Олександр Кеменяш: «Не треба будувати потьомкінські декорації»
08/16/2008 | bachynskyj
Не буду повторювати всі звинувачення пана Гаваші, але дозволю собі зупинитися на деяких моментах.
По-перше, ні я, ані Микола Томенко, жодним словом не звинуватили у бездіяльності тих, хто насправді вдень і вночі допомагав людям, рятуючи їх від стихії – пересічних рятувальників. Мова йшла зовсім про інше – про «показушність», від якої ніяк не може відмовитися так звана „керівна ланка”. Це давня хвороба. Колись у Російській імперії князь Потьомкін будував декорації цілих сіл, які перевозили з місця на місце на шляху імператриці. Тому ми не дозволимо, щоб відновлені будинки стали „потьомкінськими”.
Кожен факт, про який йшлося, ми готові підтвердити – існують свідки, відеоматеріали. До речі, коли до постраждалих районів приїздила Юлія Володимирівна, її візит був дійсно робочим, без жодного натяку на політику.
Якби шановний Голова Закарпатської ОДА не так ревно займався розбудовою ЄЦа, „залучаючи” туди бюджетників „батогом і пряником”, а знайшов би час поспілкуватися із простими людьми, він, напевне, почув би багато не лише цікавого, але й корисного, хоча й не дуже приємного для себе.
Коли ми з М. Томенком приїхали у райони, постраждалі від повені, люди емоційно розповідали про наболіле. При цьому порушувалися не лише нинішні проблеми. Наприклад, Наталя Мацола із Грушева розповіла про те, як у минулому році через зсув зруйнувався її будинок. Рік ходіння кабінетами влади не дав жодних результатів. Цікаво, що заважало керівництву області допомогти людині? Відсутність грошей чи відсутність бажання?
Взагалі про об’єктивність п. Гаваші свідчить той факт, що він звинуватив уряд Тимошенко в тому, що у 2007 році область недоотримала кошти на протипаводкові заходи. Голова ОДА, мабуть, забув, що Юлія Володимирівна стала прем’єром тільки в грудні (до речі, саме через відмову товаришів Гаваші з «Єдиного Центру» підписати коаліційну угоду), тому не мала можливості вплинути на фінансування заходів 2007 року.
Щодо звинувачень у мій бік, то п. Гаваші не може не знати, що як народний депутат України я вже третє скликання поспіль працюю у Комітеті Верховної Ради з питань екологічної політики, який безпосередньо займається питаннями протипаводкових програм. До речі, моїм найпершим депутатським зверненням у 2002 році було саме звернення про збільшення фінансування програми протипаводкових заходів. Щороку при підготовці Закону Про державний бюджет вношу відповідні пропозиції.
На жаль, часто доводиться чути думку про те, що скільки грошей Закарпаттю не давай, все одно більшу частину вкрадуть. І це не залежало від того, яка політична сила знаходилася в цей час при владі. Бо в Закарпатті при владі не політичні партії, а одні й ті ж особи – тільки переходять із однієї партії в іншу. А коли вступати вже нікуди, то самі щось створять і все одно туди вступлять – аби лиш бути при владі і керувати. Для більшості закарпатських чиновників „багатопартійність” - не назва політичного принципу, а спосіб життя. І які б страшні повені не були – наша місцева „політична еліта” завжди „на плаву”.
Прес-служба БЮТ в Закарпатській області
По-перше, ні я, ані Микола Томенко, жодним словом не звинуватили у бездіяльності тих, хто насправді вдень і вночі допомагав людям, рятуючи їх від стихії – пересічних рятувальників. Мова йшла зовсім про інше – про «показушність», від якої ніяк не може відмовитися так звана „керівна ланка”. Це давня хвороба. Колись у Російській імперії князь Потьомкін будував декорації цілих сіл, які перевозили з місця на місце на шляху імператриці. Тому ми не дозволимо, щоб відновлені будинки стали „потьомкінськими”.
Кожен факт, про який йшлося, ми готові підтвердити – існують свідки, відеоматеріали. До речі, коли до постраждалих районів приїздила Юлія Володимирівна, її візит був дійсно робочим, без жодного натяку на політику.
Якби шановний Голова Закарпатської ОДА не так ревно займався розбудовою ЄЦа, „залучаючи” туди бюджетників „батогом і пряником”, а знайшов би час поспілкуватися із простими людьми, він, напевне, почув би багато не лише цікавого, але й корисного, хоча й не дуже приємного для себе.
Коли ми з М. Томенком приїхали у райони, постраждалі від повені, люди емоційно розповідали про наболіле. При цьому порушувалися не лише нинішні проблеми. Наприклад, Наталя Мацола із Грушева розповіла про те, як у минулому році через зсув зруйнувався її будинок. Рік ходіння кабінетами влади не дав жодних результатів. Цікаво, що заважало керівництву області допомогти людині? Відсутність грошей чи відсутність бажання?
Взагалі про об’єктивність п. Гаваші свідчить той факт, що він звинуватив уряд Тимошенко в тому, що у 2007 році область недоотримала кошти на протипаводкові заходи. Голова ОДА, мабуть, забув, що Юлія Володимирівна стала прем’єром тільки в грудні (до речі, саме через відмову товаришів Гаваші з «Єдиного Центру» підписати коаліційну угоду), тому не мала можливості вплинути на фінансування заходів 2007 року.
Щодо звинувачень у мій бік, то п. Гаваші не може не знати, що як народний депутат України я вже третє скликання поспіль працюю у Комітеті Верховної Ради з питань екологічної політики, який безпосередньо займається питаннями протипаводкових програм. До речі, моїм найпершим депутатським зверненням у 2002 році було саме звернення про збільшення фінансування програми протипаводкових заходів. Щороку при підготовці Закону Про державний бюджет вношу відповідні пропозиції.
На жаль, часто доводиться чути думку про те, що скільки грошей Закарпаттю не давай, все одно більшу частину вкрадуть. І це не залежало від того, яка політична сила знаходилася в цей час при владі. Бо в Закарпатті при владі не політичні партії, а одні й ті ж особи – тільки переходять із однієї партії в іншу. А коли вступати вже нікуди, то самі щось створять і все одно туди вступлять – аби лиш бути при владі і керувати. Для більшості закарпатських чиновників „багатопартійність” - не назва політичного принципу, а спосіб життя. І які б страшні повені не були – наша місцева „політична еліта” завжди „на плаву”.
Прес-служба БЮТ в Закарпатській області