Ю.Андрухович: "(У)мовне питання" (/)
08/13/2005 | Sean
З "Українського слова":
Украiнською владою може стати лише украiнська опозицiя, а такоi (принаймнi органiзованоi, здатноi системно i на всiх рiвнях протистояти антиукраiнськiй владi, а не тiльки спохоплено вистоювати на мiтингах чи в пiкетах) у нас досi не було. Чи не в цьому слiд шукати пояснення i деяким нелогiчним кадровим призначенням перших <пореволюцiйних> буднiв, i предивним заявам окремих представникiв уже начебто новоi влади? Зокрема - щодо мови. Та й структурнi змiни в управлiнському механiзмi подекуди пiдозрiло нагадують спiшний демонтаж того, що могло, але так i не запрацювало - нi за Кравчука, нi за Кучми - на справдi Украiнську державу.
З висновками, звичайно, квапитися не варто, але осмислювати реалii треба повсякчас. Тож запитуймо вже сьогоднi i новообраного, i новопризначених, на чому вони збираються будувати мовну полiтику держави - на фундаментi чи на пiску?
Я знав, я був певен, що одне з проклятих украiнських питань - <За що боролись?> - постане перед нами вже у першi тижнi новоi влади. Виявляеться, я жорстоко помилявся. Воно постало значно ранiше - ще перед ii, новоi влади, iнавгурацiею.
Нi, як стрiлянi <синдромом 91-го року> горобцi, всi ми усвiдомлювали, що розчарування е неминучим продовженням ейфорii. Можливо, це саме тi <труднощi долання рiвнини>, про якi слушно попереджували моi нiмецькi друзi, симпатики всiх на свiтi революцiй. Але зараз я не про нього, не про цей ламкий перехiд iз зони романтизму в зону реалiзму, до того ж критичного.
Я про те, що нашi полiтики залишаються всього лише полiтиками, хоч як сподiвався я вiд них бiльшого. Менi здавалося, що революцiя, яку вони очолили, змiнила i iх також. Менi здавалося, що ось нарештi дозрiли люди, якi перевернуть небезпечне уявлення <малого украiнця> про те, що полiтика - це нещирiсть. Тим часом вони активно розвiюють цi моi сподiвання.
Спершу була стаття панi Юлii до котроiсь iз росiйських газет. У своiй статтi вона зненацька наобiцяла Росii чи не бiльше, нiж бiдолаха Янукович!
Потiм пан Петро, даючи розлоге телеiнтерв'ю, змалював такi перспективи процвiтання росiйськоi мови в Украiнi, а також - слiдом за панi Юлiею - пообiцяв iй настiльки потужний розвиток, що я замалим не рвонув до дзеркала, аби спитати у вiдображення, за що воно все-таки боролося?
Про який ще розвиток росiйськоi мови iм обом iдеться? Я дуже шаную цих людей за економiчну компетентнiсть i демократичну риторику, не в останню чергу за полiтичну вiдвагу, вiрнiсть i ораторську харизму. Однак питання розвитку мови - чи то росiйськоi, чи украiнськоi, чи навiть англiйськоi (до речi, про Евросоюз) - це, як сказали б суцiльно <помаранчевi> галичани, трохи iнша парафiя.
Здогадуюся, що пiд цим самим <розвитком> обое розумiють передусiм подальше розширення ареалу застосування - у випадку росiйськоi мови в Украiнi й без того максимально широкого. I в самому цьому фактi не було б нiчого неприйнятного, якби не така-от бiда: ареал цей, чи, скажiмо, простiр, на жаль, обмежений, i запасноi Украiни в нас немае, а тому будь-яке розширення простору росiйськоi мови означае вiдповiдне звуження простору украiнськоi. I, в цьому сенсi, розвиток росiйськоi мови може вiдбуватися виключно за рахунок мови украiнськоi, у чому ми вже встигли переконатися на прикладах нашого, скажiмо, радiо- чи телеефiру. Тож, задобрюючи - нiбито - виборця росiйськомовного, можна тут-таки розсердити украiнськомовного виборця. Бо так воно вже е в Украiнi (i жоднi технологii тут не допоможуть), що плюс голос в одному мiсцi автоматично означае мiнус голос в iншому. I подолати цю не зовсiм арифметичну закономiрнiсть так званими простими рiшеннями, на щастя, аж нiяк не вдасться.
Усiх, однак, перевершив глибоко шанований мною Олександр Олександрович, до речi, украiнський поет. Вiн у своiй турботi про <ущемлених росiйськомовних> пiшов значно далi i висунув законодавчу iнiцiативу - з тих, про якi пiзнiше запитують: . Не хочу заглиблюватися в цей проект з точки зору полiтичноi: зрозумiло навiть не технологам, що йдеться тут про вибiр-2006 i про гiпотетично добрячий сегмент колишнього януковичiвського електорату, для якого, пiд вiдповiдний пiдiгрiв, питання росiйськоi мови завжди може виявитися вирiшальним. Хочу натомiсть запитати про iнше: чи усвiдомлюе Олександр Олександрович, що запровадження другоi державноi мови насправдi не заспокоiть, а суттево поглибить i назавжди законсервуе нашу культурно-ментальну роз'еднанiсть? I тодi хоч скiльки скандуй <Схiд i Захiд разом!>, нiщо вже цьому <разом> не допоможе. Або таке: чи не жаль йому позбавляти мiльйони росiйськомовних украiнцiв мотивацii для вивчення украiнськоi мови? Невже в нас так i залишиться подiл, за якого однi вiльно володiють обома мовами, а iншi - лише росiйською? Невже саме це е благом для росiйськомовних украiнцiв - не знати, не прагнути, не розвиватися? I ще таке: чи не е це мовне питання таким собi улюбленим iнструментом у геополiтичнiй симфонii однiеi небайдужоi до нас держави, а шановному Олександровi Олександровичу раптом захотiлося стати виконавцем власноi партii на цьому позиченому iнструментi?
Не буду заглиблюватись у з'ясування природи цього патологiчного бажання сподобатися - менi вистачае враження (i, я боюсь, аж нiяк не поверхового), що бiльша частина украiнськоi полiтичноi елiти - й <новоi> у тому числi - нiяк не позбудеться вродженого вiдчуття васалiтету щодо Росii. За що остання iй, а принагiдно i всiм нам, регулярно по-сеньйорськи вiддячуе i - можете бути певнi - ще не раз вiддячить (як не роздмухуванням мiжрегiонального протистояння чи новою хвилею територiальних претензiй, то хоча б новими мюзиклами з придуркуватими малоросами й пiдковами на iхнiх шароварних задах).
Насправдi це мовне питання е надто умовним, себто надто зумовленим. Воно спричинене частково iлюзiями, а частково махiнацiями. Найкраще, що тут i зараз можна з ним зробити, - це довiритися життю. Росiйськомовнi украiнцi, якi в листопадi-груднi прийшли на Майдан, старалися - i в них це чудово виходило! - говорити украiнською. Напевно, мають рацiю тi, хто стверджуе, що це вiдбувалося за - вибачте - пiдказкою серця. Особисто менi було однаково тепло чути як iхню новонароджену украiнську, так i iхню звичну росiйську - тому що ми були ми i ми були разом. Майдан явив собою сконцентрований образ Украiни можливоi, потенцiйноi, майбутньоi. Тiеi, в якiй мовне питання вирiшиться не внаслiдок передвиборноi метушнi полiтикiв, а наче само собою - оскiльки всi люди будуть вiльнi, розумнi i толерантнi.
Юрiй АНДРУХОВИЧ
Украiнською владою може стати лише украiнська опозицiя, а такоi (принаймнi органiзованоi, здатноi системно i на всiх рiвнях протистояти антиукраiнськiй владi, а не тiльки спохоплено вистоювати на мiтингах чи в пiкетах) у нас досi не було. Чи не в цьому слiд шукати пояснення i деяким нелогiчним кадровим призначенням перших <пореволюцiйних> буднiв, i предивним заявам окремих представникiв уже начебто новоi влади? Зокрема - щодо мови. Та й структурнi змiни в управлiнському механiзмi подекуди пiдозрiло нагадують спiшний демонтаж того, що могло, але так i не запрацювало - нi за Кравчука, нi за Кучми - на справдi Украiнську державу.
З висновками, звичайно, квапитися не варто, але осмислювати реалii треба повсякчас. Тож запитуймо вже сьогоднi i новообраного, i новопризначених, на чому вони збираються будувати мовну полiтику держави - на фундаментi чи на пiску?
Я знав, я був певен, що одне з проклятих украiнських питань - <За що боролись?> - постане перед нами вже у першi тижнi новоi влади. Виявляеться, я жорстоко помилявся. Воно постало значно ранiше - ще перед ii, новоi влади, iнавгурацiею.
Нi, як стрiлянi <синдромом 91-го року> горобцi, всi ми усвiдомлювали, що розчарування е неминучим продовженням ейфорii. Можливо, це саме тi <труднощi долання рiвнини>, про якi слушно попереджували моi нiмецькi друзi, симпатики всiх на свiтi революцiй. Але зараз я не про нього, не про цей ламкий перехiд iз зони романтизму в зону реалiзму, до того ж критичного.
Я про те, що нашi полiтики залишаються всього лише полiтиками, хоч як сподiвався я вiд них бiльшого. Менi здавалося, що революцiя, яку вони очолили, змiнила i iх також. Менi здавалося, що ось нарештi дозрiли люди, якi перевернуть небезпечне уявлення <малого украiнця> про те, що полiтика - це нещирiсть. Тим часом вони активно розвiюють цi моi сподiвання.
Спершу була стаття панi Юлii до котроiсь iз росiйських газет. У своiй статтi вона зненацька наобiцяла Росii чи не бiльше, нiж бiдолаха Янукович!
Потiм пан Петро, даючи розлоге телеiнтерв'ю, змалював такi перспективи процвiтання росiйськоi мови в Украiнi, а також - слiдом за панi Юлiею - пообiцяв iй настiльки потужний розвиток, що я замалим не рвонув до дзеркала, аби спитати у вiдображення, за що воно все-таки боролося?
Про який ще розвиток росiйськоi мови iм обом iдеться? Я дуже шаную цих людей за економiчну компетентнiсть i демократичну риторику, не в останню чергу за полiтичну вiдвагу, вiрнiсть i ораторську харизму. Однак питання розвитку мови - чи то росiйськоi, чи украiнськоi, чи навiть англiйськоi (до речi, про Евросоюз) - це, як сказали б суцiльно <помаранчевi> галичани, трохи iнша парафiя.
Здогадуюся, що пiд цим самим <розвитком> обое розумiють передусiм подальше розширення ареалу застосування - у випадку росiйськоi мови в Украiнi й без того максимально широкого. I в самому цьому фактi не було б нiчого неприйнятного, якби не така-от бiда: ареал цей, чи, скажiмо, простiр, на жаль, обмежений, i запасноi Украiни в нас немае, а тому будь-яке розширення простору росiйськоi мови означае вiдповiдне звуження простору украiнськоi. I, в цьому сенсi, розвиток росiйськоi мови може вiдбуватися виключно за рахунок мови украiнськоi, у чому ми вже встигли переконатися на прикладах нашого, скажiмо, радiо- чи телеефiру. Тож, задобрюючи - нiбито - виборця росiйськомовного, можна тут-таки розсердити украiнськомовного виборця. Бо так воно вже е в Украiнi (i жоднi технологii тут не допоможуть), що плюс голос в одному мiсцi автоматично означае мiнус голос в iншому. I подолати цю не зовсiм арифметичну закономiрнiсть так званими простими рiшеннями, на щастя, аж нiяк не вдасться.
Усiх, однак, перевершив глибоко шанований мною Олександр Олександрович, до речi, украiнський поет. Вiн у своiй турботi про <ущемлених росiйськомовних> пiшов значно далi i висунув законодавчу iнiцiативу - з тих, про якi пiзнiше запитують: . Не хочу заглиблюватися в цей проект з точки зору полiтичноi: зрозумiло навiть не технологам, що йдеться тут про вибiр-2006 i про гiпотетично добрячий сегмент колишнього януковичiвського електорату, для якого, пiд вiдповiдний пiдiгрiв, питання росiйськоi мови завжди може виявитися вирiшальним. Хочу натомiсть запитати про iнше: чи усвiдомлюе Олександр Олександрович, що запровадження другоi державноi мови насправдi не заспокоiть, а суттево поглибить i назавжди законсервуе нашу культурно-ментальну роз'еднанiсть? I тодi хоч скiльки скандуй <Схiд i Захiд разом!>, нiщо вже цьому <разом> не допоможе. Або таке: чи не жаль йому позбавляти мiльйони росiйськомовних украiнцiв мотивацii для вивчення украiнськоi мови? Невже в нас так i залишиться подiл, за якого однi вiльно володiють обома мовами, а iншi - лише росiйською? Невже саме це е благом для росiйськомовних украiнцiв - не знати, не прагнути, не розвиватися? I ще таке: чи не е це мовне питання таким собi улюбленим iнструментом у геополiтичнiй симфонii однiеi небайдужоi до нас держави, а шановному Олександровi Олександровичу раптом захотiлося стати виконавцем власноi партii на цьому позиченому iнструментi?
Не буду заглиблюватись у з'ясування природи цього патологiчного бажання сподобатися - менi вистачае враження (i, я боюсь, аж нiяк не поверхового), що бiльша частина украiнськоi полiтичноi елiти - й <новоi> у тому числi - нiяк не позбудеться вродженого вiдчуття васалiтету щодо Росii. За що остання iй, а принагiдно i всiм нам, регулярно по-сеньйорськи вiддячуе i - можете бути певнi - ще не раз вiддячить (як не роздмухуванням мiжрегiонального протистояння чи новою хвилею територiальних претензiй, то хоча б новими мюзиклами з придуркуватими малоросами й пiдковами на iхнiх шароварних задах).
Насправдi це мовне питання е надто умовним, себто надто зумовленим. Воно спричинене частково iлюзiями, а частково махiнацiями. Найкраще, що тут i зараз можна з ним зробити, - це довiритися життю. Росiйськомовнi украiнцi, якi в листопадi-груднi прийшли на Майдан, старалися - i в них це чудово виходило! - говорити украiнською. Напевно, мають рацiю тi, хто стверджуе, що це вiдбувалося за - вибачте - пiдказкою серця. Особисто менi було однаково тепло чути як iхню новонароджену украiнську, так i iхню звичну росiйську - тому що ми були ми i ми були разом. Майдан явив собою сконцентрований образ Украiни можливоi, потенцiйноi, майбутньоi. Тiеi, в якiй мовне питання вирiшиться не внаслiдок передвиборноi метушнi полiтикiв, а наче само собою - оскiльки всi люди будуть вiльнi, розумнi i толерантнi.
Юрiй АНДРУХОВИЧ
Відповіді
2005.08.13 | Роман ShaRP
Мура ®
Андрухович знову *відпрацював колонку* вторсировиною і рефлексіями.Як завжди він не сказав, ні-чо-гі-сінь-ко такого, чого б не було набагато раніше сказано на сайті Майдан. Я починаю втрачати віру в те, що таке взагалі коли-небудь станеться.
Мораль: читайте Майдан, і не читайте Андруховича.
2005.08.13 | Роман ShaRP
Хоча з іншого боку...
Якщо для пропаганди ідей Майдану буде корисним використання імені ... ну, хай, наприклад, того ж самого Андруховича - я не проти2005.08.13 | Мірко
Re: Ю.Андрухович: "(У)мовне питання" (/)
Sean пише>Або таке: чи не жаль йому позбавляти мiльйони росiйськомовних украiнцiв мотивацii для вивчення украiнськоi мови?<
Якщо не зможемо позбавити мільонам україномовних українців потреби вивчення московської мови,то мотивації московськомовних для вивчення української ніколи не буде.
2005.08.13 | Роман ShaRP
Ask me, how.
Мірко пише:> >Або таке: чи не жаль йому позбавляти мiльйони росiйськомовних украiнцiв мотивацii для вивчення украiнськоi мови?<
> Якщо не зможемо позбавити мільонам україномовних українців потреби вивчення московської мови,то мотивації московськомовних для вивчення української ніколи не буде.
Дайте ту саму інформацію іншою зрозумілою мовою. А саме: фільми (серед яких багато піратських), книги, комп*ютерні програми та ігри (серед яких багато піратських
Хто це дасть? Америка? Ні! Європа? Ні! Діаспора? Звичайно, ні!
А Росія - дасть. І фільми, і книги, і програми, і ігри, і сайти, - все.
То хто твої друзі - мериканці, європейці, діаспоряни, чи росіяни? Росіяни, звичайно. Вони допомогають, вони дають. От і співробітничати доводиться з ними. Інші на такій основі не пропонують.
2005.08.13 | Адвокат ...
Re: Ask me, how.
Роман ShaRP пише:> Мірко пише:
> > >Або таке: чи не жаль йому позбавляти мiльйони росiйськомовних украiнцiв мотивацii для вивчення украiнськоi мови?<
> > Якщо не зможемо позбавити мільонам україномовних українців потреби вивчення московської мови,то мотивації московськомовних для вивчення української ніколи не буде.
>
> Дайте ту саму інформацію іншою зрозумілою мовою. А саме: фільми (серед яких багато піратських), книги, комп*ютерні програми та ігри (серед яких багато піратських
>
> Хто це дасть? Америка? Ні! Європа? Ні! Діаспора? Звичайно, ні!
>
> А Росія - дасть. І фільми, і книги, і програми, і ігри, і сайти, - все.
>
> То хто твої друзі - мериканці, європейці, діаспоряни, чи росіяни? Росіяни, звичайно. Вони допомогають, вони дають. От і співробітничати доводиться з ними. Інші на такій основі не пропонують.
Пане Романе, ну невже ж Ви не занаєте: "дешева рибка - погана юшка". От бачете, пальне моцькальське було "дешеве", вони, моцькалі, в загалі казали, що дають нафту та газ Україні на дурняк. Тепер так званий "дурняк" си скінчив.
Сте скінчить й інхвормаційний "дурняк". І дуже скоро.
А на загал є таке правило: добре живе той, хто добре платить. А хто живе за дурно, той на дурно живе.
2005.08.13 | Роман ShaRP
Папрашу бєз агітпропа.
Адвокат ... пише:> > А Росія - дасть. І фільми, і книги, і програми, і ігри, і сайти, - все.
> > То хто твої друзі - мериканці, європейці, діаспоряни, чи росіяни? Росіяни, звичайно. Вони допомогають, вони дають. От і співробітничати доводиться з ними. Інші на такій основі не пропонують.
>
> Пане Романе, ну невже ж Ви не занаєте: "дешева рибка - погана юшка".
Знаю анекдот про "нових русскіх" "дурак, там за углом такой же за тысячу есть".
> От бачете, пальне моцькальське було "дешеве", вони, моцькалі, в загалі казали, що дають нафту та газ Україні на дурняк. Тепер так званий "дурняк" си скінчив.
> Сте скінчить й інхвормаційний "дурняк". І дуже скоро.
Пророкуєте кінець Мошкова, десятків інших електронних бібліотек.ру?
Пророкуєте кінець РуНету?
Пророкуєте банкрутство російських видавництв та ціни на російськомовні чи польські книжки вище англомовних?
Нє вєрю!!!
І навіть якщо воно все закінчиться, фонди, тобто запаси - залишаться. Може навіть тим, хто ще не народився, вистачить.
> А на загал є таке правило: добре живе той, хто добре платить.
Ну звичайно
Але в мене от інше правило: "навіщо платити більше"?
2005.08.13 | Адвокат ...
З вірою,-- до церкви, з не-вірою,-- самі знаєте куди.
Роман ShaRP пише:> Але в мене от інше правило: "навіщо платити більше"?
І не пеняйте на "Досю", що прати нею неможливо...
2005.08.13 | Роман ShaRP
І вас туди ж.
Адвокат ... пише:> > Але в мене от інше правило: "навіщо платити більше"?
>
> І не пеняйте на "Досю", що прати нею неможливо...
Знаєте, прочитав дуже багато книжок російською. Можливо, можливо, і ще раз можливо, скажу я вам.
Ну й ще раз нагадую, що на відміну від нафти ці речі можна копіювати на майбутнє. Чим і займаюся, не приховуючи задоволення.
Project Gutenberg, канєшна, тоже вєщь, але там - старе
2005.08.13 | Адвокат ...
Ще рочки дві покопіюєте,-- і попустить, дасть Бог. А не дасть,--
то копіюватимете "на майбутнє", "про всяк випадок", "тому що подорогшає", все Ваше довге життя...2005.08.13 | Роман ShaRP
Ви не розумієте, про що говорите.
Адвокат ... пише:> то копіюватимете "на майбутнє", "про всяк випадок", "тому що подорогшає", все Ваше довге життя...
А саме так і треба
2005.08.13 | Адвокат ...
Раз так, бути Вам,-- Романом Плюшкіним!
То такий герой у Гоголя з поеми "Мертві душі". Те ж,-- усьо збирав, збирав, збирав...2005.08.14 | Роман ShaRP
Но ви нєправи, нєправи, нєправи, нєправи.
Адвокат ... пише:> То такий герой у Гоголя з поеми "Мертві душі". Те ж,-- усьо збирав, збирав, збирав...
Дик той не ділився. А я ділюся. Тільки родич, друг чи колега щось запитає, - а ось воно. Копіюйте на здоров*я, а я собі потішуся, що людям щось передав.
Як ото казали ще в DOSівські часи "Поделись программою своей, и она к тебе не раз еще вернется".
Цей принцип діє і стосовно інших інформаційних пакетів.
2005.08.14 | заброда
Re: Папрашу бєз агітпропа.
Роман ShaRP пише:> Пророкуєте банкрутство російських видавництв та ціни на російськомовні чи польські книжки вище англомовних?
Питання: чи існують "польськомовні" книжки і, якщо так, як їх відрізняємо від просто польських. "Ціни... вище англомовних"?! Англомовні ціни??? Може, по-московськи краще виходитиме?
> Але в мене от інше правило: "навіщо платити більше"?
Чи, простіше кажучи, "навіщо платити?"
2005.08.14 | Роман ShaRP
Re: Папрашу бєз агітпропа.
Перепрошую за помилки, писалося після дуууууууже напруженого робочого дня.заброда пише:
> Роман ShaRP пише:
> > Пророкуєте банкрутство російських видавництв та ціни на російськомовні чи польські книжки вище англомовних?
> Питання: чи існують "польськомовні" книжки і, якщо так, як їх відрізняємо від просто польських.
Не знаю
Наприклад, російськомовні можуть писати й видавати в Україні, але це не робить їх російськими.
> "Ціни... вище англомовних"?! Англомовні ціни??? Може, по-московськи краще виходитиме?
Гадаю, ви зрозуміли, що я хотів сказати.
Дякую за те, що вказуєте на помилки.
> > Але в мене от інше правило: "навіщо платити більше"?
> Чи, простіше кажучи, "навіщо платити?"
В певних випадках (не у всіх) і це теж.
2005.08.14 | заброда
"-мовні" v. "-країнські"
Роман ShaRP пише:> Перепрошую за помилки, писалося після дуууууууже напруженого робочого дня.
Та хто ж мав сумнів!
> Не знаю
Авжеж, хоча впадає в око невелике лукавство, бо в дописі-оригіналі очевидячки йшлося саме про видані в Росії, а не московською мовою писані. До речі, навіщо вживати, мабуть, ФСБістами пропагований термін - російськомовний, якщо говоримо про книжку? Чи не легше - і, главноє, карочє - казати так: "книжка російською"?
2005.08.14 | Роман ShaRP
Re: "-мовні" v. "-країнські"
заброда пише:> > Не знаю
> Авжеж, хоча впадає в око невелике лукавство, бо в дописі-оригіналі очевидячки йшлося саме про видані в Росії, а не московською мовою писані.
Не знаю ніякої окремої московської мови, знаю російську
Стосовно "виданих в Росії", - насправді я не знаю, точно, що видається в Росії, а що не в Росії. Не можу зрозуміти, чому для мене повинно бути важливим саме місце видання книжки. Я вже кілька років палкий прихильник електронних книжок, а отже аж ніяк не симпатик видавництв.
Пишуться деякі книжки і не в Росії. Я читав харків*ян Олді та Валентинова, киян Дяченко та Васильєва та полтавчанина, а нині, якщо не помиляюся, киянина Савченко (останній вважає себе "русским писателем" і переконаним комуністом, але до Росії НМВ не поспішає).
> До речі, навіщо вживати, мабуть, ФСБістами пропагований термін - російськомовний, якщо говоримо про книжку?
Щось багато ФСБістів розвелось, вам не здається:
http://www.google.com/search?client=opera&rls=en&q=%22%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%BE%D1%8F%D0%B7%D1%8B%D1%87%D0%BD%D1%8B%D0%B9%22&sourceid=opera&ie=utf-8&oe=utf-8
http://www.google.com/search?client=opera&rls=en&q=%22%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9%22&sourceid=opera&ie=utf-8&oe=utf-8
І багато хто з них ще й приклад бере.
http://www.google.com/search?client=opera&rls=en&q=%22%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9%22&sourceid=opera&ie=utf-8&oe=utf-8
Ну а мене форум привчив. Тут "*-мовні" терміни часто вживаються.
> Чи не легше - і, главноє, карочє - казати так: "книжка російською"?
Спробую. Цікава ідея, популяризуйте.