Новий козир влади: повернення Ющенка (/)
06/17/2011 | observеr
Новий козир влади: повернення Ющенка
14 червня 2011
Повернення Віктора Ющенка у велику політику після більш ніж річного мовчання не може бути випадковим. За його появою стоять конкретні завдання, з яких можна виокремити принаймні два головних – посилення національно-демократичного табору після подій 9 травня у Львові, на який тепер замість «Свободи» робитиме ставку влада, та допомога чинній владі у позиціонуванні перед Європою на тлі переслідування окремих представників команди Тимошенко.
Останнім часом колишній президент України Віктор Ющенко розгорнув бурхливу інформаційну діяльність. Після майже півтора року публічного мовчання він робить численні заяви, виступає у телевізійних ефірах, дає інтерв'ю відомим виданням.
Загалом виступи екс-президента можна тематично згрупувати наступним чином: 1) розповіді про політичну діяльність часів президентства, зокрема, у контексті взаємовідносин з колишнім прем'єром Юлією Тимошенко; 2) заяви на історичну тематику; 3) заяви з приводу сучасного політичного процесу, зокрема подій, пов'язаних із відзначенням 9 травня 2011 р.
Відповідно, поруч із традиційними для Ющенка питаннями, з'являються і нові моменти, що свідчать про коригування його політичної платформи.
Мета появи Ющенка
Повернення Ющенка у політику не може бути випадковим. Скоріше за все, він переслідує цілком конкретні завдання.
Найочевидніше з них – спроба відродження власного політичного проекту. Чи то у вигляді “Нашої України”, чи то у якійсь принципово новій формі. Зрозуміло, що після порушення справи проти колишнього президента Леоніда Кучми, сам Ющенко не може себе почувати повністю впевненим, тому депутатський мандат Верховної Ради на виборах 2012 року для нього був би більш ніж доречним.
Крім того, видається, що політична ситуація для цього є цілком сприятливою.
Якщо спробувати відобразити структуру нинішньої української опозиції, то її цілком можна звести до трьох основних напрямків: 1) радикально-популістична опозиція Тимошенко; 2) ліберально-демократична опозиція, яку уособлюють Арсеній Яценюк та Анатолій Гриценко; 3) ультранаціоналістична опозиція ВО "Свобода".
Загалом ще можна спробувати виокремити націонал-демократичний напрямок, який намагаються займати В’ячеслав Кириленко та Юрій Костенко. Проте цей фланг залишається розділеним, розпорошеним та позбавленим єдиного центру.
Націонал-демократи мають певний електоральний потенціал, що тісно
пов'язаний зі старими, “рухівськими” традиціями. Це не така вже й мала група, однак націонал-демократи потребують відомого та консолідуючого лідера
Безперечно, націонал-демократи мають певний електоральний потенціал, що тісно пов'язаний зі старими, “рухівськими” традиціями. Їх можуть підтримувати виборці, що рішуче не сприймають владу, розчаровані у популізмі Тимошенко, з недовірою ставлять до ліберальної риторики Яценюка, хоча і не готові до національного радикалізму Тягнибока.
Насправді, це не така вже й мала група, однак націонал-демократи потребують відомого та консолідуючого лідера. Можливо, Віктор Андрійович розраховує повторити у цьому свій досвід лідерства у націонал-демократичному таборі, що дозволив провести йому до парламенту 2002 року власний блок "Наша Україна".
Як не дивно, але у цьому він цілком може розраховувати на деяку "зовнішню" підтримку.
Кому і для чого потрібне повернення Ющенка
Так вже сталося, що перетворення Ющенка на головного генератора “інформаційних приводів” для України збіглося із переходом переслідування Тимошенко у фінальну стадію. Навряд чи цей збіг є випадковим. Швидше за все, владі були потрібні додаткові аргументи, що дозволили б вплинути на громадську думку як всередині держави, так і за її межами.
На певному етапі стало зрозуміло, що із завданням політичного обвинувачення Тимошенко офіційні рупори ПР не можуть впоратися. Тоді, очевидно, і згадали про колишнього Президента
Власне, на певному етапі стало зрозуміло, що із завданням політичного обвинувачення Тимошенко офіційні рупори Партії регіонів просто не можуть впоратися. Тоді, очевидно, і згадали про колишнього Президента, що мав власні рахунки до Юлії Володимирівни.
Очевидно, поява Ющенка в ефірі центральних телеканалів навряд чи могла відбутися без санкції з найвищих владних кіл.
Однак подальший перебіг подій показав, що Віктору Андрійовичу відводилася роль не лише критика Тимошенко.
Ющенко vs Тягнибок
Характерно, що поява Ющенка на телебаченні збіглася із згортанням присутності на тому ж телебаченні ВО "Свобода", яке розпочалося одразу після подій 9 травня у Львові.
Очевидно, влада всерйоз замислилася над контрольованістю та респектабельністю своїх опонентів.
Зрозуміло, що "Свобода" – досить вигідний для влади спаринг-партнер, оскільки своїм радикалізмом забезпечує лояльність ПР проросійського електорату, наляканого перспективами приходу до влади ультраправих націоналістів.
Водночас, дії "Свободи" містять для влади і певну небезпеку: 1) дозволяють владі Росії розігрувати карту “відродження нацизму” в Україні, що було продемонстровано на відзначенні подій 9 травня у Львові; 2) дискредитують Україну в очах деяких європейських кіл, що не відповідає інтересам влади напередодні укладання договору про асоціацію з ЄС.
Влада змушена шукати альтернативи “Свободі”. На цю роль цілком може претендувати
Ющенко
Тому, очевидно, влада змушена шукати альтернативи “Свободі”. Схоже, на цю роль цілком може претендувати Віктор Андрійович, котрий своїм поміркованим лінгво-історичним націоналізмом, з одного боку, викликає несприйняття російськомовного електорату, а з іншого, – не переходить певної межі.
Крім того, присутність Ющенка в інформаційному просторі цілком може розглядатися як свідчення того, що в Україні опозиція не зазнає жодного тиску. До того ж немає масштабних репресій проти представників попередньої влади, а наявні лише “точкові” кримінальні справи проти окремих політиків. Очевидно, що для європейців, які не мають намірів глибоко занурюватися у специфіку української політики та добре знають Ющенка, це може бути певним аргументом.
Відповідно, цілі повернення Ющенка у велику політику можуть бути такими: 1) закріплення за собою націонал-демократичного флангу; 2) створення поміркованої націоналістичної альтернативи “Свободі”; 3) заповнення “опозиційного флангу” замість затриманих представників команди Тимошенко; 4) легітимація чинного суспільно-політичного ладу перед представниками світової політики за умов порушення кримінальних справ проти окремих опозиціонерів та затримання декого з них.
Петро Олещук, політолог, для Новинаря
http://novynar.com.ua/analytics/government/173044/print
14 червня 2011
Повернення Віктора Ющенка у велику політику після більш ніж річного мовчання не може бути випадковим. За його появою стоять конкретні завдання, з яких можна виокремити принаймні два головних – посилення національно-демократичного табору після подій 9 травня у Львові, на який тепер замість «Свободи» робитиме ставку влада, та допомога чинній владі у позиціонуванні перед Європою на тлі переслідування окремих представників команди Тимошенко.
Останнім часом колишній президент України Віктор Ющенко розгорнув бурхливу інформаційну діяльність. Після майже півтора року публічного мовчання він робить численні заяви, виступає у телевізійних ефірах, дає інтерв'ю відомим виданням.
Загалом виступи екс-президента можна тематично згрупувати наступним чином: 1) розповіді про політичну діяльність часів президентства, зокрема, у контексті взаємовідносин з колишнім прем'єром Юлією Тимошенко; 2) заяви на історичну тематику; 3) заяви з приводу сучасного політичного процесу, зокрема подій, пов'язаних із відзначенням 9 травня 2011 р.
Відповідно, поруч із традиційними для Ющенка питаннями, з'являються і нові моменти, що свідчать про коригування його політичної платформи.
Мета появи Ющенка
Повернення Ющенка у політику не може бути випадковим. Скоріше за все, він переслідує цілком конкретні завдання.
Найочевидніше з них – спроба відродження власного політичного проекту. Чи то у вигляді “Нашої України”, чи то у якійсь принципово новій формі. Зрозуміло, що після порушення справи проти колишнього президента Леоніда Кучми, сам Ющенко не може себе почувати повністю впевненим, тому депутатський мандат Верховної Ради на виборах 2012 року для нього був би більш ніж доречним.
Крім того, видається, що політична ситуація для цього є цілком сприятливою.
Якщо спробувати відобразити структуру нинішньої української опозиції, то її цілком можна звести до трьох основних напрямків: 1) радикально-популістична опозиція Тимошенко; 2) ліберально-демократична опозиція, яку уособлюють Арсеній Яценюк та Анатолій Гриценко; 3) ультранаціоналістична опозиція ВО "Свобода".
Загалом ще можна спробувати виокремити націонал-демократичний напрямок, який намагаються займати В’ячеслав Кириленко та Юрій Костенко. Проте цей фланг залишається розділеним, розпорошеним та позбавленим єдиного центру.
Націонал-демократи мають певний електоральний потенціал, що тісно
пов'язаний зі старими, “рухівськими” традиціями. Це не така вже й мала група, однак націонал-демократи потребують відомого та консолідуючого лідера
Безперечно, націонал-демократи мають певний електоральний потенціал, що тісно пов'язаний зі старими, “рухівськими” традиціями. Їх можуть підтримувати виборці, що рішуче не сприймають владу, розчаровані у популізмі Тимошенко, з недовірою ставлять до ліберальної риторики Яценюка, хоча і не готові до національного радикалізму Тягнибока.
Насправді, це не така вже й мала група, однак націонал-демократи потребують відомого та консолідуючого лідера. Можливо, Віктор Андрійович розраховує повторити у цьому свій досвід лідерства у націонал-демократичному таборі, що дозволив провести йому до парламенту 2002 року власний блок "Наша Україна".
Як не дивно, але у цьому він цілком може розраховувати на деяку "зовнішню" підтримку.
Кому і для чого потрібне повернення Ющенка
Так вже сталося, що перетворення Ющенка на головного генератора “інформаційних приводів” для України збіглося із переходом переслідування Тимошенко у фінальну стадію. Навряд чи цей збіг є випадковим. Швидше за все, владі були потрібні додаткові аргументи, що дозволили б вплинути на громадську думку як всередині держави, так і за її межами.
На певному етапі стало зрозуміло, що із завданням політичного обвинувачення Тимошенко офіційні рупори ПР не можуть впоратися. Тоді, очевидно, і згадали про колишнього Президента
Власне, на певному етапі стало зрозуміло, що із завданням політичного обвинувачення Тимошенко офіційні рупори Партії регіонів просто не можуть впоратися. Тоді, очевидно, і згадали про колишнього Президента, що мав власні рахунки до Юлії Володимирівни.
Очевидно, поява Ющенка в ефірі центральних телеканалів навряд чи могла відбутися без санкції з найвищих владних кіл.
Однак подальший перебіг подій показав, що Віктору Андрійовичу відводилася роль не лише критика Тимошенко.
Ющенко vs Тягнибок
Характерно, що поява Ющенка на телебаченні збіглася із згортанням присутності на тому ж телебаченні ВО "Свобода", яке розпочалося одразу після подій 9 травня у Львові.
Очевидно, влада всерйоз замислилася над контрольованістю та респектабельністю своїх опонентів.
Зрозуміло, що "Свобода" – досить вигідний для влади спаринг-партнер, оскільки своїм радикалізмом забезпечує лояльність ПР проросійського електорату, наляканого перспективами приходу до влади ультраправих націоналістів.
Водночас, дії "Свободи" містять для влади і певну небезпеку: 1) дозволяють владі Росії розігрувати карту “відродження нацизму” в Україні, що було продемонстровано на відзначенні подій 9 травня у Львові; 2) дискредитують Україну в очах деяких європейських кіл, що не відповідає інтересам влади напередодні укладання договору про асоціацію з ЄС.
Влада змушена шукати альтернативи “Свободі”. На цю роль цілком може претендувати
Ющенко
Тому, очевидно, влада змушена шукати альтернативи “Свободі”. Схоже, на цю роль цілком може претендувати Віктор Андрійович, котрий своїм поміркованим лінгво-історичним націоналізмом, з одного боку, викликає несприйняття російськомовного електорату, а з іншого, – не переходить певної межі.
Крім того, присутність Ющенка в інформаційному просторі цілком може розглядатися як свідчення того, що в Україні опозиція не зазнає жодного тиску. До того ж немає масштабних репресій проти представників попередньої влади, а наявні лише “точкові” кримінальні справи проти окремих політиків. Очевидно, що для європейців, які не мають намірів глибоко занурюватися у специфіку української політики та добре знають Ющенка, це може бути певним аргументом.
Відповідно, цілі повернення Ющенка у велику політику можуть бути такими: 1) закріплення за собою націонал-демократичного флангу; 2) створення поміркованої націоналістичної альтернативи “Свободі”; 3) заповнення “опозиційного флангу” замість затриманих представників команди Тимошенко; 4) легітимація чинного суспільно-політичного ладу перед представниками світової політики за умов порушення кримінальних справ проти окремих опозиціонерів та затримання декого з них.
Петро Олещук, політолог, для Новинаря
http://novynar.com.ua/analytics/government/173044/print
Відповіді
2011.06.17 | rais
І знову здрастє...
Хіба що універсальна хвігура наноекономіста буде використана у якості гарматного м'яса?2011.06.17 | Koala
Та почухайте вже того Ющенка
2011.06.17 | Shooter
Та він вже, виглядає, розпух по коліна. Мазі б якої швидше...;)
2011.06.17 | observеr
так чухають - як не янукович так Ви з Вашим співрозмовником. власне стаття саме про вас
- тих хто вибачать януковичу все за повернення ющенка хоч крапельки влади. просто ви цього не зрозуміли ,)2011.06.17 | Koala
Я вже статистику згадок Ющенка на форумі наводив
2011.06.17 | Pavlo Z.
Чекаємо "повернення боргу"?
УНІВЕРСАЛ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄДНОСТІ (нова редакція)Напередодні двадцятої річниці незалежності України перед українською владою, політичною та громадською елітою країни, усіма силами, яким небайдужа доля Батьківщини, постала історична вимога і можливість об’єднати свої зусилля, досягти національної єдності.
Усвідомлюючи відповідальність перед Українським народом та складність нинішньої політичної ситуації,
Шануючи волевиявлення народу, здійснене у демократичний спосіб на виборах 17 січня та 7 лютого 2010 року,
Прагнучи зважено і відповідально вирішити політичні проблеми і приступити до розв'язання нагальних завдань економічного, соціального та гуманітарного розвитку,
Прямуючи до загальнонаціонального примирення, яке вважаємо ключем до майбутнього України та інструментом для вирішення сучасних проблем нашого суспільства,
Запроваджуючи традицію національного політичного і суспільного діалогу задля вирішення успадкованих і набутих проблем державного життя,
Засвідчуючи, що стрижнем консолідації народу є безумовне додержання принципів демократії та поваги до прав людини, дотримання європейського вибору України,
Підтверджуючи незмінність і незворотність зовнішньополітичного курсу України, зокрема на інтеграцію у Європейський Союз, та з метою посилення її міжнародного авторитету,
І в діях, і у вчинках неухильно керуючись національними інтересами України, проголошуємо спільну волю до об’єднання зусиль задля реалізації таких пріоритетів національного розвитку, як висока якість життя громадян, конкурентоспроможна, заснована на знаннях економіка, ефективна та справедлива влада, інтегрована у глобальні процеси та поважана у світі держава, погоджуємось на першочергове здійснення
ПЛАНУ ДІЙ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄДНОСТІ:
1. Збереження суверенності і цілісності, унітарності та соборності України – непорушних принципів існування держави.
2. Подальше гарантування і неухильне дотримання прав людини. Послідовний розвиток таких безумовних надбань демократичної України, як свобода слова, вільне вираження поглядів і переконань.
3. Спираючись на встановлену чинною Конституцією України організацію державної влади, продовження удосконалення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні, створення збалансованої системи «стримувань і противаг» між Президентом України, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України, відновлення дієздатності Конституційного Суду України.
4. Забезпечення політичними силами відповідності прийнятих і подальших рішень всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування Конституції України та законам України.
5. Створення політичних та правових умов для безперешкодної діяльності опозиції у виборних органах влади усіх рівнів. Недопущення корупції у політиці.
6. Реформування структур виконавчої влади та унеможливлення політизації державної служби через першочергове прийняття Законів України «Про Кабінет Міністрів України» та «Про державну службу» (нова редакція), підготовлених для внесення Президентом України до Верховної Ради України.
7. Продовження судової реформи відповідно до схваленої Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні.
8. Забезпечення невтручання політичних сил та їх представників у діяльність правоохоронних органів, судів і Національного банку України.
9. Реформування правоохоронних органів відповідно до європейських стандартів, приведення кримінального законодавства, кримінального судочинства у відповідність із стандартами і рекомендаціями Комітету міністрів Ради Європи, Європейського Союзу та рішеннями Європейського Суду з прав людини.
10. Стимулювання розвитку місцевого самоврядування, підвищення його ролі і статусу шляхом забезпечення фінансово-економічної спроможності та реформування адміністративно-територіального устрою.
11. Реалізація антикорупційної політики на всіх рівнях влади через, зокрема, підтримку законодавчих ініціатив Президента України у цій сфері.
12. Всебічний розвиток і функціонування української мови як державної та мови офіційного спілкування у всіх сферах суспільного життя на всій території України – як основи самоідентифікації народу і держави. Гарантування кожному громадянину вільного використання у всіх життєвих потребах російської чи іншої рідної мови відповідно до Конституції України та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.
13. Розвиток культури та відродження духовності Українського народу, забезпечення цілісності мовно-культурного простору.
14. Дотримання свободи віросповідання. Поважне ставлення до об‘єднавчих прагнень віруючих усіх православних церков без втручання держави та політичних сил у цей процес.
15. Підвищення добробуту громадян України, боротьба з бідністю засобами ефективного та адресного соціального захисту, гарантування гідної оплати праці та справедливого пенсійного забезпечення.
16. Становлення середнього класу через трансформацію політики доходів населення, розвиток підприємництва та стимулювання створення нових робочих місць.
17. Підвищення доступності та якості освіти, популяризація здорового способу життя, переорієнтування системи охорони здоров‘я на людський розвиток та створення національних центрів боротьби з туберкульозом, з ВІЛ/СНІДом, Національного центру серця, Національного інституту раку, Всеукраїнського центру охорони здоров'я матері і дитини.
18. Запровадження принципів науково-технічного та інноваційного розвитку, досягнення щорічних темпів зростання ВВП на рівні не нижче ніж 5%, стимулювання створення щороку не менше 1 млн. робочих місць.
19. Проведення структурних реформ в економіці. Проведення податкової реформи, яка передбачає зниження податкового тиску на економіку з розширенням бази оподаткування, у тому числі шляхом поступового запровадження податку на нерухомість (податку на багатство) та єдиного соціального внеску з фонду оплати праці.
20. Забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення ефективності використання природних ресурсів, енергоносіїв, впровадження енергозберігаючих технологій.
21. Підвищення ефективності сільського господарства та уваги держави до селян. Запровадження не пізніше 1 січня 2012 року повноцінного ринку землі з одночасним матеріально-організаційним забезпеченням та створенням необхідної нормативно-правової бази (законів України про кадастр, ціну на землю та інших).
22. Гарантування та захист державою прав власності.
23. Підвищення доступності та якості комунальних послуг шляхом розвитку конкурентних відносин у житлово-комунальній сфері.
24. Налагодження ефективного економічного співробітництва з усіма зацікавленими зовнішніми партнерами, керуючись інтересами України.
25. Продовження курсу європейської інтеграції України з перспективою вступу України до Європейського Союзу. Неухильне виконання Плану дій «Україна - ЄС», завершення переговорів щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.
26. Завершення робіт щодо участі України у діяльності Єдиного економічного простору на принципах різнорівневої та різношвидкісної інтеграції з урахуванням норм і правил Світової організації торгівлі.
27. Взаємовигідна співпраця з НАТО у відповідності із Законом України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»
Ми переконані, що втілення зазначених пріоритетів суспільного розвитку має стати визначальним критерієм формування та діяльності коаліції, яка опиратиметься у своїй роботі на нові суспільно-політичні механізми взаємодії, зокрема:
1. Розробку й запровадження регулярних публічних консультацій щодо важливих питань суспільного розвитку та державного будівництва, із залученням до діалогу, зокрема, позапарламентських політичних сил, об’єднань громадян та інших учасників суспільно-політичного процесу;
2. Формування ефективних механізмів громадського контролю за діями влади. Забезпечення прозорості та підзвітності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
3. Забезпечення відповідності діяльності органів влади національним інтересам України, стратегічним пріоритетам розвитку, інтересам окремих громадян, шляхом, зокрема, залучення політичних партій та громадських організацій до участі у підвищенні ефективності кадрової політики в державі.
Ми переконані, що реалізація положень цього Універсалу, які будуть покладені в основу діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України і Кабінету Міністрів України, можлива лише за умови національної єдності та згуртованості політичних сил.
Ми віримо, що взаємодія всіх органів влади, політичних партій та їх фракцій у законодавчому органі та органах місцевого самоврядування, громадських організацій, людей, які користуються незаперечним авторитетом у суспільстві, при втіленні зазначених пріоритетів згуртує суспільство.
Ми готові здолати розбіжності, об‘єднати свої зусилля, використати всі можливості задля покращення життя Українського народу і забезпечення процвітання нашої Вітчизни.
ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ В. ЯНУКОВИЧ
ГОЛОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ В.ЛИТВИН
ПРЕМ'ЄР-МІНІСТР УКРАЇНИ М.АЗАРОВ
Від об'єднаної опозиції В.ЮЩЕНКО
2011.06.17 | hrushka
Тільки як він зуміє уникати чвати, будувати коаліцію та поборювати корупцію - але`ж де запорука?
2011.06.17 | hrcvt
повернення Ющенка фінансує БЮТ
Бо ідеологія БЮТ в великій мірі була прив'язана до Ющенка: Лідерка позиціонувалась як анти-Ющенко, всі критики БЮТ називались слугами Ющенка тощо. А коли Ющенко мовчить, то позиція БЮТ розсипається. Тому їм вигідно, щоб він появлявся в пресі.2011.06.17 | 2
Интересно, сознательно он дает себя использовать прокремлевским силам или несознательно.
hrcvt пише:> Бо ідеологія БЮТ в великій мірі була прив'язана до Ющенка: Лідерка позиціонувалась як анти-Ющенко, всі критики БЮТ називались слугами Ющенка тощо. А коли Ющенко мовчить, то позиція БЮТ розсипається. Тому їм вигідно, щоб він появлявся в пресі.
2011.06.17 | hrcvt
кого ви в цьому коменті називаєте прокремлівськими силами?
2011.06.17 | 2
Тех же, кого и он со своими верными учениками так называет, а именно БЮТ.
Хотя некоторые апокрифы утверждают, что ПР - это тоже прокремлевский проект.2011.06.17 | hrcvt
я більше скажу: Ющенко так довго дружив з Тимошенко
що виникають сумніви і в його орієнтації. Безліч раз доводив дружбу ("я дивилася йому в очі... я тримала його за руки... і я зрозуміла, що ми разом...ми спільно працюємо... ") - він цілував ті самі губи, які хіхікали з Путіном.2011.06.17 | 2
А про "мою націю" он свистел для маскировки своей службы Тимошенко и ее кремлевским хозяевам.
2011.06.17 | Shooter
"він цілував ті самі губи, які хіхікали з Путіном" - фраза місяця :)))))))
2011.06.17 | Taras-ods
Такі БЮТ ніщо без Ющенка, ХіХі!
Біле братство нарешті зрозуміло, що без Ющенка вони ніщо та ніяк!2011.06.17 | 2
Это ФСБ нарешті зрозуміло, что БЮТ без него не может противостоять проукраинским силам ПР.
И экстренно расконсервировало агента "бухгалтер"Taras-ods пише:
> Біле братство нарешті зрозуміло, що без Ющенка вони ніщо та ніяк!