06/01/2002 | Гетьман Іван Мазепа

Всі покою щиро прагнуть,
А не в еден гуж всі тягнуть,
Той направо, той наліво.
А все браття: то-то диво!
Не маш любви, не маш згоди,
Од Жовтої взявши Води.
През незгоду всі пропали.
Самі себе звоювали.
Єй, братища, пора знати,
Що не всім нам панувати
І річами керовати.
На корабель поглядімо,
Много людей полічимо.
Однак стирник сам керує,
Весь корабель управує.
Пчулка бідна матку має
І оної послухає.
Жалься, Боже, України,
Що не в купі має сини!
Єден живе із погани,
Кличе: "Сюда, Атамани!
Ідім Матки ратовати,
Не даймо ей погибати!"
Другий Ляхом за грош служить,
По Вкраїні і той тужить;
Мати моя старенькая!
Чом ти велми слабенькая?
Різно тебе розшарпали,
Гди аж по Дніпр туркам дали:
Все то фортель, щоб заслабіла
І аж вкінець сил не міла.
Третій Москві юж голдує.
І їй вірно услугує.
Той на матку нарікає
І недолю проклинав:
Ліпше було не родити,
Ніжли в таких бідах жити.
Од всіх сторон ворогують,
Огнем, мечем руїнують,
Од всіх не маш зичливости,
А не слушной учтивости;
Мужиками називають,
А подданством дорікають.
Чом ти братов не учила.
Чом од себе їх пустила?
Ліпше було пробувати!
Вкупі лихо одбувати.
Я сам бідний не здолаю,
Хиба тілько заволаю:
Ей, Панове — Єнерали,
Чому ж єсьте так оспалі?
І ви, Панство — Полковники,
Без жадної політики
Озмітеся всі за руки —
Не допустіть горкой муки
Матці своїй больш терпіти,
Нуте врагов, нуте бити.
Самопали набивайте!
Острих шабель добувайте,
А за віру хоч умріте
І вольностей бороніте,
Нехай вічна буде слава,
Же през шаблі маєм права.

Взято з: Гетьман Іван Мазепа та його доба. Олександер Оглоблин
ст. 359-360