МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Тяжёлая форма кори. Памяти Майдана посвящается

11/20/2010 | Ярослава Михайлова
Я всю жизнь была абсолютно аполитична. Истоки полнейшего отсутствия интереса к политике имеют семейные корни. Разговоры о политике родителей, которые, очень хорошо зная историю страны не только и не столько по учебникам, пробудили во мне не интерес, а презрение к политике и политикам.

Студенческие годы, львиная доля которых ушла на изучение так называемых общественных наук, усугубила семейно приобретённое презрение устойчивым отвращением. Отвращением к простыням газет с материалами партийных съездов, которые нам приходилось конспектировать. Отвращением к традиционным бурным аплодисментам, переходящим в овации. Отвращением к выжившим из ума вождям, к шустрым однокашникам-активистам, рвущим глотки и тельняшки на груди и таким образом пробивающим себе дорогу в жизни. Сколько таких шустряков плавают как дерьмо на поверхности, можно судить по нашим политикам, как 40 лет назад, так и сегодня. Они привыкли драть глотку и рвать тельняшку. Это их способ выживания – кто был ничем, тот стал всем. Так они были приучены. И другого ничего не умеют. Разве что красть.

И вдруг в течение нескольких дней всё круто изменилось. Куда только подевалась апатия. Появилось ощущение, что всё может измениться. Наверное, в этом была наша историческая ошибка – надо было думать не «может измениться», а «можем изменить».

Нет нужды напоминать вам о тех днях, я уверена, что для очень многих людей события той осени-зимы 2004 года очень памятны. Я уверена, что не просто памятны, а и очень дороги. Те дни и ночи на Майдане были неповторимы по своей эмоциональной наполненности.

… то, что происходило потом, тоже можно не напоминать. Но ужас не в том, что вожди разочаровали. Ужас в том, что они убаюкали, проводя с нами все эти годы сеансы массового гипноза, рассказывая нам, какой мы мудрый и толерантный народ. Ещё бы не толерантный, если столько лет терпим творимый ими беспредел!

Народу слово «толерантный» понравилось, хоть и не все поняли его значение. Народ из кожи вон лезет, чтобы не разочаровать своих вождей, оправдать звание толерантного. Народ, судя по всему, ни разу не задал себе вопрос: «А может, и голодомор у нас случился потому, что мы такие покорные и бессловесные?» Выражаясь по-иностранному, толерантные. Неужели и сегодня мы скорее съедим на ужин своё дитя, чем вспомним о том, что у нас есть мозги и сердца. Чувство собственного достоинства, наконец.

Почему не побоявшись выйти на Майдан, мы так легко сложили оружие, когда нас предали? Вернее, просто использовали для прихода к власти, для доступа к народному богатству. Я думаю, что когда-то, много лет назад какой-то первый чиновнишко, посмевший нахамить одному из нас или, обманув одного из нас, быстренько отбежал в сторонку, подумав: «Сейчас в глаз даст…», но не получив отпора, продолжил хамить и врать. Процесс понравился. Чиновнишко делает это по сей день. По нарастающей. Как же мы можем заставить кого-то уважать себя, если мы сами себя не уважаем? Прогибаемся под каждое чмо. Потому что «толерантные». Потому что привыкли к чинопочитанию. А уж если нас по головке погладят и скажут, что „народ у нас набагато мудріший від політиків”, то мы и вовсе уши распускаем.

Есть бородатый анекдот о том, как маленький французский мальчик спросил у своего французского папы, что такое любовь. Ну, вы помните, что ответил папа – «Жан, запомни: слово «любовь» придумали русские, чтобы не платить женщине.» Вот и вы, пожалуйста, вспоминайте этот анекдот, когда ваше начальство или политики начинают вас гладить по головке.

Есть замечательная фраза, сказанная, по-моему, Коко Шанель: «Всё в наших руках. Поэтому нельзя их опускать». Я именно к этому вас всех призываю. Хотите нормальной жизни – воспитывайте тех, кто пришёл с обязательствами организовать для вас эту жизнь. Они у вас на службе. Вы своим трудом создаёте богатство страны, они ОБЯЗАНЫ честно распределять созданное вами. Вы платите им зарплату – вы работодатель. Будьте с ними построже, потребовательней. Порешительней, в конце концов. Не давайте им красть. Строго наказывайте непослушных и нерадивых. Вы в ответе за свою страну, за то, что вы оставите детям и внукам. Не детям и внукам г-на Ю. или г-на Я., а своим. Увольняйте, судите, конфискуйте нечестно нажитое. Сами они не остановятся. Я думаю, что в ваши планы не входит ещё пять лет жизни пустить коту под хвост.

Спросите, а при чём здесь «тяжёлая форма кори»? А вот при чём: заболев политикой в эпоху Майдана, в весьма неюном возрасте, я, как и каждый взрослый человек, заболевший детской болезнью, не только тяжело её перенесла, но не обошлась без осложнений. Эти осложнения выражаются в аллергии, т.е. в полнейшей неприемлемости любой формы воровства, хамства, вранья и прочих язв нашей «элиты». Я протестую и борюсь с этими явлениями, как могу. Делюсь с читателями своими успехами и неудачами. Но меня мало. Я остро нуждаюсь в соратниках и единомышленниках. Только тогда мы сможем изменить жизнь к лучшему.

Всё в наших руках.

Відповіді

  • 2010.11.20 | Олекса

    Re: Тяжёлая форма кори. Памяти Майдана посвящается

    Підтримую! Більше того, сам так думаю і намагаюсь поводитись. Ось тільки біда - куди нам подіти отих українців? Бо не розбудивши в них "українськість" все так і залишиться по-московському...
  • 2010.11.20 | igorg

    Виховувати хапуг й бандитів? Дуже погано ставлюся до цього

    слова взагалі, особливо коли його застосовують до дорослих людей.
    Людина виховується десь так років до 12-14. Так закладено фізіологією. Тоді людина сприймає авторитети й виховання. А далі вже проявляється людське "Я" й людина діє відповідно до отриманого виховання.
    Комуністи прекрасно розуміли, що виховувати дорослих людей неможливо. Тому вони просто знищували тих хто їм не підходив за якимись якостями. А от дітей їхніх справді виховували так як потрібно. З ясельок.
    Тому наразі розмови про телерантність й виховання злочинців (назвімо нарешті речі так як воно є) то є пуста справа, один із наслідків їх нас виховання в нужном духє. Організація, спротив, боротьба слова значно більш підходящі до ситуації. Й досвід ОУН-УПА є найбільш підходящий. Інша справа форми й методи цієї боротьби. Бо ситуація не найкраща. Вкрай мало ресурсів й людей (нема українського селянства), а можливості тотального контролю з боку держави незрівнянно більші. Тож потрібно шукати найбільш ефективні способи легальної й підпільної та партизанської, явної й таємної боротьби. Щось на зразок досвіду роботи під час гітлерівської окупації.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2010.11.21 | rais

      Виховувати хапуг і бандитів - погано. Ще гірше утримувати їх ...

      Цілком згоден. Виховувати бандюків та злочинців навіть як що вони при владі - справа невдячна і марна...

      Он головний Оч сказав - протестують проти КАТ ті, хто не бажає сплачувати податки. А таки так! Як і більшисть порядних українців, я теж не бажаю щоб на мої податки утримували всю цю зграю - депутатів,суддів, прокурорів,міліціянтів, податківців і т.п. лайно, яке охороняє "великий бізнес" в Україні... Я не бажаю їх годувати ні зараз, ні потім, на їх "сиротських" статках і пенсіях в офшорах. Вважаю це цікавим елементом спротиву. А ви?
  • 2010.11.20 | технолог

    Щодо терапії

    Ярослава Михайлова пише:

    >
    > Есть бородатый анекдот о том, как маленький французский мальчик спросил у своего французского папы, что такое любовь. Ну, вы помните, что ответил папа – «Жан, запомни: слово «любовь» придумали русские, чтобы не платить женщине.» Вот и вы, пожалуйста, вспоминайте этот анекдот, когда ваше начальство или политики начинают вас гладить по головке.

    Я категорично проти ваших думок, які викликали згадку про цей анекдот...
    Світ творить любов, як би її не пробували паплюжити.
    >
    > Есть замечательная фраза, сказанная, по-моему, Коко Шанель: «Всё в наших руках. Поэтому нельзя их опускать». Я именно к этому вас всех призываю. Хотите нормальной жизни – воспитывайте тех, кто пришёл с обязательствами организовать для вас эту жизнь. Они у вас на службе. Вы своим трудом создаёте богатство страны, они ОБЯЗАНЫ честно распределять созданное вами. Вы платите им зарплату – вы работодатель. Будьте с ними построже, потребовательней. Порешительней, в конце концов. Не давайте им красть. Строго наказывайте непослушных и нерадивых. Вы в ответе за свою страну, за то, что вы оставите детям и внукам. Не детям и внукам г-на Ю. или г-на Я., а своим. Увольняйте, судите, конфискуйте нечестно нажитое. Сами они не остановятся. Я думаю, что в ваши планы не входит ещё пять лет жизни пустить коту под хвост.
    >
    > Спросите, а при чём здесь «тяжёлая форма кори»? А вот при чём: заболев политикой в эпоху Майдана, в весьма неюном возрасте, я, как и каждый взрослый человек, заболевший детской болезнью, не только тяжело её перенесла, но не обошлась без осложнений. Эти осложнения выражаются в аллергии, т.е. в полнейшей неприемлемости любой формы воровства, хамства, вранья и прочих язв нашей «элиты». Я протестую и борюсь с этими явлениями, как могу. Делюсь с читателями своими успехами и неудачами. Но меня мало. Я остро нуждаюсь в соратниках и единомышленниках. Только тогда мы сможем изменить жизнь к лучшему.
    >
    > Всё в наших руках.

    І далі в актуальну тему:
    сьогодні вдень, відкриваючи запаковані сосиски, звернув увагу, що на них написано: "З найкращіх сортів м'яса, без ГМО".
    На нашому виробництві працюють оператори автоматичних ліній. І, хоча воно зовсім не виробляє харчі, трапляються хлопці, які перед цім працювали на оціх лініях, які виробляють "без ГМО".
    Але ж проблема в тому, що і м'яса там теж практично немає...

    Це я про брехню та виховання підприємців...
    Коли я приходжу до продавця, перед цим честно заробивши свою копійку, то я розумію, що він може також заробити, якщо він запропонує мені віддати мої гроші за якісний і відповідаючий моїм потребам товар...
    Але якщо мені хамлять, стоять за прилавком жопом до мене, розмовляючи з колежанками, намагаються втулити мені гімно суто хамськими посилами - я цьго не сприймаю, бо в мене немає бажання віддавати ту частину мого життя, яку я витратив на отримання грошей як еквіваленту моєї праці, якимсь нахабам...
    На жаль, за двадцять років я не побачив суттєвих зрушеннь у психології підприємців навіть на рівні мереж гіпермаркетів...

    Тому я й не підтримую, і не підтримаю їхнього гембелю, який сприймається, як спроба відгавкати той шматок пирога, який вони давно вкрали, та вважають, що сучасна влада, така сама, як і вони, хоче в них забрати...

    Примітивність цієї верстви, яка зараз репетує - просто вражаюча: їм ще декілька місяців тому оголосили: "Ми приймаємо новий податковий кодекс, який вас поставить раком!".
    Після цього оголошення пройшла купа часу, дебатувалось - будуть, чи не будуть місцеві вибори, нарешті, відбулися ці вибори, де була можливість провести своїх представників, щоб відстояти своє, і шо?

    Бачимо слабенькі спроби гембелю під гучними гаслами тіпа "лєворуції", а коли таки приймається ПК - вони вже всралися, їх вже немає біля ВР...
    А чому б не обкласти своїми тілами штабелями у кілька метрів всіх двері у ВР та Кабміні, якщо вже так вас зачепило за джерело існування?

    Невже в нас прикладів не було декілька років тому?

    Висновок: ця "прослойка" не здатна зрозуміти щось, що вище їхнього гаманця. А бажання витягти з інших гаманців якомога більше залишилось на рівні безумовного рефлексу, бо інші до цього часу не вижили...
    Мабуть, прийшов час і їм вмерти, бо вищої розумової діяльності в них немає, а безумовні хапальні рефлекси не допомагають, бо виросли більші хижаки, які їх і з'їдають зараз...

    І зовсім інше питання - як виживати і ствоювати суспільну угоду всім іншим співвітчизникам...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2010.11.20 | один_козак

      Точно не так, Як пан пропонує.

      технолог пише:
      > І зовсім інше питання - як виживати і ствоювати суспільну угоду всім іншим співвітчизникам...
  • 2010.11.20 | один_козак

    Гарно. Дякую :)

  • 2010.11.21 | zmej_gorynych

    Мені близькі Ваші думки

    Але, мабуть, я трохи більш кровожерливий, бо не можу толерувати цю педерастично-педофільську тіку :sol:.
    Вона в мене викликає єдиний стійкий безумовний рефлекс. Причому точно такий, як в тому старому гуцульському анекдоті про хороших та поганих москалів та труни для них.
    Знаю, що погано бути таким кровожерливим, але Природою, мабуть, просто передбачено існування певного проценту таких "бандитів", як я :hot:


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".