Хто командує українським флотом? (/)
11/06/2010 | Оk
Володимир Притула
http://www.radiosvoboda.org/content/article/2212758.html
Хто ж насправді командує українським флотом? На таке просте запитання, здавалося, є лише одна відповідь – командувач ВМС України Віктор Максимов, якому до цьогорічного Дня Незалежності від імені народу було присвоєно вище військово-морське звання «адмірал». Очевидно, що за успіхи у зміцненні оборонного потенціалу держави, розбудову флоту та зміцнення бойового духу його моряків. Втім, недавнє звільнення з посади головного редактора військової телерадіокомпанії України «Бриз», заслуженого журналіста України, капітана 1 рангу запасу Мирослава Мамчака прояснило дещо іншу, відмінну від вимог статутів і чинного законодавства сторону політичної залежності флотського командування.
На початку літа у пресі вже повідомлялося про тиск на осіб Міноборони з боку лідера севастопольських «регіоналів» і голови Севастопольської міськдержадміністрації Валерія Саратова з вимогою звільнити керівника «Бризу». Сам Валерій Саратов публічно заперечував своє втручання у військово-медійну сферу, але в апараті Міністра оборони тоді підтверджували – таки була відповідна чи то вимога, чи то рекомендація голови Севастопольської МДА міністру.
Знищити у червні єдиний у Севастополі україномовний інформаційний ресурс севастопольським «регіоналом» разом з проросійськими силами не вдалося – громадськість розцінила їхні дії як тиск на свободу слова і замах на редакційну політику мас-медіа.
Але відтоді увага керівництва міста до українського флоту та військових засобів масової інформації зросла. Валерій Саратов як член військової ради ВМС України за посадою одягнув камуфляж і, як розповідають військові, майже пів години був присутнім на вересневих навчаннях «Взаємодія-2010». Половину цього часу присвятив бесіді з міністром оборони. Про що йшла мова – не відомо. Але саме після цього з’явився лист командувача ВМС України, про який піде мова трохи далі.
У Севастополі немає місця нічому українському?
Втім, насправді підвищену увагу до ТРК «Бриз» з боку політиків флотські журналісти відчули дещо раніше. Після підписання Харківських угод про подовження термінів перебування російського флоту у Криму, в ефірі «Бризу» поруч з іншими прозвучали і критичні думки щодо цих документів. Негативно висловився щодо них і сам Мирослав Мамчак. Вихід в ефір цих програм співпав з візитом до Севастополя високопоставленої московської делегації.
Саме тоді критика редакційної політики флотської телерадіокомпанії з боку частини політичних сил Севастополя, а також деяких депутатів міської і районних рад у регіональній пресі і севастопольському сегменті Інтернету виросла на порядок, знову у місцевих інтернет-форумах з’явилися прямі погрози «вичистити місто від бандерівців» та «скинути в море помаранчевих». Деякі з депутатів і не приховували, що мають стратегічне завдання: «у Севастополі немає місця нічому українському – Росія повертається сюди назавжди».
Вичистити українське – це означало у першу чергу прибрати з інформаційного простору регіону ТРК «Бриз», навколо якого гуртувалися всі міські україноцентричні сили Севастополя. Торік флотська ТРК, хоч і з труднощами, але виграла конкурс за частоти і повернула собі право мовлення на сім років наперед.
Попри це саме цього року Національна Рада з телебачення і радіомовлення вирішила перевірити діяльність «Бризу». Посипалися й інші перевірки – севастопольського відділення КРУ, Фінуправління ВМС. Ні це, ні анонімні листи до Нацради бажаних результатів не дали.
Схоже, тоді ж почалося «обхожування» міністра оборони. Прямолінійні вимоги вигнати занадто патріотичного Мамчака викликали лише скандал у пресі. Цього разу все робилося руками самих військових.
Епістолярний жанр як метод політичного тиску
14 вересня з’явився лист командувача ВМС на ім’я міністра оборони України. Процитую лише перші його два абзаци (вих. № 154/21/3/1141 від 14.09.2010 р.): «Проведений аналіз діяльності телерадіокомпанії Військово-Морських Сил Збройних сил України «Бриз» (далі ТРК «Бриз», засновником якої є Міністерство оборони України) свідчить про те, що останнім часом творчі матеріали (програми, передачі тощо) значно втратили привабливість в особового складу Військово-Морських Сил та членів сімей військовослужбовців».
Однією з причин цього автори листа (формально підписаного командувачем) назвали зміни у штаті ТРК, які дозволили обіймати посаду головного редактора «Бризу» цивільній особі, що «значно обмежило можливість керівника закладу мати доступ до оперативної інформації, про події, що відбуваються на флоті та вплив керівництва ВМС ЗС України на діяльність телерадіокомпанії».
Саме тому пропонується «в інтересах військового відомства» повернутися до попередньої практики – керувати телерадіокомпанією може лише військовий. Міністр оборони рішуче написав резолюцію «Згоден» і за кілька днів затвердив зміни у «Тимчасовому переліку посад офіцерського складу, які в мирний час можуть заміщатися цивільними особами». Михайло Єжель, наскільки мені відомо, давно і добре знає Мирослава Мамчака, його професійні і людські риси, знав і стан справ на «Бризі». Втім, ухвалив саме таке рішення – як вважає і Мамчак, і багато його колег – під політичним тиском «єдиної команди», до якої входить і мер Севастополя.
Лист від командувача виявився лише формальним обґрунтуванням цього рішення, приводом для заміни цивільного керівника (Мирослав Мамчак кілька років тому вийшов у запас у званні капітана 1 рангу) на військового, який тепер не заважатиме будувати «нову країну», даючи висловлювати думки, що не подобаються московським гостям. Втім, як вдалося дізнатися, формальні виконавці в Управлінні з виховної роботи ВМС від підготовки цього листа відхрещуються. Хто ж його написав насправді – питання відкрите.
З лампасами, але без волі?
У тому, що жодного аналізу програм ТРК «Бриз» ніхто в командуванні ВМС не робив, читач, мабуть, здогадався сам. Дещо пізніше, 22 вересня Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення повідомила, що за підсумками моніторингу творчої діяльності флотської ТРК недоліків не виявила, навпаки, «Бриз» поставили у приклад.
Виглядає, що адміралу Максимову таки мало власних клопотів з кораблями, він намагається впливати на установу, яка не належить до структур ВМС України, а підпорядковане Департаменту преси та інформації Міноборони. Мирослав Мамчак каже, що останнім часом мав кілька дуже гострих розмов з командувачем. Офіцери-журналісти скаржилися, що їх брутально «по-солдафонськи» виганяли з наради в штабі ВМС, що їх позбавляли допусків до роботи з відповідними документами, їх не допускали на кораблі та у військові частини.
Журналісти «Бризу» розповіли мені, що ні адмірал, який так піклується про рейтинг флотського телеканалу, ні його заступники жодного разу не побували в телерадіокомпанії, не виступили в студії в прямому ефірі, не відповіли на актуальні питання членів родин військовослужбовців.
Сам Мирослав Мамчак повідомив, що адмірал Віктор Максимов кілька разів пропонував йому «сходити до Валерія Саратова» і узгодити «конфліктні питання роботи». Капітан першого рангу запасу не пішов. «Пішли» його. Втім, Мамчак не ображається на начальство. Припускає, що адмірали Єжель і Максимов – насправді дуже обмежені у своїх можливостях. Насправді Збройними Силами командують не вони, а люди з «єдиної команди». Каже, образливо лише, що адмірал бере під «козирьок» на першу ж забаганку мера, якого частіше, аніж Президента відвідують московські гості.
А тим часом у севастопольському сегменті Інтернету вперто поширюється інформація про спільні плани командування українського флоту, міської влади Севастополя і московських інвесторів щодо акваторії Стрілецької бухти, території академії ВМС України та майбутніх елітних яхт-клубів. Мовляв, адмірала вже «зламали». Виглядає, що «балаклавський сценарій 2003 року» може повторитися і сьогодні. Сім років тому, нагадаю, деякі впливові особи в українському керівництві скористалися слабкою волею тодішнього командувача ВМС України, що закінчилося для останнього скандальними звільненням. Зараз питання, хто ж насправді командує українським флотом, стає ще актуальнішим.
http://www.radiosvoboda.org/content/article/2212758.html
Хто ж насправді командує українським флотом? На таке просте запитання, здавалося, є лише одна відповідь – командувач ВМС України Віктор Максимов, якому до цьогорічного Дня Незалежності від імені народу було присвоєно вище військово-морське звання «адмірал». Очевидно, що за успіхи у зміцненні оборонного потенціалу держави, розбудову флоту та зміцнення бойового духу його моряків. Втім, недавнє звільнення з посади головного редактора військової телерадіокомпанії України «Бриз», заслуженого журналіста України, капітана 1 рангу запасу Мирослава Мамчака прояснило дещо іншу, відмінну від вимог статутів і чинного законодавства сторону політичної залежності флотського командування.
На початку літа у пресі вже повідомлялося про тиск на осіб Міноборони з боку лідера севастопольських «регіоналів» і голови Севастопольської міськдержадміністрації Валерія Саратова з вимогою звільнити керівника «Бризу». Сам Валерій Саратов публічно заперечував своє втручання у військово-медійну сферу, але в апараті Міністра оборони тоді підтверджували – таки була відповідна чи то вимога, чи то рекомендація голови Севастопольської МДА міністру.
Знищити у червні єдиний у Севастополі україномовний інформаційний ресурс севастопольським «регіоналом» разом з проросійськими силами не вдалося – громадськість розцінила їхні дії як тиск на свободу слова і замах на редакційну політику мас-медіа.
Але відтоді увага керівництва міста до українського флоту та військових засобів масової інформації зросла. Валерій Саратов як член військової ради ВМС України за посадою одягнув камуфляж і, як розповідають військові, майже пів години був присутнім на вересневих навчаннях «Взаємодія-2010». Половину цього часу присвятив бесіді з міністром оборони. Про що йшла мова – не відомо. Але саме після цього з’явився лист командувача ВМС України, про який піде мова трохи далі.
У Севастополі немає місця нічому українському?
Втім, насправді підвищену увагу до ТРК «Бриз» з боку політиків флотські журналісти відчули дещо раніше. Після підписання Харківських угод про подовження термінів перебування російського флоту у Криму, в ефірі «Бризу» поруч з іншими прозвучали і критичні думки щодо цих документів. Негативно висловився щодо них і сам Мирослав Мамчак. Вихід в ефір цих програм співпав з візитом до Севастополя високопоставленої московської делегації.
Саме тоді критика редакційної політики флотської телерадіокомпанії з боку частини політичних сил Севастополя, а також деяких депутатів міської і районних рад у регіональній пресі і севастопольському сегменті Інтернету виросла на порядок, знову у місцевих інтернет-форумах з’явилися прямі погрози «вичистити місто від бандерівців» та «скинути в море помаранчевих». Деякі з депутатів і не приховували, що мають стратегічне завдання: «у Севастополі немає місця нічому українському – Росія повертається сюди назавжди».
Вичистити українське – це означало у першу чергу прибрати з інформаційного простору регіону ТРК «Бриз», навколо якого гуртувалися всі міські україноцентричні сили Севастополя. Торік флотська ТРК, хоч і з труднощами, але виграла конкурс за частоти і повернула собі право мовлення на сім років наперед.
Попри це саме цього року Національна Рада з телебачення і радіомовлення вирішила перевірити діяльність «Бризу». Посипалися й інші перевірки – севастопольського відділення КРУ, Фінуправління ВМС. Ні це, ні анонімні листи до Нацради бажаних результатів не дали.
Схоже, тоді ж почалося «обхожування» міністра оборони. Прямолінійні вимоги вигнати занадто патріотичного Мамчака викликали лише скандал у пресі. Цього разу все робилося руками самих військових.
Епістолярний жанр як метод політичного тиску
14 вересня з’явився лист командувача ВМС на ім’я міністра оборони України. Процитую лише перші його два абзаци (вих. № 154/21/3/1141 від 14.09.2010 р.): «Проведений аналіз діяльності телерадіокомпанії Військово-Морських Сил Збройних сил України «Бриз» (далі ТРК «Бриз», засновником якої є Міністерство оборони України) свідчить про те, що останнім часом творчі матеріали (програми, передачі тощо) значно втратили привабливість в особового складу Військово-Морських Сил та членів сімей військовослужбовців».
Однією з причин цього автори листа (формально підписаного командувачем) назвали зміни у штаті ТРК, які дозволили обіймати посаду головного редактора «Бризу» цивільній особі, що «значно обмежило можливість керівника закладу мати доступ до оперативної інформації, про події, що відбуваються на флоті та вплив керівництва ВМС ЗС України на діяльність телерадіокомпанії».
Саме тому пропонується «в інтересах військового відомства» повернутися до попередньої практики – керувати телерадіокомпанією може лише військовий. Міністр оборони рішуче написав резолюцію «Згоден» і за кілька днів затвердив зміни у «Тимчасовому переліку посад офіцерського складу, які в мирний час можуть заміщатися цивільними особами». Михайло Єжель, наскільки мені відомо, давно і добре знає Мирослава Мамчака, його професійні і людські риси, знав і стан справ на «Бризі». Втім, ухвалив саме таке рішення – як вважає і Мамчак, і багато його колег – під політичним тиском «єдиної команди», до якої входить і мер Севастополя.
Лист від командувача виявився лише формальним обґрунтуванням цього рішення, приводом для заміни цивільного керівника (Мирослав Мамчак кілька років тому вийшов у запас у званні капітана 1 рангу) на військового, який тепер не заважатиме будувати «нову країну», даючи висловлювати думки, що не подобаються московським гостям. Втім, як вдалося дізнатися, формальні виконавці в Управлінні з виховної роботи ВМС від підготовки цього листа відхрещуються. Хто ж його написав насправді – питання відкрите.
З лампасами, але без волі?
У тому, що жодного аналізу програм ТРК «Бриз» ніхто в командуванні ВМС не робив, читач, мабуть, здогадався сам. Дещо пізніше, 22 вересня Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення повідомила, що за підсумками моніторингу творчої діяльності флотської ТРК недоліків не виявила, навпаки, «Бриз» поставили у приклад.
Виглядає, що адміралу Максимову таки мало власних клопотів з кораблями, він намагається впливати на установу, яка не належить до структур ВМС України, а підпорядковане Департаменту преси та інформації Міноборони. Мирослав Мамчак каже, що останнім часом мав кілька дуже гострих розмов з командувачем. Офіцери-журналісти скаржилися, що їх брутально «по-солдафонськи» виганяли з наради в штабі ВМС, що їх позбавляли допусків до роботи з відповідними документами, їх не допускали на кораблі та у військові частини.
Журналісти «Бризу» розповіли мені, що ні адмірал, який так піклується про рейтинг флотського телеканалу, ні його заступники жодного разу не побували в телерадіокомпанії, не виступили в студії в прямому ефірі, не відповіли на актуальні питання членів родин військовослужбовців.
Сам Мирослав Мамчак повідомив, що адмірал Віктор Максимов кілька разів пропонував йому «сходити до Валерія Саратова» і узгодити «конфліктні питання роботи». Капітан першого рангу запасу не пішов. «Пішли» його. Втім, Мамчак не ображається на начальство. Припускає, що адмірали Єжель і Максимов – насправді дуже обмежені у своїх можливостях. Насправді Збройними Силами командують не вони, а люди з «єдиної команди». Каже, образливо лише, що адмірал бере під «козирьок» на першу ж забаганку мера, якого частіше, аніж Президента відвідують московські гості.
А тим часом у севастопольському сегменті Інтернету вперто поширюється інформація про спільні плани командування українського флоту, міської влади Севастополя і московських інвесторів щодо акваторії Стрілецької бухти, території академії ВМС України та майбутніх елітних яхт-клубів. Мовляв, адмірала вже «зламали». Виглядає, що «балаклавський сценарій 2003 року» може повторитися і сьогодні. Сім років тому, нагадаю, деякі впливові особи в українському керівництві скористалися слабкою волею тодішнього командувача ВМС України, що закінчилося для останнього скандальними звільненням. Зараз питання, хто ж насправді командує українським флотом, стає ще актуальнішим.