10/03/2009 | Майдан-ІНФОРМ

Від того, як на повторному референдумі щодо Лісабонської угоди проголосують кілька мільйонів ірландців, залежить майбутнє Євросоюзу з його півмільярдним населенням.

Коли ірландці минулого року на першому референдумі проголосували проти Лісабонської угоди, оглядачі пояснювали це насамперед соціальними побоюваннями. Зокрема, часто аргументом «проти» називали страх перед ще більшим напливом заробітчан зі Східної Європи.

Однак із приходом небаченої економічної кризи настрої почали змінюватися: тепер більшість ірландців боїться залишитися на одинці із проблемами і сподівається на допомогу Євросоюзу. Брюссель, у свою чергу, дає ірландцям зрозуміти: сильніша, ефективніша спільнота неможлива без Лісабонської угоди. Сьогодні саме від ірландців залежить доля подальшої інтеграції в Європі.

Підписаний у Лісабоні документ має зробити ЄС менш бюрократичним і гнучкішим. Серед головних новацій - обрання президента Європейської ради, зазначає державний міністр у німецькому МЗС Ґюнтер Ґлозер. Президент обиратиметься главами держав і урядів на два з половиною роки. «На цій посаді потрібна людина, здатна консолідувати. Президент не має бути голосом великих або маленьких країн ЄС – він має об’єднувати, врівноважувати. Це має бути особа, яку позитивно сприйматимуть усередині спільноти, а також вона має були «обличчям ЄС», - каже Ґлозер.

У зовнішній політиці Європейський союз нині представлений двома особами - верховним представником Євросоюзу з питань зовнішньої політики та політики безпеки Хав'єром Соланою та комісаром ЄС із зовнішніх зв'язків. Цю посаду нині обіймає Беніта Ферреро-Вальднер. Лісабонська угода передбачає об’єднання цих двох посад в одну.

Крім того, у новому форматі Верховний представник Євросоюзу з питань зовнішньої політики та політики безпеки буде одночасно й віце-президентом Єврокомісії. Таким чином головний дипломат ЄС у майбутньому матиме більше повноважень, аби представляти у світі позицію Євросоюзу.

«Я дуже схвально ставлюся до того, що в ЄС має з’явитися «міністр закордонних справ», хоча його так офіційно і не можна буде називати. Адже у минулому партнерів ЄС збивала з пантелику велика кількість людей, які висловлювалися від імені спільноти. Якщо це буде одна людина із повноваженнями віце-президента Єврокомісії, це матиме великий синергетичний ефект», - переконаний Ґюнтер Ґлозер.

Експерт Центру європейської політики Джекі Девіс говорить про перерозподіл повноважень між владними інститутами ЄС: «Угода підсилить роль Європейської ради, оскільки тепер з’явиться президент Ради – на противагу главі Єврокомісії. Але іншим переможцем Лісабонської угоди можна назвати Європейський парламент. Адже реформа ЄС передбачає розширення переліку політичних сфер, в яких рішення ухвалюватимуться більшістю голосів членів спільноти. Окремі країни втрачають право вето. Натомість роль Європарламенту підсилюється – він тепер буде повноцінним учасником політичного процесу – на рівні з урядами країн-членів ЄС», - зауважує Джекі Девіс.

Експерт додає: у нових умовах Єврокомісії треба буде ще постаратися, щоб не втратити свою центральну роль.


Джерело: Німецька хвиля