революціонери на компроміси не згодні. Їм потрібна лише перемога. Повна і остаточна.

    Бред.

    > Ну добре, пересадили кучм, медведчуків, януковичів і інших ківалових. І що маємо?
    > Два варіанти:

    Не верю я ни в ваш первый вариант, ни во второй. Потому что возможен был вариант третий: создание действительно эффективных механизмов связи народ-власть, эффективные реформы, и - эффективное же преимущество на выборах силы, которая их проводит.

    Никакие посадки бандитов в тюрьму этому помешать не могут. Помешало этому то, что "любі друзі" нашего Президента так же чужды своему народу, как и их предшественники - кучмисты. Или почти также. Зато они "свои" бизнесу, тому самому в основной массе полукриминальному и зажравшемуся бизнесу (бизнесу не зажравшемуся, похоже, они чужие точно также, как и мне). Для того, чтобы решить проблемы этой страны все эти "любі друзі" из НСНУ нахрен не нужны (Тимошенко не нужна тоже, если уж на то пошло, но у нее, в отличие от "любих друзів", ума побольше). И гнилые компромиссы - тоже не нужны. Нужно было всего лишь дать действовать тем, кто хотел не революционных, но перемен. И вполне прогрессивных. Вместо этого мы имеем застой с заметным уклоном в прежний беспредел. А НСНУшный премьер, этот рабочий педальный крылатый конь, еще и уверяет, что дальше будет также.

    Тут и не хочешь за Тимошенко голосовать, а проголосуешь. Или "против всех", что вас, я так понимаю, тоже не устраивает.

    Вы меня, дядя, сколько угодно можете убеждать в том, что Тимошенко - плохая революционерка, но пока я не увижу со стороны других политических сил мало-мальской заботы о себе, а не о либерастизме - я собираюсь голосовать за ЮВТ. Поняли?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.12.15 | andriko

      А чому не за ПРУ? (-)

      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2005.12.15 | saha

        Томущо ПРУ тоже либерасты(-)

        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2005.12.15 | andriko

          Так, хвильку, а ми за кого теперка, за лєвіх іль правіх? (-)

      • 2005.12.15 | Роман ShaRP

        ТОМУ ЩО®

        В последнем абзаце слово "буду" заменено на "собираюсь". В принципе, я отнюдь не уверен на все 100%, что проголосую именно за Б*ЮТ. Пообщаюсь еще с людьми, подумаю. Негативных моментов у Б*ЮТ тоже много.

        Что же касается ПРУ - то за них я вообще никогда голосовать не собираюсь.
    • 2005.12.17 | Юрій Шеляженко

      Так ви пропонуєте пересаджати "жлобье" і залишитись голими

      один-на-один з державною бюрократією?

      Бо боротися за ваші ж права хтось буде лише на гроші "жлобья", а ніяк не чиновника. І в кінцевому рахунку вам аукнеться, коли сволота-начальник не поважатиме ваші соціалістичні трудові права, а чесні профсоюзні лідери давно сидітимуть у тюрмах.

      В будь-якому суспільстві хтось гребтиме під себе. "Взяти і поділити" по-шариковськи - шлях назад у печери. Краще, щоб цей хтось не був недоторканим: чиновником, номенклатурником, депутатом і т.д., а був таким же громадянином, як і ви. Щоб якщо він вчинить нечесно до вас, ви могли подати на нього до суду. А якщо обнаглів, то обов'язково вчинить, і ви відсудите у нього солідну компенсацію. За це варто поборотись.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2005.12.17 | Роман ShaRP

        Крутой бред.

        Юрій Шеляженко пише:
        > один-на-один з державною бюрократією?

        Пока что мы имели и имеем (независимо от формы правления, строя и географического положения) совершенно естественный союз бабла с бюрократией.

        Конечно, не факт, что одна бюрократия - лучше, но с другой стороны, союзников в баблолюбцах увидеть трудно.

        > Бо боротися за ваші ж права хтось буде лише на гроші "жлобья", а ніяк не чиновника.

        Если за права борются за деньги - это ничем не лучше борьбы просто за деньги. Зачем бороться больше, так сказать.


        В общем, извините за неформальность, но прикалываться идите на ... улицу.
  • 2005.12.17 | Михайло Свистович

    Революціонери, ліберали і щирі демагоги

    Революціонер - не ідеологія. Він може бути і консерватором, і лібералом, і комуністом.

    Анатоль пише:
    > Є люди активні, енергійні, які хочуть і можуть самі вирішувати свої проблеми і будувати своє життя.
    > Це електорат ліберальних партій.

    Це так має бути в теорії. Але не завжди є так в житті.

    > І є люди, які б хотіли визначеності, конкретності, які хочуть спокійно працювати, і гарантовано одержувати необхідне.
    > Чи то внаслідок нашого менталітету, чи в результаті історичного спадку, але саме таких людей в нас значна більшість.
    > Це електорат політиків, що проголошують себе безкомпромісними борцями за народні інтереси, за справедливість і законність, обіцяють навести порядок, повернути народу вкрадене, покарати винних в народних бідах.

    Ні в якому разі. Купа людей з ліберальними поглядами є за справедливість і законність.

    > З цими оговорками Ющенка можна вважати лібералом.

    Я б його назвав лівим соціал-демократом, дивлячись на його політику.

    >
    > Але чомусь, по якійсь незрозумілій причині, коли народні герої, борці за справедливість приходять до влади, вони стають ленінами, сталінами, гітлерами, полпотами...

    Неправда Ваша. Не став Ганді Полпотом. І Валенса у Гітлера не перетворився. Як і багато інших "народних героїв".

    > А замість справедливості і процвітання народи одержують небувале беззаконня і насильство, розруху і бідність.
    > Замість свободи - тиранію і безправя.

    Теж неправда. Це лише наше "ліш би нє била вайни" призвело до описаного Вами.

    > І ця дивна закономірність виконується чомусь з невблаганністю законів Нютона.

    Немає такої закономірності.

    > (Юля Володимирівна належить до таких революціонерів, які МОЖУТЬ прийти до влади, і дуже хочуть цього...)

    Я б не ставив її в один ряд, наприклад, з собою. Я не хочу до влади так, як вона, а вона не хоче справедливості так, як я.

    >
    > І навпаки, законнісь, свобода, економічне процвітання встановлюється там, де опікувались не ідеалами справедливості і щастям народу, в власними інтересами.

    Та ні, саме ідеалами там опікувались.

    > Де встановлювався БАЛАНС СИЛ І ІНТЕРЕСІВ різних еліт, класів, груп.
    > Де правила поведінки і закони встановлювались виходячи не з ідеалів і уявлень про справедливість, а як КОМПРОМІС інтересів.
    > Інтересів економічних, політичних, національних, релігійних...

    А баланс буде там, де є законність і справедливість, яку Ви чомусь вперто хочете віддати тим, хто за "всьо падєліть".

    >
    > Як казав один революціонер, хай загине 80% , але ті 20% , що залишаться - житимуть при комунізмі!

    Не всі революціонери такі. Бо, як казав один ліберал, "Вам, Леонід Данілич, половина заводика, дітям, онукам..."

    >
    > Хоч це й, можливо, звучить не морально, але краще все-таки, коли протистоящі сторони наймають і купують політтехнологів, журналістів, прокурорів і суддів (як це є зараз) ніж снайперів і підривників (як буде, коли порушать перемир'я).

    Не буде такого. Давно уже є метод мирних революцій.

    >
    > Але революціонерів повільний поступовий прогрес не задовольняє.
    > Вони ніяк не хочуть зважати на реальну розстановку сил, їм подавай все і зразу.

    Невсе і зразу, але те, що можливо.

    > Ну добре, пересадили кучм, медведчуків, януковичів і інших ківалових. І що маємо?

    Неповторення їхніх дій.

    >
    > 1. Їхній електорат нікуди не дівся, вони голосували не особисто за Януковича. Був би замість Януковича Тігіпко, чи інший єдиний, результат був би той же (якщо не гірший).
    > Іхній електорат успішно підберуть вітренки, симоненки чи інші богатирьові.

    Не підібрали би, якби їх дійсно пересадили. Бо електорат їхній не бандитів підтримував, а міфи, які йому вішали. І про це свідчать соцопитування через пару місяців після революції, коли в нової влади ще були потуги покарати злочинців.

    > І той електорат буде, ще більш активний, злий і безкомпромісний ніж був, бо буде боротись проти "оранжевой чумы", що проводить репресії.

    Той електорат просто не здатний боротися системно, якщо його поводирі усі в лайні.

    > І будуть вони відчувати те, що відчували ми рік назад, що це останній рубіж, остання барикада і відступати дальше нікуди.

    Не буде нічого такого

    > І якщо вони одержать реванш на виборах, будуть садити оранжевих, як ті садили їхніх.
    > Якщо ні - голуба революція, сепаратизм, іноземне (російське) втручання.

    Ніяких голубих революцій не було б як і втручань

    >
    > 2. Лідери кучмоянучар посаджені, їх електорат деморалізований. Повна перемога на парламентських виборах жовто-гарячих.
    > В країні двовладдя: президент і його команда з одного боку, прем'єр зі своєю командою з іншого.
    > Кожна сторона себе вважає першою і активно підбирає всіх голубих, щоб отримати перевагу.

    То саме проти такого підбирання й виступають революціонери.

    >
    > І почнуть мочити одні одних до останнього патрона

    Не почнуть, не смішіть. Навіть цих усіх не посадили. Не звірі вони.

    > Тобто, прийдемо до того, що є (перемир'я, амністія), але при набагааааато гіршій обстановці озлоблення, недовіри, беззаконня, насильства і розрухи.

    Ненаукова фантастика.

    >
    > Але історія вчить, що вона нікого нічому не вчить.
    > І нам знову хочеться наступати на старі, надійні, провірені історичною практикою граблі.

    Ото повчіть новітню історію. Східної Європи й не наступайте на граблі.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".