Політика ліберальна чи соціальна. (частина 1)
12/15/2005 | Анатоль
Чисто ліберальної політики ніде в світі зараз нема.
Є баланс ліберальної і соціальної політики.
Здійснюється цей баланс в політичній сфері боротьбою між лівими і правими партіями, в соціально-економічній сфері - рівнем зарплат і податків, перерозподілом суспільного продукту через податки і бюджетні соціальні програми.
Перекос чи то в бік ліберальної політики, чи в бік соціальної однаково шкідливій і для економіки і для стабільності в суспільстві.
Великі податки і сильний соціальний захист - зменшується інвестиційна привабливість і економічна активність в країні, відбувається відтік капіталу, зростають споживацькі (іждівенческі) настрої населення, зменшується мотивація до праці.
Малі податки і малі зарплати - на перший погляд ситуація приваблива для капіталу і підприємницької активності, але.
Зростає розшарування суспільства і соціальна напруга, активізуються ліво-радикальні сили.
Ситуація стає загрозливою для стабільності в країні, що б'є по інвестиційній привабливості. Низький рівень життя населення негативно відбивається на його освіті і здоровї.
Без соціальної підтримки значна частина населення стає ніщими і випадає з суспільного життя, збільшуючи злочинність і нестабільність.
Та й низький рівень життя населення не сприяє росту попиту на продукцію, а значить не стимулює виробництво.
Лише баланс ліберальної і соціальної політики забезпечує процвітання.
Найкраще такий баланс, як показує практика, реалізується в демократичних суспільствах.
Де боротьба різних соціальних груп населення за свої інтереси здійснюється через політичну боротьбу партій, що виражають ці інтереси, діяльність профспілок і громадських організацій.
А що у нас? Про це в частині 2.
Є баланс ліберальної і соціальної політики.
Здійснюється цей баланс в політичній сфері боротьбою між лівими і правими партіями, в соціально-економічній сфері - рівнем зарплат і податків, перерозподілом суспільного продукту через податки і бюджетні соціальні програми.
Перекос чи то в бік ліберальної політики, чи в бік соціальної однаково шкідливій і для економіки і для стабільності в суспільстві.
Великі податки і сильний соціальний захист - зменшується інвестиційна привабливість і економічна активність в країні, відбувається відтік капіталу, зростають споживацькі (іждівенческі) настрої населення, зменшується мотивація до праці.
Малі податки і малі зарплати - на перший погляд ситуація приваблива для капіталу і підприємницької активності, але.
Зростає розшарування суспільства і соціальна напруга, активізуються ліво-радикальні сили.
Ситуація стає загрозливою для стабільності в країні, що б'є по інвестиційній привабливості. Низький рівень життя населення негативно відбивається на його освіті і здоровї.
Без соціальної підтримки значна частина населення стає ніщими і випадає з суспільного життя, збільшуючи злочинність і нестабільність.
Та й низький рівень життя населення не сприяє росту попиту на продукцію, а значить не стимулює виробництво.
Лише баланс ліберальної і соціальної політики забезпечує процвітання.
Найкраще такий баланс, як показує практика, реалізується в демократичних суспільствах.
Де боротьба різних соціальних груп населення за свої інтереси здійснюється через політичну боротьбу партій, що виражають ці інтереси, діяльність профспілок і громадських організацій.
А що у нас? Про це в частині 2.
Відповіді
2005.12.15 | Анатоль
А що у нас? (частина 2)
Говорити про якусь ліберальну чи соціальну політику при Кучмі не варто. Це був період преходу економіки державної в приватні руки.Що маємо зараз і які перспективи?
Крім поділу політичних сил на правих і лівих, для України є характерним поділ на проукраїнські і проросійські.
Якщо комуністи - це проросійські ліві, то назвати регіоналів проросійськими лібералами не можна. Я б назвав їх "ідеологію" державним капіталізмом - це бізнес привладних сил.
Можливо, при тривалій еволюції в умовах демократії і опозиції вони б стали лібералами.
Партія Литвина поки-що не має свого лиця. Поживем - побачимо.
Але розглянемо проукраїнські партії.
Соціалісти - це майже класичні ліві.
Ющенко - прихильник демократії, ліберальної політики в економіці на ринкових засадах, при сильній соціальній політиці.
Тимошенко - політик нестандартний, якого важко віднести до якихось класичних схем, тому розглянемо її детальніше.
Низькопоклонства перед ринковими механізмами В Юлі Володимирівної не замічено.
Успішно пройшовши школу практичного бізнесу, вона має схильність і здібність до ручного керування, вміє домовлятись, переконувати, організовувати, знаходити нестандартні рішення конкретних проблем.
Будучи при владі, вона б приймала і успішно організовувала б різні державні економічні проекти. Як забезпечити народ дешевою свининою, зобовязавши районні адміністрації створювати свиноферми. Як вирішити проблему з цукром і багато інших не менш важливих проблем.
Всі проекти, за які б бралась Юля Володимирівна, успішно б виконувались, і швидко давали б результати.
Народ би щиро любив Юлю Володимирівну за її постійні турботи і титанічну працю задля народного блага.
Єдине, що було б погано, що як тільки увага Юлі Володимировної переключається на нові проекти, старі, такі успішні колись проекти починають занепадати і розвалюватись.
І весь час приходиться латати все нові і нові дірки в економіці:
Наладили виробництво мяса - пропали лампочки, розібралиль з лампочками - пропали носки і сірники, вирішили проблему з носками і сірниками - знов мясо пропало...
Звичайно, Юля Володимирівна не винна, що скрізь на місцях керівники такі недолугі, ледачі, корумповані, не дбають про народні інтереси, а про особисті, і кругом козні, змови і саботаж...
Але одними державними економічними проектами Юля Володимирівна не може обмежитись.
Юля Володимирівна - палкий борець за справедливість.
А несправедливості в Україні ще багато.
Бандити, що стільки років були при владі, розікрали і прихватизували всенародну власність.
І думають, що це їм так минеться. Дзуськи!
Переглянути результати приватизації через суди не вдається. За рік лише одне підприємство повернули. А потрібно тисячі. Не чекати ж тисячі років!
Якщо не вдається через суди, зробимо ефективнішими методами:
1. Наїзд мякий.
Мета: не відібрати чи посадити, а примусити поділитись.
Викликати в міліцію чи прокуратуру виключно через засоби інформації, щоб народ бачив, що йде непримиренна боротьба з корупціонерами, розкрадачами і бандитами.
В результаті переконливої аргументації, бувший бандит розуміє, що краще покаятись, поділитись і стати активним членом партії, що бореться за народні інтереси. (засобів інформації це теж стосується)
Як результат - любов і підтримка народу, зростання рейтингу, особистого і партійного капіталу, чисельності партії. Одні плюси.
От тількии економіка чомусь не буде рости.
Інвестори вперто обминатимуть Україну.
Європа чомусь не відрізнятиме Україну від Білорусі...
2. Наїзд жорсткий.
Мета: відібрати і посадити. (я надіюсь Юля Володимирівна не настільки проста, щоб серйозно розглядати цей варіант)
Бо це вже війна. Без шансів на перемогу.
І не тільки тому, що розкладка сил не сприятлива для перемоги.
Війна - це завжди поразка. Це поразка країни в цілому.
Бо війна - це апогей беззаконня, це розруха, озлобленість, привичка вирішувати проблеми простими методами, від якої довго потім прийдеться відвикати.
Тож за справедливість Юля володимирівна буде боротись першим методом. Що вона вже й показала.
На відміну від Юлі Володимирівної Ющенко ніколи не буде мати таких палких прихильників і такої щирої народної любові.
При ньому економіка буде розвиватись помаленько сама-собою, без всяких героїчних зусиль з його боку.
Засоби інформації і опозиція будуть критикувати численні недостатки в країні і владу, що не може з ними справитись.
Замість відбирати назад розвалюхи радянських часів, що тільки викидають на вітер все дорожчу енергію, і розкручувати цим напруженість в країні, чи латати постійно виникаючі дірки в економіці, влада зосередиться на створенні сприятливого клімату для підприємницва і інвестицій. При сприятливому кліматі прийдуть інвестиції і нові технології.
Розвалюхи скоро вимруть як мамонти. Ті їх власники, яким хватить розуму і волі, перебудують свої підприємства і свої методи ведення бізнесу, стануть цивілізованими бізнесменами.
В сприятливому політичному і економічному кліматі в бізнес прийдуть інженери і технологи, вчені і студенти.
і тоді виростуть з нуля інтели і мікрософти, епли і гугли, економічний потенціал кожного з яких перевищить потенціал всіх розвалюх разом взятих...
Такі от утопії приходять в голову в ніч перед новим роком.
2005.12.15 | andriko
А мона трохи запитань?
а) хто підтрииує Ющенка у його, абсолютно правильних, діях?б) як без політичної підтримки реалізовувати курс уряду?
в) а насправді, що зміниться, якщо весною прийде до влади ПРУ?
2005.12.16 | Анатоль
Якщо весною до влади прийде ПРУ.
andriko пище:> а) хто підтрииує Ющенка у його, абсолютно правильних, діях?
б) як без політичної підтримки реалізовувати курс уряду?
в) а насправді, що зміниться, якщо весною прийде до влади ПРУ?
Повної влади, такої як була б, коли б Янукович став президентом, ПР не отримає.
Та й більшості в ВР сама не отримає. Будуть створюватись коаліції.
І от саме цікавим є те, які саме коаліції можливі і ймовірні.
Для стабільності в країні потрібно, щоб президента підтримувало не менше третини парламенту.
Тоді президент матиме певний вплив на уряд і політику і його не можна буде відставити.
Але й третина підтримки в парламенті Ющенку не гарантована.
Як показують всі попередні вибори, починаючи з початку незалежності, патріотичні сили мають лише четвертину голосів.
Блоки Ющенка і Тимошенко будуть мати в сумі не менше третини, але чи захоче Юля бути в коаліції меншості?
Не виключено, що не одержуючи премєрського крісла ні в коаліції з Ющенком, ні в коаліції з Януковичем, Юля піде на дестабілізацію ситуації в країні, на усунення Ющенка з посади президента, в надії, що на позачергових президентських виборах виберуть її.
Не виключено, що вона може зробити це ще й до виборів.
Якщо Юля і Литвин виступлять за вотум недовіри президенту, в Ющенка може й не набратись 151 (117 з січня) голосів, щоб встояти.
Хоча йти на таке було б самовбивчим і для Юлі.
2005.12.16 | andriko
"Погляд на Україну через криву призму Юлі"- давайте втопимо її
У нас того, їнших політиків нима? чи як?Юля по рівню причетності до всього і вся скоро переплюне Березовського
2005.12.16 | Анатоль
Решта прогнозовані. Вся інтрига в Юлі (-)
2005.12.16 | Предсказамус
Любопытно
Анатоль пише:> Якщо Юля і Литвин виступлять за вотум недовіри президенту, в Ющенка може й не набратись 151 (117 з січня) голосів, щоб встояти.
А что это такое, "вотум недовіри президенту"?
2005.12.16 | Анатоль
Може слова відставка чи імпічмент будуть зрозуміліші (-)
2005.12.16 | Предсказамус
В таком случае советую ознакомиться с процедурой импичмента
Ваше предположение совершенно нереализуемо, т.е. импичмент Президенту невозможен технически, а тем более невозможен за три месяца.2005.12.16 | Георгій
Про термінологію
У США під "ліберальною" політикою (і взагалі ідеологією) розуміють саме соціально-орієнтовану політику. Політику і взагалі ідеологію, де фокус на індивідуальній свободі і конкуренції з мінімальним втручанням уряду, тут (у США) називають консервативною, або (рідше) лібертаріанською.