Відповіді

• 2004.07.05 | Kohoutek

  Re: Хто підкаже, коли, де і за якими правилами

  Рюген пише:
  > руське "о" в багатьох словах української мови було змінене на "і"?
  > Чому "ночь" перетворилася на "ніч", "дом" на "дім", але "сон" на "сін" не перетворився, так само як "солнце" не стало "сінцем"? Чому "поле", але "Трипілля", замість "Триполье"?
  > Дякую за змістовну відповідь ("отповедь").
  
  Очень полезная книга -
  Юрій ШЕВЕЛЬОВ
  ІСТОРИЧНА ФОНОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
  
  Можно найти, например, по адресу:
  http://litopys.narod.ru/shevelov/shev.htm
  
  А вообще - поиск в Инете. Там достаточно филологических работ.
  
  Вопрос "почему?" в данном случае я нахожу достаточно бессмысленным. Потому что. Потому что так получилось. Особенности развития языка. А почему древнерусский "ять" перешёл в русском в "е", а в украинском - в "i"? Да потому что перешёл.

• 2004.07.05 | Маξим

  Ікавізм

  http://litopys.org.ua/ukrmova/um183.htm
  
  ІКАВÍЗМ — розвиток звука і на місці давнього *ě (Ђ — ять) та етимологічних *о, *е. Останні внаслідок занепаду у наступному складі редукованих ъ та ь подовжилися і через стадію дифтонгізації (*о > ō > уо, уи, уі, уе ... > і; *е > ē > іе > і) чи звуження цих голосних у монофтонги і делабіалізацію (*о, *е > ō, е > у, ÿ > і) у всіх пд.-сх. та багатьох пд.-зх. говорах змінилися в і: *stolъ > стōл >... > стіл; *selъ, > сēл > ... > сіл. Позиц. перехід [о], [е] в і зумовив чергування фонем: [о] — [і], [е] — [і], розширення сполучуваності голосних і приголосних, зокрема палаталізованих приголосних фонем з голосною і. Секундарний і у новозакритих складах відповідно до давніх *о, *е так само, як [і] < ě (Ђ), становить норму сучас. укр. літ. мови. І. — одна з характерних ознак фонол. системи укр. мови, якою вона виразно виділяється серед ін. слов’ян. мов і одночасно пов’язується із спорідненими явищами в полабській (мертва мова), серболуж., серб., хорв., польс. та чес. мовах (розходження у якості голосного є вторинним). І. як мовне явище реалізується у мовленнєвому процесі як ікання.
  
  Літ.: Назарова Т. В. K проблеме укр. икавизма. «Вопросы языкознания», 1971, № 2; Назарова T. В. K характеристике укр. волынско-полесского вокализма. В кн.: ОЛА МИ. 1970. М., 1972; Залеський А. М. Вокалізм пд.-зх. говорів укр. мови. К., 1973; Калнынь Л. Э. Опыт моделирования системы укр. диал. языка. М., 1973.
  
  
  Г. В. Воронич.
  http://litopys.org.ua/ukrmova/um183.htm

• 2004.07.05 | Рюген

  Дякую обом.

  Механізм зміни з'ясовано. Чому - Максим пояснив (через редукцію кінцевих ь, ъ через утворення дифтонгів). Залишилось питання: чому не всі? І друге: коли цей процес почався і протягом якого часу відбувався? Чому у сусідніх російській та білоруській мовах це явище геть відсутнє? В той же час воно є притаманним деяким західнослов'янським мовам (але не польській, чого начебто, треба було очікувати).