07/27/2006 | Карт

Проглядається стиль епохи.
Гвоздьом стилю є бажання бути папою, і тільки таким, яким мама народила.
Інакше кажучі,

«любі друзі, Україна буде жити так, як я вмію жити. Я не вмію жити так, як живе пані Юлія, тому, любі друзі, пані Юлії біля мене близько не буде.»

Ми будемо жити так: якщо нас злякають, то ми зразу віддамо, все, що маємо, і пообіцяємо ще.
Після цього, ми, звісна річ, станемо слабкими. Але ж панове, зважте на те, як вони нас налякали!

Ви що, думаєте отак взяв і зразу «Бандитам – тюрми»? А вони ж тоді повитягують з кишень свої компромати, і як після того бути всеукраїнським папою? Чи Ви забули, що бути нам папою є нашим головним хрестом, який ви тепер будете тягнути, любі друзі?

Взяти знову ж ту ж Юлію Володимирівну. Вона ж хоче бути першою і єдиною! Буквально мамою!
А як же папа?

От і виходить, що Янукович, порівняно з цією мамою, - просто дитинка. Ви не повірите, але як мені з ним затишно. За ним же Ахметов, а той – бізнесмен. Маючи в своїх руках силовий блок, мені з бізнесменом можна всі справи залагодити, біля каміну. Бо бізнесмен поважає силовий блок.
Отак життя поступово і налагодиться. Своя партія, без голови. Свої бізнесмени, з повагою до силового блоку.
І Юлія Володимирівна у них в тилу, як пугало.

Так це ж вимальвується дійсно папа!

І тоді я, як папа, можу спокійно часами розказувати моїй нації про її життя, як я його розумію.

А ви кажете - перевибори ..