Повнота влади і повна відповідальність "Громадянської платформи"
Український незалежний центр політичних досліджень
Ukrainian Center for Independent Political Research
Україна, 01034, м. Київ, вул. Лисенка, 8 оф. 9
Ukraine, Kyiv, 01034, Lysenka Str., 8 Suite 9
Tel./fax: (044) 279-2435, 599-4251, e-mail: ucipr@ucipr.kiev.ua, http://www.ucipr.kiev.ua
RU. 16-й рік видання, № 17/615, 13 липня 2010 року
Президентські вибори у Польщі: повнота влади і цілковита відповідальність "Громадянської платформи". Що далі?
Пьотр Байор, викладач Ягеллонського університету у Кракові (Польща), член Польського товариства міжнародних відносин, спеціально для УНЦПД
Після дуже рівної і захоплюючої виборчої кампанії, у другому турі президентських виборів 4 липня 2010 року перемогу здобув кандидат від "Громадянської платформи" Броніслав Коморовський. Він переміг із співвідношенням голосів 53,01% до 46,99% кандидата від "Права і справедливості" Ярослава Качинського. Перемога Коморовського вносить значні зміни в систему правління в Польщі, оскільки повноту влади і, водночас, відповідальності за правління приймає на себе "Громадянська платформа".
Цьогорічні президентські вибори і передуюча їм виборча кампанія проходили за надзвичайно складних обставин. Сам факт проведення дострокових виборів (планові вибори повинні були відбутися восени цього року) був наслідком трагічної смерті Президента Леха Качинського, який 10 квітня загинув у авіакатастрофі під Смоленськом. Виборча кампанія проходила в атмосфері жалоби, пов’язаної з цією трагедією, а головною темою публічних дискусій було питання з'ясування її причин. Наприкінці травня 2010 року Польщу спіткало ще одне лихо – повінь, яка спричинила численні людські жертви, втрату майна. Виборча кампанія, детермінована цими двома подіями, проходила в спокійній, прямо кажучи, сумній атмосфері й для більшості польського суспільства була чимось другорядним, особливо в порівнянні з вищезгаданими трагедіями.
Перший тур президентських виборів, у якому взяло участь 10 кандидатів, відбувся 20 червня. Як і прогнозувалося, перемогу здобули Броніслав Коморовський і Ярослав Качинський, які вийшли до другого туру. Однак слід підкреслити, що несподівано високий результат отримав лідер Союзу демократичної лівиці Гжегож Напєральський, якого підтримало майже 14% виборців. Участь цього політика в перегонах була викликана загибеллю в катастрофі під Смоленськом Єжи Шмайджінського, який був кандидатом на посаду президента від СДЛ. Спочатку результати досліджень громадської думки вказували на те, що Г. Напєральський може отримати підтримку на рівні 3-5%, однак високоефективна безпосередня кампанія принесла йому чималий успіх. Результат цього політика означає, що після багатьох років перебування на другорядних ролях польське ліве угрупування повертає собі підтримку суспільства і, безумовно, відіграватиме велику роль у запланованих на 2011 рік парламентських виборах.
Виборча кампанія
Смоленська трагедія та повінь вплинули також на форму і стиль проведення кампанії. У результаті цих трагічних подій вперше, починаючи з 1989 року, політики не наважилися на вживання чорного піару та пошуку так званих "білих плям". Кампанія обох основних кандидатів була зосереджена, перш за все, на презентації своєї програми і бачення майбутнього президентства. Головними темами дебатів були питання, що стосуються економічної і соціальної ситуації в Польщі, міжнародної політики і безпеки, а також реформи системи охорони здоров'я. У цьому останньому питанні дійшло до принципової суперечки між Коморовським і Качинським. Під час одного з мітингів кандидат "Права і справедливості" заявив, що Коморовський виступає за приватизацію системи охорони здоров'я, в результаті чого може бути обмежений доступ населення до медичних послуг. Штаб Коморовського за це висловлювання подав на Качинського позов до суду і "Право і справедливість" програла цей процес. Качинський був змушений спростувати цю інформацію в ЗМІ, однак, схоже, мета його штабу була досягнута, оскільки у частини суспільства залишилося враження, що "Громадянська платформа" виступає за приватизацію системи охорони здоров'я.
У сфері міжнародної політики найбільш актуальними були питання, пов'язані з участю польської армії в місії ISAF в Афганістані. У цій операції вже загинули десятки польських солдатів, і участь Польщі в цій місії користується щораз меншою суспільною підтримкою. Коморовський заявив про початок переговорів з партнерами з НАТО на тему виводу польських солдатів. Крім того, він задекларував, що в разі його перемоги на президентських виборах польська армія повернеться з Афганістану до кінця 2012 року. У свою чергу Качинський констатував, що участь Польщі в цій місії являє собою складну проблему, але виборча кампанія є найгіршим моментом для дискусій на тему виводу армії, оскільки в їх результаті посилились атаки талібів на польських солдатів. Однак, загалом, Качинський також підтвердив бажання виводу польської армії з Афганістану.
Вирішальні чинники перемоги
Перемога Коморовського в президентських перегонах ні для кого не стала несподіванкою, однак низький масштаб перемоги дає лідерам його партії привід для глибоких роздумів. Адже ще кілька тижнів тому, за даними опитувань, Коморовський був безсумнівним лідером з перевагою в кілька десятків відсотків у порівнянні з Качинським і рештою суперників, а частина центрів з дослідження громадської думки навіть вказувала, що він може виграти в першому турі. Однак виявилося, що під час голосування у 1-му турі різниця між Коморовським і Качинським склала всього 5%, що було великою несподіванкою для політиків "Громадянської платформи" і викликало серйозну знервованість у штабі Коморовського. Опитування громадської думки перед 2-м туром виборів свідчили про рівні шанси, а частина з них навіть прогнозувала перемогу Качинського. Однак вирішальне значення для остаточної перемоги Коморовського мали два чинники:
- відносно висока, як на польські умови, явка виборців;
- залучення на свою сторону більшості електорату Гжегожа Напєральського з першого туру.
У першому турі у виборах взяли участь 54,94% поляків. У зв'язку з тим, що другий тур повинен був відбутися у період відпусток, існували побоювання, що під час його проведення явка буде нижчою. З неофіційних досліджень, які мав штаб Коморовського, випливало, що вона може скласти навіть 30%. Такий сценарій був би дуже вигідним для Качинського, оскільки він має мобілізований і дисциплінований електорат, який, незалежно від обставини, бере участь у голосуванні. Більшість поляків – представників так званого середнього класу, які можуть дозволити собі провести відпочинок і відпустку поза домом – це, в переважній більшості, електорат Коморовського. У зв'язку з цим, його штаб закликав своїх прихильників взяти участь у голосуванні навіть під час відпусток. Політики "Громадянської платформи" закликали брати з собою на відпочинок спеціальні довідки з місця проживання, які дають право голосувати на будь-якій виборчій дільниці на території Польщі. Ці заклики принесли бажані наслідки – дуже великий відсоток виборців скористався цією можливістю, і остаточна явка склала 55,31% і була вищою, ніж у першому турі.
Черговим чинником, який мав вирішальний вплив на перемогу Коморовського було залучення на свою сторону лівого електорату Гжегожа Напєральського, який складав більше десяти відсотків. Після першого туру виборів, як Коморовський, так і Качинський зверталися до цієї групи виборців, однак більшість з них підтримали кандидата від "Громадянської платформи". Дослідження, проведені фірмою Millward Brown SMG KRC, показали, що 69% прихильників Напєральського проголосували за Коморовського, і тільки кожний третій віддав голос за Качинського. Слід підкреслити, що сам Напєральський не підтримав жодного з кандидатів. Таке рішення було результатом політичного розрахунку в контексті майбутніх виборів. Адже значну підтримку він отримав, як альтернатива Коморовському і Качинському. Підтримка будь-якого з цих кандидатів напевно відштовхнула б від нього частину виборців і відбила б у них бажання голосувати за СДЛ під час виборів до органів місцевого самоврядування і парламентських виборів, що наближаються. Однак Коморовського підтримав ряд близьких соратників Напєральського, а також колишній президент Олександр Кваснєвський, що було чітким сигналом для лівого електорату.
Незважаючи на поразку, Ярослав Качинський і його партія виходять з виборів, зміцнивши свої позиції. Адже на початку кампанії підтримка цього кандидата, згідно з опитуваннями, складала менше 30%, а впродовж чергових тижнів вона систематично зростала, щоб, у результаті, у другому турі досягти 47%. Завдяки цьому результату "Право і справедливість" зміцнила позиції, як найсильніша опозиційна партія і серйозний конкурент "Громадянської платформи" в боротьбі за владу в Польщі. Важливим наслідком цьогорічних виборів є також зміна сприйняття суспільством Качинського, який перестав бути політиком, якого не люблять і зменшив так званий відсоток негативного електорату. Завдяки цьому, найближчим часом партія Качинського не тільки має шанс зберегти отриману підтримку, але може навіть розширити її, здобуваючи голоси нерішучих виборців.
Зовнішня політика
Перемога Коморовського не призведе до принципових змін у зовнішній політиці Польщі. Однак у цьому питанні слід очікувати зміни тактики і стилю її ведення. Адже у період президентства Леха Качинського в цій сфері точилися безперервні суперечки з урядом щодо питань компетенцій, а також була відсутньою координація дипломатичних дій цими гілками влади. За нинішньої системи зовнішня політика не буде предметом суперечок між президентом і урядом, що, безумовно впливатиме на успішність і ефективність дій польської дипломатії на міжнародній арені. Не буде таких, як раніше, курйозних ситуацій, що виставляють Польщу на посміховисько, наприклад, суперечок про те, хто полетить літаком, або хто займе стілець під час зустрічі на вищому рівні в ЄС, чи блокування президентом пропозицій МЗС щодо кандидатур на посади послів.
Враховуючи пріоритети зовнішньої політики нинішньої влади, слід констатувати, що Коморовський реалізовуватиме політику, якої до цього часу дотримувався уряд Дональда Туска. Безумовно, не буде надалі втілюватися курс зовнішньої політики Президента Качинського, який, опираючись в т.ч. на Україну, Грузію та Азербайджан, намагався побудувати політично-енергетичний союз, який був викликом для Росії. Звичайно, польська дипломатія буде вести активну політику на Сході, однак, як у випадку України, так і решти держав цього регіону, вона не буде мати якогось спеціального, виняткового значення, а буде реалізовуватись на базі конкретних інтересів, перш за все економічних. Якщо говорити про взаємини з Росією, схоже, що як Президент Коморовський, так і уряд захочуть використати смоленську катастрофу для початку процесу налагодження стосунків з Росією, готовність до якого останнім часом неодноразово висловлювала також російська сторона.
Ротації в "Громадянській платформі"
Перемога Броніслава Коморовського також призведе до досить серйозних кадрових змін як в найважливіших державних структурах, так і в самій "Громадянській платформі". Найближчим часом практично заново буде створений осередок президентської влади, оскільки, за традицією, новий президент має право вільного підбору чиновників в Канцелярії Президента. Питання кадрового складу цієї владної структури взагалі не було предметом розмов під час кампанії, і жоден з кандидатів не подав персональної пропозиції щодо складу цієї установи. Безумовно, ряд найважливіших посад у канцелярії займуть політики з "Громадянської платформи", однак, згідно з неофіційною інформацією, Коморовський також виявить бажання запросити до співробітництва представників більш широкого політичного кола. З повідомлень преси слідує, що на посаду керівника Канцелярії Президента не може розраховувати політик, керівник виборчого штабу Коморовського Славомір Новак. Новообраний президент має претензії до людей, які проводили його кампанію в зв’язку з тим, що вона була погано організованою і хаотичною, а сам він мав на неї невеликий вплив. У зв'язку з цим, найправдоподібніше, до президентського палацу, незважаючи на перемогу у виборах, потраплять тільки нечисленні політики, що входять до складу його виборчого штабу.
Через кілька днів після виборів Коморовський відмовився від мандату депутата і, у зв'язку з цим, припинив виконувати обов’язки маршала Сейму. Звільнену Коморовським посаду обійняв дотеперішній керівник фракції "Громадянської платформи" в польському парламенті Гжегож Схетина. Однак для цього впливового політика це тільки уявне підвищення. Адже рік тому він був усунений прем'єром Туском з посади віце-прем'єра і міністра внутрішніх справ у зв'язку зі скандалом стосовно його участі в так званій "азартній афері", до якої були причетні впливові політики "Громадянської платформи". Втім останнім часом Схетинa, як керівник парламентської фракції, почав відновлювати свої позиції і роль в партії. Отже, як це не парадоксально, підвищення, пов’язане з призначенням на посаду маршала Сейму, позбавить цього політика можливості впливу на партійні ряди і в майбутньому обмежить його роль і вплив у партії.
Повнота влади і цілковита відповідальність "Громадянської платформи"
Перемога Коморовського внесла серйозні зміни в дотеперішню систему правління в Польщі. Сьогодні найважливіші установи в державі (президент, керівник уряду, маршали Сейму і Сенату) займають політики цієї партії, а це означає, що "Громадянська платформа" взяла на себе як повноту влади, так і повноту відповідальності за ситуацію в Польщі. Правлячі кола більше не можуть висувати докори з приводу відсутності державних реформ, оскільки їх відсутність до цього часу аргументувалась блокуванням проектів уряду президентом Качинським. Тепер уряд Туска, в співробітництві з президентом Коморовським, буде змушений виконати обіцянки щодо проведення структурних реформ в державі, які відкладались з часів останніх парламентських виборів, а в першу чергу, реформувати систему охорони здоров'я.
Крім того, "Громадянська платформа" буде змушена подумати над виконанням виборчих обіцянок, даних президентом Коморовським під час цьогорічної кампанії. Найважливіші з них стосувалися підвищення зарплатні для вчителів, утримання системи страхування для селян на існуючому рівні, збереження валоризації дотацій та пенсій на засадах, які діяли до цього часу, повернення 50% знижки для студентів на проїзд в залізничному транспорті, а також додаткового фінансування процедур in vitro. Згідно з підрахунками експертів газети "Жечпосполіта", їх реалізація коштувала б бюджетові держави понад 33 млрд злотих (82 млрд грн). Експерти підкреслюють, що за нинішньої ситуації уряд не може дозволити собі таких витрат, а найближчим часом він буде змушений ще більше скоротити їх і зменшити бюджетний дефіцит. Отже виконання обіцянок, даних президентом і урядом є мало реальним, тим більше, що частина політиків "Громадянської платформи" вже сьогодні починає відмовлятися від них.
Відсутність виконання виборчих зобов'язань, безумовно, використає опозиція, яка повсякчас буде критикувати владу і підкреслювати факти недотримання виборчих обіцянок. Отримавши монополію влади, "Громадянська платформа" досягла значного успіху. Однак слід підкреслити, що водночас ця партія тепер стоїть перед серйозним викликом і необхідністю довести ефективність та чіткість свого правління. Найближчі місяці будуть важливим тестом для політиків цієї партії, оскільки тепер ніщо не стоїть на заваді для того, щоб втілити в життя реформи, про які вони говорили на протязі кількох років. Отже, якщо "Громадянська платформа" не зробить кроків у цьому напрямку, вона може втратити довіру з боку виборців, перед якими ця партія буде звітувати про виконання даних обіцянок вже під час осінніх виборів до органів самоврядування та парламентських виборів наступного року.