Совєтізація, або чому східняки не винні
04/27/2010 | Павло Варошський
Спостерігаючи ганебну капітуляцію, українці схильні аналізувати тільки внутрішні несприятливі фактори та звинувачувати один одного. Насправді ж ситуація, в який ми опинились, не є унікальною, через подібний процес "совєтізації" пройшли багато країн Східної Європи.
Найбільш схожими на наш випадок були совєтізація Прибалтики в 1939-1940 рр. і комуністичний переворот "лютого 1948" в ЧСР. Зовнішнього спостерігачу або непоінформованого очевидцю ці події могли вдатися чисто внутрішніми, адже військового захоплення не було, рішення про союз з СССР формально приймали національні уряди. Зараз навіть зі шкільних підручників відомо, що совєтізація цих країн зумовлена тільки двома факторами: брутальним тиском зовнішньої сили і угодою агресора про розподіл сфер впливу ( Сталіна з Гітлером стосовно Прибалтики та Сталіна з Заходом у випадку ЧСР).
Розглянемо хронологію совєтізації Прибалтики:
- 28 вересня 1939 року підписаний радянсько-естонський "Пакт про взаємодопомогу", за яким на території Естонії створювались радянські війскові бази.
- 2 жовтня 1939 року розпочаті радянсько-латвійські переговори, 5 жовтня підписаний договір терміном на 10 років про ввід військ.
- 10 жовтня 1939 року Литві передане Вільно, підписана аналогічна попереднім угода на 1 років.
- 14 червня 1940 року радянський уряд висуває ультиматум Литві, 16 червня - Латвії та Естонії з вимогою переобрати нове керівництво, умови ультиматумів прийняті. Як тут не згадати ультиматум Мєдвєдєва від 11 серпня 2009 року !
- 15 червня 1940 року радянські війська ввійшли в Литву, а 17 - в Естонію та Латвію. Литовський президент наполягав на опорі совітам, але не отримав підтримку уряду.
За місяць відбулись "вибори", після яких вже совєтізовані парламенти прийняли рішення про входження до складу СССР.
Хроніка чехословацького "звитяжного лютого" теж має бути нам цікава. По війні Чехословаччина була поновлена як демократична країна, на початок 1948р. тільки 9 з 26 міністрів були комуністами. 17 лютого 1948 року внаслідок відмови міністра-комуніста дати звіт про політично вмотивовані чистки розпочинається урядова криза. "Буржуазні" міністри виходять зі складу уряду, сподіваючись на перевибори згідно закону. Але комуністи грають за своїми правилами, вони просто заміщають 12 вибулих міністрів своїми людьми (порівняйте з тушкованою коаліцією). Решту партій під тиском багатотисячних демонстрацій примушують до співпраці з комуняками. 10 березня 1948 року під вікнами власної квартири знайдено мертвим Яна Масаріка, останнього некомуністичного міністра. Відтоді гаслом ЧСР стало Se Sovětským svazem na věčné časy a nikdy jinak ("З Радянським Союзом на вічні часи і ніколи інакше"). Хоч москвофільство чехів та недолугість політиків зіграли певну роль, проте вирішальним фактором була примусова совєтізація.
Нема нічого дивного, що паралельно з відновленням сталінського гімну кремліни пригадали сталінські методи сусідської політики. Історія повторюється у вигляді фарсу, замість мрій про світове панування спроби зберегти залишки впливу, замість світового комунізму - вбоге газоправослав"я. Невідомо, чи побачить колись світ текст новітньої угоди Кремля з Заходом, як це сталось з секретними протокол Молотова-Ріббентропа, про згоду Заходу на відхід України до зони впливу Москви в обмін на поступки можна казати впевнено. Непрямо про це свідчить кольчужний скандал, відбудова шенгенського муру, ігнорування європрагнень з боку Заходу.
Виходячи з цієї концепції можна спробувати відповісти на декілька питань.
Хто винен?
Точно не винні східні українці, бо залежні, обдурені чужими медіа, затуркані виборці не можуть зробити вільний вибір. Всі розмови про відділення якихось регіонів на користь ворога, бо замороженні конфлікти тільки збільшують простір для маневру агресора.
Частково винні політики, які виявились неготовими до викликів і здали країну ворогу. В новій ситуації потрібні зовсім нові люди. Ну а ворог він і є ворог.
Чи можна опиратись совєтізації ?
Так, Фінляндія, на відміну від країн Прибалтики відкинула ультиматуми та зуміла постояти за себе. В якийсь мірі так само зробили українці під час Помаранчевої революції, коли сценарій повзучої окупації вдалося загальмувати на цілих п"ять років. Шкода тільки, що серед нас не знайшлось Маннергейма.
Який наш статус на сьогодні ?
Щось на кшталт статусу "країн соцтабору". Неповних двадцять років незалежності неможливо викреслити, ані про УРСР, ані тим більше "губернію" влаштувати нам не зможуть. Україна буде "союзником" агресору до першої ліпшої нагоди, далі як завжди.
Що буде далі?
Всі країни, яких совєтізували за такою схемою, рано чи пізно ставали вільними. Без виключень. Зрадників буде покарано, колабораціоністів люстровано.
Що робити ?
Треба визначитись у відношенні до окупаційної влади, зрадників, колаборантів, точки відновлення України (дехто пропонує УНР, дехто пропонує перезаснування держави). Старі партії та угрупування феодального типу в новій ситуації неефективні, потрібні нові принципи самоорганізації. Потрібні контакти з Заходом, інформування спільноти про згубність зрадницької політики у відношенні України.
Звільнення України є тільки питання часу, бо новітня совєтізація є навіть більшою дурницею, ніж комунізм. Тримаймося, браття.
Найбільш схожими на наш випадок були совєтізація Прибалтики в 1939-1940 рр. і комуністичний переворот "лютого 1948" в ЧСР. Зовнішнього спостерігачу або непоінформованого очевидцю ці події могли вдатися чисто внутрішніми, адже військового захоплення не було, рішення про союз з СССР формально приймали національні уряди. Зараз навіть зі шкільних підручників відомо, що совєтізація цих країн зумовлена тільки двома факторами: брутальним тиском зовнішньої сили і угодою агресора про розподіл сфер впливу ( Сталіна з Гітлером стосовно Прибалтики та Сталіна з Заходом у випадку ЧСР).
Розглянемо хронологію совєтізації Прибалтики:
- 28 вересня 1939 року підписаний радянсько-естонський "Пакт про взаємодопомогу", за яким на території Естонії створювались радянські війскові бази.
- 2 жовтня 1939 року розпочаті радянсько-латвійські переговори, 5 жовтня підписаний договір терміном на 10 років про ввід військ.
- 10 жовтня 1939 року Литві передане Вільно, підписана аналогічна попереднім угода на 1 років.
- 14 червня 1940 року радянський уряд висуває ультиматум Литві, 16 червня - Латвії та Естонії з вимогою переобрати нове керівництво, умови ультиматумів прийняті. Як тут не згадати ультиматум Мєдвєдєва від 11 серпня 2009 року !
- 15 червня 1940 року радянські війська ввійшли в Литву, а 17 - в Естонію та Латвію. Литовський президент наполягав на опорі совітам, але не отримав підтримку уряду.
За місяць відбулись "вибори", після яких вже совєтізовані парламенти прийняли рішення про входження до складу СССР.
Хроніка чехословацького "звитяжного лютого" теж має бути нам цікава. По війні Чехословаччина була поновлена як демократична країна, на початок 1948р. тільки 9 з 26 міністрів були комуністами. 17 лютого 1948 року внаслідок відмови міністра-комуніста дати звіт про політично вмотивовані чистки розпочинається урядова криза. "Буржуазні" міністри виходять зі складу уряду, сподіваючись на перевибори згідно закону. Але комуністи грають за своїми правилами, вони просто заміщають 12 вибулих міністрів своїми людьми (порівняйте з тушкованою коаліцією). Решту партій під тиском багатотисячних демонстрацій примушують до співпраці з комуняками. 10 березня 1948 року під вікнами власної квартири знайдено мертвим Яна Масаріка, останнього некомуністичного міністра. Відтоді гаслом ЧСР стало Se Sovětským svazem na věčné časy a nikdy jinak ("З Радянським Союзом на вічні часи і ніколи інакше"). Хоч москвофільство чехів та недолугість політиків зіграли певну роль, проте вирішальним фактором була примусова совєтізація.
Нема нічого дивного, що паралельно з відновленням сталінського гімну кремліни пригадали сталінські методи сусідської політики. Історія повторюється у вигляді фарсу, замість мрій про світове панування спроби зберегти залишки впливу, замість світового комунізму - вбоге газоправослав"я. Невідомо, чи побачить колись світ текст новітньої угоди Кремля з Заходом, як це сталось з секретними протокол Молотова-Ріббентропа, про згоду Заходу на відхід України до зони впливу Москви в обмін на поступки можна казати впевнено. Непрямо про це свідчить кольчужний скандал, відбудова шенгенського муру, ігнорування європрагнень з боку Заходу.
Виходячи з цієї концепції можна спробувати відповісти на декілька питань.
Хто винен?
Точно не винні східні українці, бо залежні, обдурені чужими медіа, затуркані виборці не можуть зробити вільний вибір. Всі розмови про відділення якихось регіонів на користь ворога, бо замороженні конфлікти тільки збільшують простір для маневру агресора.
Частково винні політики, які виявились неготовими до викликів і здали країну ворогу. В новій ситуації потрібні зовсім нові люди. Ну а ворог він і є ворог.
Чи можна опиратись совєтізації ?
Так, Фінляндія, на відміну від країн Прибалтики відкинула ультиматуми та зуміла постояти за себе. В якийсь мірі так само зробили українці під час Помаранчевої революції, коли сценарій повзучої окупації вдалося загальмувати на цілих п"ять років. Шкода тільки, що серед нас не знайшлось Маннергейма.
Який наш статус на сьогодні ?
Щось на кшталт статусу "країн соцтабору". Неповних двадцять років незалежності неможливо викреслити, ані про УРСР, ані тим більше "губернію" влаштувати нам не зможуть. Україна буде "союзником" агресору до першої ліпшої нагоди, далі як завжди.
Що буде далі?
Всі країни, яких совєтізували за такою схемою, рано чи пізно ставали вільними. Без виключень. Зрадників буде покарано, колабораціоністів люстровано.
Що робити ?
Треба визначитись у відношенні до окупаційної влади, зрадників, колаборантів, точки відновлення України (дехто пропонує УНР, дехто пропонує перезаснування держави). Старі партії та угрупування феодального типу в новій ситуації неефективні, потрібні нові принципи самоорганізації. Потрібні контакти з Заходом, інформування спільноти про згубність зрадницької політики у відношенні України.
Звільнення України є тільки питання часу, бо новітня совєтізація є навіть більшою дурницею, ніж комунізм. Тримаймося, браття.
Відповіді
2010.04.27 | Историк
Т.наз "советизация" была на самом деле частью
советской военной стратегии (тому есть масса надежных свидетельств; идеология же была для большевиков гл. образом маскировкой и средством "фронтовой" пропаганды). Первичным условием для избавления от нее и ее последствий является сопоставимая контрстратегия. Сов.Союзу дали по мозгам сразу на многих фронтах в 80-е гг., вот он и развалился (но не до конца). Украине следовало бы идти тем же путем, что и др. подсоветские страны. Но вышло иначе, и перспективы, увы, не очень радужные. Особенно, если терпеливо ждать пока "само рассосется" (может вовсе не рассосаться) и надеяться на нынешних политклоунов...2010.04.28 | Мартинюк
Дуже повчальна стаття.
Респект автору - не чекав такого від нього2010.04.28 | oze
ага, гестапвці теж були не винні. Їм же наказали, обманули?
2010.04.28 | Isoлято
Але вони добровільно обрали своє "ґестапо"!
2010.04.28 | Мірко
Re: Совєтізація, або чому східняки не винні
Східних українців дефіцит.А по більшому східняки це потомки виконавців Голодомору, потомки тих москалів що переселили на спустошені землі, і потомки тих хто їли своїх дітей, братів чи батьків. Тому як загал - східняки винні. Невинні давло лежать у братських могилах.
А про новітню совєтизацію - нема такого. Є москалотрансформація і то по цілій Україні.
2010.04.28 | Михайло Свистович
Re: Совєтізація, або чому східняки не винні
Мірко пише:> Східних українців дефіцит
Та вистачає їх
> А по більшому східняки це потомки виконавців Голодомору, потомки тих москалів що переселили на спустошені землі, і потомки тих хто їли своїх дітей, братів чи батьків.
Насправді це далеко не так
2010.04.28 | Володимир
Re: Совєтізація, або чому східняки не винні
Ні, це - так, бо я серед них живу і знаю, хто є ху. В самому моєму Золочеві дуже багато матисів-"полтініків", народжених від кацапні, привезеної 1932 року до тзв. "Комуни" (околиця селища) та хохлів, а також немало нащадків колгоспних активістів. Перші кажуть, що нам без расєї ніззя, бо там родичі, а другі - просто нащадки ницих та підлих людей. От і маємо несприятливу біологію.2010.04.28 | Михайло Свистович
Re: Совєтізація, або чому східняки не винні
Володимир пише:> Ні, це - так, бо я серед них живу і знаю, хто є ху
Ні, це не так, бо я серед них народився і жив, і там досі живуть мої рідні, а знайомих взагалі неміряно, і я багато їздив і вивчав.
> В самому моєму Золочеві дуже багато матисів-"полтініків", народжених від кацапні, привезеної 1932 року до тзв. "Комуни"
Не судіть усю Східну Україну по своєму Золочеву. На Київщині, Черкащині, Чернігівщині, Миколаївщині, Херсонщині, Кіровоградщині, Одещині, Полтавщині є величезні райони, де важко зустріти "полтініка" (цигана чи корейця значно легше).
> а також немало нащадків колгоспних активістів
їх не може бути багато, бо акти вістів завжди мало, інакше б вони не змогли прогодуватись
2010.04.28 | Володимир
Re: Совєтізація, або чому східняки не винні
Читайте уважніше. Я написав "нащадків". ВСі вони відігравали дуже активну роль у виборах 2004-2006-2007-2010. Одні - як забИчувачі населення, другі - як члени дільничних комісій. Повірте мені на слово, я добре знаю цих людей та їхнє походження, бо прожив у своєму селі більшу частину життя і тому мав достатньо часу. А серед патріотів багато вихідців із центральних та західних областей України. Отака от електоральна біологія. Тому допис автора гілки вважаю цілком слушним.2010.04.28 | Мірко
Михайле! Ти вічний оптиміст!
Михайло Свистович пише:> Мірко пише:
> > Східних українців дефіцит
>
> Та вистачає їх<
Залежить на що. На політичну акцію звісно ні. А на тусовку в телефонічній будці, то вистачає.
> А по більшому східняки це потомки виконавців Голодомору, потомки тих москалів що переселили на спустошені землі, і потомки тих хто їли своїх дітей, братів чи батьків.<
>
> Насправді це далеко не так<
Ну да. Між ними принаймі один білорус. Додати ще купку помоскальщених переселених Львівяків. Ну і теж дітей таких що втікли або живими повернулися із сибірської каторги, - дітей що навіть не знають хто їхні батьки і де і проти кого воювали. Онуки геройських УПівців по москальськи цвірінкають і за Януковича голосують. Чи може не так?
2010.04.28 | Pavlo Z.
Сер, ви пишете повну бздуру. Не знаючи предмету - можна тільки
фантазувати.Чим відрізняєтеся ви від Собачника? Нічим - бо і ви, і він називаєте бидлом половину України. Безпідставно і тупо. З цілком очевидною метою: пересварити і розколоти.
Галан був східняком? Чи Юрко Коцюбинський? Чи Ганя Герман?
Мірко пише:
> Михайло Свистович пише:
> > Мірко пише:
> > > Східних українців дефіцит
> >
> > Та вистачає їх<
>
> Залежить на що. На політичну акцію звісно ні. А на тусовку в телефонічній будці, то вистачає.
>
> > А по більшому східняки це потомки виконавців Голодомору, потомки тих москалів що переселили на спустошені землі, і потомки тих хто їли своїх дітей, братів чи батьків.<
> >
> > Насправді це далеко не так<
>
> Ну да. Між ними принаймі один білорус. Додати ще купку помоскальщених переселених Львівяків. Ну і теж дітей таких що втікли або живими повернулися із сибірської каторги, - дітей що навіть не знають хто їхні батьки і де і проти кого воювали. Онуки геройських УПівців по москальськи цвірінкають і за Януковича голосують. Чи може не так?
2010.04.28 | Михайло Свистович
Ні, я - реаліст Re: Михайле! Ти вічний оптиміст!
Мірко пише:>
> Залежить на що. На політичну акцію звісно ні. А на тусовку в телефонічній будці, то вистачає.
Писалося про українців, а не про учасників акцій, яких і у Львові на межі статистичної похибки у відсотках.
>
> Ну да. Між ними принаймі один білорус.
Ні, там повно українців
>
> Онуки геройських УПівців по москальськи цвірінкають і за Януковича голосують. Чи може не так?
Так. То до чого тут нащадки колгоспних активістів чи ті, що їли своїх дітей?
2010.04.28 | Ruslanmd
Re: Совєтізація, або чому східняки не винні
Східних українців дефіцит.А по більшому східняки це потомки виконавців Голодомору, потомки тих москалів що переселили на спустошені землі, і потомки тих хто їли своїх дітей, братів чи батьків. Тому як загал - східняки винні. Невинні давло лежать у братських могилах.
А про новітню совєтизацію - нема такого. Є москалотрансформація і то по цілій Україні.
Отут, дядку, ти мені нагадуєш Табачника-такого собі навпаки
2010.04.28 | VERNER
Re: Совєтізація, або чому східняки не винні
Все поврюється один в один як перед другою світовою. Європа та Америка цілком очевидно продали Україну і Грузію московитам в обмін на газ чи обіцянки не втручатися у розбірки на ближньому сході. Виродки з організованої злочинної групи Хама - проект КГБ. Самі вони не змогли б реалізувати свій прихід до влади і не змогли б так нахабно паплюжити Україну в силу своєї розумової відсталості (погляньте хоча б на Шуфрича або Лук'янова).Вихід один - переходити до методів підпільної боротьби.
2010.04.28 | Михайло Свистович
Re: Совєтізація, або чому східняки не винні
VERNER пише:>
> Вихід один - переходити до методів підпільної боротьби
переходьте
2010.04.28 | Историк
"Никто не повинен в том, если он родился рабом;
но раб, который не только чуждается стремлений к своей свободе, но оправдывает и приукрашивает своё рабство (например, называет удушение Польши, Украины и т. д. «защитой отечества» великороссов), такой раб есть вызывающий законное чувство негодования, презрения и омерзения холуй и хам".Правильно говорил старик (когда того тактика требовала)...
2010.04.28 | Вяч
Re: Совєтізація, або чому східняки не винні
Підтримую автора.Потрібно
1) відкинути сентименти щодо "правової демократичної" держави на даному етапі її розвитку.
Законослухняність і толерантність під владарюванням ворогів не є чеснотою.
2) не долучатися до партій скомпрометованих політиків, а творити нові громадські спільноти і гуртуватися навколо конкретних ініціатив.
3) розбудувати свій мас-медійний ресурс - українське громадське телебачення та радіо, робити це незалежно від цієї держави.
4) бути принциповими до кінця, підтримувати наші радикальні настрої, не вибачати зрадникам їх зраду.
2010.04.28 | Михайло Свистович
Re: Совєтізація, або чому східняки не винні
Вяч пише:>
> 3) розбудувати свій мас-медійний ресурс - українське громадське телебачення та радіо, робити це незалежно від цієї держави.
Як? Частоти роздає держава.
2010.04.28 | Pavlo
Варто ще раз передивитись ультиматум Кремля від 11/08/2009 (в)
Фактично цей ультиматум був прийнятий, владу змінено, положення ультиматуму виконуються. Тобто, нова влада з самого початку тримається на зовнішній силі, підписані угоди схожі на капітуляцію.2010.04.28 | Shooter
Ага, коли 99% знаєш, що це станеться
Можна давати які хоч "ультиматуми".В час "ультиматуму" в те, що президентом буде Ющенко, а не Юля або Яник, хіба що пан "yes"-со-товаріщі вірив...
себто, навіть як Пі-аРний хід "ультиматум" був "неоригінальний"...ну але для російської публіки на внутрішнє споживання - ще і не таке захавають...
2010.04.28 | Pavlo
Але в ультиматумі був ще й чіткий набір вимог:
1) Залишити флот2) Змінити гуманітарну політику
3) Гарантії недоторканності російському бізнесу.
Ці умови Яник виконує, всупереч інтересам його колег, логіці президентської посади і здоровому глузду.
2010.04.28 | Lexa62
сумнівно все
щодо совєтізації. Ще не всіх "мух від котлет" відділили визначаючи цей феномен.В ментальності східняків відчутно спадок їх предків-степовиків. Еге ж, скіфів, сарматів і такого іншого, що значно підреставрувалося Запорізьким козацтвом ( згадаймо найбільш шановного кошового отамана Сірка).
Пригадую розповіді свого дядька (RIP), як розпитував його про згарадотряди, які стояли за спинами фронтовиків, "заоохочуючи" їх до бойових дій. "Так,-каже-так воно й було". І тут же з ходу відкинув моє здивування і неприйняття "вагомим" з його точки зору аргументом- "Інакше ми б в атаку не пішли". Наголошую, це були його переконання ще з тих часів, десь років 20 совєтскій владі, десь посередині цих років Голодомор, який торкнувся і нашої родини. І в партії дядько ніколи не числився, навіть з презирством ставився до комуняк, і начальству в рот ніколи не заглядав. Це найбільш красномовний приклад.
Але я можу навести скільки завгодно.
Я б назвав це арійським слідом. Ментальності найсуворіших умов виживання виду. Філософія жорстокості.
2010.04.28 | Pavlo
Мова йде про схему добровільно-примусового захоплення незалежн
ної країни під умовною назвою "совєтізація".Цей механізм складається з наступних кроків:
1) домовленість з великими країнами про невтручання.
2) ультиматум керівництву з вимогою привести до влади 5-колону.
3) вибори під зовнішнім тиском.
4) узурпація влади 5-колонниками.
5) 5-колонники виконують умови ультиматуму, дають дозвіл на ввід військ.
За такою схемою захоплювались не тільки країни Прибалтики, Чехословаччина, але й відбувався аншлюс Австрії, розподіл ЧСР німцями і т.д.