Гуцул?
11/30/2002 | Мартин
Вибачте шановне товариство, можливо це питання вже вирішувалося. У Польщі тепер пишеться підручник для дітей. Авторка звернулася з проханням до своїх студентів віднайти всякі можливі інформації про походження слова "гуцул". Таку етимологію вона має намір помістити в своїм підручнику. Можливо хтось із мовознавців, які відвідують цей сайт може нам допомогти. Заздалегідь щиросердечне спасибі
Відповіді
2002.11.30 | самі лише гіпотези
етимологія неясна
Етимологію назви «гуцули» деякі вчені пов'язують з основним видом їхньої господарської діяльності — скотарством, ключовим поняттям якого було слово когул — чабан, вівчар. Дійсно, гуцули — чи не єдина група українського етносу, для якої скотарство (а особливо вівчарство) було провідною галуззю господарства. Воно ж зумовлювало і своєрідність усього укладу життя горян та їхньої культури. Так, лише у гуцулів відповідно до роду їхніх занять, природних умов та ситуації порубіжного регіону сформувався двір із замкнутою по периметру системою будівель — гражда, своєрідна фортеця; переважно у них трапляються оригінальні хрещаті церкви; саме у середовищі скотарів склалася самобутня кухня, в основному зорієнтована на молочні та м'ясні страви (гуслянка, бринза, бараняче м'ясо), виник надзвичайно мальовничий одяг, що найбільшою мірою зберіг прадавні компоненти (гачі, череси, крисані, кептарі), Прадавня, ще язичницька основа збережена гуцулами і в духовній культурі, зокрема в обрядах та ритуалах: відсікання коси — у весільній обрядовості, запалення ватри — в родильній, ритуальне прощання (проща) — в поховальній і т. д.Словом, за багатьма показниками традиційно-побутова культура гуцулів має самобутню етнічну специфіку, відмінну від української культури в цілому. Разом із тим їх єднає спільна генетична основа, що складалася ще у київську добу, а можливо, і у більш ранні історичні часи на рівні міжплемінних взаємозв'язків.
У цьому плані видається найбільш вірогідною теорія походження гуцулів від давньослов'янського племені уличів, або улуців (В. Кобилянський), колись розташованих У пониззі Дністра, а пізніше під натиском кочовиків вимушених піднятися до його верхів'їв та в Карпати. Ця теорія вдало вписується у перебіг історичних подій у південній частині Карпат, а головне — підтверджується археологічними та етнографічними даними про культуру — тотожну і для гуцулів Карпат, і для населення Наддністрянщини.
Вважаючи таку точку зору найбільш прийнятною, слід, утім, подати й інші позиції. Близькою до вказаної концепції є антропонімічна теорія, що нині інтенсивно розробляється українськими ученими В. Грабовецьким та М. Худашем. Вона пов'язує витоки гуцулів із прізвищем людини (Гуцуляк, Гуцул) — засновника племені. Інша гіпотеза бачить коріння гуцулів у повстанському русі народних месників — опришків (так званих гуців), що розгорнувся серед карпатських горян у XVII—XVIII ст.
http://www.geocities.com/ukretno/book2/lecture11.html
ДО ПИТАННЯ ПРО ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ оГУЦУЛп, оГУЦУЛЬЩИНАп
З приводу походження цiєї назви, як ми уже ранiше вказували, одна група iсторикiв, етнографiв, лiнгвiстiв доводила, що назва огуцулп ” тюркського, половецького, печенiзького походження (К. Мiлевський, Л. Голембйовський, Ю. Коженьовський, I. Вагилевич, Ю. Федькович, О. Моргенбессер, В. Поль). Фольклорист i етнограф О. Кольберг твердив, що це залишки рiзних кочових орд. С. Витвицький пов'язував назву огуцулп з iменем Гецели ” брата князя Великої Моравiї Ростислава або виводив її вiд горулiв-гунiв. Iнша група дослiдникiв дотримувалася думки, що назва огуцулп походить вiд молдавського слова огоцп, огуцп ” орозбiйникп, оопришокп (Я. Головацький, М. Казанович, Є. Калужнянський, I. Огоновський, I. Крип'якевич, В. Гнатюк)24.
Український лiнгвiст Б. Кобилянський на основi аналiзу гуцульсько-покутського дiалекту та iсторичних даних висунув гiпотезу про те, що предками населення Гуцульщини й Покуття були племена схiдних слов'ян ” уличiв i тiверцiв, якi з пiвдня Надднiпрянщини переселилися в Карпати i асимiлювались з мiсцевим населенням25.
Перелiченi нами гiпотези далеко не вичерпують усiх думок з цього приводу. I хоч вченими затрачено багато зусиль у дослiдженнi цього питання, жодна з iснуючих на сьогоднi теорiй не має переконливих аргументiв, тiльки гiпотези. Львiвський лiнгвiст М. Худаш в своїх твердженнях вказує, що цi аргументи онауково необгрунтованi i невiрогiднiп, але i його припущення надто заплутанi лiнгвiстичними термiнами та словоутвореннями. Пiсля таких лiнгвiстичних мiркувань учений стверджує, що назва огуцулп цiлком могла виникнути вiд антропонiма огуцулп. Далi М. Худаш спасовує i каже: оГуцули могли свою назву успадкувати вiд якогось писемно не засвiдченого вiдгалуження слов'янського населенняп26. I так автор прийшов до невизначеного висновку.
Подiбно виводив етимологiю назви огуцулп український лiнгвiст в дiаспорi В. Чапленко, який у своїй статтi оПоходження назви гуцулп, що була опублiкована в 1-му томi оIсторiї Гуцульщинип (Чiкаго, 1975), претензiйно заявляв, що натякнув на справжню етимологiю назви огуцулп. Опираючись на осетинськi слова огуцулп та огилецьп та далi, посилаючись на свою оадигейську теорiюп, вiн переконує, що назва огуцулп спорiднена iз словом огудзикп, окуцийп тощо. Зрештою, як i М. Худаш, пiсля аналiзу рiзних мовних складникiв В. Чапленко робить невизначений висновок, що цi назви одуже давнього походженняп. Та ще й закидає, що спроби I. Вагилевича, Я. Головацького i В. Гнатюка пояснити назву огуцулп такi безпораднi, що їх не варто в статтi розглядати27.
Всесторонньо вивчаючи й аналiзуючи iсторичнi факти, ми, в свою чергу, дiйшли певного висновку, який подали в опублiкованiй монографiї оГуцульщинап (1982 р.).
Оскiльки на територiї Гуцульщини не виявлено жодних даних про поселення з передiсторичних часiв, Київської Русi-України та Галицько-Волинського князiвства, то конкретно твердити про появу в цi перiоди самої назви огуцулп немає пiдстав. Як свiдчать iсторичнi данi, основний процес заселення Гуцульщини припадає на XIV-XVII стст. Але уважний перегляд актового матерiалу переконує, що назви огуцулп, оГуцульщинап ще тодi не iснували. Тiльки з середини XVIII ст. в iсторичних документах зустрiчаємо прiзвища Гуцул, Гуцуляк, i лише на початку XIX ст. в письмових документах вже явно йдеться про гуцулiв ” жителiв Схiдних Карпат28.
В iнвентарних описах i судових книгах XVIII ст., як в книгах Косiвської волостi 1753 р., ми зустрiчаємо прiзвища оГуцулп, оГуцулякп жителiв сумiжних з Гуцульщиною сiл. У XVI-XVIII стст. новоприбулим в село чи мiсто давали прiзвища за мiсцем походження або за фахом чи ремеслом, яким новоселець чи його предки займалися. Про це свiдчать судовi акти того часу. Отже, i вихiдцям з Гуцульщини поза її територiєю давали прiзвища Гуцул, Гуцуляк.
Таким чином, ми приходимо до висновку, що вихiдцiв з територiї Гуцульщини в сумiжних з нею селах називали гуцулами. Спочатку це були їх прiзвиська, якi невiдомо коли i за яких обставин з'явилися. З цього приводу Якiв Головацький у 1878 р. писав: оЭто имя могло быть сначала бранным, или нарицательным, и только после стало именем народа и собственным именемп. Подiбно твердив польський дослiдник Є. Грабiц i навiть з тим погоджувався Б. Кобилянський.
Отже, як ми вважаємо, назва огуцулп походить вiд прiзвиська, а територiя ними заселена, дiстала назву Гуцульщина як iсторико-етнографiчна область. Ось чому, на нашу думку, в письмових джерелах назва окремої етнiчної гiлки народу ” огуцулип ” з'явилася вже пiзнiше. Так, в Язловецьких судових актах 1754 р. згадується: оЯкась жiнка, гуцулка Ганка, пiдпалювала панськi будинки, фiльварки, за те була страченап. Ця iсторична звiстка настiльки цiкава, що ми дозволимо собi дещо бiльше про це розповiсти читачевi.
Понад 200 рокiв тому, а точнiше, в листопадi 1754 року, в Язлiвцi (тепер село Яблунiвка Бучацького району Тернопiльської областi) кат привселюдно вiдтяв голову жiнцi родом iз Гуцульщини. За що так жорстоко покарали її? Опис тої дикої страти зафiксовано в Язловецьких мiських актах. У документi, який зберiгається у вiддiлi рукописiв бiблiотеки iм. В. Стефаника АН України, записано:
о1754. Гуцулка-бешкетниця пiдпалювала панськi доми i двори, неспокiйна була, за що уряд навiть засудив її на стяття мечем. Вона сказала, що вагiтна. Через це рада комiсарiв видала такий декрет: оТому, що всi баби-повитухи, яких вислано на ревiзiю, визнали, що та зла Ганка не є в тяжi i тiльки для зволiкання удавала, а через те, що не тiльки раз, а декiлька разiв палила (панськi двори ” В. Г.), заслуговує смертi. Отже, Язловецький уряд приступив до обговорення i затвердження справедливого декрету i згiдно вироку має провести екзекуцiю. Дано в Латичинi 29 листопада 1754 року. Власноручно написано. 102 злотих Бучацькому мiському урядовi за дозвiл на майстра (ката ” В. Г.) i т. д. За стяття голови заплачено 3 дукати i битий таляр. Магiстровi Мартину Крижанiвському, якого спроваджено з Бучача, який викладав приречену пiд меч, ” 2 злотих. За оливу для змазання меча ” 2 грошi. Дано 2 кварти горiлки кату перед роботою i кварту пiсля роботи. За труну оплачено 3 злотих 8 грошiвп29.
Документ написаний можновладцями, проти яких виступала гуцулка Ганка. Ось чому в офiцiйному актi її зневажано епiтетами озлап. Однак крiзь призму часу перед нашим сучасником постає образ мужньої жiнки, яка, безсумнiвно, прибула на Подiлля з Гуцульщини, можливо, з якимось загоном опришкiв. Так само, як iншi тогочаснi жiнки, примiром, дружини народних героїв Семена Височана, легендарного лицаря Карпат Олекси Довбуша чи його соратника Василя Баюрака, Ганка долучилася до антифеодальної боротьби. З нею, як i з багатьма iншими народними повстанцями, жорстоко розправились30.
Архiвна знахiдка вперше вживає назву огуцулп на позначення окремої iсторико-етнографiчної групи українського народу, що заселила Схiднi Карпати. Символiчно, що ця перша згадка пов'язана з жiночим iменем народної месницi. В iншому джерелi (хронiцi) першого iсторика Гуцульщини П. Ступницького за 1816 рiк написано: о1816 года. Тяжкий год, голод, дорожнеча велика. Гуцули ходили за збожем аж в Молдовуп. Термiн огуцулип в хронiцi вжито не випадково ” автор згадує про гуцулiв також у 1824, 1830, 1832 та 1848 роках31.
http://harrier.elcom.ivano-frankivsk.ua/if/grab/b1/
ГУЦУЛЬЩИНА. НАРИСИ ІСТОРІЇ ПРИКАРПАТТЯ
http://pervovik.bigmir.net/vs.html
2002.11.30 | Логофіл
Re: етимологія неясна
Варто подивитися, що каже про це Словник Фасмера:http://starling.rinet.ru/cgi-bin/query.cgi?2002.11.30 | Логофіл
Re: етимологія неясна
Ще одне "псевдонаукове" пояснення: коли вони танцюють свій стародавній танець аркан, то вони, власне кажучи, не танцюють, а ГУЦАЮТЬ: гуц-гуц-гуц...2002.12.01 | Manul
Re: Гуцул?
За гіпотезою румунського історика Н.Йорги, гуцули – зукраїнізовані румуни. Шахматов, Лер-Сплавінський, Янув вбачали в гуцулах літописних тиверців, що згодом, у 13-14 в., зазнали сильної румунської домішки. С.Лукасік твердив, що знайшов слово “гуцул” у румунському тексті 1568 р. С.Грабец подає вживання назви “гуцул” в актах 18 в. Найбільше поширене пояснення, запропоноване В.Полем: від рум. “hocul” – розбійник, опришок (див. також: Hrabec S. Nazwy geograficzne Huculszczyzny. – Кр. – 1950; стаття С.Вінценца в «Енциклопедії українознавства»).2002.12.01 | Логофіл
Re: Гуцул?
У 1568 році не було такої нації, як "румуни". Не лийте воду на чужий шовіністичний млин. ("Румунія" вирішила самоназватись як "Romania" тільки в ХІХ столітті. Приємно, бачте, почувати себе нащадками римських солдатів, які пере*бли жіноче населення Дакії!) Була в 1568 році лишень така національність, яку ми називали "волохи". ...А від слова "гокул" до "гуцул" відстань дуже далека.2002.12.02 | Manul
Re: Гуцул?
Шановний пане Логофіле, я посилаюсь на джерела, у тому числі на таке авторитетне, як "Енциклопедія українознавства" В.Кубійовича. Не пересмикуйте вчених, які свої дослідження робили в 19-20 ст., а не в 16-му. Слово "gocul" читається (вимовляється) "гоцул", а не "гокул". Я вважаю, що зародження української нації почалось з трипільської культури, процес був неперервним, але це не означає, що цей процес був виключно лінеарним, без сторонніх впливів, стосовно гуцулів - румунського (волоського). Чи Ви звернули увагу на гіпотезу Шахматова про тиверське походження гуцулів? Отже, не пересмикуйте і не смикайтесь. Поважно - Manul.2002.12.04 | Логофіл
Re: Гуцул?
Гуцули, я вважаю - це кельти. Так, як і баварці. Матеріальна культура і тих, і других, дуже подібна. ...А ось чи не пишеться слово "гоцул" по-румунському через t, із таким собі "хвостиком" знизу? Чи це тільки в фонетичній транскрипції так?