Чи потрібні Україні здорові діти ?
08/02/2005 | М.В.Курик
Чи потрібні Україні здорові діти ?
“Здорові діти – це основа існування
будь якої нації“.
Аксіома
“…тест для будь-якої нації починається з того,
як живуть у ній маленька дитина і пенсіонер”
В.Ющенко
Слово до всіх…
Від імені співробітників Інституту екології людини, всіх тих з ким співпрацює Інститут над проблемою здоров’я дітей і екологічні проблеми країни, тих хто за останні більш як дванадцять років веде моніторинг стану здоров’я здорових дітей, від освітян, від яких власне і йде основна інформація про фізичний і духовний стан здоров’я дітей України. Ця стаття – звернення, кому не може бути байдужою доля наших дітей , народжених і ненароджених. Ця стаття - звернення про те, що Україна переступила ту межу свого розвитку, коли наступив екологічно-соціальний геноцид ХХІ століття і якщо зараз не стати нам всім сущим на реальний захист здоров’я дітей, якщо ми не забезпечимо умови здорового життя дітям, то всі ми свідомо чи несвідомо є злочинцями перед своїми дітьми, перед нацією в цілому.
Становлення незалежної України припадає на період переходу цивілізації в цілому до нової епохи, тобто на час великих перемін. Зміна століття в розвитку цивілізації – це період великих перемін саме в розвитку цивілізації, а тисячоліття – це епохальна подія, яка повинна задати напрямки розвитку на наступне тисячоліття суспільства.
Саме те, що становлення України як незалежної держави, після розпаду Союзу, співпало із перехідним процесом розвитку суспільства, це є першою причиною демографічної, екологічної, соціальної кризи народу України.
На жаль, стан здоров'я дітей в Україні, в Києві зокрема, з кожним роком , який віддаляє нас від Чорнобильської катастрофи, стає все більше екологічно залежним. Кількість здорових дітей в м.Києві за даними Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення м.Києва постійно зменшується і залежить від вікових груп.
Прикро констатувати, що в Україні стало проблемою народження здорової дитини.
За даними медичної статистики в порівнянні з шістдесятими роками в Україні на 72% зросла захворюваність дітей, в 16 разів знизилась кількість здорових дітей, в 3 рази зросла кількість новоутворень, хвороб системи кровотворення та органів травлення. Якщо в дошкільників ці хвороби займають сьогодні шосте місце, то у школярів - третє.
Зазначимо однак , що є й позитивні дані про здоров'я дітей, зокрема, за останні роки показники дитячої смертності набувають тенденції до зниження, причому дитяча смертність зменшується не лише в перший рік життя дитини, а й у віці до 14 років. За 10 років цей показник зменшився майже втроє і складає 9,7 на 10 тис. дитячого населення.
Проте в цілому суттєво погіршуються основні показники стану здоров'я дитячого населення, зростає рівень і розповсюдженість захворювань в дитячому віці. Якщо в шістдесяті роки майже третина дітей вважалась повністю здоровими, то сьогодні лише 4-6 % (!).
Негативно на здоров'я дітей впливає процес навчання в школах. За час шкільного навчання кількість різних захворювань у дітей зростає в 1,5-2 рази. В сучасних школах-ліцеях, гімназіях, де навантаження на дітей вище, здоров'я дітей в 1,5 рази гірше, ніж в загальноосвітніх школах.
Ріст захворюваності дітей веде до зростання кількості дітей - інвалідів. Якщо в 1992 році було зареєстровано 90 тис. дітей інвалідів, то сьогодні їх більше 150 тисяч.
Ці та інші статистичні дані однозначно свідчать, що необхідно координально міняти політику держави відносно здоров'я дитини. Необхідно забезпечити максимальну соціальну підтримку і медичну
допомогу вагітним жінкам і дівчаткам - підліткам. В державі пріоритетом повинна стати профілактика, зміщення акцентів із хворої дитини на здорову. Сьогодні близько 80% фінансів, які виділяються на охорону здоров'я, держава тратить на стаціонарну допомогу і лише 20% на амбулаторно-поліклінічну.
Власне сьогодні лікарі первинної ланки у нас орієнтовані на хворобу (!}.
Лікарі більше зацікавлені (або так навчені) ставити дитині діагноз і лікувати, ніж попереджати розвиток хвороби і корегувати функціональні відхилення в організмі дитини. На даний час немає й мови про індивідуальний підхід до здоров'я дитини через дільничного лікаря чи педіатра в поліклініці, коли немає у лікаря достатнього часу на дитину та апаратури, щоб визначити стан здоров'я дитини.
Оскільки стан здоров'я дитини сьогодні, в першу чергу, екологічно детермінований, це означає, що порушення стану здоров'я проявляється на функціональному або на польовому рівні, а не на фізичному. Це, в свою чергу, вказує на те , що повинні застосовуватися експресні методи, які ще далеко до прояву патологічного процесу виявляють функціональні порушення в організмі дитини.
І ще одна особливість стану здоров'я дітей, яка стає ніби характерною для III тисячоліття. Постійне погіршання екології довкілля, накопичення в організмі людини токсинів, різного роду бактерій, вірусів, вплив хімічних факторів, електромагнітних полів, створили синдром стомлюваності, коли внутрішнє середовище організму суттєво відрізняється від природного, біогенного.
Ці обставини викликають феномен так званого генетичного дефолту організму людини, коли саме за ендоекологічні проблеми, які розвиваються в організмі, клітини не можуть виконати свою індивідуальну генетичну програму розвитку.
Наведені факти однозначно свідчать про те, що сьогодні здоров'я дітей залежить від таких важливих складових як наявність експресних, доступних і максимально інформативних методик об'єктивного визначення рівня здоров'я дітей, ступеню його залежності від ендоекологічного стану організму; від конкретних методик і рекомендацій ендоекологічної профілактики та реабілітації; від високого рівня екологічної свідомості всіх верств населення щодо ендоекологічних проблем дитини.
Сьогодні основна турбота всіх нас дорослих має бути в прояві максимальної людяності захистити дітей, забезпечити їх конституційне право на здоров'я і повноцінне життя. Дитина не може чекати на кращі часи. Нам потрібно невідкладно переходити від видимої турботи про дітей до реальної та надати їм можливість бути здоровими.
Час конкретних дій
За даними міжнародного співтовариства характерною особливістю сьогодення є те, що здоров’я дітей є залежним до екологічного стану навколишнього середовища. Це означає, що проблеми здоров’я дітей необхідно розглядати в контексті проблем екологічних держав. Здоров’я дитини сьогодні повинно аналізуватись, в першу чергу, як індикатор екологічного благополуччя середовища життя дитини. Повинні бути експресні, доступні методики діагностики здоров’я дітей, які б інтегрально визначали чи є проблеми із здоров’ям у дитини, які свідчать саме про вплив екології місця проживання на її здоров’я.
Це мають бути такі методики, які апаратурним способом повинні виявляти функціональний стан всіх органів і систем організму дитини, оскільки будь-які початкові проблеми із здоров’ям людини проявляються , в першу чергу, на відхилення функціонального стану органу чи органів від фізіологічної норми.
Сьогодні такі експресні методики діагностики розроблені, апробовані і впровадженні в практику педіатрії.
Саме завдяки таким методикам експрес-діагностики стану здоров’я дітей ми маємо сьогодні екологічну педіатрію, або більш точніше ендоекологічну педіатрію. За допомогою визначення функціонального стану здоров’я організму дитини легко визначається рівень здоров’я дитини. Якщо всі органи і системи, а їх для нашого організму основних є 12, функціонують в нормі, немає ніяких втрат біоенергії організму, тобто організм працює синхронізовано і збалансовано, то такий організм здоровий. Якщо ж мають місце в організмі відхилення в функціональному стані якогось органу чи системи, це фіксується апаратурно і на основі таких вимірювань одержується інформація про ті органи чи системи, які в даному випадку порушують рівень здоров’я організму. Тут же можна вияснити, що це за порушення: вроджені і мають стан патології, чи це лише перший прояв впливу екології середовища на здоров’я дитини. Таким чином, для дитини одержується ендоекологічний паспорт здоров’я. Такий паспорт і методику його визначення розробив Український інститут екології людини в співпраці з медиками, інженерами, фізиками ліг в основу принципово нової програми ендоекологічної паспортизації стану здоров’я дітей столиці. В грудні 2004 року така Столична Програмам , яка має назву “Екологія, дитина, майбутнє” була затверджена сесією Київради і підписана Київським Міським головою. Програма затверджена, але , на жаль, поки що відсутні, як завжди, кошти на її реалізацію.
Невже ми, дорослі люди, всіх рівнів державні службовці “нової” України не можемо знайти грошей, щоб не лише провести диспансеризацію дітей столиці, але й всіх дітей України, зробити повний реєстр здорових дітей і розробити конкретні, діючі методики збереження здоров’я здорових дітей країни.
Невже наші сотні нових мільйонерів (гадаємо чесні мільйонери) не можуть виділити від себе якийсь відсоток благодійно на користь захисту здоров’я дітей.
А що держава – їй байдуже здоров’я дітей ? Хіба це не є моральний злочин дорослих перед дітьми, що ми не даємо їм ніякої гарантії майбутнього через відсутність гарантії здоров’я. Діти самі себе захистити не можуть, а умови їх проживання , ми дорослі дяді, зробили такими, що у них самостійне життя починається з проблем із здоров’ям.
Крім ендоекологічного паспорту, сьогодні, завдяки роботам київських спеціалістів і того ж Інституту екології людини, великого числа вітчизняних виробників продуктів профілактики, оздоровлення і лікування, є все для забезпечення гарантованого ендоекологічно здоров’я кожної дитини. І знову та ж проблема – здоров’я здорових дітей в Україні нікого (?) не турбує (?).
Здоров’я і освіта
В загальному стан здоров’я підростаючого покоління характеризується такими особливостями як: зростанням хронічної захворюваності, зростанням інвалідності, порушенням становлення репродуктивної системи, відхиленням психічного здоров’я, зростає число дезадаптивних дітей, зниження показників фізичного здоров’я.
На думку спеціалістів найважливішими чинниками такого негативного стану здоров’я дітей є погіршання соціального статусу більшості дітей, зміною якості харчування (особливо вживання дітьми таких продуктів як чіпси, хрустики, різні сильногазовані напої на концентратах, слабоалкогольні напої); вплив екологічних факторів, наростання тягаря зобної епідемії; медикаментозна “агресія”, комп’ютеризація і мобільні телефони, введення нових форм навчання.
Доказом погіршання стану здоров’я більшості дітей є суттєве зростання числа соціально знедолених дітей. Так сотні тисяч дітей не мають батьків, які втратили одного із батьків, які народились поза шлюбом, діти біженці і переселенці. Мільйони дітей живуть в сім’ях з прибутком меншим прожиткового мінімуму; в бідних сім’ях та десятки тисяч дітей без нагляду.
Така реальна картина стану справ із здоров’ям здорових дітей в Україні. Соціальний фон є серйозною передумовою як формування хвороб так і їх розповсюдження.
Коли мова сьогодні йде про нашу освіту, то, в першу чергу, ця проблема у нас пов’язана з такою аномалією суспільства, що сьогодні в Україні , як і в Росії, набуває знання ціною свого власного здоров’я (!). Дійсно в перший клас дитина йде здоровою, а закінчує школу і разом з атестатом одержує медичний діагноз, а то і не один (!). Проблем багато, але головних є кілька: великі навантаження на дітей психоемоційні, а діти , як наслідок впливу екології навколишнього середовища , з кожним роком все кволіші і кволіші. Про стан здоров’я наших дітей уже йшлося. А в школах, дитячих садках сьогодні практично не ведеться ніякої ендоекологічної профілактики, оздоровлення І все, що сьогодні пов’язано з навчальним процесом, ще додатково включаючи уроки інформатики – це додаткові соціально екологічні фактори проти здоров’я дитини.
В загальному екологічні чинники – це практично постійні фактори негативного впливу на здоров’я дитини. Виходячи з вищевикладеного є лише один шлях зберегти здоров’я дитини. Необхідно повернути навчальним закладам, давно ліквідованих шкільних лікарів, тих які б постійно в школі, садочку, слідкували за здоров’ям дітей. Озброїти їх сучасною простою апаратурою ендоекологічного моніторингу здоров’я дитини, навчити їх простій ендоекологічній діагностиці і вони будуть проводити щоденно контроль за станом здоров’я і, в першу чергу, фіксувати, коли і від чого в школі, садочку в дитини відбуватиметься погіршання стану здоров’я. Маючи такі дані, а також систему ендоекологічної профілактики і реабілітації, разом із батьками в системі освіти усувати ті відхилення, які стали проявлятись. Це дозволяє гарантувати суспільству, що негативний вплив тих чи інших чинників як освіти, так і екологічних чинників будуть ліквідовано і діти закінчуватимуть навчальний заклад екологічно здоровими.
Такі системи і методики є розроблені, впровадженні в ряді регіонів, в Києві, зокрема, і при бажанні держави можуть використовуватись всюди.
Оздоровленням дітей, в першу чергу екологічною безпекою здоров’я “здорових” дітей в державі має займатись не медицина, а освіта. Саме освіта і це доказує хоч би досвід роботи з екології дитинства уже більше, ніж десятиріччя Українського інституту екології людини.
І ще одна надто важлива обставина.
Людина, як вказував В.І.Вернадський – це квантова система, це єдине: фізичне і духовне (психічне). Релігія стверджує, що людина це триєдине: дух, душа і тіло. І лише в нерозривній єдності духовного і фізичного людина здорова і екологічно незалежна. Це і є квантовість людини, це і є шлях її виживання.
А забезпечити цю гармонію розвитку дитини може лише система освіти: є щоденний доступ до дитини, це означає , що постійно проводити моніторинг здоров’я ( ц найважливіше), можна розвивати фізичні методи оздоровлення, плюс до цього ще методи ендоекологічної детоксикації та оздоровлення . І це все можна робити практично щоденно.
При цьому слід ще наголосити, що надзвичайно важлива роль в формуванні освіти здоров’я дитини належить учителеві. Отже, якщо всю освіту екологізувати в напрямку екології кожного суб’єкту освіти - це гарантія, що здоров’я дітям буде збережено.
І знову підтвердженням цих слів є досвід Інститут. В м. Києві та області діють локальні програми: екологічний дитячий садок, екологічний дитячий центр розвитку, екологічна школа. Результати роботи таких екологічних освітніх систем підтверджують справедливість вищевикладеного.
Лише система освіти будь-яких форм навчання може і повинна зберегти майбутнє нації, вернути здоров’я нашим дітям і зберегти їм здоров’я на все життя.
Сьогодні система освіти повинна займатись здоров’ям здорових дітей, на перше місце в оцінці ефективності будь-якого навчального закладу має бути рівень здоров’я дитини, а за ним і високий рівень знань.
Іншого просто немає і не потрібно придумувати якісь нові інновації в освіту.
Діти і Держава
Основний зміст цієї публікації показати не лише і не стільки проблеми із станом здоров’я наших дітей, а й показати ті шляхи діяльності нашої, які повинні сьогодні бути задіяні аби зберегти здоров’я наших дітей і онуків. І зокрема акцент зроблено на освіту.
Надто важливим є роль батьків, сім’я, домашнього соціуму в цій справі. Але тут проблема в тому, що екологічна освіта , екологічна свідомість нашого виживання надто низька, якщо і є. Тут єдиний вихід має бути суспільна екологізація всього суспільства, підняття на високий рівень екологічної свідомості кожної особистості і соціуму в цілому. Без цього немає чого чекати доброго від протиборства людини і природи.
Червоною стрічкою всі вище зазначенні проблеми із здоров’ям наших дітей тих, які не означенні в цій статті, це роль держави. Великі сподівання ми маємо на так званну нову владу. Думалось ,що основним пріоритетом помаранчевої, нової держави має бути: діти , діти і діти. Це майбутнє держави, і все, що може бути найкращого в цій державі має бути для дітей. А що насправді ?
Схоже, що здорові діти взагалі не потрібні державі. Сьогодні в новому Уряді взагалі здоров’ям здорових дітей ніхто не займається.
Наші особисто намагання довести до відома перших осіб країни ці проблеми і їх рішення, на жаль, залишаються не почутими. Матеріали уже давно були передані особисто першій Леді, Катерині Ющенко, Прем’єр міністру Юлії Володимирівні, ряду інших членів команди Ющенко, ніякої реакції. Схоже, що крім особистих інтересів, проблеми дітей їх не цікавлять.
Справедливості ради відзначимо, що із всіх державних осіб до яких ми звертались, лише один підтримав ці наші сподівання. Це Київський міський Голова , Олександр Олександрович Омельченко. Він не лише підтримав нас, але й дякуючи йому, вперше в Україні в грудні місяці 2004 р. Київська міська рада затвердила міську програму ендоекологічної диспансеризації дітей столиці. Правда кошти на реалізацію цієї програми поки, що лише на папері.
Будемо сподіватись, що цей наш “крик” душі за долю України все ж почують, ті хто обіцяв молоді, людям на Майдані , що матимемо нову країну, прочитають цю статтю і, в решті-решт, діти матимуть реальну надію на своє майбутнє.
Директор Українського інституту екології людини
професор М.В.Курик
14.07.05р.
P.S. Свої пропозиції, критику, можливу співпрацю, можна надсилати
на адресу: E-mail: kurik@iop.kiev.ua
“Здорові діти – це основа існування
будь якої нації“.
Аксіома
“…тест для будь-якої нації починається з того,
як живуть у ній маленька дитина і пенсіонер”
В.Ющенко
Слово до всіх…
Від імені співробітників Інституту екології людини, всіх тих з ким співпрацює Інститут над проблемою здоров’я дітей і екологічні проблеми країни, тих хто за останні більш як дванадцять років веде моніторинг стану здоров’я здорових дітей, від освітян, від яких власне і йде основна інформація про фізичний і духовний стан здоров’я дітей України. Ця стаття – звернення, кому не може бути байдужою доля наших дітей , народжених і ненароджених. Ця стаття - звернення про те, що Україна переступила ту межу свого розвитку, коли наступив екологічно-соціальний геноцид ХХІ століття і якщо зараз не стати нам всім сущим на реальний захист здоров’я дітей, якщо ми не забезпечимо умови здорового життя дітям, то всі ми свідомо чи несвідомо є злочинцями перед своїми дітьми, перед нацією в цілому.
Становлення незалежної України припадає на період переходу цивілізації в цілому до нової епохи, тобто на час великих перемін. Зміна століття в розвитку цивілізації – це період великих перемін саме в розвитку цивілізації, а тисячоліття – це епохальна подія, яка повинна задати напрямки розвитку на наступне тисячоліття суспільства.
Саме те, що становлення України як незалежної держави, після розпаду Союзу, співпало із перехідним процесом розвитку суспільства, це є першою причиною демографічної, екологічної, соціальної кризи народу України.
На жаль, стан здоров'я дітей в Україні, в Києві зокрема, з кожним роком , який віддаляє нас від Чорнобильської катастрофи, стає все більше екологічно залежним. Кількість здорових дітей в м.Києві за даними Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення м.Києва постійно зменшується і залежить від вікових груп.
Прикро констатувати, що в Україні стало проблемою народження здорової дитини.
За даними медичної статистики в порівнянні з шістдесятими роками в Україні на 72% зросла захворюваність дітей, в 16 разів знизилась кількість здорових дітей, в 3 рази зросла кількість новоутворень, хвороб системи кровотворення та органів травлення. Якщо в дошкільників ці хвороби займають сьогодні шосте місце, то у школярів - третє.
Зазначимо однак , що є й позитивні дані про здоров'я дітей, зокрема, за останні роки показники дитячої смертності набувають тенденції до зниження, причому дитяча смертність зменшується не лише в перший рік життя дитини, а й у віці до 14 років. За 10 років цей показник зменшився майже втроє і складає 9,7 на 10 тис. дитячого населення.
Проте в цілому суттєво погіршуються основні показники стану здоров'я дитячого населення, зростає рівень і розповсюдженість захворювань в дитячому віці. Якщо в шістдесяті роки майже третина дітей вважалась повністю здоровими, то сьогодні лише 4-6 % (!).
Негативно на здоров'я дітей впливає процес навчання в школах. За час шкільного навчання кількість різних захворювань у дітей зростає в 1,5-2 рази. В сучасних школах-ліцеях, гімназіях, де навантаження на дітей вище, здоров'я дітей в 1,5 рази гірше, ніж в загальноосвітніх школах.
Ріст захворюваності дітей веде до зростання кількості дітей - інвалідів. Якщо в 1992 році було зареєстровано 90 тис. дітей інвалідів, то сьогодні їх більше 150 тисяч.
Ці та інші статистичні дані однозначно свідчать, що необхідно координально міняти політику держави відносно здоров'я дитини. Необхідно забезпечити максимальну соціальну підтримку і медичну
допомогу вагітним жінкам і дівчаткам - підліткам. В державі пріоритетом повинна стати профілактика, зміщення акцентів із хворої дитини на здорову. Сьогодні близько 80% фінансів, які виділяються на охорону здоров'я, держава тратить на стаціонарну допомогу і лише 20% на амбулаторно-поліклінічну.
Власне сьогодні лікарі первинної ланки у нас орієнтовані на хворобу (!}.
Лікарі більше зацікавлені (або так навчені) ставити дитині діагноз і лікувати, ніж попереджати розвиток хвороби і корегувати функціональні відхилення в організмі дитини. На даний час немає й мови про індивідуальний підхід до здоров'я дитини через дільничного лікаря чи педіатра в поліклініці, коли немає у лікаря достатнього часу на дитину та апаратури, щоб визначити стан здоров'я дитини.
Оскільки стан здоров'я дитини сьогодні, в першу чергу, екологічно детермінований, це означає, що порушення стану здоров'я проявляється на функціональному або на польовому рівні, а не на фізичному. Це, в свою чергу, вказує на те , що повинні застосовуватися експресні методи, які ще далеко до прояву патологічного процесу виявляють функціональні порушення в організмі дитини.
І ще одна особливість стану здоров'я дітей, яка стає ніби характерною для III тисячоліття. Постійне погіршання екології довкілля, накопичення в організмі людини токсинів, різного роду бактерій, вірусів, вплив хімічних факторів, електромагнітних полів, створили синдром стомлюваності, коли внутрішнє середовище організму суттєво відрізняється від природного, біогенного.
Ці обставини викликають феномен так званого генетичного дефолту організму людини, коли саме за ендоекологічні проблеми, які розвиваються в організмі, клітини не можуть виконати свою індивідуальну генетичну програму розвитку.
Наведені факти однозначно свідчать про те, що сьогодні здоров'я дітей залежить від таких важливих складових як наявність експресних, доступних і максимально інформативних методик об'єктивного визначення рівня здоров'я дітей, ступеню його залежності від ендоекологічного стану організму; від конкретних методик і рекомендацій ендоекологічної профілактики та реабілітації; від високого рівня екологічної свідомості всіх верств населення щодо ендоекологічних проблем дитини.
Сьогодні основна турбота всіх нас дорослих має бути в прояві максимальної людяності захистити дітей, забезпечити їх конституційне право на здоров'я і повноцінне життя. Дитина не може чекати на кращі часи. Нам потрібно невідкладно переходити від видимої турботи про дітей до реальної та надати їм можливість бути здоровими.
Час конкретних дій
За даними міжнародного співтовариства характерною особливістю сьогодення є те, що здоров’я дітей є залежним до екологічного стану навколишнього середовища. Це означає, що проблеми здоров’я дітей необхідно розглядати в контексті проблем екологічних держав. Здоров’я дитини сьогодні повинно аналізуватись, в першу чергу, як індикатор екологічного благополуччя середовища життя дитини. Повинні бути експресні, доступні методики діагностики здоров’я дітей, які б інтегрально визначали чи є проблеми із здоров’ям у дитини, які свідчать саме про вплив екології місця проживання на її здоров’я.
Це мають бути такі методики, які апаратурним способом повинні виявляти функціональний стан всіх органів і систем організму дитини, оскільки будь-які початкові проблеми із здоров’ям людини проявляються , в першу чергу, на відхилення функціонального стану органу чи органів від фізіологічної норми.
Сьогодні такі експресні методики діагностики розроблені, апробовані і впровадженні в практику педіатрії.
Саме завдяки таким методикам експрес-діагностики стану здоров’я дітей ми маємо сьогодні екологічну педіатрію, або більш точніше ендоекологічну педіатрію. За допомогою визначення функціонального стану здоров’я організму дитини легко визначається рівень здоров’я дитини. Якщо всі органи і системи, а їх для нашого організму основних є 12, функціонують в нормі, немає ніяких втрат біоенергії організму, тобто організм працює синхронізовано і збалансовано, то такий організм здоровий. Якщо ж мають місце в організмі відхилення в функціональному стані якогось органу чи системи, це фіксується апаратурно і на основі таких вимірювань одержується інформація про ті органи чи системи, які в даному випадку порушують рівень здоров’я організму. Тут же можна вияснити, що це за порушення: вроджені і мають стан патології, чи це лише перший прояв впливу екології середовища на здоров’я дитини. Таким чином, для дитини одержується ендоекологічний паспорт здоров’я. Такий паспорт і методику його визначення розробив Український інститут екології людини в співпраці з медиками, інженерами, фізиками ліг в основу принципово нової програми ендоекологічної паспортизації стану здоров’я дітей столиці. В грудні 2004 року така Столична Програмам , яка має назву “Екологія, дитина, майбутнє” була затверджена сесією Київради і підписана Київським Міським головою. Програма затверджена, але , на жаль, поки що відсутні, як завжди, кошти на її реалізацію.
Невже ми, дорослі люди, всіх рівнів державні службовці “нової” України не можемо знайти грошей, щоб не лише провести диспансеризацію дітей столиці, але й всіх дітей України, зробити повний реєстр здорових дітей і розробити конкретні, діючі методики збереження здоров’я здорових дітей країни.
Невже наші сотні нових мільйонерів (гадаємо чесні мільйонери) не можуть виділити від себе якийсь відсоток благодійно на користь захисту здоров’я дітей.
А що держава – їй байдуже здоров’я дітей ? Хіба це не є моральний злочин дорослих перед дітьми, що ми не даємо їм ніякої гарантії майбутнього через відсутність гарантії здоров’я. Діти самі себе захистити не можуть, а умови їх проживання , ми дорослі дяді, зробили такими, що у них самостійне життя починається з проблем із здоров’ям.
Крім ендоекологічного паспорту, сьогодні, завдяки роботам київських спеціалістів і того ж Інституту екології людини, великого числа вітчизняних виробників продуктів профілактики, оздоровлення і лікування, є все для забезпечення гарантованого ендоекологічно здоров’я кожної дитини. І знову та ж проблема – здоров’я здорових дітей в Україні нікого (?) не турбує (?).
Здоров’я і освіта
В загальному стан здоров’я підростаючого покоління характеризується такими особливостями як: зростанням хронічної захворюваності, зростанням інвалідності, порушенням становлення репродуктивної системи, відхиленням психічного здоров’я, зростає число дезадаптивних дітей, зниження показників фізичного здоров’я.
На думку спеціалістів найважливішими чинниками такого негативного стану здоров’я дітей є погіршання соціального статусу більшості дітей, зміною якості харчування (особливо вживання дітьми таких продуктів як чіпси, хрустики, різні сильногазовані напої на концентратах, слабоалкогольні напої); вплив екологічних факторів, наростання тягаря зобної епідемії; медикаментозна “агресія”, комп’ютеризація і мобільні телефони, введення нових форм навчання.
Доказом погіршання стану здоров’я більшості дітей є суттєве зростання числа соціально знедолених дітей. Так сотні тисяч дітей не мають батьків, які втратили одного із батьків, які народились поза шлюбом, діти біженці і переселенці. Мільйони дітей живуть в сім’ях з прибутком меншим прожиткового мінімуму; в бідних сім’ях та десятки тисяч дітей без нагляду.
Така реальна картина стану справ із здоров’ям здорових дітей в Україні. Соціальний фон є серйозною передумовою як формування хвороб так і їх розповсюдження.
Коли мова сьогодні йде про нашу освіту, то, в першу чергу, ця проблема у нас пов’язана з такою аномалією суспільства, що сьогодні в Україні , як і в Росії, набуває знання ціною свого власного здоров’я (!). Дійсно в перший клас дитина йде здоровою, а закінчує школу і разом з атестатом одержує медичний діагноз, а то і не один (!). Проблем багато, але головних є кілька: великі навантаження на дітей психоемоційні, а діти , як наслідок впливу екології навколишнього середовища , з кожним роком все кволіші і кволіші. Про стан здоров’я наших дітей уже йшлося. А в школах, дитячих садках сьогодні практично не ведеться ніякої ендоекологічної профілактики, оздоровлення І все, що сьогодні пов’язано з навчальним процесом, ще додатково включаючи уроки інформатики – це додаткові соціально екологічні фактори проти здоров’я дитини.
В загальному екологічні чинники – це практично постійні фактори негативного впливу на здоров’я дитини. Виходячи з вищевикладеного є лише один шлях зберегти здоров’я дитини. Необхідно повернути навчальним закладам, давно ліквідованих шкільних лікарів, тих які б постійно в школі, садочку, слідкували за здоров’ям дітей. Озброїти їх сучасною простою апаратурою ендоекологічного моніторингу здоров’я дитини, навчити їх простій ендоекологічній діагностиці і вони будуть проводити щоденно контроль за станом здоров’я і, в першу чергу, фіксувати, коли і від чого в школі, садочку в дитини відбуватиметься погіршання стану здоров’я. Маючи такі дані, а також систему ендоекологічної профілактики і реабілітації, разом із батьками в системі освіти усувати ті відхилення, які стали проявлятись. Це дозволяє гарантувати суспільству, що негативний вплив тих чи інших чинників як освіти, так і екологічних чинників будуть ліквідовано і діти закінчуватимуть навчальний заклад екологічно здоровими.
Такі системи і методики є розроблені, впровадженні в ряді регіонів, в Києві, зокрема, і при бажанні держави можуть використовуватись всюди.
Оздоровленням дітей, в першу чергу екологічною безпекою здоров’я “здорових” дітей в державі має займатись не медицина, а освіта. Саме освіта і це доказує хоч би досвід роботи з екології дитинства уже більше, ніж десятиріччя Українського інституту екології людини.
І ще одна надто важлива обставина.
Людина, як вказував В.І.Вернадський – це квантова система, це єдине: фізичне і духовне (психічне). Релігія стверджує, що людина це триєдине: дух, душа і тіло. І лише в нерозривній єдності духовного і фізичного людина здорова і екологічно незалежна. Це і є квантовість людини, це і є шлях її виживання.
А забезпечити цю гармонію розвитку дитини може лише система освіти: є щоденний доступ до дитини, це означає , що постійно проводити моніторинг здоров’я ( ц найважливіше), можна розвивати фізичні методи оздоровлення, плюс до цього ще методи ендоекологічної детоксикації та оздоровлення . І це все можна робити практично щоденно.
При цьому слід ще наголосити, що надзвичайно важлива роль в формуванні освіти здоров’я дитини належить учителеві. Отже, якщо всю освіту екологізувати в напрямку екології кожного суб’єкту освіти - це гарантія, що здоров’я дітям буде збережено.
І знову підтвердженням цих слів є досвід Інститут. В м. Києві та області діють локальні програми: екологічний дитячий садок, екологічний дитячий центр розвитку, екологічна школа. Результати роботи таких екологічних освітніх систем підтверджують справедливість вищевикладеного.
Лише система освіти будь-яких форм навчання може і повинна зберегти майбутнє нації, вернути здоров’я нашим дітям і зберегти їм здоров’я на все життя.
Сьогодні система освіти повинна займатись здоров’ям здорових дітей, на перше місце в оцінці ефективності будь-якого навчального закладу має бути рівень здоров’я дитини, а за ним і високий рівень знань.
Іншого просто немає і не потрібно придумувати якісь нові інновації в освіту.
Діти і Держава
Основний зміст цієї публікації показати не лише і не стільки проблеми із станом здоров’я наших дітей, а й показати ті шляхи діяльності нашої, які повинні сьогодні бути задіяні аби зберегти здоров’я наших дітей і онуків. І зокрема акцент зроблено на освіту.
Надто важливим є роль батьків, сім’я, домашнього соціуму в цій справі. Але тут проблема в тому, що екологічна освіта , екологічна свідомість нашого виживання надто низька, якщо і є. Тут єдиний вихід має бути суспільна екологізація всього суспільства, підняття на високий рівень екологічної свідомості кожної особистості і соціуму в цілому. Без цього немає чого чекати доброго від протиборства людини і природи.
Червоною стрічкою всі вище зазначенні проблеми із здоров’ям наших дітей тих, які не означенні в цій статті, це роль держави. Великі сподівання ми маємо на так званну нову владу. Думалось ,що основним пріоритетом помаранчевої, нової держави має бути: діти , діти і діти. Це майбутнє держави, і все, що може бути найкращого в цій державі має бути для дітей. А що насправді ?
Схоже, що здорові діти взагалі не потрібні державі. Сьогодні в новому Уряді взагалі здоров’ям здорових дітей ніхто не займається.
Наші особисто намагання довести до відома перших осіб країни ці проблеми і їх рішення, на жаль, залишаються не почутими. Матеріали уже давно були передані особисто першій Леді, Катерині Ющенко, Прем’єр міністру Юлії Володимирівні, ряду інших членів команди Ющенко, ніякої реакції. Схоже, що крім особистих інтересів, проблеми дітей їх не цікавлять.
Справедливості ради відзначимо, що із всіх державних осіб до яких ми звертались, лише один підтримав ці наші сподівання. Це Київський міський Голова , Олександр Олександрович Омельченко. Він не лише підтримав нас, але й дякуючи йому, вперше в Україні в грудні місяці 2004 р. Київська міська рада затвердила міську програму ендоекологічної диспансеризації дітей столиці. Правда кошти на реалізацію цієї програми поки, що лише на папері.
Будемо сподіватись, що цей наш “крик” душі за долю України все ж почують, ті хто обіцяв молоді, людям на Майдані , що матимемо нову країну, прочитають цю статтю і, в решті-решт, діти матимуть реальну надію на своє майбутнє.
Директор Українського інституту екології людини
професор М.В.Курик
14.07.05р.
P.S. Свої пропозиції, критику, можливу співпрацю, можна надсилати
на адресу: E-mail: kurik@iop.kiev.ua