МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Сучасне геополітичне становище України: загрози і виклики

06/29/2009 | Ярослав Сватко
Доповідь на другому форумі громадських національно-патріотичних організацій у Львові, 28 червня 2009 року, палац Петрушевича

Розповідаючи про сучасне геополітичне становище України, часто обмежуються аналізом становища держави, підмінюючи поняття становища української нації становищем держави України, а це не одне й те ж, хоч поняття ці у значній мірі перетинаються. Сучасна українська держава, як би критично не ставилися до її українськості, є великим кроком уперед порівняно зі становищем української нації в СРСР, хоч би тому, що дає кращі можливості для розвитку нації, не ставить під сумнів права українців на державу, дозволяє виховувати наступні покоління на прикладах борців за волю України та Голодомору як покари за те, що в принагідний час українці не згуртувалися до боротьби за Українську Народну Республіку, втратили державу і отримали розправу завойовника над безборонним населенням. В той же час, сучасна українська держава, як така, що легітимним шляхом вийшла з совєтської колонії УРСР, зберегла багато атрибутів колишньої колонії, з них чимало – в ментальності населення, а головне – у своїй більшості ця держава є керована людьми, яких колишня метрополія готувала для управління своєю колонією. Незважаючи на те, що практичні потреби керування незалежною державою примушують цих людей здобувати нові навики та по-новому ставитися до української нації, її минулого та майбутнього, старі навички, особливо в комбінації з новими можливостями, також не раз створюють додаткові загрози як існуючій державі, так і нації, в ім’я якої ця держава створена.

Ми можемо безконечно говорити про геополітичне положення України на межі різних цивілізацій та про загрози, які з цього випливають, але майбутнє географічне положення України буде тим самим, що й сто і триста років тому, сусіди будуть тими ж, цивілізаційні кордони суттєво не пересунуться, а отже, загрози, які з цього виникатимуть, будуть рімейком старих, всього лише, що з поправкою на зміну історичних обставин. Для нації, яка хоче впевнено дивитися в майбутнє, значно важливішим є фактор внутрішній, готовність самої нації протистояти зовнішнім викликам. Причому, якщо в попередніх історичних епохах доля нації у значній мірі залежала від її політичних чи державних провідників, то в сучасну епоху відкритого інформаційного суспільства не менше, або й більше значення відіграє вміння нації самоорганізовуватися, протиставлятися викликам доби тоді, коли люди, які опинились на лідерських позиціях, в силу якихось причин цього зробити не можуть або ж роблять це явно не на користь нації, а з власних корпоративних інтересів. Це те, що зараз називають громадянським суспільством, і це є неодмінною ознакою модерної нації. Варто лише зауважити, що на Заході в поняття громадянського суспільства більше вносять правозахисну складову, що може створити враження, що національні проблеми є поза таким способом самоорганізації нації. Однак українська політична практика, зокрема події помаранчевої революції, показує, що національна складова в деякі моменти може бути домінуючою, і навіть важливим рушієм усього громадянського процесу.

Чи дає собі раду Україна з цим викликом історії, пов’язаним із внутрішньою опірністю нації на зовнішні небезпеки? Дає – і краще, ніж можна собі подумати. Україна має подекуди безцінний досвід такої самоорганізації, і навіть готові схеми та рецепти вирішення проблем. Йдеться не про помаранчеву революцію, яка є радше наслідком застосування цього досвіду, а про концепцію побудови національного опору, створену Бандерою та його однодумцями. Тут варто зробити кілька зауважень, які б прояснили, з одного боку, співвідношення демократії та громадянського суспільства, а з другого боку – співвідношення демократії та націоналізму.

Отож, якщо проглянути шлях розвитку українського націоналізму, то побачимо, що погляди його ідеологів на форму державного устрою були достатньо різноманітними, а ставлення ОУН до демократії як устроєвої форми змінювалося в залежності від історичних обставин. Зараз мало хто заперечує, що III Надзвичайний Збір ОУН відбувся на демократичних засадах, і головне – заклав підстави для побудови саме демократичної держави. Отже, націоналізм і демократія – це не є якісь антагоністичні поняття, у процесі державного будівництва вони можуть комбінуватись, а як – це вже справа тих, хто цим будівництвом займається.

Тепер щодо концепції Бандери. В цій концепції ОУН діяла в суспільстві через низку громадських організацій, кожна з яких займалась специфічними проблемами, цікавими для певного прошарку. В післявоєнний час Степан Бандера реалізував цю концепцію в українській діаспорі, яка мешкала переважно в країнах із демократичним устроєм. Українці створили громадські організації, які займалися науковою, культурною, педагогічною, спортивною та іншою діяльністю, і, крім роботи "всередину" української громади, докладали зусиль на своєму вузькому відтинку фронту боротьби за Українську Державу. Досвід діяльності цих структур показує, наскільки ефективною була ця форма громадського активізму в боротьбі за ідею української незалежності. При цьому треба зазначити, що багато акцій та ініціатив виходили зсередини самих громадських організацій – таким був виховний принцип тої громадянської свідомості, яку ОУН хотіла бачити в громадянах майбутньої незалежної держави. Чому така ж громадянська активність для облаштування існуючої держави в інтересах усього суспільства, а не групи політиків, не може бути ефективною сьогодні? Єдиною причиною може бути недостатня кількість самодостатніх людей в українському суспільстві. Отож, якщо ми хочемо, щоб українська нація набула модерних рис, ми потребуємо збільшити в суспільстві число людей, які можуть розв’язувати свої проблеми без допомоги уряду, і, відповідно, спираючись на своє самодостатнє становище, могли б займати громадянську позицію, незалежно він кон’юнктурних політичних рішень певних політичних груп. І це буде найкращим захистом від більшості тих викликів та загроз, які приносить Україні глобалізація та відкрите інформаційне суспільство. Більше того, самодостатні громадянські групи, використовуючи сучасні геополітичні фактори, можуть активно працювати для утвердження інтересів української нації в глобалізованому світі, причому так, як цього ніколи не зроблять найманці політичних корпоративних груп.

Трохи про зовнішні загрози. Звичайно, коли говорять про загрози незалежності України, в основному згадують російський фактор. Справді, в Росії є найбільше тих сил, які б хотіли включити Україну до складу своєї імперії та вирішити таким чином частину проблем, які стоять перед Росією. Однак сьогодні міжнародне становище та власні можливості Росії такі, що здійснити приєднання України грубою силою нереально. Тому Росія діє в кількох напрямках, які б ослабили спроможність України до опору, зробили б Київ більше економічно залежним від Москви та створили сприятливі умови для аншлюсу, якби така нагода трапилася. Саме тут лежать корені того непримиренного опору відновленню української національної свідомості, пропаганди російського способу життя та сучасної російської національної ідеї, стимулювання внутрішніх конфліктів в українському суспільстві. Кремль зацікавлений у консервації протистояння Схід-Захід, оскільки в такому випадку він має можливість стати над конфліктом і просувати власні інтереси під виглядом арбітра. Треба зауважити, що впроваджена під час Помаранчевої революції реформа Конституції є розробкою політиків, які мають надто тісні зв’язки з Москвою, і саме ця реформа значною мірою призвела до генерування конфліктів між українськими політиками там, де в іншому випадку суперечок могло б і не бути. У будь-якому випадку, безпека України вимагає сьогодні комплексного врахування російського фактора.

Інші сусіди України – Польща, Угорщина, Румунія – хоча й намагаються просунути свої інтереси в українському політичному просторі, однак спроби є значно менш масштабними, до того ж вони зв’язані умовами договору НАТО, що дуже обмежує прямі агресивні дії проти України. Однак ці сусіди також ведуть свої дії на інформаційному фронті, метою яких є зберегти та розширити свої впливи. Деякі дії цих сусідів у інформаційній війні можна розцінювати як спробу залишити відкритими в майбутньому можливості претендувати на частину української території. Однак до агресивності росіян усім їм дуже далеко.

Окремим питанням є загрози Україні, які створюють Європейська Унія та США. Специфіка цих загроз у тому, що вони, по-перше, в корені відмінні від загроз із боку Росії, по-друге, вони діятимуть при будь-якому розвитку конфлікту з Росією, а нейтралізованими ці загрози можуть бути виключно внутрішніми українськими діями. Йдеться про значний відтік українського генофонду в країни ЄУ та США. Для останніх – це великий здобуток, оскільки вони отримують активне, дієздатне, і дуже часто – молоде та освічене населення, завдяки якому вони в майбутньому розраховують покращити не лише матеріальний добробут, технології, але й генетичний стан своїх націй. Для цього у всіх цих країнах працюють спеціальні програми залучення талановитих молодих людей, що свідчить про державний підхід до справи. Ті люди, які в розквіті сил виїхали з України розбудовувати економіки інших країн, зробили це тому, що українська влада не змогла створити в Україні сприятливі умови для реалізації їхніх можливостей і талантів. Причому зовсім не обов’язково йдеться про матеріальні можливості. Рівень забюрократизованості що в науці, що в дозвільних процедурах для малого підприємництва такий, що відштовхує багатьох людей, не дає їм можливості розкритись, як наслідок, держава сама виштовхує людей, які мали б збільшувати її потугу, за кордон. Найгірше, що значна частина цього генетичного фонду української нації вже ніколи не повернеться додому і буде укріплювати успішніші нації, провідники яких краще розуміють суспільні процеси, що відбуваються у світі.

Отож, корінь внутрішньої стійкості нації зовнішнім загрозам і в колишньому, і в сучасному, і в майбутньому світі – всередині самої нації. Як ми зможемо зорганізувати суспільство, так воно й буде спроможне відповідати на виклики доби. І не треба ставати осторонь і вказувати пальцем на тих, хто в доінформаційну добу тільки й був відповідальний за безпеку нації чи держави, бо в умовах інформаційного суспільства ця відповідальність лягає на кожного, хто в стані зрозуміти суть проблеми та знайти своє місце в лаві солдатів вічної боротьби своєї нації.

Відповіді

  • 2009.06.29 | Сахаров

    Респект

  • 2009.06.29 | Lexa62

    Загрози реальні та уявні.

    Реальність цих загроз обумовлена настільки, наскільки від неї потерпають конкретні українці. Тому я рішуче відкидаю як уявну загрозу з боку Західної цивілізації. Навіть бачу як автор сам собі суперечить:
    "В післявоєнний час Степан Бандера реалізував цю концепцію в українській діаспорі, яка мешкала переважно в країнах із демократичним устроєм. Українці створили громадські організації, які займалися науковою, культурною, педагогічною, спортивною та іншою діяльністю, і, крім роботи "всередину" української громади, докладали зусиль на своєму вузькому відтинку фронту боротьби за Українську Державу. Досвід діяльності цих структур показує, наскільки ефективною була ця форма громадського активізму в боротьбі за ідею української незалежності. При цьому треба зазначити, що багато акцій та ініціатив виходили зсередини самих громадських організацій – таким був виховний принцип тої громадянської свідомості, яку ОУН хотіла бачити в громадянах майбутньої незалежної держави. Чому така ж громадянська активність для облаштування існуючої держави в інтересах усього суспільства, а не групи політиків, не може бути ефективною сьогодні?"
    Ну як після цієї цитати можна говорити про загрозу з боку деморатичних країн? Тут навпаки, ми ніби то самі собі більша загроза на власних теренах ніж "за бугром".
    З Росією інша справа, чому вона так затято нас нищить? - Нищить наш дух, а оскільки він проявляється в нас органічно, то і нас заодно.
    Це загроза справжня. В той час як вільному світу ми тільки й цікаві, як нація наскільки ми нею є. А Росії, щоб ми нею не були.
    Є заперечення?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.06.29 | Ярослав Сватко

      Звичайно, що заперечення є

      Ми вже втратили на користь країн західної цивілізації не менше 5 відсотків власного генофонду протягом останнього покоління. Невідворотно. Якщо це не загроза, тоді я не знаю, що це. Благодать, надіслана нам згори? Біда в тому, що українці, які їдуть на Захід, часто не повертаються. І в трьох наступних поколіннях асимілюються остаточно. Посторюю, це активна частина суспільства, яка вміє сама собі давати раду, і з якої користають інші нації, але не ми - бо маємо жлобську владу.

      В цьому відношенні заробітчанство в Москві для нації не є витратним - щось нема надто багато бажаючих там осідати :)

      Загрози з боку Росії - це загрози минулого тисячоліття. Загрози з боку Заходу - це вже з поточного тисячоліття.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.06.29 | Lexa62

        Цікаве заперечення

        Бо за ним стоїть цікаве трактування генофонду. Ніби це якась комірчина, з якої кожному українцю досипають українські гени.
        Добре тягне на расову теорію, до якої підозрюю, схильна "Свобода".
        Але філософські підгрунтя расових теорій вже практично довело свою неспроможність. Наш генофонд - це ми всі. У кожного є свій набір генів, разом ми цей генофонд і створюємо. Його скорочення - через невтішну демографічну картину. Зрештою якщо виокремити расово кожну європейську націю то маємо ті самі процеси. Але вони поповнюють свій національний (не расовий!) генофонд і українцями в тому числі. Попри незгоду місцевих націоналістів. Чим ми можемо відповісти - демографічною закритістю? Це шлях до зниження якості генофонду. Хочемо зміцнити генофонд - кохаймося з неграми, чукчами і китайцями ))).
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.06.29 | Ярослав Сватко

          Якщо Ви хочете заперечити генетику, то це Ваша справа

          Не Ви перші, академік Лисенко Вас випередив :)

          Є певні генетичні властивості, притаманні тільки українцям. Це раз. Друге, це те, що не завжди змішування різних генів дає позитивний результат. А часом і взагалі не дає - спарювання віслюка з лошицею дає безплідне потомство - це як крайній приклад, що не завжди мішати гени є добре. На людей закони генетики розповсюджуються так само, як і на інші живі істоти.

          Взагалі, з цього приводу є цікаві дослідження членкині УЛТ п. Зиновії Служинської, яка видала вже кілька монографій на тему втрат українського генофонду внаслідок репресій, і які вийшли результати. Все за Дарвіном і Менделем :) Я не претендую виправляти людей, які наукову кар"єру присвячують вивченню таких речей.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.06.29 | Lexa62

            доведеться ще раз вас процитувати

            "Взагалі, з цього приводу є цікаві дослідження членкині УЛТ п. Зиновії Служинської, яка видала вже кілька монографій на тему втрат українського генофонду внаслідок репресій, і які вийшли результати. Все за Дарвіном і Менделем"
            от бачите, "внаслідок репресій", тобто гени були, але внаслідок репресій їх не стало. Оце і є втрата генофонду. Так само як втрата генофонду коли: двоє батьків -одна дитина.
            Тут ви згадуєте про специфіку українських генів. Важко не погодитись, людина залишається частиною природи а от же і всіх її систем, включаючи і таку як Україна і плюс культурно-соціальний внесок у процесс відбору.
            Але яким чином зробити таку собі проекцію цього факту на сучасне суспільство, щоб було зрозуміло, процвітання яких генів забезпечує українська держава? Ми не будемо брати до уваги кількість нашарувань в етнічній природі українців (а їх булооооооо!!!!!!!) Візьмемо очевидні, помітні неозброєним оком типажі сходу і заходу. То я маю нахабство стверджувати, що типовий фейс луганчанина біль подібний до воронезького, а гуцул більш схожий в цьому на тірольця. Ніякої користі не буде жителю Херсонщини від генів поліщука, а калмицькі гени буде саме те ))). Особливо шкідливі для вжитку наукові ідеї, особливо в такій сфері, бо наукові ідеї мають властивість час від часу обертати все на протилежне, причина з наслідком може помінятись місьцями, і паралельні прямі перетинаються і все таке інше, а скажи сьогоднішню наукову істину в ті часи - не уникнути неприємностей. От Лобачевський відважився і поплатився.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2009.06.29 | igorg

              Вельмишановний, Ви спочатку розберіться

              про що хочете посперечатися. Би ви вже перескочили від власне генетики до антропології. Тобто науки про людину, яка досліджує процес походження людини: антропогенез, міжгрупову мінливість морфофізіологічних ознак: морфологія, расогенез та етнічна антропологія що вивчає процес расоутворення.
              В Україні цією наукою займався Федір Вовк. Те що ми різні це дуже добре, бо кожна раса й група максимально пристосована до власних умов існування внаслідок тривалого процесу мінливості й відбору. Африканці не хворіють на малярію, а у ескімосів температура ніг вища ніж у європейця. Якщо спробувати усе змішати то вийде кака. Пробували у совєтской арміі. І як виглядав й почувався ескімос у Туркменістані й туркмен у Магадані добре відомо.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2009.06.29 | Lexa62

                Re: Вельмишановний, Ви спочатку розберіться

                igorg пише:
                > про що хочете посперечатися. Би ви вже перескочили від власне генетики до антропології. Тобто науки про людину, яка досліджує процес походження людини:

                необгрунтоване звинувачення, ніби я стверджував що люди походять від ескімоса чи щось подібне. Це нечесний прийом в полеміці, приписувати комусь те, чого він не казав а потім гордо його спростовувати.
            • 2009.06.29 | Ярослав Сватко

              там забрали гени внаслідок репресій, а тут внаслідок економічної

              еміґрації. Чи для втрати генів є різниця, якою була причина їх втрати?
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2009.06.29 | Lexa62

                Re: там забрали гени внаслідок репресій, а тут внаслідок економічної

                еміграція не означає втрати генів. це ж очевидно. Чи вигадаєте, що гени Катерини Чумаченко зіпсовані? ))))
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2009.06.30 | Ярослав Сватко

                  І багато таких незіпсованих генів повернулося в Україну?

                  Тема проценту повернення не розкрита :)
                  Не впирайтеся, де і так є очевидними речі. Повернулася Чумаченко, а виїхало кілька мільйонів. І ті, що виїхали? очевидно, що не дебіли
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2009.07.01 | Lexa62

                    до чого тут це?

                    ви уявляєте території як консервну банку для зберігання всього, що на ній з*явилося?
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2009.07.01 | Ярослав Сватко

                      Я просто користуюсь результатами генеалогічних досліджень

                      Про стан української нації протягом останнього століття, характер якісних змін тощо.

                      Але як вільна людина на вільному Майдані Ви можете іґнорувати науку, або пропонувати свої наукові напрямки.

                      Врешті. Маєте власне бачення проблеми - за клавіатуру, статтю в мило Майдану, колегія упорядників розгляне, і дуже ймовірно, що й поставить. Марту Онуфрів же поставили, хоч інші сайти, на які так би наїжджали, ніколи би такого не поставили. Вперед. Нам потрібно багато думок - різних і хороших.
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей
                      • 2009.07.05 | yes

                        Re: ціла купа понять зведена до купи...

                        Генетичний фонд України - це якась частина білої раси, яка є носієм генетичного коду українського етносу.

                        Зменшення генетичного фонду відбувається двома шляхами
                        1. коли він зменшується у процесі воєн
                        2. коли він зменшується у процесі рабства

                        У обох випадках генетичний фонд дуже швидко поновлюється (приблизно 50 років)

                        А от втрати генетичного фонду за рахунок асиміляції уже не поповнюються ніколи, особливо, коли мова йде про інші раси. Єдиний шлях запобігання такому непотрібному расовому змішуванню в умовах глобалізму є сімейні, релігійні та національні звичаї та традиції у т.ч. пропаговані на рівні держави.

                        Асиміляція інших рас в українському етносі є просто безглуздою. У цьому випадку український генофонд невідворотньо зменшується.

                        П.С.
                        Польський етнос є найближчим генетично до українського етносу, потім сербський, словаки, угорці, чехи. Тобто, при шлюбі українця і поляка змін у генетичному коді не відбувається, навпаки, зменшується відсоток раніше привнесених генів від кочівників, угро-фінів та готів.
      • 2009.07.05 | ziggy_freud

        1) чому народ мігрує на Захід? 2) чому в світі...

        в рази більше говорять про чудових українських наречених, ніж про позитивні якості українських чоловіків? Репресована маскулинність...

        замість розмов про генофонд варто практично сприяти розмноженню. Зокрема, щоб молодій сім*ї було де жити. Бо в типовому випадку не те що власної хати, де спокійно бігатимуть троє дітей, а навіть кімнати, де можна вести регулярне статеве життя, молодь не має. Якщо хата є, то в іншому типовому випадку батько до півроку на халтурах. А то і мати теж.
  • 2009.06.29 | igorg

    Гарно й обгрунтовано сформульвано проблему

    І це вже є важливий крок до її вирішення.
    Проте шляхів поки що не видно.

    Кошти в руках певних кіл які роблять усе аби українці не стали самодостатніми, або щоб принаймні серед них таких було якмога менше. Мало настільки, аби мати можливість займатися кожним таким суб'єктом індивідуально. Й до цієї справи долучається державний апарат. Важко сказати наскільки криза була запрограмована владою, проте без сумніву що вона дуже вчасно (не для нас звісно) цю самодостатність відкинула принаймні років на 5-8.

    Й ще зауваження. Якось так виходить що неукраїнськість влади в Україні стає історичною константою.

    Було б добре висловитися з приводу якраз бачення шляхів й способів вирішення сформульованої проблеми :).
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.06.29 | Ярослав Сватко

      Самодостатність населення

      По при суперечливість багатьох ідеологічних тез Свободи (каша у них в голові ще та!), є один великий позитив їхньої практичної програми - орієнтація на малий і середній бізнес - тобто - підтримка самодостатніх людей. Мені довелося з ними достатньо витримати в реалі та телеефірі дискусій, бо ще десь рік тому їхні "експерти" заявляли: що дрібний бізнес обкрадає державу, а великий зміцнює державу (стурбованих ідеологічною правотою Свободи прошу не дуже турбуватись, я зберігаю архів своїх передач на ДВД, і можу аргументувати, що говорив у мене на передачі той чи інший депутат облради включно з Тягнибоком, чи запрошений ним експерт, і коли це було). Отож, раз відбувся цей зсув у поглядах партії, яка незалежно від бажань тих чи інших людей буде в політичному просторі, його потрібно підтримати, нагадувати при кожній нагоді, і питати, які заходи здійснює місцева влада для розвитку цього самодостатнього прошарку. І ні в якому разі не перешкоджати їм пропагувати свою підтримку в областях - бо це поширення ідеї. А далі ідея починає працювати сама і ламати штучні політичні конструкції.
      Оце Вам мінімальний реалістичний програмний крок покращення внутрішнього стану нації - стосовно того, що написано в статті. Ясно, що сьогодні на завтра це не виконується, але в такий спосіб думають тільки метелики-одноденки, а нація - це поняття, яке подекуди включає в себе безсмертя, так що, категорії інші.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.06.29 | igorg

        Саме так. Українство починає розширюватися

        отримавши найменшу можливість.
        Українське козацтво (Кодацька паланка, Капулівські козаки), ось гляньте сюди http://kr2012.com/ це все дрібний і середній бізнес. Його важко відслідкувати й знищити чи контролювати.
        Здається є ще одна особлива категорія самодостатніх українців - фермери. Вони кровно мають бути зацікавлені в українському розвиткові бо до земель вже тягнуться лапки аби поділити на небагатьох.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.06.30 | Lexa62

          Re: Саме так. Українство починає розширюватися


          [ 27.06.2009 ]
          У Кривому Розі пограбовано магазин
          До співробітників Тернівського райвідділу міліції м. Кривий Ріг звернувся 36-річний громадянин. Заявник повідомив про те, що 23 червня близько 19.30 в один із місцевих магазинів ввійшов невідомий чоловік та з прилавку ривком заволодів витогром у сумі 1700 грн.

          ??????? що за ?????? по лінку.
      • 2009.06.29 | Мартинюк

        Цікаво

        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.06.30 | Lexa62

          Ато!

          "Отож, корінь внутрішньої стійкості нації зовнішнім загрозам і в колишньому, і в сучасному, і в майбутньому світі – всередині самої нації. Як ми зможемо зорганізувати суспільство, так воно й буде спроможне відповідати на виклики доби. І не треба ставати осторонь і вказувати пальцем на тих, хто в доінформаційну добу тільки й був відповідальний за безпеку нації чи держави, бо в умовах інформаційного суспільства ця відповідальність лягає на кожного, хто в стані зрозуміти суть проблеми та знайти своє місце в лаві солдатів вічної боротьби своєї нації."
          Якщо я не відчуваю відповідальність то не розумію А якщо відчуваю, значить розумію, отже маю собі клопіт організовувати суспільство. Трохи як гетьман. Ось де золото нації! Там де 2 українця там 3 гетьмани і це добре! Починаємо роботу. Перша ланка суспільства - сім*я, я маю її організувати як лаву солдатів, бо розумію суть проблеми. Моя дружина теж розуміє суть проблеми. Син у мене також кмітливий. Але диво! Ще живі. Наступний етап організації - на роботі. Моєму начальнику теж здається, що він розуміє суть проблеми, а я бачу, що він не розуміє, але організовує більше він, а я вряди-годи.
          Я б і вулицю організував, та якось часу не вистачає. Тоді я переходжу до більш локальної форми організації. Знаходжу перевірених соратників, на ранок вже відчуваю себе трохи неорганізованим, треба починати все спочатку. Практична весчь гарна порада!
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.06.30 | igorg

            Ви не зрозуміли. Ви не є самодостатня особа

            Якщо вам затримати зарплатню чи накласти на вас гарний штраф чи відключити від електрики (води, газу) чи довго ви смикатиметесь? Тому власне у вас і відповідний хід думок.

            Українці опиралися у 1918-му і у 1941-54 тому що були самодостатні господи. Здатні жити автономно самі й утримувати тих хто їх захищав.
            Коли до 1932-33 самодостатність було ліквідовано то й опору вже майже не було.
            Так само совєти на Західній Україні першим ділом нищили самодостатність, автономність селян. Забирали коней, реманент, худобу, ткацькі знаряддя, прялки, зерно, шкури худоби й т.п. Здавалося б навіщо? Адже доведеться вирішувати питання як одягнути та прогодувати цих людей. Але тут глибокий смисл. Щоб стали залежними аж до елементарних фізіологічних потреб. А далі вдячними за їх елементарне задоволення.

            Нині ми маємо можливість на новому технологічному рівні забезпечити 100% автономність українських господарств.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2009.06.30 | Lexa62

              тепер зрозумів

              Хтось планує до масового випуску вітряні генератори та насоси для артезіанських свердловин. Гарне починання.
            • 2009.07.04 | zmej_gorynych

              Угу.

              igorg пише:
              > Якщо вам затримати зарплатню чи накласти на вас гарний штраф чи відключити від електрики (води, газу) чи довго ви смикатиметесь? Тому власне у вас і відповідний хід думок.
              >
              > Українці опиралися у 1918-му і у 1941-54 тому що були самодостатні господи. Здатні жити автономно самі й утримувати тих хто їх захищав.
              > Коли до 1932-33 самодостатність було ліквідовано то й опору вже майже не було.
              > Так само совєти на Західній Україні першим ділом нищили самодостатність, автономність селян. Забирали коней, реманент, худобу, ткацькі знаряддя, прялки, зерно, шкури худоби й т.п. Здавалося б навіщо? Адже доведеться вирішувати питання як одягнути та прогодувати цих людей. Але тут глибокий смисл. Щоб стали залежними аж до елементарних фізіологічних потреб. А далі вдячними за їх елементарне задоволення.
              >
              > Нині ми маємо можливість на новому технологічному рівні забезпечити 100% автономність українських господарств.

              Можливість завжди залишається, ага.
              Проте погляньте на питання ще з такого боку: imho самодостатність вже помалу зліквідована ще й "юридично". Шляхом поступового формування такого законодавчого поля, норми котрого часто суперечать одна одній, а прийняття рішень фактично віддані на відкуп злодійкуватим "зваричам".

              Основна мета такого стану речей imho - саме упослідження бляелітою (вічно горіти в пеклі цим смердючим шакалам!) самодостатності громадян України. Зробити від самого народження людину залежною. Як ото в сучасному "класичному християнстві" (котре btw не має ніц спільного з реальним вченням Ісуса Христа, ога): народився - вже винен (маю наувазі т.зв. перворідний гріх). А "винну" людину можна шантажувати чим завгодно. "Винна" людина не може бути самодостатньою за визначенням.

              Нічого нового, але наскільки дієво, еге ж? :ouch:
              Проте дієво лише в умовах сліпого слідування громадянами нормам отих "законів", котрі не мають нічого спільного з інтересами всього Українського Народу :).

              Ну, але маю надію, що уроки Холодного Яру, УНР, Голодомору, ОУН-УПА не пропали марно... І в критичних випадках Український Народ згадає, що безперешкодно мордували його виключно тоді, коли він одноосібно по хуторах "підставляв другу щоку". А ось коли хоча б кілька десятків хуторів при спробі вдарити їх по щоці "робили пригин, обманний рух вліво-вправо і серію ударів знизу в пах, сонячне сплетіння, гортань та основу носа" - все було нормально. І ворог моментально принаймі тверезів.
  • 2009.07.03 | Историк

    От теории - к практике. Цивилизованное европейское общество

    "самодостаточных людей" не терпит в своей среде истуканов-Ильичей и коммунистической топонимики. Условия для освобождения от них особенно благоприятны после резолюции ОБСЕ. Так что сегодня, надо понимать (напр. события в Киеве), украинцы проходят свой "тест"...
  • 2009.07.04 | Євген Захаров

    Re: Сучасне геополітичне становище України: загрози і виклики

    Добра стаття, пане Ярославе. Але з однією тезою я не можу погодитися:
    що "є загрози Україні, які створюють Європейська Унія та США... Йдеться про значний відтік українського генофонду в країни ЄУ та США."
    Ці загрози створюють не США і не країни Європейського Союзу, а наша власна держава, яка виштовхує талановитих та динамічних людей з країни.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.07.05 | ziggy_freud

      RE: загрози створює наша власна держава

      Євген Захаров пише:
      > Ці загрози створює наша власна держава, яка виштовхує талановитих та динамічних людей з країни.

      так.
      - хронічно погані житлові умови,
      - хронічно невирішене "земельне питання",
      - стримування розвитку малого і середнього бізнесу,
      - безкультурність культурної сфери і неінформативінсть ЗМІ.

      невже за всім цим стоїть Захід? Та й загрозу з боку Кремля я би утримався так вже однозначно відносити в минуле. Війна РФ з Грузією була минулого року. І цього року може бути наступна.
    • 2009.07.05 | Ярослав Сватко

      А я про це й написав. Загроза є, користуються українським

      генофондом Розвинені країни, а створює її в більшій мірі українська влада: ніж США і Європа. Хоч не можна сказати, що вони мають щось проти - здобути на недолугості нашої влади. Вони, якраз, роблять усе, щоб спростити українцям, яких влада виштовхує з України, здобуття нових батьківщин.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".