МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Про ідеологію, науку, “ad hominem” і т. п.

06/02/2011 | Аскольд Лозинський
Приблизно рік тому я зробив зауваження одному українському історикові, що його історіографія по даному питанню базується майже виключно на сумнівних джерелах, тобто на переказах сучасників того періоду, при майже цілковитій відсутності особистих свідчень і документів. При цьому додавши , що через це він слабкий історик. Даний історик відповів мені, що мої напади на нього не фактичні, а особисті, тобто “ad hominem.” У відповідь, я пояснив, що для мене, як юриста, це не особисті закиди. Особистим було би, якщо я закинув йому, що від піднімає руку на свою дружину, і через це він слабкий історик.

Щоб не зустрінутися з подібними неприємностями чи закидами, я не користуватимуся у цій статті якими небуть іменами. Скоріше “homo” в моїх зауваженнях буде той чи та кого підозрюватиме сам читач, а дійсні обєкти моїх зауважень будуть здогадуватися, що я їх зачіпаю тільки по-принципу: „на злодію шапка горить.”

Основою демократичного суспільства є права і свободи членів суспільства. Ці права і свободи обмежуються загальним благом. Отже у юриспруденції є загальне правило, що свобода слова не дозволяє крикнути „вогонь” у переповненому приміщенні театру.

У демократичному суспільстві суттю є прагнення правди. У тому напрямі є певні забезпечення для розвитку науки--тобто наука повинна бути вільною. Одначе і тут є певні обмеження загального блага. От в Німеччині, з її досвідом нацизму, кримінально забороняється заперечувати Голокост чи висувати ідеї відновлення нацизму. Чимало обмежень загального блага накладаються і в навчальних закладах державного фінансування майже всіх цивілізованих країн світу, хоча без кримінальної відповідальності. У приватних закладах надаються і додаткові обмеження. І це все зовсім нормально. От уявіть собі, що викладач в єврейському навчальному закладі проповідує, що Мойсей не був пророком, або в католицькому навчальному закладі вчать, що Ісус не був сином Божим.

Чомусь так завелось серед т.зв. лібералів, а в тому числі серед українських лібералів (західних чи львівських), що в науковому закладі не може бути ідеології. Що це таке "ідеологія"? Ідеологія --це прямо сукупність ідей, що характеризує людину, групу, культуру або політичну партію. Ні провід католицький, ні провід юдейський не дозволять, щоб у їхніх навчальних закладах була відсутня їх релігійна ідеологія.

У критиці західних лібералів, подібно як колись від радянських, а сьогодні від російських, дістається українській національній ідеології, яку я дозволю собі назвати націоналізмом без негативів приписаного йому противниками. Український націоналізм ніколи не був шовінізмом. Тоді чому така упередженність до української національної ідеології?

Цікаво є те ( яка іронія!), що навіть найбільш завзяті українські критики національної ідеології майже при кожному виступі підкреслюють, що вони патріоти, і деякі навіть приклоняються перед радикальним націоналізмом Івана Франка. Також наголошують свою релігію-ідеологію християнства, а то і більш доктринарний його прояв - католицизм. Слід мабуть нагадати, що Іван Франко мав великі суперечності з католицькою церквою, навіть з самим Митрополитом Андреєм Шептицьким, і що ці суперечності довели до того, що у відсутності Митрополита Андрея, який впливав своїм холодним розумом на інших священослужителів, Українська Греко Католицька Церква відмовилася поховати Івана Франка. Хто тут завинив неясно. Франко був християнином-гуманістом, але не бачив любови до власного народу у Церкві.

Я вважаю себе відносно теж ліберальним у понятті людському – допомоги ближньому чи безпосередньо, чи через соціяльні програми. Мені не перешкоджає у цьому моя українська націоналістична ідеологія. Фактично, це не виїмкове явище. Блаженнійший Патріярх Йосиф Сліпий, який за свою Цервкву і свій народ карався 19 років у радянських лагерах, писав таке у своєму Заповіті:

„Навчіться тут, що все своє рідне треба любити, хоч би було воно і бідне, і людьми призабуте чи навіть погорджуване. Любіть свій нарід , за нього постійно моліться, для нього працюйте, вчіться і жийте! Любов батьківщини є природним обовязком кожної людини. У християн є вона чимось вищим, а саме надприродною релігійною повинністю, що опирається на обявленій науці. Та релігійна повинність походить з заповіді Божої – пошани і любови до батьків, а остаточно виростає з великої і загальної заповіді любови до ближнього, яка домагається, щоб ми любили всіх людей, одначе, щоб особливою любовю любили найближчих ближнів...а наближчими ближніми є наші батьки і батьківщина. Батьківщина – це наш край, наша мова, наша історія...”

Тому я звертаюся до українських західних ліберів. Ведіть свої бої з нищівними ідеологіями-- типу фашизму, комунізму. От наприклад: запропонуйте, на початок, у більш національно розвинутих областях України на законодавчому рівні заборонити комуністичну партію. Але лишіться українського націоналізму. Він сьогодні потрібний для нації, яку намагались століттями знищити. Вашою непродуманою писаниною ви контрапродуктивні – викликаючи, іноді, навіть екстремізм. Ви чомусь любите всіх людей в світі, тільки не своїх українців.

Відповіді

  • 2011.06.22 | ОЛЕСЯ

    Re: Чудове пояснення, пане, Аскольде!

    дай, Боже, щоб так звані знавці добре зрозуміли принципову різницю, яку Ви так дохідливо витлумачили. Інколи знань кат ма, тому й тримаються " безпечного поля", бо побазікати хочеться, але без наслідків. Це боягузливе базікання реанімувало труп кпу. От він і затроює повітря.
    Хочу уточнити Ваше побажання заборонити кпу. Повторно заборонити, бо на початку 90 тих це було доконано, тільки політчні дупи мотики відмінили цю заборону. Що маємо 20 літ по тому далі там само товчемося. Народ був мудрим і категорично настояв на цьому тоді, мусить настояти тепер! Дуже по дурному виглядає цофання ніби щось досягли, а потім виявляється, що крутії знову повернули до нуля. Як довго ми це будемо дозволяти?


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".