Методичні матеріали: "громадянський активізм"
08/21/2005 | DevRand
в цій гілці будем складати нові надходження по темі (типу продовження "посібника громадянина", якого вже пора переробити)
|
|
Архіви Форумів Майдану
Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".
Відповіді
2005.08.21 | DevRand
Збір підписів
http://kyiv.in.ua/content/view/114/2/
...показуємо підтримку народних мас...
(ЗБІР ПІДПИСІВ)
Краще робити все відразу – роздачу листівок і збір підписів (ходіть при цьому із плакатами, наприклад із табличками, що висять на шиї. Такий комплексний підхід додасть довіри до вас. Збір підписів можна зробити і під час пікетування.
Підписний лист повинен мати текст, у якому повністю викладено зміст проблеми. Якщо цього не буде зроблено – вам відразу скажуть, що люди не знали за що підписувались. По тій самі й причині, листи мають бути односторонніми. Нехай навіть 2/3 сторінки зайнято текстом листа і тільки 1/3 – графами для підписів – не біда. Чим більше листів, тим соліднішою ваша затія здаватиметься.
Нерідко виникає проблема „які колонки треба передбачити у підписному листі”. З одного боку треба показати максимум даних про людей, що не дасть сумніватися у достовірності підписів, а з іншого боку – не можна розлякати людей. Тому не треба включати колонки на зразок „Паспортні дані” або „Телефон”. Звичайно, такі дані дадуть можливість будь-якої миті пересвідчитись, що підписи достовірні... проте ніхто цього не робитиме. Проте половина людей не задумуючись побояться підписуватись. Краще лишити колонки „№”, „Прізвище, ім’я, по батькові”, „Соціальний статус/професія” (студент, сантехнік, бомж, прем’єр-міністр, панк), „Підпис”.
Щоразу, роблячи додатковий тираж підписних листів, вдосконалюйте їх, враховуйте зауваження тих, з кого вже збирались підписи, хиткі моменти і неясності. Новий бланк підписного листа не значить, що старі недійсні, марно втрачені чи не несуть змісту. Ні. Просто вдосконалений підписний лист дозволяє збирати підписи більш ефективно.
Ніяких підписів по два рази (на різних листах), або інших приколів (на зразок „Телефонний довідник, пляшка горілки, круглий стіл, підписний лист і чотири митця із ручками”)!!! Фальсифікація підписів – єдине, що може зіпсувати все відразу.
На підписному листі має бути передбачене місце для прописування його порядкового номеру. Усі листи мають бути стандартними. Тоді загальна кількість зібраних підписів легко обраховуватиметься шляхом банального множення кількості листів на кількість підписів у одному листі.
Як правило, підписи збирають або серед зацікавлених верств населення (наприклад, жителів певного району, методом поневіряння від квартири до квартири), або під час масових заходів (наприклад, на пікетуваннях, конференціях), або просто на вулицях (коли питання може хвилювати широкі верстви громадськості і банальне чіпляння на вулиці до всіх підряд хоч якийсь результат, та дасть). Завжди треба мати на увазі, що для зборів підписів можна використати наприклад конференцію по проблемі, наближеній до вашою. Врешті, якщо збір підписів здійснювати „пускаючи підписний лист по залу”, то для цього можна знайти безліч різноманітних зал і аудиторій, де б можна було це зробити... у першу чергу цим можуть зайнятися студенти, які щодня мають справу із великими аудиторіями, заповненими людьми.
У будь-якому разі завжди давайте уважно прочитати бланк тому, у кого просите підпис.
Ті, хто збирає підписи мають бути приємної зовнішності, бути не закомплексованими і не звертати уваги, коли їх хто-небудь пошле у присутності великої кількості людей.
Якщо збір підписів, все ж таки – акція, то мінімум 2 чоловіки мають ходити із табличками „Збір підписів за... (проти...)” і ще один, найязикатіший з вас – із гучномовцем. Останній має постійно розповідати перехожим, що тут, власне, відбувається.
Якщо збір підписів проводять під час якихось інших акцій, можна домовитись з організаторами, щоб про збір акції офіційно оголосили. У випадку, коли, скажімо ведучий рок-концерту (чи вокаліст групи хед-лайнера) попросить присутніх підписатись... ви будете цілком задоволені.
Ще раз наголошу, що Вам не має бути ліньки зробити таблички і бейджики „збір підписів проти...”. Окрім того, купіть однакові планшети, щоб не носити стос заповнених і чистих листів, рясно розсипаючи їх по тротуарах і виминаючи до стану, коли їх вже не етично надсилати. Таким чином ви викликатимете значно більше довіри, ніж будь який перехожий, який раптом почне волати на вулиці „Не проходьте повз! Не будьте байдужими! Поставте свій підпис проти галімої влади!”
Практична порада (від щирого серця). Якщо Вам це не горить – не організовуйте збори підписів на вулицях взимку. Добре, якщо у Вас на це вистачає ідейності, проте перехожі не зможуть писати на морозі, а деякі навіть знімати рукавички не захочуть.
Ситуації.
Підписи і антипідписи.
Ми вперше зіткнулись із такою ситуацією, коли збирали підписи проти забудови парку Київського політехнічного університету. Акція була легалізована. Юнак із гучномовцем активно закликав небайдужих перехожих поставити свій підпис проти реконструкції парку. Аж тут стало зрозуміло, що сам університет, який був головним замовником проекту реконструкції парку, прийняв міри проти нашої акції – на майданчику з’явились юнаки із планшетами і підписними листами ЗА реконструкцію парку і почали збирати підписи разом із нами. Їх акція також виявилась легалізованою. Таким чином перехожі, які чули бадьорий голос у гучномовці, закликаючий їх підписатись за порятунок парку, не читаючи за що підписуються, підписувались за його знищення. Довелось до промови оратора додати попередження про те, щоб підписуючи читали уважно за що підписуються. Акцію паралізувати не вдалось, проте прецедент стався і слід пам’ятати, що повторення його може відбутись щоразу, коли кожен з вас організовуватиме збір пі!
дписів. До речі, головне, що зупинило антипропагандистів (оскільки їм було просто наказано зробити анти акцію керівництвом університету) – наші журналісти, які банально спитали у них хто керівник і організатор акції і таке інше... результат можна охарактеризувати народним крилатим висловом „схопив Кіндратій”.
Що робити із підписами коли вони вже зібрані.
Перш за все, зробіть собі копії усіх підписних листів (у порядку їх порядкових номерів). Якщо ви їх передаєте під час пікетування чи якогось іншого заходу, про це написано вище. У іншому випадку, підписні листи треба відсилати поштою. Як із з усіма іншими листами, підписні листи треба надсилати поштою, рекомендованими із повідомленням листами. Краще відразу надіслати копії до всіх установ, які можуть вплинути на ту, із якою ви боретесь. До підписних листів обов’язково треба прикласти супроводжуючий лист, у якому розповідається про причину зборів підписів, про ініціативну групу, яка це робила і вказується, на яку адресу відсилати відповіді. І головне – загальну кількість підписів. Якщо у підписному листі вказані адреси тих, хто підписувався, можна зробити прикол „Копію відповіді просимо надіслати згідно чинного законодавства, за адресами, вказаними у графах підписних листів”. Проте цього ніхто не робитиме.
2005.08.21 | DevRand
Атаки факсами та листами
(ФАКСОВІ АТАКИ І ЗАКИДУВАННЯ ЛИСТАМИ)Молодіжне відділення Національного екологічного центру України
http://kyiv.in.ua/content/category/1/25/2/
...нехай вам скажуть „Дістали!!!”...
http://kyiv.in.ua/content/view/113/2/
(Увага! Цей розділ на 100% підходить для території України, проте не завжди піде в інших країнах. Наприклад, у Російській федерації немає відповідної законодавчої бази, яка зобов’язує чиновників відповідати на листи і навіть не ратифікована Оргуська конвенція!)
„Подумав – не кажи, сказав - не записуй, записав – не підписуй, а якщо підписав – не дивуйся (потім)...” (В. Захаров, СоЕС) – так думають більшість громадян... проте одними лише листами можна досягти значних успіхів... практично за рахунок листів і факсових атак в Україні, починаючи з 2003 року було закрито весняне полювання на гусей на три роки наперед...
Факсові атаки.
Почнемо із того, що, власне таке „факсова атака”. Факсовою атакою називають доволі веселу акцію, одну з тих, які примушують остаточно вийти із себе працівників тієї установи, проти якої ви проводите кампанію протесту. Вона полягає у тому, що на факс цієї установи приходить велика кількість листів однакового змісту (бажано із різних телефонів – щоб відпало бажання блокувати ці номери), або листи дуже великого розміру. Багато листів стають причиною того, що у факсі часто і швидко закінчується папір, його треба міняти і купляти, відповідно. А робітникам, на зразок секретарів і бухгалтерів такі дрібниці здаються найгіршим, що може статися у рамках їх компетенції (окрім наїздів начальника і найстрашнішого – звільнення).
Дезорганізація роботи установи у потрібний момент може дуже гарно зіграти на користь природоохоронної кампанії (так само, як і таблички на дверях „дезінфекція” і ін. /див. розділ про листівки/).
Факси можна надсилати за допомогою комп’ютера – через Інтернет, або із поштових відділень, які за дуже невелику платню надають такі послуги. Якщо факс надсилається через Інтернет, файлом, то його розміри можна зробити... такими, як треба вам, наприклад додати до листа протесту повний текст усіх законів, які порушуються тією обставиною, проти якої ви протестуєте. За ніч факс з легкістю випрацює весь свій папір, перетворивши кімнату на парламентську бібліотеку.
Якось я отримав електронкою лист від невідомої мені людини. Цитую його: «Стосовно факсів – є оригінальний і водночас простий спосіб: берете листок паперу із листом протесту і надсилаєте факсом. Коли апарат затягне половину папірця, його початок, що вже з’явився із щілини слід склеїти скетчем із його ж кінцем. Таким чином утвориться нескінчений рулончик із текстом послання. Успіхів!” розвиваючи цю тему можна сказати, що рулон можна зробити із двох і більше листів паперу... які, втім, можуть бути і чистими...
Але, якщо вам треба переслати факсом щось конспіративне, те, на чому ви не хочете лишати в верхньому колонтитулі свій телефон, час і дату відправлення факсу, що автоматично видрукується у адресата, положіть першу з усіх сторінку чисту, тоді на ній лишиться вся інформація про надсилання факсу, що можна буде непомітно знищити. Нові моделі факсів достатньо досконалі, щоб у налаштуваннях автоматично виставити відсутність титрів на листочку, або неправильні титри.
Надсилаючи факс не кажіть нічого зайвого. „Прийміть факс будь-ласка” і все. Можна навіть без „будь-ласок”.
Листи.
Листи пишуться для того, щоб примусити чиновника „підняти свій зад” і відповісти вам. У цьому його зобов’язують закони. Коли листів стає дуже багато, „піднімати зад” доводиться надто часто і чиновникові, якщо він не остаточний бовдур, має спасти на думку, що простіше вирішити проблему, аніж відповідати ще на 100 листів, які принесуть листоноші завтра.
Якщо ваше питання у листі звучатиме, як „Просимо повідомити, які саме дії були зроблені вами для усунення цієї проблеми”, чиновникові доведеться ще й зробити щось, пер ніж сісти писати вам відповідь.
Організовуючи природоохоронну кампанію надсилання листів мало просто вміти писати красномовно і без помилок. Щоразу природоохоронці стикаються із новими обставинами, проте деякі загального змісту поради, все ж таки написати можна.
Морфологія листа.
Перш за все, лист складається з „шапки”, назви (нехай навіть просто „Лист протесту”), власне тексту листа, дати і вашого підпису у кінці. Якщо ви представляєте зареєстровану організацію – обов’язковою є печатка. Також, якщо ви зареєстровані, непогано мати бланк організації, на якому, власне і треба друкувати листи.
Якщо ж ні, можна зробити невеличкий прикол, який введе у добрячий шок більшу частину тих, кому ви можете писати. Можна зробити власний бланк, тобто бланк не юридичної, а фізичної особи. Ви ж зареєстровані (у паспортному столі)? Такий бланк матиме вигляд „ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ Хреногов Хома Євстракієвич / паспорт Серії___№___ / ваша адреса за пропискою / Вихідний №___ від____”. Під усім цим, на ширину друкованого поля сторінки має бути горизонтальна риска, яка відділяє „шапку” бланку від власне тексту. Чим не бланк офіційного листа?
Бланк організації має бути тільки на першій сторінці, а підпис і печатка – тільки на останній.
„Шапка” листа – це те, кому куди, хто і звідки пише (єдине, що, коли ваш лист з понтом зроблений на бланку, писати хто і звідки пише не треба). Вона починається з повного імені (у давальному відмінку) того, до кого звернений лист, потім іде його адреса, пропущений рядок, ваше повне ім’я (у родовому відмінку), ваша адреса. Усі адреси треба писати максимально детально. Уся шапка зміщена до правого боку сторінки.
Якщо у шапці кілька адрес, то необхідно на усіх примірниках листа поставити галочки біля тієї адреси, на яку буде відіслано саме цей примірник. Таким чином усі листи виявляться із однією галочкою у шапці. Так прийнято. Хоча й ніде не написано, що так треба.
Нерідко, коли листи готує певна робоча група, починають точитись запеклі суперечки з приводу того, чи писати у шапці усіх адресатів, чи на кожному примірнику листа по одному. Тут справа у стратегії. Якщо головний об’єкт вашої розсилки – високий чиновник – пишіть одну адресу. Якщо ж об’єктом є незначний посадовець – пишіть усі адреси і його – в останню чергу (навіть, якщо усім не надсилатимете). Більше того, можна додатково згадати його в тексті листа „незлим тихим словом”.
Потім іде заголовок. Якщо ваш лист – лист протесту, назвіть його „Лист протесту/ стосовно ....(назва проблеми)”. Якщо ж це не лист протесту – просто „Стосовно...”, або „Звернення громадян щодо...”... Можна не називати лист, але це не кращій варіант. Якщо лист не названо, або назва починається із „Звернення стосовно...”, то його слід буде почати зі слів „Шановний (припустимо Леоніде Даниловичу)! До вас звертаються...”. У інших випадках лист можна розпочати із „Нам стало відомо, що...”(і вказати, звідки стало відомо), або „Ми, такі-то-такі-то, звертаємось до вас з приводу того, що (через те, що; у зв’язку із тим, що), але ні у якому разі не „...звертаємось, бо...(бо остогидло, дістало, в печінках сидить, багатий життєвий досвід каже нам, що...”.
Корисно готувати листи від різних заходів (форуми, конференції, семінари) на яких ви буваєте. Якщо лист буде готовий, організатори залюбки його підпишуть, про що не забудуть згадати у своїй резолюції. А якщо ні – надсилайте самі, не питаючи у інших. Увесь авторитет учасників тусовки, від якої ви надсилаєте лист автоматично надає ваги вашому листу. А те що адреса для відповіді – ваша, вже не має значення. Проте є сенс попросити продублювати листа на адресу оргкомітету конференції. Особливо вигідним цей момент є коли конференції міжнародні і оргкомітет розкиданий по кількох країнах.
Вміст листа (перш за все це стосується запитів і скарг). Тут ви маєте чітко описати у чому полягає проблема, звідки вам стало про неї відомо, що ви про неї думаєте, пропонуєте, чого просите від адресата. Якщо проблема має якусь історію, яку ви прослідкували, або у якій були задіяні, опишіть її у всіх деталях і барвах. Це єдина частина листа, де можна не скупитись красномовністю. Завжди цитуйте різні документи (від Конституції до викрадених вами копій схованих у сейфах паперів, походження цитат із яких ви не зобов’язані повідомляти). Чим більше буде назв документів, тим краще. „Сочинение – это кратчайшее расстояние между цитатами”. Ця фраза має неабияке відношення до написання офіційних, оскільки чим більший у листі відсоток тексту, який написаний не вами, тим більша його вага і менша і імовірність, що до вас не зможуть прискіпнутися.
Текст листа має містити чітку вимогу (побажання, прохання). Якщо ви про щось просите, то не полінуйтесь прямо написати, що ви просите, (буквально слово „просимо” ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ, жирним шрифтом, або підкресленим). В кінці обов’язково напишіть що „Відповідь на цей лист просимо надати згідно чинного законодавства (у місячний термін) на адресу (ваша адреса). Можна привести і весь перелік законодавства, що задіяний у обміні інформацією між владою і громадськістю. Право на інформацію, що може запитуватися природоохоронцями (стосовно порушень на території природних об’єктів) гарантується законодавством:
- Конституцією України (ст. 16, 32, 34, 40, 50);
- Законом України „Про інформацію” (ст. 9,33,35, 47);
- Законом України „Про природно-заповідний фонд” (ст.. 6,7, 64);
- Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища”(ст. 9);
- Міжнародною конвенцією „Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя по питаннях, що стосуються навколишнього природного середовища” (Орхуська конвенція).
Коли мова іде про забудову зелених зон, ми маємо вже готовий список законодавства, дотримання якого точно можна буде поставити під сумнів в разі будівництва на території зелених зон загального користування. Наводжу цей перелік (можна копіювати абзац безпосередньо з цієї методички прямо в лист):
„Житлове будівництво в межах пропонованої ділянки є грубим порушенням кількох законодавчих актів, а саме ст.ст. 44, 52, 57, 83, 84 та 150 Земельного кодексу України, ст. 9 Лісового кодексу, ст.ст. 40, 60, 62, 63 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. 12 та 13 Закону України „Про планування та забудову територій”, містобудівних норм ДБН 360-92** (п.п. 10.1, 10.2, 10.4), норм Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів (п.п. 4.2, 6.1) та рішень Генерального плану м. Києва до 2020 р. „
Якщо мова іде про заповідні території додайте до переліку „ст.ст. 7 та 40 Закону України „Про природно-заповідний фонд України”.
Лист має бути побудований так, щоб на нього побоялись не дати відповідь. Є багато різних фраз і зворотів, що додають вашому листу суворості і натякають адресату, що з вами не варто зв’язуватися. Наприклад:
- „Змальована у цьому листі проблема зачіпає наші інтереси і викликає у нас стурбованість (є причиною громадського хвилювання)”.
- „У зв’язку із терміновістю і великим значенням проблеми, про яку йдеться у листі, просимо скоротити термін розгляду нашого запиту до 15 діб.”
- „ Відповідь на цей лист Просимо продублювати на адресу Міністерства екології і Державної екологічної інспекції (адреси додаються), оскільки вони ознайомлені нами із проблемою, про яку йдеться.”
- „Просимо залучити до громадської екологічної експертизи фахівців нашої організації і фахівців „таких-то-таких-то” університетів і інститутів”.
- „Інформація, яка може знадобитись вам при підготовці відповіді може бути запитана вами у Міністерстві екології та державному управлінні екології та природних ресурсів.”
- „Відповідь на цей лист просимо дати згідно із відповідними статтями Законів України „Про Інформацію”, „Про державну таємницю”, „Про екологічну експертизу”, „Про природно-заповідний фонд України”, „Про охорону навколишнього природного середовища” та конвенції „Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя по питаннях, що стосуються навколишнього природного середовища” (Орхуська конвенція), яка ратифікована Україною.”
До речі, мало хто знає, про що йдеться мова у Орхуській конвенції, тому це може чинити неабиякий вплив. Насправді ж, цією конвенцією, громадянам надається повне право на доступ до будь-якої інформації (якщо вона не є державною таємницею), якщо ви доведете, що ця інформація є екологічною. Також, конвенція зобов’язує органи влади обговорювати усі рішення, які стосуються навколишнього середовища із зацікавленими громадянами. Думка і позиція громадян має враховуватися.
Якщо згадуєте офіційні листи – пишіть їх точний номер і вихідну дату. Якщо згадуєте законодавчі акти – точну вказівку статей.
Ні на що не натякайте у листах і нічим не погрожуйте. Намагайтесь писати такою самою бюрократичною мовою, як це роблять державні контори – без зайвих слів, лаконічно і детально, роблячи вигляд, що все писати не обов’язково і що решту вони і самі мають знати без вас. Відомий діяч українського природоохоронного руху О.Г. Листопад називає таку мову „канцеляристом”. Не припускайте „гнилого базару”. Вміння писати листи приходить із досвідом.
Для початку почитайте чужі листи і головне - відповіді на них.
Що можна просити у листі?
Як правило, окрім відповіді на ваші питання, просять:
- пояснення, чому питання не обговорювалось із громадськістю, як цього вимагає Орхуська конвенція;
- інформацію про те, хто ще задіяний у процесі;
- копію екологічної експертизи, а якщо її не було – пояснення, як так сталося;
- копії документів, про які вам відомо, але яких у вас нема;
Також можна вимагати, щоб вас залучили до процесу, оскільки ви у цьому зацікавлені. Просити відповісти на кілька адрес.
Завжди треба задавати питання, посилаючись на статті законодавства. Над цим щоразу треба думати, оскільки без проблем бувають лише проблеми. Не лінуйтесь шукати статті, що порушуються.
Приклади питань у листах в рамках кампанії „Первоцвіт”.
1. Які строки проведення загальнодержавної кампанії „Первоцвіт-2005” намічено на сезон 2005 року?
2. Які органи та установи відповідальні за проведення кампанії „Первоцвіт-2005” у м. Києві?
3. Яким чином природоохоронна громадськість може прийняти активну участь у практичних заходах по пересіченню торгівлі первоцвітами у м. Києві та інших містах?
4. Чи запланована в рамках загальнодержавної кампанії „Первоцвіт-2005” інформаційна кампанія по роз’ясненню громадянам неприпустимості і незаконності продажу і купівлі квітів зникаючих ранньоквітучих весняних рослин? Які заходи передбачені для інформаційної кампанії?
5. Чи заплановані заходи по пересіченню перевезення великих партій первоцвітів з регіонів до Києва та транзитом - до Москви (підсніжники, крокуси Гейфеля, рябчики, цикламени та ін.)?
6. Чи передбачена участь правоохоронних органів у загальнодержавної кампанії „Первоцвіт-2005” та у чому вона в
Згідно законодавства не рекомендується задавати більше трьох питань у одному запиті. Проте цьому можна знайти управу. Знаєте анекдот: „Зловив єврей золоту рибку... а та й каже –„Ой, відпусти мене, єврею, не губи мене... а я тобі добром віддячу – виконаю три бажання, будь які, яких забажаєш!” – „Добре, сказав єврей. – слухай: хочу купу грошей, дачу на Канарах і Сарочку з Деребасівської... це – перше”. Отак треба робити і у запитах. Наприклад: „Прошу надіслати мені пакет документів, що стосуються того-то того-то, а саме: 1,2,3,4,5,6..n.
ІДЕОЛОГІЧНИЙ МОМЕНТ: Коли мова іде про виконання службових обов’язків того, до кого ви звертаєтесь – повідомляйте що він має зробити, а не просіть про це.
Жанри офіційних листів.
Є кілька основних жанрів листів, передбачених законодавством. Умови відповідання на них дещо різняться. Цими жанрами є Повідомлення (на нього відповідати не треба, якщо адресат не палає бажанням красномовно подякувати), Заява (на неї відповідь має бути, оскільки заява – це офіційне виголошення своєї оригінальної позиції організацією, яка її надсилає), Запит (на нього треба відповідати обов’язково, до того ж у місячний термін; він має містити власне запит, питання на які ви просите відповісти і адресу, на яку відіслати відповідь), Скарга (в принципі, це те саме, що і запит, от тільки у скарзі ви просите, які дії були зроблені „у зв’язку із тим, що... /ваша скарга/”).
Можна, звісно не визначати жанр листа, проте коли він визначений і закладений у назву листа (Скарга „Про...”, Заява „Щодо...”, Запит на інформацію „Про...”), ви не ризикуєте потрапити під якусь хитру маніпуляцію, пов’язану із законодавством про жанри листів. Якщо у тексті листа є прохання про щось – він відразу стає запитом.
Слід пам’ятати і таке, що нерідко листи називають „лист протесту”. Це не дуже правильно, оскільки листом протесту можуть бути листи усіх жанрів.
Депутатський запит.
Депутатський запит – особливий жанр листа. Такі листи направляють народні депутати. Термін розгляду таких запитів – 3 дні, а відповідь має бути надіслана в межах 10 діб. Якщо ще додати той факт, що лист надсилається прямісінько з Верховної Ради України, то варто подумати над тим, щоб по швидше знайти депутата, якому небайдужа ваша проблема і який надсилатиме від свого імені ваші запити.
Звернення виборців.
Не дуже ефективний метод, проте його дуже часто застосовують. Він полягає у тому, що лист пишуть депутату, починаючи його з фрази „Ми, ваші виборці...” і короткої згадки про те, що він обіцяв у передвиборній програмі. Часто так буває, що обіцянки у передвиборній програмі прямо протилежні тому, що відбувається, скажімо, у районі...
Анонімні листи.
Писати анонімні листи немає сенсу, оскільки на них не може бути відповіді, а тому, вони не зобов’язують адресата ні до яких дій. Якщо анонімні листи писати фарбою на стінах, це інша справа, а так, про них краще відразу забути.
Відкриті листи.
Відкриті листи є одним із способів впливу на місцеві органи влади. Вони надсилаються до адресата, а копія листа публікується у місцевій пресі. Якщо відповідь не подається до преси, авторитет відповідного органу чи особи падає у очах місцевої громади. Завдяки цьому можна одночасно добитися відповіді і висвітлити у пресі свою позицію і позицію влади стосовно цієї проблеми. Для публікації відкритих листів обирають найпопулярніші і найавторитетніші серед населення видання, краще ті, анонси яких оголошують по радіо, телебаченню і у метро.
Близькими до відкритих листів є наїзди (з копією у прокуратуру) щодо того, що у пресі була опублікована інформація, що не відповідає дійсності і зачипає особисті інтереси громадян або впливає на авторитет і громадське визнання організацій. В таких листах вимагають опублікувати відмову від статті. Тобто те, що російською називають словом „опровержение”. Напишіть цей матеріал самі і додайте до листа.
Скарги.
Корисно писати скарги начальникам на підлеглих, міському голові на начальників або міліції на всіх підряд. Найкраще діють скарги на міліцію начальнику відділення. Це може у майбутньому стати причиною навіть того, що міліція почне вам допомагати, аби тільки не отримати ще одну скаргу...
Скарги пишуться як і усі інші листи, з тією тільки різницею, що вони містять у назві слово „скарга”. У скарзі мають бути чітко вказані прізвище, ім’я та по батькові автора скарги, вказівка на порушника ваших прав або чинного законодавства, точна, подана у вигляді протоколу послідовність дій порушника, які стали причиною складання скарги. Прив’язуйте усе до місця і точного часу (...о 17.00, біля третього телеграфного стовпа вліво від дверей другого парадного будинку № 6 по вул. Адміністративній, невідомим мені власником службового автомобіля, Мерседес 600 №ГГ66600г, що належить управлінню МВС Голосіївського району м. Києва було спилено (з використанням бензопили) дерево клену канадського і спалено на місці порушення (попередньо повалене дерево було облите бензином із каністри). Як наслідок, у моє вікно потрапив дим, чим порушено надане мені Конституцією право на екологічно-чисте довкілля, а також санітарно-епідеміологічні норми, встановлені для міста Києва. Я отримав моральні!
збитки і алергічну реакцію на згаданий вище дим, через що мені довелось купляти необхідні проти алергічні медичні препарати...). Далі ви просите прийняти міри по усуненню можливого повторного порушення і провести виховну роботу із порушником.
В листах-повідомленнях і скаргах, останній абзац інформативної частини має закінчуватись підсумовуючим реченням, із використанням зворотів „Отож...”, „...адже...”, „Таким чином...”. Після підсумовуючого звороту наголошуєте на вашому баченні порушення, на яке скаржитесь. Саме завдяки цьому реченню, листи-скарги називають „телеграми”.
Гарячі лінії.
Практика проведення „Гарячих ліній” у кампаніях листів була введена харківською ЕКГ „Печеніги”. Суть їх полягає у тому, що скарги, методика складання яких описана вище, надсилаються відразу від багатьох осіб. Тобто береться повний склад вашої організації, студенти вашої групи, однокласники ваших дітей і інші люди. І всі своєю рукою заповнюють спеціально підготовлені вами бланки для скарг. Описується одна проблема. Проте відповідь треба слати кожному окремо.
Такі листи краще відразу реєструвати у канцелярії (див. нижче), вимагаючи реєстрації кожного.
Методика типу „Завал”...
Нерідко природоохоронні організації використовують такий спосіб впливу на недоброзичливі організації і переконання їх у чомусь, як завалювання однотипними а то і однаковими листами (вони попередньо роздруковуються у вигляді бланків, в які треба вписувати лише прізвище, ім’я і зворотною адресу), відісланими різними людьми, з різних адрес, від різних організацій (які, втім, можна вигадати у необмеженій кількості) тощо. Головна ставка робиться на Закон України „Про зверненням громадян”, згідно якого усім дописувачам державні організації мають відповідати у місячний термін.
Проте такий метод не дуже ефективний, оскільки, швидше за все, ваші листи надішлють лише колеги, родичі і знайомі. Теж непогано, проте є деякі засоби підвищення ефективності завалювання листами.
Головний із них – поштові листівки. Листівка виготовляється на картоні, якісно, із оригінальним зображенням „по темі” на лицьовій стороні і бланком листа на звороті. Можна відразу прописати на листівці адресу одержувача і наклеїти марку (були б лишень гроші...). Такий витвір дизайнерсько-поліграфічного мистецтва приверне увагу людей, перш за все, як листівка. Окрім того наявність марки на звороті дозволить не будити зайвий раз в людях ментальне почуття жлобства.
Є і інший позитивний момент. Перше, що спаде на думку тому, до кого почнуть надходити такі листівки: „На мене наїхав хтось серйозний... Фак!”. Для цього тільки треба справді якісно і красиво зробити продукт.
А для того, щоб ментальність не переважила на стільки, що люди просто „зажмуть” листівки і не посилатимуть, бо захочуть лишити їх собі, додайте до них аналогічні за виглядом листівки для самих громадян а-ля „ви прийняли участь у кампанії порятунку...”
Використання передвиборчих перегонів для „задовбування” влади.
Передвиборчий період в Україні – це той час, коли, як не дивно, політиків починають цікавити проблеми простих громадян, можливо, саме в цей час голос простого виборця нарешті буде почутий...
Для того, щоб „вислухати” та „допомогти” громадянину, організовуються так звані громадські приймальні.
У кожній громадській приймальні заводиться чотири журнали реєстрації скарг та пропозицій народу. Громадські приймальні зобов'язані щоденно давати звіт до центрального штабу про прийом громадян, в тому числі обов'язково мають зазначатися питання не лише вирішені місцевими силами, але й ті що потребують втручання центральних органів державної влади.
Передбачено, що громадські організації теж мають звертатися до приймалень (як особисто, так і телефоном, з обов'язковою реєстрацією в журналі питань, що піднімаються).
Отже, зявляєьтся зайва можливість підняти очі нашої влади на проблеми екологічної ситуації України.
Щодо форми звернення:
1) В правому куті вказується: "В Громадську приймальну із виборів Президента України" від такого-то - прізвище, ім'я, по батькові, адреса.
2) Нижче - вид звернення.
3) Текст мас починатися фразою "Я є майбутнім виборцем...".
Звернення треба подавати за місцем мешкання.Адреси громадських приймалень можна дізнатися:
- через обласні штаби Кандидатів у Президенти (інформація про обласні штаби з'являється у ЗМІ і є у Інтернеті);
- через райвиконкоми - оргвідділ, керуючого справами або приймальну.
Реквізити у листах
Інколи доводиться разом із листом надсилати якісь бонуси, наприклад фотографії. Якщо лист іде до прокуратури, і є імовірність появи „справи”, ідеальним буде фотографія, зроблена на фотоапараті типу Polaroid, оскільки лише такі фото вважаються ідеально захищеними від підробки і прокуратура не відсилатиме їх на перевірку.
Якщо ви подаєте підписаний трьома особами акт про щось, теж треба слідкувати за передбаченою законодавством точністю. Наприклад, пишете ви, що в заказнику спиляли дерево, завтовшки 1094 мм. Напишіть далі, що „Виміри проводились металевою лінійкою вітчизняного виробництва 30 (або 50) см ГОСТ 427-75”, або „металевою лінійкою типу „рулетка” довжиною 5 м, ГОСТ 7502-69”. Наведені ГОСТи лінійок дійсні.
Посилення активності адресата.
Ви усвідомлюєте, що окрім люті, ваш лист не викличе особливих емоцій у адресата. Тому є сенс вигадувати все нові і нові засоби позитивного впливу на адресатів, тобто фрази, які повинні наштовхнути його на думку, що головна його мета – здихатись вас, зробити так, щоб ви не звертались повторно. Першим засобом є копія листа у прокуратуру. Проте є і гуманніші засоби. Скажімо, можна від щирого серця запропонувати допомогу, на адресат точно не згодиться.
Приколи.
Знаючи усі примудрості роботи „Укрпошти”, можна робити деякі приколи, які, м’яко кажучи, мало кому сподобаються. Наприклад можна надіслати листа комусь, проте підписати адреси навпаки – зворотню на місці адресата а адресу адресата туди, де має бути ваша. Марку на конверт не клеїте і... незабаром ваш адресат отримує лист направлений „ним же” із бонусом – претензіями „Укрпошти” на тему того, що він не сплатив за відправлення.
Надсилання листа.
По-перше, можна просто надіслати лист, скориставшись послугами найближчого поштового відділення, а можна занести листа до канцелярії установи – адресата і зареєструвати там. Якщо ви надсилаєте лист поштою, робити це треба тільки рекомендованими із повідомленням листами. У інших випадках (якщо листи будуть іншого зразку), вам ніхто не відповідатиме. Краще напишіть лист Богові, або самому собі – шансів отримати відповідь буде значно більше. Надіславши листа, збережіть квитанцію від нього, вона ще може знадобитися. Якщо ви заносите листа до канцелярії установи (це те саме, що і надіслати поштою), то вимагайте, аби вам негайно повідомили вхідний номер листа. А краще – поставити його разом із печаткою на копії листа, яка є лишиться у вас.
Краще слати листи із купою копій, і краще, коли ці копії надіслані до вище стоячих контор. Якщо ви це робите – усі не задіяні напряму у питанні установи не матимуть що відповісти і скинуть лист тому, до кого ви писали первинний лист. Бідолаха муситиме не тільки відповісти вам, а і відзвітувати про це пере купою інших контор. Копії корисно слати відразу (без комплексів) – Президенту, до Кабміну, до Верховної Ради, до Головної державної екоінспекції чи ще кудись... наприклад до Міністерства внутрішніх справ. Не робіть цього, та у списку тих, кому надсилається копія, можна згадати і податкову інспекцію. Список тих, кому надсилається копія, має бути розміщений у шапці листа, відразу після адресата, у стовпчик, у довільному порядку, без нумерації. Єдине що, перед списком копій слід поставити власне слово „Копія:...”. Копії можете не слати, а написати не завадить... адресат все одно очікуватиме від них запитів... а якщо дуже ініціативний, то може навіть почати завчасно готувати ї!
м відповіді...
Із надсилання десятків копій можна отримати багато користі. Наприклад, коли отримаєте відповіді від усіх, порівняйте те, що у них написано, оскільки нерідко відповіді можуть не співпадати. Буде привід перехресно надіслати відповіді одних іншим і навпаки; попросити прокоментувати...
Та і взагалі, чим більше адресатів, тим менша імовірність перехресних відсилань листа від одних іншим.
Відсилаючи лист завжди лишайте собі його копію. Як і квитанція, вона вам ще не раз може стати у пригоді.
Перед відсиланням перевірте, чи є ваш підпис і чи правильно написані усі адреси.
Ще може смішно вийти, якщо ви переплутаєте листи і конверти...
***
Листи доволі часто „спускають по бюрократичній драбині”, тобто реально у кожній конторі відповіді на кореспонденцію пишуться одним виконавцем, а підписуються, в залежності від різних обставин – начальниками, директорами і їх заступниками. Як правило, виконавці, що працюють над відповідями – люди, які знають і люблять свою роботу. Цілком імовірно, що він (виконавець) може бути вашим однодумцем. З ним можна потоваришувати. Якщо це вийде, то ви не тільки зможете мати більше інформації, знати коли і яка відповідь вам прийде, а і впливати на те, що вам напишуть. Разом із виконавцем можна написати те, на що корисно буде зіслатись, як на офіційну відповідь установи... Уявіть, яких можна накоїти справ, якщо виконавці-однодумці є у кількох установах одночасно!!!
До кого звертатись, мріючи про порозуміння? – Виконавця легко виявити. Внизу усіх офіційних листів дрібними літерами пишуть телефон і прізвище того, хто готував текст листа.
Що потім?
Далі події можуть відбуватися по трьох основних типах: а)вам відповіли те, що треба; б)вам відповіли повну дурню, а то і відверто з’їхали, зробивши вигляд, що не зрозуміли, що ви хочете і в)вам взагалі не відповіли. У першому випадку сказати, звісно нічого – я вас вітаю. У другому – вам доведеться надіслати листа повторно, пояснивши, що вам не те відповіли. Можна перед надсиланням листа попередньо надіслати його факсом і обговорити його по телефону особисто. А у третьому випадку вам доведеться писати попередження, що у разі невідповіді ви звернетесь до суду, слати копію першого листа, копію квитанції... а то і взагалі забути про прикру невдачу (якщо вже пізно щось з’ясовувати). Якщо слатимете погрози стосовно суду – відразу шліть копію до СБУ, МВС, Верховної Ради, Президенту. Тільки врахуйте, що після цього, інформація про вас швидко знайде місце у спеціальних папочках у багатьох кабінетах. Якщо ви плануєте писати листи і надалі, вам доведеться це визнати, якщо ж не плануєт!
е – тоді там не можна прислухатись до моїх порад взагалі.
Про листи, що приходять Вам.
Нерідко у листах роблять змилки на законодавство, аргументуючи цим правильність тих чи інших дій. Перечитайте ці закони... практика показує, що інколи вони можуть навіть забороняти те, що відбувається.
Обов’язково робіть копії усіх листів, що вам приходять, при чому так, щоб на одному листочку, поряд з листом було прикладено краєчок конверту із датованим поштовим штампом.
Якщо лист закінчується фразами типу „Дякуємо за турботу...” і, головне – „Сподіваємось на подальшу співпрацю” – не баріться, поки не забули пишіть новий лист, почавши з того, що вони жадали співпраці.
Ліричний відступ 1: про те, як нам сказали „Дістали!”.
За перші півроку своєї діяльності наша організація підготувала і надіслала майже 300 листів до півсотні різних установ. Трьом з них (не будемо тикати пальцями), випала тяжка доля бути компетентними у більшості піднятих нами питань і, відповідно – відповідати майже на всі наші листи. Думаю, наші прізвища і наші жовтенькі ре цикльовані конвертики снились кожному з трьох вже на другий-третій місяць.
Врешті, маючи на кожному з листів перелік всіх тих, кому він надісланий, „компетентна трійка” змовилась і десь протягом місяця відповідала нам у всіх листах, що наші питання не входять до їх компетенції, посилаючись на різні статті. Довелось по-частіше надсилати копії листів до прокуратури і екоінспекції, формулювати питання як „просимо відповісти у межах вашої компетенції” або „просимо прокоментувати вашу позицію щодо...”. Потім на 4 листи ми отримали відповідь, написану юристом, що ми, мовляв, не дотримуємось законодавства у оформленні листів... це нормально не аргументувалось і швидко припинилось – мабуть являлось наївною спробою залякати нас, але довго не тривало, бо ми, в принципі і самі можемо звернутись до юриста. Якось навіть прийшов лист, в якому було написано, що відповідь ми отримали їхнім листом таким-то, тоді-то... всі ці ситуації вказують на слабкість і заляканість чинуш... проте в маленьких „раундах” вони таким чином перемагають, затягуючи відповідь і, відпові!
дно, реакцію на звернення мінімум на місяць.
Потім був наступний хід – всі троє (особисто) почали телефонувати нам, горлати і матюкатись. Навіть погрожували віднести до суду позов із копіями усіх наших листів. Блефували шикарно. Я відповів, що спочатку нехай подадуть позов на Верховну Раду України, за те, що прийняла закони „Про інформацію” і „Про звернення громадян”.
Історія продовжилась... і я перший звернувся до прокуратури.
Ліричний відступ 2: про те, як ми почали знущатись.
Коли тебе ображає державний службовець... відчуваєш, що ти не можеш йому відповісти тим же... Звичайно, якщо діло дійде до суду, то службовцеві буде гірше – йому напевно, значно більше є що втрачати. Проте на цивілізованому рівні все може бути значно веселіше. Показуйте, що, не дивлячись ні на що, ви далі НАТХНЕННО І ВЕСЕЛО працюєте. Це можна донести до чиновника шляхом згадок в листах про те, що „Нами було проведено виїзд за участі..., з метою перевірки вашого твердження щодо... ”, наклеювання на конверт марок ціною в 1 копійку і таке інше.
http://kyiv.in.ua/content/view/113/2/1/1/
Куций словник канцеляриту
для екологічних організацій
Приведені нижче стандартні фрази зібрані автором для використання їх при написанні офіційних запитів і звернень. Чим більше таких фраз вжито у вихідній документації, тим більш бюрократичним виглядає текст, що піднімає авторитет організації у очах чиновників і робить вміст листа більш переконливим.
Для переконливості доводу:
- передусім...
- зокрема / таким чином / окрім того...
- слід зазначити...
- звідси випливає, що...
- ми переконані, що...
- адже ми знаємо/відомо, що...
- з приводу порушеного питання...
- неодноразово...
- Вживайте слово „ряд” замість „кілька”, „перелік”, „багато”, деякі” тощо. Приклад: „Слід зазначити, що з приводу порушеного питання неодноразово висловлювались міські та регіональні засоби масової інформації.”
Для нагнітання авторитету організації:
- на нашу думку... / за нашими даними...
- з огляду на те, що...
- повідомляємо вас, що
- вважаємо, що наслідком цього може стати... / що це може призвести до...
- Не можна погодитись з твердженням деяких фахівців, що...
Для запиту:
- враховуючи викладене (сказане) вище...
- просимо повідомити (зазначити, вказати, обґрунтувати, спростувати)...
- згідно із чинним законодавством України, просимо...
- ...у встановленому порядку.
Для обґрунтування причини написання листа:
- із засобів масової інформації нам стало відомо, що...
- співробітниками нашої організації було з’ясовано...
- цей факт викликає занепокоєння (хвилювання) громадськості.
- до нашої організації звернулись схвильовані жителі...
Є багато різних фраз і зворотів, що додають вашому листу суворості і натякають адресату, що з вами не варто зв’язуватися. Наприклад:
- „Змальована у цьому листі проблема зачіпає наші інтереси і викликає у нас стурбованість (є причиною громадського хвилювання)”.
- „У зв’язку із терміновістю і великим значенням проблеми, про яку йдеться у листі, просимо скоротити термін розгляду нашого запиту до 15 діб.”
- „ Відповідь на цей лист Просимо продублювати на адресу Міністерства екології і Державної екологічної інспекції (адреси додаються), оскільки вони ознайомлені нами із проблемою, про яку йдеться.”
- „Просимо залучити до громадської екологічної експертизи фахівців нашої організації і фахівців „таких-то-таких-то” університетів і інститутів”.
- „Інформація, яка може знадобитись вам при підготовці відповіді може бути запитана вами у Міністерстві екології та державному управлінні екології та природних ресурсів.”
- „Відповідь на цей лист просимо дати згідно із відповідними статтями Законів України „Про Інформацію”, „Про державну таємницю”, „Про екологічну експертизу”, „Про природно-заповідний фонд України”, „Про охорону навколишнього природного середовища” та конвенції „Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя по питаннях, що стосуються навколишнього природного середовища” (Орхуська конвенція), яка ратифікована Україною.”
Якщо ви вивчите Закон України „Про державну таємницю” (або прочитаєте розділ методички „Пам’ятка мисливця за екологічною інформацією”) і напевне знатимете, які категорії інформації можуть бути державною таємницею, а які ні, зможете використовувати наступну фразу:
- „Просимо врахувати, що наші запитання не можуть бути проігноровані Вами в інформаційному аспекті, оскільки запитувана нами екологічна інформація, згідно із Законом України „Про державну таємницю” не може бути прихована”.
http://kyiv.in.ua/content/view/113/2/1/2/
Пам’ятка мисливця
за екологічною інформацією
(матеріал до цього розділу вибрано із книжки „Я маю право знати”, Київ, „КМ Академія”, 2000)
Інформація – це документовані або публічно оголошені дані про події та явища, які відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Право на інформацію передбачає можливість вільного отримання, використання, поширення та зберігання необхідних для громадян відомостей.
Закони, якими регулюється це питання:
- Конституція України, статті 34, 50;
- Закон України „Про звернення громадян”
- Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”, статті 9, 18, 19, 21, 25;
- Закон України „Про захист прав споживачів”, статті 18, 26;
- Закон України „Про інформацію”, статті 1, 9;
- Основи законодавства України про охорону здоров’я, стаття 6;
- Закон України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, стаття 26;
- Закон України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, стаття 4;
- Водний Кодекс України, статті 11, 58;
- Закон України „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, стаття 10;
- Закон України „Про поводження із радіоактивними відходами”, стаття 8;
- Закон України „Про відходи”, стаття 9;
- Закон України „Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання”, стаття 4;
- Положення про громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища”, пункт 10.
Екологічною інформацією є інформація про:
- Стан атмосфери, води, ґрунту, землі, ландшафту і природних об’єктів;
- Стан біологічного розмаїття та його компонентів, включаючи генетично змінені продукти;
- Фактори, такі як речовини, енергія, шум і випромінювання;
- Угоди, політику, законодавство, плани та програми в галузі навколишнього середовища;
- Аналіз затрат і результатів та припущення, використані в процесі прийняття рішень з екологічних питань;
- Стан здоров’я та безпеки людей, умови їхнього життя;
- Стан об’єктів культури та споруд, на які впливає навколишнє природне середовище.
Будь-яка особа, державні органи, організації та об’єднання громадян мають право отримати екологічну інформацію.
Закони, якими регулюється це питання:
- Конституція України, стаття 50;
- Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”, статті 9, 21;
- Закон України „Про захист прав споживачів”, статті 3,18, 26;
- Закон України „Про інформацію”, стаття 32;
- Основи законодавства України про охорону здоров’я, стаття 6;
- Закон України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, стаття 26;
- Закон України „Про об’єднання громадян”, стаття 20;
- Закон України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, стаття 4, 6;
- Водний Кодекс України, статті 11, 58;
- Закон України „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, стаття 10;
- Закон України „Про відходи”, стаття 9;
- Закон України „Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання”, стаття 4;
- Положення про громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища”, пункт 10.
УВАГА!!! Виходячи з положень Орхуської конвенції (стаття 4, частина 1 (а)), для отримання інформації з екологічних питань не потрібно доводити свою зацікавленість в отриманні цієї інформації.
Термін вивчення запиту, надісланого вами, на предмет можливості його задоволення складає 10 діб. Термін надання інформації: протягом одного місяця за загальним правилом.
Закони, якими регулюється це питання:
- Закон України „Про інформацію”, статті 33;
Є певна група видів інформації, у наданні якої не може бути відмовлено ні за яких обставин. Це інформація про:
- стихійні лиха;
- аварії та катастрофи, небезпечні природні явища;
- надзвичайні події, що загрожують безпеці громадян;
- стан здоров’я населення;
- якість харчових продуктів і предметів побуту;
- інформація про викиди, що стосується довкілля;
- про факти порушення прав людини, в тому числі і екологічних.
Закони, якими регулюється це питання:
- Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”, стаття 68;
- Закон України „Про державну таємницю”, стаття 8.
УВАГА!!! Неприпустимим є віднесення екологічної інформації до секретної!!!
У разі відмови у наданні інформації з екологічних питань необхідно оскаржувати цю відмову до вищого органу в порядку підлеглості, або до суду.
Закон, яким регулюється це питання:
- Орхуська Конвенція, п. 3, п 4.
У наданні інформації може припускатися відстрочка, якщо документ не може бути надано у місячний термін. Вам має бути надіслано повідомлення про відстрочку. У повідомленні має бути вказано:
- Посадову особу державного органу, яка відмовляє у наданні інформації у місячний термін;
- Дату видачі повідомлення про відстрочку;
- Причини відстрочки;
- Термін, у який буде задоволено запит.
Закон, яким регулюється це питання:
- Закон України „Про інформацію”, статті 34;
УВАГА!!! Виходячи із положень Орхуської Конвенції (т. 4, ч.2), термін надання інформації за запитом може бути продовжено, якщо інформація, що запитується, є значною за обсягом або складною.
У деяких випадках за виготовлення копій документів на вимогу особи, нею може сплачуватись помірна плата.
Закон, яким регулюється це питання:
- Закон України „Про інформацію”, статті 36;
2005.08.23 | Analytik
Коментар щодо порядку звернення громадян
Коментар щодо порядку звернення громадян до прокуратури міста КиєваКонституція України встановлює, що усі громадяни мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглядати звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
При розгляді звернень працівники прокуратури міста керуються Конституцією України, Законом України “Про прокуратуру”, Законом України “Про звернення громадян”, Указом Президента України від 13 серпня 2002 року “Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення”, правовими актами, виданими Генеральним прокурором України, зокрема, наказом № 9 від 28 жовтня 2002 року “Про організацію роботи з розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури”, Інструкцією з діловодства в органах прокуратури України від 28 грудня 2002 року.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України “Про прокуратуру” в органах прокуратури розглядаються заяви, скарги та інші звернення про порушення прав громадян та юридичних осіб, які не відносяться до компетенції суду.
У разі надходження звернень, які не належать до компетенції прокуратури, громадянам роз’яснюється порядок звернення до судових інстанцій.
Законом України “Про звернення громадян” чітко зазначено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, антимонопольним і трудовим законодавством.
Відповідно до вимог статті 36-1 Закону України “Про прокуратуру” органи прокуратури здійснюють представництво інтересів громадянина в суді. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження.
Суб’єктами права на звернення до органів прокуратури законодавство України визнає як фізичних, так і юридичних осіб. Від імені юридичних осіб звертаються їхні керівники або колегіальні органи.
Які ж вимоги до звернення, і які звернення не підлягають розгляду та вирішенню:
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання. Звернення може бути усним ( викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до органу прокуратури особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.
Звернення може бути подане як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне). Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. У разі колективного звернення, відповідь надається, якщо не зазначено конкретно прізвища, ім’я та по батькові громадянина, першому громадянину, який підписав колективне звернення.
Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. За наявності у таких зверненнях повідомлень про підготовлюваний або вчинений злочин вони надсилаються до відповідних правоохоронних органів.
Без розгляду та вирішення в прокуратурі міста можуть бути залишені звернення, які повторно подані одним і тим самим заявником з питань, рішення щодо яких прийняте, надано вичерпну відповідь за підписом керівника прокуратури міста з повідомленням про припинення провадження і роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства вправі оскаржити рішення прокурори до Генеральної прокуратури України або суду.
Не розглядаються в органах прокуратури звернення, яке надійшло від особи, визнаної судом недієздатною.
Не розглядаються звернення у якому не викладено суть порушеного питання або не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, або зміст звернення позбавлений будь-якого логічного завершення. Такі звернення у термін не більше п’яти днів повертаються заявникові з відповідними роз’ясненнями.
У цей термін повертаються звернення, які містять образу честі і гідності інших осіб, брутальні вислови, за відсутності підстав для прийняття іншого рішення.
В органах прокуратури міста існує такий порядок розгляду звернень.
Усі звернення підлягають обов’язковій реєстрації. Після їх реєстрації про них доповідають прокурору – керівнику, який і визначає подальшу долю кожного звернення. Прокурор ухвалює одне з таких рішень:
• прийняти звернення до свого провадження;
• доручити перевірку наведених у зверненні доводів одному з підпорядкованих працівників або структурному підрозділу прокуратури;
• надіслати звернення підпорядкованому прокуророві з урахуванням компетенції;
• повернути звернення заявнику з відповідними роз’ясненнями або без будь-якого роз’яснення;
• долучити звернення до раніше отриманих заяв, скарг, іншого звернення;
• направити звернення до суду для доручення до матеріалів судової справи;
• направити звернення для розгляду за належністю іншому контролюючому органу.
Про направлення звернення до інших органів, або на адресу підпорядкованих прокурорів обов’язково повідомляється заявник.
Більшість звернень, які надходять до прокуратури міста, розглядаються та вирішуються впродовж місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення та перевірки, – не пізніше п’ятнадцятиденного терміну. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, прокурором або заступником прокурора строки розгляду звернень продовжуються з обов’язковим повідомленням заявника.
У 5-денний строк направляються звернення для розгляду за належністю в інші відомства чи для вирішення до підпорядкованих прокуратур з повідомленням про це заявників.
Максимальні строки вирішення не можуть перевищувати 45 днів для розгляду звернень фізичних та юридичних осіб.
Скарги на дії слідчих, органів дізнання, прокурорів у зв’язку з розслідуванням кримінальних справ, а також на вироки, рішення, ухвали та постанови судів перевіряються у порядку та межах, передбачених процесуальними законодавством.
Днем виконання звернення вважається дата відправлення відповіді.
http://www.prokuror.kiev.ua/ua/info/admit
2005.08.29 | Сахаров
Оргуська конвенція (л)
Оргуська Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища. http://www.menr.gov.ua/index.php?menu_id=66Ратифікована Україною у 1999 році. Внесена до реєстру Законів України (див. лінк). Дуже корисний документ для екологічних організацій, боротьби з шкідливими підприємствами, незаконною забудовою, захопленням рекреаційних зон, парків, забудовою прибережних смуг і т.ін.. Конвенція велика і багатопланова, тому давати конкретні рекомендації щодо всіх можливостей її застосування складно. Надам приклад застосування Конвенції у випадку захоплення приватною фірмою частини дитячого парку у Дніпропетровську. До суду, де розглядається позов природоохоронної прокуратури щодо визнання незаконним рішення міської ради про надання фірмі у оренду частини території парку, до аргументів прокуратури, яка посилається на порушення Конституції України і Закону про місцеве самоврядування, було додане клопотання про врахування при розгляді справи порушень статті 6 Оргуської Конвенції. (Ст. 6 - "Участь громадськості в прийнятті рішень щодо конкретних видів діяльності"). Рішення міськради було підготоване і ухвалене без врахування думок жителів, депутат міськради дав згоду без консультацій з жителями, інтереси яких, у тому числі екологічні, заплановане фірмою будівництво порушувало. До депутатської комісії міськради було направлене звернення про порушення Оргуської Конвенції при ухваленні рішення міськрадою. Цікаво, що поки ми посилалися на Конституцію і Закон про місцеве самоврядування, низку інших порушених законів і правил, справа посувалася повільно, знаходилися лазівки, різночитання законів. Але посилання на конкретні пункти конкретної статті Конвенції ситуацію суттєво змінило. Ухвалені рішення депутатської комісії про необхідність скасування рішення міськради, про новий розгляд питання щодо встановлення меж парку, з якого штучно вилучена частина території, про зобов'язання районного виконкому утримувати парк. Змінилася ситуація у суді, хоч його рішення в разі скасування самою радою свого рішення мало на що вплине. Очевидно причина у тому, що порушення Конвенції відкривають заявникам прямий шлях до європейських і світових структур, а влада цього боїться. Зараз у Дніпропетровську з окремих груп людей, котрі боролися проти порушень у своїх дворах, біля своїх будинків, створюється Об'єднаний комітет жителів, котрі борються проти незаконної забудови у місті, оголошено про створення 17-го вересня Форуму Врятування Дніпропетровська. Юристи, підключені до роботи, вивчають Оргуську Конвенцію і дійшли висновку, що це документ, який можна застосовувати чи не в усіх випадках порушень, пов'язаних з незаконною забудовою, з приховуванням екологічної і дотичної інформації, порушень екологічних норм. У Додатку до Конвенції перелічені види діяльності, перед початком якої обов'язковими є консультації з громадськістю. І є пункт 20 Додатку - "Будь - який вид діяльності .... якщо участь громадськості передбачається у рамках процедури оцінки впливу на навколишнє середовище, згідно з національним законодавством". У Законах України є відповідні статті. Не стану тут наводити - пошукайте - знайдете. Беріть Конвенцію на озброєння.
2005.08.30 | Аналитик
Що потрібно знати про будівництво
Стосовно незаконної забудови важливо знати наступне:1. Початок будівництва можливий лише за наявності "Дозвілу на виконання будівельних робіт", який видає ГАСК на підставі рішень виконкомів, погоджених проектів. Інколи цей дозвіл називають "Будівельним ордером".
2. Фірма, яка веде будівництво , повинна мати ліцензію на будівельні роботи.
3. Генпідрядник повинен мати договір із замовником на виконання робіт.
4. Обєкт повинен мати "будівельний паспорт", де викладено хто будує, що будуює, терміни, т ін.
5. Всі бригади, які знаходиться на будівництві повинні мати наряди на виконання певних робіт.
6. Всі водії, в тому числі екскаваторники, повінні мати путівки.