07/05/2007 |

Здійснюючи моніторинг діяльності омбудсмена, в травні-червні 2007 року ми попробували з‘ясувати чи відіграє наш омбудсмен хоч якусь роль у захисті прав людини і чи має інститут омбудсмена хоч якийсь вплив на покращення становища з правами людини.

Для цього ми визначили сфери найбільш брутальних порушень прав людини в Україні і дослідили, що було зроблено омбудсменом в травні-червні цього року для захисту прав уразливих груп населення та чи були заходи вжиті омбудсменом ефективними.

І.
До найбільш брутальних порушень прав людини, безумовно, відносяться катування в установах кримінально-виправної системи осіб позбавлених волі. Останнім часом в Україні почастішали випадки масового жорстокого побиття ув‘язнених загонами спецпризначення.
В травні цього року Комітет ООН проти катувань у «Висновках і рекомендаціях» до 5-ї періодичної доповіді уряду України про виконання Конвенції ООН проти катувань прямо вказав владі на неприпустимість використання антитерористичних підрозділів усередині в‘язниці.
До речі, до складу урядової делегації чомусь входили представники Уповноваженого з прав людини. Участь представників омбудсмена в урядовій делегації на 38-1 сесії ООН викликала сумніви у членів Комітету ООН проти катувань щодо дотримання Уповноваженим «Паризьких принципів».
Схоже, що і через 9 років існування в Україні інституту Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, омбудсмен, як в тому анекдоті про красиву й розумну мавпу, все ще не може визначитись зі своїм місцем в системі захисту прав людини.
Участь представників омбудсмена в урядовій делегації спонукала Комітет ООН просити державу: «надати Комітету докладну інформацію щодо незалежності, мандату, ресурсів, процедур і ефективних результатів діяльності Уповноваженого українського парламенту з прав людини і забезпечити, щоб скарги, одержані ним залишалися конфіденційними, а громадяни, що їх подали, не піддавалися репресіям.»
Рекомендації Комітету ООН проти катувань щодо неприпустимості використання антитерористичних підрозділів усередині в‘язниці і застосування репресій до скаржників були проігноровані тут же.
7 червня спецназ Департаменту з питань виконання покарань був уведений на територію колонії №85 в Бучі Київської області і протягом години жорстоко катував ув‘язнених, які перебували в дільниці посиленого контролю. На цей раз причиною побиття в‘язнів стали масові скарги останніх на погані умови утримання в колонії.
Факти жорстокого побиття ув‘язнених в Бучі замовчуються Карпачовою і заперечуються Департаментом з питань виконання покарань. Нагадаємо, що представники цих відомств аналогічно чинили і у випадку масового побиття спецназом в січні 2007 року в‘язнів Ізяслівської колонії № 31.
Замовчуючи подібні факти, омбудсмен практично покриває беззаконня, що чиниться в установах кримінально-виправної системи, стаючи його співучасником так само, як Департамент з виконання покарань, або Генеральна прокуратура, яка не бачить підстав для відкриття кримінального провадження за фактами масового побиття ув‘язнених.
Від того, що омбудсмен веде облік скарг громадян ситуація не міняється. Не зважаючи на те, що в 2006 році омбудсмен отримав 1137 скарг щодо катувань, нелюдського та жорстокого поводження. З них: на дії міліції – 974 скарги; на дії Департаменту з питань виконання покарань – 163 скарги, упродовж 2006 року, за повідомленням Державної судової адміністрації, жодної особи не було засуджено за вчинення злочину, передбаченого частинами 3, 4 статті 127 Кримінального кодексу України (катування, вчинене працівниками правоохоронних органів).
Акти ж реагування омбудсмена на скарги, що надходять до Секретаріату, здебільшого, полягають у пересилці їх до інших державних установ з проханням повідомити скаржника про результати розслідування.
Дев‘ять з дванадцяти скарг, які є в розпорядженні нашого моніторингового комітету, були переслані Секретаріатом омбудсмена до наглядових інстанцій, що є порушенням конфіденційності. В тому, що і провадження омбудсмена закінчуються пересилкою звернень ми переконалися на власному досвіді.
30 травня юридичний консультант Майдану направив до Уповноваженого з прав людини запит щодо неадекватного застосування сили загонами «Беркуту» під час витіснення футбольних вболівальників з трибун спортивного комплексу «Олімпійський». В запиті містилося прохання: розглянути відповідні відомости, відкрити провадження, вжити необхідних заходів і повідомити про результати розгляду справи.
Листом від 5 червня 2007 року завідувач відділом Секретаріату омбудсмена Кудрук С.М. повідомив, що на підставі звернення майданівця відкрито провадження омбудсмена (!) і до перевірки викладених у запиті фактів залучено (!) Генеральну прокуратуру і МВС України з проханням до останніх повідомити автору звернення про результати і прийняте рішення.
19 червня 2007 року юридичний радник Майдану отримав відповідь на своє звернення до омбудсмена від прокурора міської прокуратури(!). З відповіді стало очевидним, що «залучення» омбудсменом Генеральної прокуратури до перевірки фактів полягало у простій пересилці до ГПУ запиту майданівця, яка переслала його далі – до міської прокуратури.
Також з цього листа стало зрозуміло, що ще до відповіді п. Кудрука майданівцю прокуратура м. Києва відкрила кримінальну справу по факту побиття «Беркутом» футбольних вболівальників і що результати розслідування цієї кримінальної справи і стануть результатами провадження омбудсмена.
Процедура пінг-понгу заявами громадян між чиновниками стала для них настільки звичною, що ті перестали вбачати в пересилках звернень порушення конфіденційності, а розслідування скарг стало їх спільною справою, яка покращує статистичні показники усіх.
Про наміри омбудсмена обмежитись у своїй діяльності функціями статиста свідчить відмова Уповноваженого з прав людини сформувати на базі інституту омбудсмена національний превентивний механізм попередження катувань (НПМ) та спроба перекласти обов‘язок створення НПМ на Міністерство юстиції або Кабінет Міністрів України.

Ратифікуючи в липні минулого року Факультативний протокол до Конвенції ООН проти катувань, Верховна Рада рекомендувала створити превентивний механізм попередження катувань саме на базі Секретаріату Уповноваженого з прав людини. Це відповідало б європейській практиці. Згідно статті 18 Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань НПМ принципово не можуть бути створені на базі органу виконавчої влади (!), так як повинні бути функціонально незалежними від неї.
Відмова від формування НПМ і спроба перекласти цю роботу на органи виконавчої влади свідчить про нерозуміння Карпачовою місця і ролі омбудсмена в системі захисту прав людини або про небажання виконувати цю роботу.
До речі, 26 червня Міжнародний день захисту жертв катувань. До цієї дати Харківська правозахисна група спільно з Міжнародним жіночим правозахисним центром «Ла Страда - Україна» приурочили проведену 25 червні прес-конференцію . У прес-конференції взяли участь співголова ХПГ, голова правління УГСПЛ, співголова Громадської Ради при МВС України з питань забезпечення прав людини Євген Захаров; доктор юридичних наук, президент Міжнародного жіночим правозахисним центром «Ла Страда - Україна», народний депутат 5-го скликання Катерина Шевченко; кандидат юридичних наук, радник Міністра внутрішніх справ з прав людини і тендерних питань, полковник міліції Олег Мартиненко; потерпілі від катувань і поганого поводження та їх рідні. Учасники прес-конференції дали оцінку ситуації та перспектив подолання ктувань та поганого поводження і навели конкретні приклади знущань в міліції та установах кримінально-виправної системи з боку посадових осіб.
Ніна Карпачова в цей день відзначала іншу дату – 15-річчя прийняття Закону України «Про національні меншини в Україні» і брала участь у Всеукраїнській нараді громадських організацій національних меншин, що проходила в «Українському домі». Виступаючи на нараді, омбудсмен зосередилась на нерозв’язаних проблемах в національних відносинах. Вона говорила про необхідність захисту мов та культури таких меншин, як кримчаки, караїми; про необхідність підвищення статусу Державного комітету з питань національних меншин та релігій до рівня міністерства. (ще одного місця скупченя чиновників); розповідала про своє подання до Прем’єр-міністра щодо відновлення в Україні такої національності, як русини. (На тему русинів читайте статтю на Майдані і обговорення проблеми на вільному форумі).
Міжнародний день захисту жертв катувань був проігнорований омбудсменом повністю. Червневий доробок омбудсмена у справі захисту прав засуджених складається з її подання голові Верховного Суду України з приводу порушення прав засуджених на ознайомлення їх з матеріалами кримінальної справи для внесення касаційної скарги. В поданні міститься прохання узагальнити практику застосування місцевими судами України частини 5 статті 384 Кримінально-процесуального кодексу та вжити заходів для поновлення права засуджених на захист.
Для засуджених користь від подання Карпачової є наближеною до нуля. В умовах тотальної корумпованості і корпоративності суддів, від ознайомлення засуджених з матеріалами кримінальної справи шанси змінити вирок в апеляційній чи касаційній інстанціях дорівнюють шансам виграти мільйон у спортлото. Та для омбудсмена, який вимірює свою роботу кількістю бюрократичних подань і звернень, а не їх ефективністю і не якістю наступивши змін у сфері захисту прав людини, ще одне подання – це ще одна «галочка» до власного доробку.
Риба шукає де глибше, а омбудсмен – де легше. Таким бачиться підхід Уповноваженого до захисту прав людини.
Не з порушення права засуджених на ознайомлення з матеріалами справи починається порушення їх прав, а з того, що слідчі не допускають адвокатів до затриманих допоки не отримають від них потрібних обвинуваченню свідчень, добутих з використання незаконних методів ведення слідства. Простіше кажучи – шляхом катувань, як, наприклад у випадку із затриманням підозрюваних у вбивстві директора дніпропетровського ринку «Озерка».

Останнім часом набула широкого розповсюдження практика погроз і залякування «незручних» адвокатів. Думаю ніхто ще не забув про відкриття кримінальної справи проти Федура в часи його бутності адвокатом Лесі Гонгадзе, або про кримінальне переслідування Тетяни Монтян коли вона захищала в суді унсовців.
Цієї проблеми омбудсмен, здається, зовсім не помічає.

До Дня Конституції Карпачова презентувала свою книгу «Перший Омбудсман України на захисті прав людини». Ця книга є унікальною, бо з її змісту стає зрозумілим, що для Карпачової захист прав людини - це нескінченна сізіфова праця по продукуванню бюрократичних звернень та запитів до різноманітних державних установ. Тексти звернеь, запиів та подань займають приблизно дві третини книги. Добіркою цих документів за дев‘ять років авторка вразила безсенсовністю виконаної роботи, хоча напевно розраховувала вразити кількістю зробленого.

ІІ.
Іншим брутальним порушенням прав людини є работоргівля. За інформацією представництва Міжнародної організації міграції в Україні, кожен десятий українець має близьку людину, що певною мірою постраждала від цього злочину.

З часу введення кримінальної відповідальності за торгівлю людьми (стаття 149 Кримінального кодексу України) було виявлено 1133 такі злочини, але тільки 46 торговців людьми понесли кримінальну відповідальність, отримавши умовне покарання.

На сьогоднішній день проблемами торгівлі людьми в основному займаються громадські організації. Вони ж, у межах своїх можливостей, надають соціальну допомогу жертвам торгівлі людьми.

Нам нічого не відомо про діяльність створеної в 1999 році при Уповноваженому Верховної Ради з прав людини Національної координаційної ради щодо запобігання торгівлі людьми. Але той факт, що за доповіддю Державного департаменту США про торгівлю людьми від 12 червня 2007 Україну включено до списку країн зі значною кількістю жертв работоргівлі і невідповідністю вимогам ліквідації тяжких форм такої торгівлі, свідчить, що в галузі протидії торгівлі людьми омбудсмен такий де «ефективний», як і в галузі захисту прав осіб позбавлених волі.

Ми згадали про проблему торгівлі людьми ще й тому, що 27 червня за ініціативою міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда» були проведені консультації за круглим столом з експертами неурядових організацій з метою вироблення ефективних моделей здійснення громадського моніторингу за діяльністю органів виконавчої влади у сфері протидії торгівлі людьми. В консультаціях взяли участь експерти з 7 регіонів України, представники 15 недержавних громадських організацій, що працюють в даній проблематиці. Вони піддали критиці затверджену в березні цього року Державну програму протидії торгівлі людьми, розраховану на період з 2007 по 2010 рік. Цю неконкретну і не конструктивну програму, Карпачова свого часу охарактеризувала, як «дуже вірну».
Учасники круглого столу розповіли, що про виконання попередньої програми протидії торгівлі людьми (2002-2005) місцева влада звітувала заходами, які були проведені недержавними громадськими організаціями.

Дехто з присутніх на консультаціях поділився досвідом «співпраці» з омбудсменом в питанні протидії торгівлі людьми. Досвід полягав у тому, що, звернувшись на «гарячу лінію» омбудсмена з проханням допомогти громадянці К., що постраждала від торговців живим товаром, представник Секретаріату Уповноваженого, у досить зневажливій формі, попросив не турбувати омбудсмена по дрібницях (!).

Між іншим, представнику інтересів громадянки К. ще пощастило, бо вдалося додзвонитися на «гарячу лінією» омбудсмена. З майданівцями, які намагалися впродовж п‘яти травневих днів додзвонитися до омбудсмена у зв‘язку з брутальним побиттям «Беркутом» футбольних вболівальників на стадіоні «Олімпійський», розмовляв автовідповідач.

ІІІ.
Спорідненою з работоргівлею і такою ж давньою в Україні є проблема зовнішньої міграції та захисту прав трудових мігрантів. Ця проблема виникла на початку 90-х як наслідок безробіття і залишається неподоланою.

Тільки за перший квартал 2007 року на заробітки за кордон виїхало 9 492 особи (дані держкомстату України). 80% працюючих за кордоном українців виконують некваліфіковану роботу домашніх працівників, доглядальників, домогосподарок, садівників, покоївок, нянь.

Приклад конструктивного підходу до вирішення питання захисту прав трудових мігрантів продемонструвала в червні … ні, не Карпачова, а Італія – країна в якій знаходиться дуже багато трудових мігрантів з України.

Мерія Риму у співпраці із видавничим домом „Іноземці в Італії” видала українською мовою збірку законів , що регулюють робочі стосунки між роботодавцем і домашніми працівниками.

А що за останній час зробив наш омбудсмен для захисту прав трудових мігрантів?

В травні 2007 року Ніна Карпачова звернулася з поданням до Президента України щодо парафування та ратифікації Україною Міжнародної конвенції про захист прав всіх трудящих-мігрантів та членів їх сімей.

Цей факт нагадав про інше подання омбудсмена зроблене в 2005 році щодо ратифікації Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань, і викликав певну пересторогу. Якщо до реалізації положень Конвенції про захист прав всіх трудящих-мігрантів та членів їх сімей Секретаріат Уповноваженого поставиться так само, як поставився до реалізації положень лобійованого Карпачовою Факультативного протоколу до Конвенції ООН, то очевидно права трудових мігрантів будуть захищені в Україні в тій же мірі, в якій сьогодні захищені права ув‘язнених на людські умови утримання і гуманне поводження.
Правда у цьому питанні є ще одна нерозв‘язана проблема – відсутність в Україні державної міграційної служби. Карпачова, треба віддати їй належне, є ярим прихильником створення такої служби і виступає проти здійсненої урядом передачі проблеми трудових мігрантів у відання МВС.

IV.
Потреба захисту прав трудових мігрантів певним чином переплітається з ще одною фундаментальною проблемою, що існує в Україні – це проблема захисту прав дітей.
Виїжджаючи на заробітки, батьки залишають своїх дітей без батьківської опіки, створюючи додаткові підстави для розповсюдження і без того масового явища дитячої бездоглядності. Якщо тільки в першому кварталі 2007 року на заробітки виїхало 9,5 тисяч осіб, то, відповідно, приблизно стільки ж дітей залишилося без батьківської опіки.

Найбільшими проблемами в галузі прав дитини є домашнє насильство, дитяча бездоглядність, безпритульність, торгівля дітьми, використання дитячої праці, дитяча наркоманія та проституція.
В Україні налічується 10 млн. дітей. З них 102 000 дітей є сиротами, 130 000 – безпритульними. З огляду на те, що смертність в Україні майже в два рази перевищує народжуваність, турбота про життя і добробут кожної дитини стає стратегічно важливою для держави.

В справу захисту прав дитини Ніна Карпачова внесла абсолютно ексклюзивний, або точніше сказати екзальтований вклад. Вона започаткувала в Україні інститут дітей – омбудсменів. Кілька років тому Уповноважений з прав людини призначила своїми представниками з питань прав дитини Юлю Крук і Івана Черевка. А в червні цього року з Вінниці розпочалось формуванні всеукраїнської мережі регіональних дитячих омбудсменів. Мотивація така ж екзальтована, як і ідея: «проблеми і турботи дітей краще розуміють самі діти». Оцінити «винахід» Ніни Іванівни вам допоможе ознайомлення з роботою дитячого омбудсмена, наприклад, Швеції.

Діти звичайно розуміють проблеми своїх ровесників, але вони не розуміють, що пані Карпачова не може ані допомогти, ані навчити їх вирішувати проблеми пов‘язані з порушенням прав дитини з двох причин: по-перше, тому, що за 9 років омбудминства вона сама не розв‘язала жодної з існуючих в Україні проблем. По-друге, тому, що порушення прав дітей обумовлені нерозв‘язаністю проблем дорослих і порушенням їх прав, в першу чергу – соціально-економічних.