Б. Соколовський про ГТС. Справа не в транзиті. (л)
05/18/2010 | Хома Брут
http://economics.unian.net/ukr/detail/46527
[17.05.2010 14:02] Юрій Дощатов
Соколовський: Росії потрібен український внутрішній ринок, а не ГТС
Нові російсько-українські проекти в газовій сфері, зокрема, активно обговорюване об`єднання "Газпрому" та "Нафтогазу", підверджують, що інтерес Росії до нашого внутрішнього ринку невпинно зростає. Ось тільки до чого конкретно? Багато експертів схиляються до того, що активна дискусія про об`єднання двох державних газових монополій - не більше, ніж відволікаючий маневр. У чомусь на таку думку наштовхує і те, що в самій російській владі обговорення питання стало нагадувати гру в "доброго" і "злого" слідчого. "Експромт" про об`єднання НАК і "Газпрому", побіжно кинутий прем`єр-міністром Росії Володимиром Путіним, вже чітко підкоригований у телеінтерв`ю російського президента Дмитра Медведєва. Він досить недвозначно натякнув, що про глобальне злиття просто не йдеться. Отже, поговорити - поговорили, а коли керівництво не дозволило, то що ж тут поробиш...
Яку мету насправді ставить перед собою північна сусідка, ми спробували з`ясувати в експерта з енергетичних питань Богдана Соколовського...
Богдане Івановичу, як Ви вважаєте, у зв`язку з чим зараз виникла тема об`єднання "Газпрому" та "Нафтогазу"?
Публічні дискусії щодо об`єднання "Газпрому" і "Нафтогазу", які ведуться останнім часом на усіх рівнях, не випадкові, швидше, на цьому етапі вони закономірні і мають конкретні наслідки.
У цілому ця тема відволікає увагу від ряду політико-економічних проектів, які активно опрацьовують і спрямовані на інтеграцію в російський простір української економіки, включаючи надра, ядерну енергетику, авіацію та інші стратегічні галузі.
Іншими словами, Росії цікавий наш внутрішній ринок і ставляться конкретні цілі?
У газовій сфері йдеться про дві ключові мети. По-перше, і стратегічний, і комерційний інтерес Росії полягає в утвердженні на українському ринку "Газпрому" як єдиного, монопольного і безальтернативного постачальника природного газу, у тому числі, і газу українського видобутку. Це обумовлено, зокрема, тим, що Росія закономірно втрачає європейського споживача. Тільки у 2009 році російська частка на газовому ринку Центральної і Західної Європи скоротилася майже з 33% до 25%. Тенденція збережеться і надалі. Зниження споживання російського газу відбувається за рахунок розвитку альтернативних джерел, з одного боку, а з іншого - за рахунок модернізації і перепрофілювання газоспоживаючої промисловості.
По-друге, Україна усувається з міжнародного ринку транзиту нафти і газу. Завдяки російським зусиллям та інвестиціям наші газотранзитні маршрути втратять актуальність через 3-5 років, коли будуть введені в експлуатацію Північний і Південний потоки.
А як же плани з модернізації ГТС за участю ЄС, або шляхом створення консорціуму?
Тепер ГТС стає виключно внутрішньою справою України. Єврокомісія і міжнародні фінансові організації, не дочекавшись конкретних дій з боку колишнього і теперішнього урядів з реалізації Брюсельської декларації від 23 березня 2009 року, практично втратили інтерес до модернізації нашої ГТС. Не варто також розраховувати на їх участь і в міфічному консорціумі.
Тобто, тепер стан української ГТС цікавить лише Росію?
Для російської сторони українська ГТС продовжує представляти стратегічний інтерес, але вже не для транзиту, а для постачань газу українським споживачам, які для "Газпрому" є найбільшим зовнішнім ринком. Тому цілком логічно, що Росія прагне визначального впливу на формування газової політики в Україні, хоче монопольно управляти ГТС як ключовим інструментом збуту газу і контролю економіки і населення країни.
Минулого тижня Віктор Янукович заявив, що для модернізації ГТС потрібно 600 млн. дол. Раніше називалася сума у декілька разів більша. Чи означає це, що на сьогодні вже не йдеться про збільшення потужностей з транзиту, увага зосереджена на ремонті й модернізації системи для забезпечення внутрішніх споживачів України?
Цілком правильно. Наша влада прекрасно розуміє плани Росії. І саме тому, мабуть, Президент Янукович озвучив цю цифру, тоді як повноцінна модернізація ГТС зі збереженням усіх її функцій, зокрема транзитної, була оцінена в 2009 році за участі і європейських, і російських фахівців у 2,5 - 3 млрд. доларів. За 600 млн. можна хіба що замінити труби, які забезпечуватимуть постачання на внутрішній ринок, що і потрібно "Газпрому". Але сучасне економне устаткування для перекачування газу, вимірювальну техніку, газовимірювальні станції і тому подібне за ці гроші не встановиш. Тобто, ми і надалі розраховуватимемся за ті об`єми газу, які нам вкажуть російські газовимірювальні станції, а самі контролювати не зможемо.
Як, на Вашу думку, зараз виглядають плани з впровадження енергозберігаючих технологій?
Очевидно, що російська сторона не зацікавлена підтримувати в Україні дії, спрямовані на скорочення обсягів споживання газу, впровадження енергозберегаючих технологій, диверсифікацію, реформування газового сектору, модернізацію ГТС за європейськими стандартами і тому подібне. Логіка очевидна - чим більше витратна економіка, чим більше втрат газу в ГТС на території України, тим це вигідніше "Газпрому".
У принципі, хочу сказати, що в команді, яка зараз прийшла до влади, конкурують, щонайменше, два підходи: прагматичний і недержавний. Прагматики намагаються утримати контроль над газовим сектором України. Це нормально сприймається в Європі. Інші готові поділитися з сусідом і ГТС, і усім стратегічним надбанням України, а головне - відповідальністю за ситуацію в державі. Найближчим часом стане зрозуміло, чия точка зору переможе.
Дякую за інтерв’ю.
Розмовляв Юрій Дощатов (УНІАН)
[17.05.2010 14:02] Юрій Дощатов
Соколовський: Росії потрібен український внутрішній ринок, а не ГТС
Нові російсько-українські проекти в газовій сфері, зокрема, активно обговорюване об`єднання "Газпрому" та "Нафтогазу", підверджують, що інтерес Росії до нашого внутрішнього ринку невпинно зростає. Ось тільки до чого конкретно? Багато експертів схиляються до того, що активна дискусія про об`єднання двох державних газових монополій - не більше, ніж відволікаючий маневр. У чомусь на таку думку наштовхує і те, що в самій російській владі обговорення питання стало нагадувати гру в "доброго" і "злого" слідчого. "Експромт" про об`єднання НАК і "Газпрому", побіжно кинутий прем`єр-міністром Росії Володимиром Путіним, вже чітко підкоригований у телеінтерв`ю російського президента Дмитра Медведєва. Він досить недвозначно натякнув, що про глобальне злиття просто не йдеться. Отже, поговорити - поговорили, а коли керівництво не дозволило, то що ж тут поробиш...
Яку мету насправді ставить перед собою північна сусідка, ми спробували з`ясувати в експерта з енергетичних питань Богдана Соколовського...
Богдане Івановичу, як Ви вважаєте, у зв`язку з чим зараз виникла тема об`єднання "Газпрому" та "Нафтогазу"?
Публічні дискусії щодо об`єднання "Газпрому" і "Нафтогазу", які ведуться останнім часом на усіх рівнях, не випадкові, швидше, на цьому етапі вони закономірні і мають конкретні наслідки.
У цілому ця тема відволікає увагу від ряду політико-економічних проектів, які активно опрацьовують і спрямовані на інтеграцію в російський простір української економіки, включаючи надра, ядерну енергетику, авіацію та інші стратегічні галузі.
Іншими словами, Росії цікавий наш внутрішній ринок і ставляться конкретні цілі?
У газовій сфері йдеться про дві ключові мети. По-перше, і стратегічний, і комерційний інтерес Росії полягає в утвердженні на українському ринку "Газпрому" як єдиного, монопольного і безальтернативного постачальника природного газу, у тому числі, і газу українського видобутку. Це обумовлено, зокрема, тим, що Росія закономірно втрачає європейського споживача. Тільки у 2009 році російська частка на газовому ринку Центральної і Західної Європи скоротилася майже з 33% до 25%. Тенденція збережеться і надалі. Зниження споживання російського газу відбувається за рахунок розвитку альтернативних джерел, з одного боку, а з іншого - за рахунок модернізації і перепрофілювання газоспоживаючої промисловості.
По-друге, Україна усувається з міжнародного ринку транзиту нафти і газу. Завдяки російським зусиллям та інвестиціям наші газотранзитні маршрути втратять актуальність через 3-5 років, коли будуть введені в експлуатацію Північний і Південний потоки.
А як же плани з модернізації ГТС за участю ЄС, або шляхом створення консорціуму?
Тепер ГТС стає виключно внутрішньою справою України. Єврокомісія і міжнародні фінансові організації, не дочекавшись конкретних дій з боку колишнього і теперішнього урядів з реалізації Брюсельської декларації від 23 березня 2009 року, практично втратили інтерес до модернізації нашої ГТС. Не варто також розраховувати на їх участь і в міфічному консорціумі.
Тобто, тепер стан української ГТС цікавить лише Росію?
Для російської сторони українська ГТС продовжує представляти стратегічний інтерес, але вже не для транзиту, а для постачань газу українським споживачам, які для "Газпрому" є найбільшим зовнішнім ринком. Тому цілком логічно, що Росія прагне визначального впливу на формування газової політики в Україні, хоче монопольно управляти ГТС як ключовим інструментом збуту газу і контролю економіки і населення країни.
Минулого тижня Віктор Янукович заявив, що для модернізації ГТС потрібно 600 млн. дол. Раніше називалася сума у декілька разів більша. Чи означає це, що на сьогодні вже не йдеться про збільшення потужностей з транзиту, увага зосереджена на ремонті й модернізації системи для забезпечення внутрішніх споживачів України?
Цілком правильно. Наша влада прекрасно розуміє плани Росії. І саме тому, мабуть, Президент Янукович озвучив цю цифру, тоді як повноцінна модернізація ГТС зі збереженням усіх її функцій, зокрема транзитної, була оцінена в 2009 році за участі і європейських, і російських фахівців у 2,5 - 3 млрд. доларів. За 600 млн. можна хіба що замінити труби, які забезпечуватимуть постачання на внутрішній ринок, що і потрібно "Газпрому". Але сучасне економне устаткування для перекачування газу, вимірювальну техніку, газовимірювальні станції і тому подібне за ці гроші не встановиш. Тобто, ми і надалі розраховуватимемся за ті об`єми газу, які нам вкажуть російські газовимірювальні станції, а самі контролювати не зможемо.
Як, на Вашу думку, зараз виглядають плани з впровадження енергозберігаючих технологій?
Очевидно, що російська сторона не зацікавлена підтримувати в Україні дії, спрямовані на скорочення обсягів споживання газу, впровадження енергозберегаючих технологій, диверсифікацію, реформування газового сектору, модернізацію ГТС за європейськими стандартами і тому подібне. Логіка очевидна - чим більше витратна економіка, чим більше втрат газу в ГТС на території України, тим це вигідніше "Газпрому".
У принципі, хочу сказати, що в команді, яка зараз прийшла до влади, конкурують, щонайменше, два підходи: прагматичний і недержавний. Прагматики намагаються утримати контроль над газовим сектором України. Це нормально сприймається в Європі. Інші готові поділитися з сусідом і ГТС, і усім стратегічним надбанням України, а головне - відповідальністю за ситуацію в державі. Найближчим часом стане зрозуміло, чия точка зору переможе.
Дякую за інтерв’ю.
Розмовляв Юрій Дощатов (УНІАН)
Відповіді
2010.05.20 | Хома Брут
ще один коментар Соколовського на ту ж тему (л)
http://www.unian.net/ukr/news/news-377740.html[20.05.2010 06:29]
Соколовський про газ, флот, прагматиків і таємні зустрічі Путіна з Тимошенко
За попередніми підсумками переговорів, проведених впродовж двох місяців, зокрема, в рамках офіційного візиту до України Президента РФ Дмитра МЕДВЕДЄВА, в співпраці в енергетичній сфері не сталося ні обіцяних «проривів», ні видимих «провалів».
Таку думку в коментарі УНІАН висловив експерт з енергетичних питань Богдан СОКОЛОВСЬКИЙ.
«Швидше так: «прагматики» в нинішній владі утримали статус-кво в газовій сфері за рахунок політичних поступок”, - заявив Б.СОКОЛОВСЬКИЙ.
Він зазначив, що в результаті зниження на третину необгрунтовано високої ціни на імпортний газ українські промислові підприємства одержали ринкову ціну. «Це претендувало б на досягнення, якби газ не змішували з флотом. Насправді, «зниження» ціни для приватного бізнесу відбулося за рахунок збільшення державного боргу, який списуватимуть наступні покоління за утримання ними ЧФ РФ.
Також експерт відзначив як позитивний результат скасування положення про застосування штрафних санкцій за недобір газу.
«Водночас, на жаль, залишається неврегульованою низка принципових питань, які закладені в газових контрактах від 19 січня 2009 року. Зокрема: російська сторона не планує надавати гарантій на обсяги транзиту газу через нашу територію і продовжує виштовхувати Україну з газотранзитного ринку, будуючи обхідні газопроводи - «Північний» і «Південний» потоки - про це недвозначно заявив Президент Д.МЕДВЕДЄВ 18 травня на зустрічі зі студентами в Київському Національному університеті. «Газпром» не збирається переглядати неприйнятні для України формули розрахунку ціни на газ і транзитної ставки - це вкотре 18 травня повторив перший віце-прем`єр РФ Ігор СЕЧИН, продовжуючи заявляти про пільги. Незмінним залишається принцип «бери або плати» на завищений для України обсяг газу, який за контрактами необхідно купувати щорічно, - 52 млрд. кубометрів», - зазначив Б.СОКОЛОВСЬКИЙ.
Він також сказав, що залишаються нездійсненими і ряд колишніх планів діючої сьогодні влади щодо залучення України разом з РФ до реалізації газових проектів за кордоном. «Про це останнім часом вже навіть не згадують», - зазначив експерт.
«Судячи із заяв і коментарів, російська сторона і надалі чинитиме тиск на українську владу, щоб, принаймні, зберегти вигідні для себе умови співпраці в газовій сфері і встановити свій монопольний контроль над українським газовим сектором, а отже – над економікою. Водночас, на фоні газо-флотських переговорів російські керівники, зокрема прем`єр-міністр РФ Володимир ПУТІН, коментуючи окремі неоднозначні моменти з його таємних зустрічей з екс-прем`єр-міністром України Юлією ТИМОШЕНКО, вкотре продемонстрував, що для нього російський інтерес вищий, ніж особиста дружба. Очевидно, що це мали б враховувати нинішні й майбутні представники влади нашої держави», - вважає Б.СОКОЛОВСЬКИЙ.
постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-377740.html