МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Чому Мавзолей не звільняють від трупа

01/25/2011 | Hadjibei
Власне, це питання не є вже таким собі неактуальним. Воно надзвичайно актуальне як в російському, так і в українському контекстах.
Наявність засушеного стерва на Красной Площаді вкрай потрібна обом правлячим режимам, бо ці режими намагаються існувати за рахунок еклектчиної суміші комуністичної міфології та фофудьєносного православія. Закопати мощі того сифілітика десь на цвинтарі - це означає на на 90 відсотків делегітимізувати ідеологічно режими в пост-СССР (крім Балтики). Це також означає підірвати 5-ту колону в Україні.
Тому стерво буде валятися у Мавзолеї ще дуже довго. Бо воно склеює до купи два політичних виродка - сучасну Росію і сучасну Україну.

Десь у році 1989 один інтелігентний літній чоловік із Москви, іронічно посміхнувашись на мій телячий ентузіазм щодо "змін", спокійно сказав наступне:
"Справжні зміни будуть лише тоді, коли кілька сот веселих і міцних дядьків з кувалдами рознесуть на порох наш Мавзолей, а труп викнинуть на сміття".
Він мав рацію...

Відповіді

  • 2011.01.25 | Pavlo

    UVMOD, питання не стосується України.

    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2011.01.26 | Hadjibei

      Ви помиляєтеся

      Дуже стосується
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2011.01.26 | Pavlo

        Ні, це Ви помиляєтесь. (л)

        Поховання мумії дало ефект 20 років тому, але не зараз. Чи вам не однаково, чим москалі свою площу прикрашають ? Та хоч відрубаними головами, нам своє робить.

        Ленін незручний передусім імперським шовіністам, їм би краще підійшов Сталін.
        Ленін вбив царя, Сталін став ним. Ленін руйнував старий світ, засуджував "велікороський шовінізм", Сталін підняв шовінізм на якісно новий рівень, відновив багато московських традицій в модернізованому вигляді (приміром, відновив царські погони в армії)

        Ленін нищив попів, а Сталін заснував Сталінський Московський Патріархат, якій діє і нині.

        http://krotov.info/acts/20/1940/19430904.html

        Google запустив гарний сервіс, який дозволяє швидко отримати частоту згадування певних слів у всьому об"ємі друкованої продукції.

        Ось діаграма по парі слів "Сталін"/"Ленін":





        За виключенням короткого періоду піку культу особи Сталіна, Леніна згадували частіше протягом всього совка, але останні десятиліття "популярність" Леніна стабільно спадає, причому пропорційно збільшення згадок про Сталіна.


        Можете самі переконатись.

        http://ngrams.googlelabs.com/graph?content=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD%2C%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BD&year_start=1914&year_end=2010&corpus=12&smoothing=3
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
  • 2011.01.26 | Пані

    Ф тему

    КПРФ про теракти

    «Единая Россия» столь азартно занималась гробокопательством и издевательством над отцом-основателем Российской Федерации В.И.Лениным, что в порыве некрофобии накликала на столицу очередную беду.


    А взагалі то я погоджуюся, що це не офтопік. Бо той Ленін все ще міцно сидить в головах багатьох мешканців України. Акт виносу тіла з мавзолею знайшов би відгук в їх серцях.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2011.01.26 | Pavlo

      Ленін не вписується в концепцію "русскаго міра", в його "виносі" передусім зацікавлені московськ

      Пані пише:
      > А взагалі то я погоджуюся, що це не офтопік. Бо той Ленін все ще міцно сидить в головах багатьох мешканців України. Акт виносу тіла з мавзолею знайшов би відгук в їх серцях.

      Після "поховання" Леніна в головах багатьох українців утвориться порожнеча, яка буде заповнюватися старими/новими імперським дурницями, ніколаями-мучениками, єкатерінами і т.п.
      Доки нема адекватної української альтернативи нехай краще буде Ленін, все одне це шлях в нікуди.
    • 2011.01.26 | Манул

      Re: Ф тему: майор Бузина і Мавзолей Леніна

      Шановна Пані, сердечно радий Вашому поверненню, я Вам дуже був вдячний, а це - уривок з роману "Тринадцятий місяць", в тему (хай буде моїм подарунком).

      ГЛАВА V.
      МОСКВА – КИЇВ.
      ДОРОГА ДОДОМУ

      5.1.
      Майор Бузина спав усю ніч міцно, тільки вже пізнього ранку, десь перед дев’ятою годиною, йому приснився сон, нібито він лежить у Мавзолеї поряд з Володимиром Іллічем Леніним.
      Лежати в саркофазі під секретним шклом було зручно, дещо скородила вуха музика, яка чулась чи то згори, чи то десь збоку, але й те було терпимо.
      Нараз почувся стукіт молотка, та такий важкий, буцім його удари спрямовувались прямо по голові.
      «Що ж це робиться, чи не той придурок з далекосхідного міста Находки, про якого розказував підполковник Мусоргський, знову приперся до Москви і гепає кувалдою неначе по голові?» - занепокоївся майор Бузина.
      Він повільно підняв руки і пощупав свою голову.
      Голова була в шапці-мазепинці.
      Недоумок бив не по голові, а, певно, зверху по шклу.
      Шкло було надійним, його не могли пробити ні куля, ні снаряд, не те, що якийсь молоток, - згадав майор Бузина розповідь підполковника Мусоргського і трохи-потроху заспокоївся.
      Проте недоумок продовжував стукати.
      Майор Бузина повільно розмружив спочатку ліве око, потім праве, але не зовсім, а тільки на невеличку шпаринку, тому що піднімати повіки вгору на весь обшир було важко та й недоречно. Крізь невелику щілину між повіками він оглянув себе і залишився не зовсім задоволеним побаченим. Він завважив, що лежить одягненим, у кожушку і в брудних, заляпаних грязюкою полуботках. Холоші штанів теж були брудні мало не до колін.
      «Де це мене чорти носили, що я так забрьохався?» - спитав сам себе.
      Сон не покинув його до решти, та свідомість потроху поверталась, і, прочумлюючись, майор Бузина згадав, як учора в сутінках тинявся Новодівичим цвинтарем поміж могилами жінки Сталіна Надії Аллілуєвої, брата Леніна Дмитра Ульянова та ще, здається, натрапив на поховання письменника Антона Чехова, походженням українця з українського міста Таганрога, який в умовах царського режиму змушений був писати про український степ москальською мовою. Про походження Антона Чехова Олексій Григорович пам’ятав, а от яким робом він опинився на кладовищі, геть нічого не міг пригадати.
      «Чого я поперся на той цвинтар? – ворушив він хворими мізками. – Так-так, ми відвідали Мавзолей, а потім підполковник Мусоргський запропонував мені і ще кому? так-так, зі мною був ще опер з Ворошиловграда - Володя Нікітченко, який приїхав до Москви ловити терориста, і підполковник Мусоргський вручив йому почесну нагороду за знешкодження того диверсанта … так, потім підполковник Мусоргський запропонував після жінок Володимира Ілліча Надії Крупської та Інесси Арманд пом’янути ще й жінку Сталіна утрьох, Надію Аллілуєву … а потім, значить, я якимось невідомим робом знову потрапив у Мавзолей».
      Майор Бузина поворушив лівою ногою, відсунув її на цаль убік і відчув, як його нижня кінцівка торкнулася ноги чужого чоловіка, який, видати з усього, лежав поруч.
      «Володимир Ілліч! Поряд! А я улігся на місці Йосифа Віссаріоновича! – майнув у нього здогад. – Ага, Сталіна винесли в тил Мавзолея, сам же учора бачив свіжі квіти на його гробку. Значить, я таки влігся на звільнене неньом місце поруч з Володимиром Іллічем, Ленін залишився лежати один посередині, як і до смерті Сталіна було, а я відсунув Леніна вбік, щоб не так затісно було лежати».
      Інший на місці майора Бузини схарапудився би, тільки не він. Олексій Григорович був мужньою і хороброю людиною, трупів не боявся, як і кожний чекіст, тому від дотику ленінової ноги злякався не вельми: «Не буде ж він кусатися, хоча, звісна річ, я повівся не зовсім культурно, влігшись у його постіль. Міг би і в морду зацідить».
      Майор Бузина поки що не зовсім усвідомив, у яку халепу він втрапив, - усвідомлення жаху і того, що сталося, прийде до нього потім.
      Недоумок, який бив молотком по саркофагу, дещо вгамувався, стукіт припинився.
      Майор Бузина, врахувавши ситуацію, вирішив оглянути Леніна детальніше, чого не зробив учора під час відвідин усипальниці вождя. Він повільно повернув голову і зрапта побачив, що поряд з ним лежить аж ніяк не вождь світового пролетаріату Ленін, а той же опер з Ворошиловградського УКДБ Нікітченко, схожий на інструктора райкому комсомолу, з яким він відвідував Мавзолей, а потім могилу Надії Аллілуєвої на Новодівочому цвинтарі.
      «Боже ж мій, - жахнувся він, - так це, виявляється ми з ним удвох залізли в Мавзолей! Справедливо кажуть: п’яному – Казбек не гора, і Волга – калюжа. А де ж Ленін?»
      Леніна на одрі не видно було.
      «Значить, Леніна ми прибрали, щоб не заважав відпочивати, - розпочав аналізувати ситуацію майор Бузина. - Що ж ми з ним зробили? Він - дідусь старий, немічний, опиратися не зміг. Десь упав. Пошкодився. При нашому стані, коли й Москва-ріка нам була по щиколки, очевидячки, те, що ми зробили з мумією, відновленню не підлягає. А якщо не підлягає, то увесь світовий пролетаріат втратив свого вождя, назавжди і безповоротно. Як у нас побудовано соціалізм – остаточно і назавжди. Це мені говорив, хто ж говорив? а, генерал Свєтков говорив. А як же далі будувати комунізм - без Володимира Ілліча? Людоньки, це ж вранці прийде варта, побачить, що Леніна в труні немає, а натомість лежать забрьохані і п’яні два українські заволоки-лобуряки... Що буде!? Скандал! Дізнаються Федорчук, Свєтков, Довбач, почнеться катування на партзборах, парткомах, райкомах!.. Сей хитрий комсомолець Нікітченко викрутиться, а винним зроблять мене. «Само главно, - буде репетувати Довбач, - що цей перерожденець Бузина зазіхнув на найдорожче і найлюбиміше, що є у кожного радянського мужчини і кожної женщини, само главно! Він порушив третю заповідь оперативного працівника – безмежно любити рідну Батьківщину, КПРС, її засновника Володимира Ілліча Леніна і до останнього подиху життя бути їм відданим! І якщо він порушив третю, то порушував і перші дві, тільки вчасно його ніхто не викрив, допоки він не зазіхнув на третю заповідь в особі невмирущого вождя і не піддав її брутальній нарузі, зіпхнувши нетлінне тіло вождя з місця, яке йому належить, і незаконно вмостившись на ньому, само главно!»
      Хоча невідомо, хто першим заліз у Мавзолей і хто, само главно, я чи Нікітченко, фактично випхнув з труни Володимира Ілліча, - намагався захистити себе майор Бузина, хоча б подумки. - Я б цього не зміг зробити, старість я поважаю і усіх трьох заповідей оперативного працівника неухильно дотримуюсь уже впродовж безмаль п’ятнадцяти років. І третьої – незаперечно, позаяк Володимир Ілліч походженням до москалів не належить, тому що по лінії батька дід у нього калмик, по матері – єврей з нашого українського міста Старокостянтинова. Він майже наш! Як же я наважився йому б зашкодити? А сей нахабний комсомолець з Ворошиловграда цілком міг би зазіхнути: йому що школяр, що пенсіонер, все одно, він будь-які заповіді може обійти і вийде сухісіньким з води», - передбачаючи незаслужені винувачення, далі намагався оборонити себе майор Бузина.
      Старший лейтенант Нікітченко засовався і, не просинаючись, поклав праву руку на стегно майора Бузини.
      «Ти диви, яке стерво! Може, воно і до содомії вдавалося на священному ложі вождя, скориставшись моїм станом? - Майор Бузина скинув руку старшого лейтенанта Нікітченка, закотив поли кожушка і піджака і, покректавши, глянув на живіт. Підтяжки на штанах залишились на місці, сорочка заправлена, матня застебнута. - Не скористався! – Майор Бузина полегшено зітхнув. - А куди ж дивилися підполковник Мусоргський та його підлеглий у цивільному Харитон Петрович? Як вони могли пропустити нас удвох з Нікітченком до священного ложа, коли доступ трудящих у Мавзолей вже припинили!? Їм же Вітчизна, КПРС і керівництво КДБ СРСР довірили найважливіший пост в країні! Я з самого початку остерігався - добром це не кінчиться. Я ж не хотів пити, я ж ще, коли ми пройшли весь колумбарій, хотів попрощатися. Так ні, сей нащадок автора «Хованщини» наполіг: «Не можу відпустити! Не годиться! Свята справа, москвичі мене не зрозуміють! Ми надійно і пильно! По чарці і без фанатизму! Правда не в ногах, а посередині! Академік Іоффе каже, що в суботу можна «омрачіть»!»
      І от маєш результат – «омрачілі»! Налигалися до того, що замість свого номеру в готелі «Пекін» втрапили на ночівлю до Мавзолею Леніна! І оце називається - «без фанатизму»? Боже, скільки ж ми вижлуктили за день? – ухопився за голову майор Бузина. - От і довіряй москалям! І де, кінець кінцем, правда?!
      Коли ми тверезі, правда на нашому боці, завжди. Коли ми не тверезі, коли ми п’яні, - розважував, тримаючись за голову, майор Бузина, - ми можемо возз’єднатися, налигатися до стану риз, як кажуть москалі, щоб потім тут у Москві залізти в Мавзолей Володимира Ілліча Леніна, зіпхнути з законного місця вождя, - тут Довбачу не заперечиш, - влягтися в труну, яка тобі не належить, пошкодити символ світової революції і позбавити увесь міжнародний пролетаріат натхнення і звитяги. Коли ми не тверезі, ми можемо вчинити, як свині, чи приблизно, як свині, і така поведінка чекістам не пасує і не личить. Тут теж Довбач, либонь, правий», - так самокритично картав себе майор Бузина, і його каяття було справжнім і щирим.
      Недоумок знову заходився стукати кувалдою по саркофагу.
      «Треба тікати. Але як втечеш, коли не знаєш, як відчинити сей клятий саркофаг? По п’яні залізли, але ж то по п’яні, а як тверезим вибратися звідси, якщо геть нічого не пам’ятаєш? Та якщо і виповзеш звідси, придурок з Находки може шарахнути кувалдою по кумполу. Він же - шиз, параноїк, вар’ят. Він же утік з Канатчикової дачі, йому однаково, кого по голові бити - Леніна, який, правдоподібно, і заслужив цієї кари, чи мене - майора Бузину, єдина провина якого полягає у тому, що в сей час «Ч» охорона Красної площі і Мавзолею Володимира Ілліча Леніна виявилася ненадійною!»
      Страшенно захотілося закурити.
      Майор Бузина, наче біблійний Лазар після воскресіння, з потугою піднявся на сідницях і поляпав себе по боках і стегнах.
      У правій кишені кожушка заторохтіла коробка сірників.
      Майор Бузина сунув руку в кишеню, вийняв сірники, зім’яту пачку від сигарет і апельсин.
      «Звідки він взявся тут, сей помаранч?» - подивувався Олексій Григорович. В лівій кишені він виявив коробку сигар «Habana Club». Як вона опинилася у його кожушку, Олексій Григорович теж не пригадав. «Але курево є, це вже непогано», - помислив він, тремтячими пальцями розкрив пудельку, витягнув одну сигару, зубами відкусив кінець і виплюнув на підлогу.
      Відтак тернув сірником і закурив.
      В голові замакітрилося, перед очима попливли зелені кола, заблимали сині вогники. Небавом кольорові плями зникли, в голові проясніло і стало легше. Старший лейтенант Нікітченко, у чорному крислатому капелюсі, шкіряному плащі, з забрьоханими, як і в майора Бузини, холошами і брудними черевиками, лежав крижем, солодко похропуючи уві сні, і без ніякого відчуття провини за скоєну халепу; видати, йому снилось, як він хизується у Ворошиловградському УКДБ отриманою у Москві почесною нагородою.
      «Тільки б вибратися з цього клятого саркофагу, ми ж якось у нього залізли удвох із старшим лейтенантом Нікітченком, і знайти Володимира Ілліча, - міркував майор Бузина. – Обтрусити, повернути на ложе, скласти руки, може, він і не дуже пошкодився. А ми б з старшим лейтенантом Нікітченком стали по обидва боки одра, як почесна варта, чекаючи приходу державної охорони. – Майор Бузина поправив шапку-мазепинку, яка сповзла йому на ліве вухо. - Сказали б, що пильнували вождя від нападу ворошиловградського терориста, не виключаючи, що те стерво могло втекти із СІЗО, прибути до Москви і здійснити свій злочинний намір уночі. А ми із старшим лейтенантом Нікітченком - напоготові, пильнуємо, як заповідав нам Фелікс Едмудо... Фелікс Еднумбо... коротше, залізно-бронзовий наш Фелікс з Луб’янки! Він там, а ми тут! А терорист Голопупенко, чи як його там називають? – у ворошиловградському СІЗО, і нікуди він не втече! Тільки б знайти вождя, бо без вождя нам кепсько буде».
      Майор Бузина зроду не втрачав сили духу, навіть у найскрутніших ситуаціях, і мав варіативний склад мислення.
      Попихкуючи сигарою, він озирнувся вусібіч, щоб детальніше роздивитися убрання траурного залу і вгледіти, куди ж все таки подівся основоположник Комуністичної партії Радянського Союзу, вождь світового пролетаріату і усього визвольного руху на планеті Володимир Ілліч Ленін-Ульянов.
      І тільки тут майор Бузина здолав себе второпати, що лежить він не в Мавзолеї, на місці вождя, а на дерев’яному ліжку, в номері готелю «Пекін», що міститься зовсім не на Красній площі, а на вулиці, названій на честь основоположника творчого методу радянської літератури – соціалістичного реалізму Олексія Максимовича Горького, недалеко від пам’ятника іншому визначному діячеві радянської літератури – Володимиру Володимировичу Маяковському, рядками з вірша якого «Чуєш, сурми заграли?» він тільки вчора, ні, позавчора завершив заняття для працівників відділення 5-го управління КДБ СРСР, щойно створеного для боротьби з українським буржуазним націоналізмом на всіх теренах СРСР і по всій планеті у ближньому зарубіжжі, і музика лунає не згори, а з гучномовця, який вони із старшим лейтенантом Нікітченком необачно забули вимкнути, коли учора поспішали на відвідини Мавзолею Леніна.
      Ніколи у своєму житті, ні до цієї події, ні після, майор Бузина не відчував такого щастя, такої шаленої радості, як в оцей мент.

      * * *
      Стукали у двері.
      Майор Бузина поторсав старшого лейтенанта Нікітченка:
      - Піднімайся. Час розплати настав.
      Старший лейтенант Нікітченко устав, пришелепувато подивився на майора Бузину із сигарою в роті, роззирнувся і пересів на своє ліжко.
      У двері продовжували стукати.
      Майор Бузина пішов відчиняти.
      Він був такий щасливий, що якби за порогом стояв труп самого Леніна, то він і його обняв би і розцілував.
      За порогом стояв підполковник Мусоргський, у ратиновому пальті, пижиковій шапці, до блиску поголений, з легким запахом шипру і мускатних горішків.
      І сам простягав руки для обнімання:
      - Колеги, що трапилось? Десять хвилин стукаю, і ніхто не відчиняє. Я вже вирішив, що помилився номером. Пішов дізнатися у консьєржки, вона відповідає, що номер мною визначено правильно. «Видко, міцно хлопці сплять, - каже, - вони учора прийшли, краплю притомившися з утоми».
      - О! - вигукнув він далі, побачивши за спиною майора Бузини старшого лейтенанта Нікітченка з Ворошиловграда у чорному крислатому капелюсі і шкіряному плащі. – Так ви обидва вже встигли одягнутися! Чудово! Я спускаюся надвір, там нас чекає машина, а ви чимшвидше збирайте свої манатки, здавайте номер, і ми поїдемо.
      - Куди? – трошки спантеличено запитав майор Бузина.
      Він ще не зовсім оговтався від того щастя, яке пойняло його єство нанині, коли він побачив себе не в Мавзолеї Володимира Ілліча Леніна на смертному одрі вождя, а в номері готелю «Пекін» на вулиці, названій на честь основоположника соціалістичного реалізму Олексія Максимовича Горького.
  • 2011.01.26 | 4vlada.net

    Мусульмане предлагают финансировать мавзолей за счет КПРФ

    Единый Российский Портал
    http://er-portal.ru/about/text.shtml?18/1657

    Сейчас на "псевдожизнь" Ленина тратятся немалые бюджетные средства


    Глава исполкома Российской ассоциации исламского согласия (Всероссийского муфтията) муфтий Мухаммедгали Хузин предложил перевести мавзолей Владимира Ленина на содержание КПРФ.

    "Верующие мусульмане к воинствующему безбожнику Ленину хорошо относиться никак не могут, и их давно возмущает тот факт, что на поддержание его "псевдожизни" тратятся немалые бюджетные средства", - цитирует муфтия Newsru.com.

    "Если Ленин является кумиром коммунистов, не было бы справедливым передать его на баланс компартии? Полагаем, что коммунисты смогли бы собрать деньги на новый музей Ленина, где и выставляли бы своего мумифицированного вождя на всеобщее обозрение и поклонение, следуя каким-то языческим обычаям", - уверен мусульманский религиозный деятель.

    По его убеждению, каждому человеку - и верующему, и "так называемому атеисту" - понятно: "Что бы человек ни совершил при жизни, каких похвал или проклятий ни заслужил и как бы ни пытались увековечить его деяния, тело усопшего должно быть предано земле".

    Эксперты ER-Portal.ru восприняли инициативу муфтия неоднозначно.

    "С эти заявлением мусульманского деятеля дискуссия получает неожиданное измерение, поскольку раньше речь шла о каких-то идеологических моментах, а теперь приобрела новый характер, - заявил ER-Portal.ru ведущий эксперт Центра политической конъюнктуры Павел Салин. Теперь мы видим, что помимо идеологии, ценностных вещей, есть момент еще и чисто экономический. Для сторонников захоронения Ленина это достаточно сильный ход, поскольку теперь коммунисты будут вынуждены отвечать, парировать. Им придется прояснить, согласны ли они, чтобы содержание Ленина распределялось на всех, как сейчас, либо соглашаться на выдвинутую инициативу и финансировать мавзолей из своей казны, собирая со своего электората деньги. Сейчас мяч на стороне КПРФ".

    Иного мнения придерживается генеральный директор Агентства политических и экономических коммуникаций Дмитрий Орлов.

    "Для меня эта мысль кажется категорически неправильной, - заявил он ER- Portal.ru . - Я убежден в том, что в исторической перспективе тело Ленина будет перезахоронено. Это, несомненно! Ведь этого требуют традиции, этого требует воля покойного и его родственников. Но само здание мавзолея, построено архитектором Щусевым, является высокой архитектурной ценностью. Комплекс Красной площади признан уникальным ЮНЕСКО. Кроме того, там функционирует отделение значимого российского института, который занимается проблемами мозга. Можно было бы сделать там музей Ленина".

    "Я убежден в том, что мавзолей Ленина должен оставаться государственным объектом, финансироваться из государственных средств, - подчеркнул эксперт. - С какой стати компартия должна контролировать один из важнейших в стране архитектурных памятников?!"

    Добавим, что мавзолей Владимира Ленина на Красной площади, по данным госреестра, являясь объектом исключительной федеральной собственности, состоит на балансе Федеральной службы охраны (ФСО) России и финансируется по статьям "заработная плата обслуживающего персонала", "коммунальные и другие расходы ФСО России" в пределах средств, ежегодно предусматриваемых на эти цели в федеральном бюджете.

    Управляющий делами президента России Владимир Кожин в интервью "Российской газете" в 2007 году сообщил, что расходы на поддержание температурного режима, охрану и мероприятия медицинского характера составляют несколько десятков миллионов рублей ежегодно.
  • 2011.01.27 | charly3091

    Re: Чому Мавзолей не звільняють від трупа

    Тю, що за питання? Якщо звільнити від трупа - то тоді нащо він потрібен? А так - хай лежить, прийде час - там будуть Вова із Димою.

    Будуть за старим руським звичаєм на троіх...
  • 2011.01.27 | АБВГ

    Ідеологія росіян завжди будувалась на трупах

    Саме зараз проходить заміна вже непідходящого трупа Ілліча, що був в підвалинах минулої ідеології, на трупи жертв комуністів - мільйонів солдат, що загинули в Другу світову війну, розв"язану комуністами і нацистами.
    Як завершать заміну - трупик Лєніна викинуть.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2011.01.27 | Микола

      Re:Символ Сатанизма.

      Покуда жива в народе байка о Коммунизме,
      Будет свято храниться мумия - символ Сатанизма!

      Тот, что и теперь живее всех живых, не просто тухлая, поеденная червями (факт) кукла. Сатана, как известно, переводится как Противник. Ленин символ богоборчества, победившего хамского атеизма и материализма. Это тотем падшей роssии!


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".