МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Дерусифiкацiя

01/22/2006 | gaulois
Я киянин та народився у росiйськомовнiй родинi. Зараз я свiдомо перейшов на спiлкування українською мовою. Але не хочу на цьому зупинятися, а волiю докласти зусиль у поширеннi дерусифiкацiї Україною. Чи може хтось менi пiдказати якi-небудь NGO, що займаються дерусифiкацiю у Києвi? Крiм того, прошу менi порадити щодо того, яка партiя (у контекстi березневих виборiв) має у своїй програмi дерусифiкацiю України: для мене це є один з найоголовнiших критерiїв, за яким я голосуватиму (хоча я свiдомий того, що декларувати дерусифiкацiю ще не означає її впроваджувати).
Дякую за поради.

Відповіді

  • 2006.01.25 | hrushka

    Re: Дерусифiкацiя

    З мої точки погляду, гострий підхід до "дерусифікації", що я чомусь відчуваю з Вашої заяви, не відповідний. Перш всего я`б радив у власнім оточені розмовляти українською, і не представляте себе "борцем відродження", а людиною котра полюбила мову своїх предків...

    Використовувти всі можливості добре обзнайомлюватись із українською літературою, читати твори українських песьменників скільки сили. В ці справі Ви скоро узнаєте хто Вам добру пораду подає. Також було`б відповідно прочитати книжочку Костянтина Свіржецького - http://ukrlife.org/main/evshan/mova.htm - принаймі раз, від початку до самого кінця, або й більше ...

    Бажаю Вам особистого задоволення.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.01.26 | gaulois

      Re: Дерусифiкацiя

      Грушко, я читав цей текст.
      Аде я вважаю, що читанням укр. літератури та спілкуванням укр. мовою "серед своїх" не доб'єшся того, щоб Київ перейшов на спілкування укр. мовою. Потрібен "метод більшовиків": правцювати з "низами", щоб врешті змусити "верхи" вжити заходів щодо дерусифікації. На законодавчому рівні необхідно вимагати "позитивної дискримінації", коли на державні посади заохочувались би україномовні. Така позитивна дискримінація була цілком слушною, адже україномовних українців (на відміну від російськомовних українців) у києві є абсолютна меншість.
      За опитуваннями, більшість киян не проти перейти на укр. мову, але гальмує сила звички, за якою навіть україномовні переходять на російську мову у держ.установах, в магазинах і т.ін. Саме цю звичку й треба ламати, заохочуючи людей не соромитися мови батьків - адже серед загалу ще й досі широко побутує думка, що укр.мова є мовою села і є непрестижною у Києві.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.01.26 | jz99

        брав учора зефір у крамниці на Хрещатику

        Стою, чекаю собі, коли продавчиня набере, зважить і порахує. Черги за мною немає. Підходить літній чоловік, добре одягнений, енергійний, так на око потягнув би на капітана дальнього плавання у відпустці. Став, мовчки чекає, спостерігає за продавчинею, а вона голову опустила над пакетом на вагах і меланхолійно так підбирає до потрібної ваги. "Капітан" не витримує і питає в неї: "Вы обслуживаете?". Він, мабуть, вирішив, що вона не мною займається, а своїми справами, ну як ото буває, що вітрину оздоблює, то доки не закінчить, важко її відірвати від цього медитативного процесу. Вона (меланхолійно :) ): "Да-а-а". І я до нього теж: "Ну звичайно" (автоматично українською, навіть не думаючи, бо звичка вже). Стоїмо далі. Вона мені віддає, що я хтів, я розраховуюся і починаю складати там, гроші і зефір в різні відділи сумки, і рукавиці нема куди діти, третю руку треба, щоб їх тримати, тож не одразу відійшов, а так потіснився трохи. "Капітан" до продавчині: "Мені, будь ласка…" (українською). :)

        Ефект доміно.

        Чому ж "серед своїх" лише? Серед усіх! :) Але природньо, без тиску і епатажу. Це просто має бути звичайний стан речей для самого себе.

        Коли торік їздив в Луганську область членом дільничної комісії, мені так і не довелося перейти на російську :) Я навіть отримав комплімент від тамтешньої вчительки англійської, що в мене мова "справжня", краща, ніж у дикторів на ТБ. Жили ми тиждень у шахтарській сім'ї, так той шахтар (голосував, ясна річ, за Януковича, то лише його дружина за Ющенка) під кінець навіть пробував мені відповісти "Добрий день"!!!!! І на третій день перестав матюкатися у хаті (там це звичайна річ, байдуже, що й діти).
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.01.26 | gaulois

          Re: брав учора зефір у крамниці на Хрещатику

          то й ідеться як раз проте, щоб люди говорили у Києві українською не за спонукання когось, а за власним переконанням.
      • 2006.01.27 | hrushka

        Лагідне теля дві корови сце...

        Значиться я не помиляюсь, кожний з нас в своїм оточенню (не своїм закритім оточенню) може багато інших заохотити користуватись українською. Ще в 1992 році в Харкові мене пероконували що українська мова не наукова й то українці яких мова була дуже гарненька. Докази не утримались, однак була присутна молода росіянка, котра при кінці додала - тут Україна й ви всі скорше чи пізніше будете українською розмовляти. - Вплив на верхівку з долу має свою силу, тому чим більшість з нас будемо відважно (не конче геройське) українською розмовляти, то справа піде вперед.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.01.27 | gaulois

          Re: Лагідне теля дві корови сце...

          Грушко,

          По-перше, "теля корови не СЦЕ, а ССЕ" бо СЦЕ - то трохи інше :)

          А по-друге, як раз і йдеться про те, щоб придумати якісь додаткові заходи для заохочення киян до спілкування українською, окрім того, щоб говорити поміж собою. Мав собі на думці розповсюдження листівок патріотичного змісту, наприклад, або звернень до громадських приймалень обраних нами депутатів.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.01.27 | jz99

            певний час у вагонах метро вже були листівки

            не можна було дивитися на це без жалю. Якщо Ви киянин, то маєте пам’ятати ці листівки. То були спроби залучити киян до української через високе мистецтво красного слова. А саме — через вірші знаних поетів. Ідея цікава, але! Блякле оформлення, той самий мінорний жалісний провінційний смак, що на УТ-1, до котрого в киян естетична та емоційна алергія. І мінорні вірші. Як постійний плач у піснях Ніни Матвієнко.

            Ні патріотичні, ні пафосні, ані жалісні листівки не зачеплять людей за живе. Для цього вплив має бути живий! Якщо вже листівки, то… не про мову, зовсім не про мову. Мова — це інструмент, тож і в листівках мова має бути лише інструментом. Від того, чи вдалим інструментом, і залежить ефект. Для того, щоб прорекламувати ножиці, краще показати не їх самі по собі, а показати, як ними зручно різати папір і вирізати сніжинки чи інші потрібні та цікаві речі. Найкращий варіант — листівки без закликів і навіть мети, а для настрою. Дитячий віршик. Скоромовка. Лічилка. Текст пісеньки. Та для дітей багато чого є, матеріалу вистачило б огого на скільки. Дорослим у транспорті було би приємно все це читати, та ще, усміхаючись, дивуватися, що це таке і навіщо? І багато хто, впевнений, так нічого й не второпає, яка справжня мета листівок.

            Українська мова розповсюдиться лише з добрим гумором, бо без нього її немає!
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2006.01.27 | gaulois

              Re: певний час у вагонах метро вже були листівки

              Слушно! То що, друкуймо та розкидаймо? ;)
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2006.01.30 | jz99

                я для таких справ занадто лінивий

                Та й часу на це не зможу виділити. Я програміст, в мене проект, котрий і так вже занадто небезпечно затягнувся, топчу клаву і на роботі, і вдома, і на вихідних, і навіть, буває, й ночами. А тут треба не просто бігати з папірцями, до них же треба ще добирати матеріал. Тож я роблю сам, що можу — розмовляю :)
            • 2006.01.27 | harnack

              Re: певний час у вагонах метро вже були листівки

              jz99 пише:
              > не можна було дивитися на це без жалю. Якщо Ви киянин, то маєте пам’ятати ці листівки. То були спроби залучити киян до української через високе мистецтво красного слова. А саме — через вірші знаних поетів. Ідея цікава, але! Блякле оформлення, той самий мінорний жалісний провінційний смак, що на УТ-1, до котрого в киян естетична та емоційна алергія. І мінорні вірші. Як постійний плач у піснях Ніни Матвієнко.
              >
              > Ні патріотичні, ні пафосні, ані жалісні листівки не зачеплять людей за живе. Для цього вплив має бути живий! Якщо вже листівки, то… не про мову, зовсім не про мову. Мова — це інструмент, тож і в листівках мова має бути лише інструментом. Від того, чи вдалим інструментом, і залежить ефект. Для того, щоб прорекламувати ножиці, краще показати не їх самі по собі, а показати, як ними зручно різати папір і вирізати сніжинки чи інші потрібні та цікаві речі. Найкращий варіант — листівки без закликів і навіть мети, а для настрою. Дитячий віршик. Скоромовка. Лічилка. Текст пісеньки. Та для дітей багато чого є, матеріалу вистачило б огого на скільки. Дорослим у транспорті було би приємно все це читати, та ще, усміхаючись, дивуватися, що це таке і навіщо? І багато хто, впевнений, так нічого й не второпає, яка справжня мета листівок.
              >
              > Українська мова розповсюдиться лише з добрим гумором, бо без нього її немає!

              (Гарнак): красномовні особистості і є джерелом мови, через доречний і недоречний гумор, полемізовану-хірургічну проворність слівця, інтелектуалізовану метафорику, відважно-звитяжний ідеологічний харакер... Усім цим найкраще можна орудувати по радіо. Навіть нині в Америці найуспішніші риторичні баталії точаться по радіо... А риторичний арсенал нетрудно розробити... коби характери... Уперш має настати оте українське знечемнення характерів, стилів, риторик... Лагідно і стратегічно ламати табу закріпачення російською... Отак помарніє, зачахне українохульство...А ганятися за кожним шахтарем з вимогою зукраїнізуватись - марнування енергії й зайвина зайвинин... Переважно нове покоління має бути мішенню...
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2006.01.30 | jz99

                а радіо в нас цим і займається (я не про FM-попмузбіз, звичайно)

                Є мовознавчі передачі, є історико-культурні, полемістичні, багато чого цікавого. Живі ефіри, у форматі "гості в студії", з дзвінками слухачів, дуже різних, небайдужих людей, багато розумних думок можна почути. Це як доповнення до телевізії, де переважно форма, а на радіо переважно зміст.
          • 2006.01.27 | hrushka

            Лагідне теля дві корови ссе

            Гаразд, нехай буде ссе! Я поправлюсь. Костянтин Свіржецький http://ukrlife.org/main/evshan/mova.htm завзиває літературною мовою розмовляти. Розвішувати листівки дитячих віршів та може короткі, жартівливі переживанняя, події, дії чи що подібнго є дуже здорова дума, однак звідки назбирати гроші щоби за те заплатити. Правда, нитка до нитки буде бідному сорочка, однак ХТОСЬ змуситься тим занятись ... Я тільки не переконаний, що слова як адекватний, ресурси, шок та тим подібні є літературними ... :-)
  • 2006.03.21 | Taras

    Re: Дерусифiкацiя

    gaulois пише:
    Крiм того, прошу менi порадити щодо того, яка партiя (у контекстi березневих виборiв) має у своїй програмi дерусифiкацiю України: для мене це є один з найоголовнiших критерiїв, за яким я голосуватиму (хоча я свiдомий того, що декларувати дерусифiкацiю ще не означає її впроваджувати).
    > Дякую за поради.

    Можливо і зпізно це писати, але напишу(раптом це допоможе комусь у виборі за кого голосувати).
    Є організація під назвою ВО „Свобода”.
    Кому цікаво, нехай загляне на їх сайт http://www.tiahnybok.info/
    Серед їх пріорітетів,одним з найголовніших, є впровадження української мови на усій території нашої держави в усіх сферах. Зрештою на їх сайті можна прочитати за що вони боряться.
    Одна з найбільших їх перемог була у 2003 році, коли у селі Павлівка відбувалася акція україньсько-польського примирення, з приводу трагедії 1943 року на Волині(можна прочитати тут http://www.ukraine-poland.com/u/publicystyka/publicystyka.php?id=1399).
    Через те, що я брав активну участь у цих подіях, то знаю, що мало відбутися вибачення Кучми від імені українців перед поляками, за загиблих поляків, і усю вину мала взяти на себе Україна. Тоді не занадто прислухалися до українських істориків на свідків тих подій з української сторони. І лише активна позиція цих людей, які організовували акції протесту, мітинги, поширювали інформацію незважаючи на протидію влади, в тому числі і за допомогою міліції(були й затриманя;смішно виглядало коли міліціонери вилазили на спини один одному щоб здерти листівки, які були високо поклеєні), не дала поставили Україну на коліна.
  • 2006.03.28 | некто нектович

    Re: Дерусифiкацiя

    А вот интересно, есть ли организации, занимающиеся деукрификацией? Я бы их поддержал....
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.03.29 | gaulois

      Re: Дерусифiкацiя

      а вам мало того, що весь київ говорить москальською? ви й рештки української мови хочете винищити?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.03.29 | Манул

        Re: Дерусифiкацiя

        gaulois пише:
        > а вам мало того, що весь київ говорить москальською? ви й рештки української мови хочете винищити?

        Ви його не зрозуміли. "Нєкто" має на увазі "декриміналізацію".
        "Украсти" і "Україна" - різні слова, в одному порядку їх можна розглядати лише у випадку, коли мова йде про те, що Росія украла в України її питому назву - Русь.
        Отже, якщо у "нєкто" свербить проблема "деукрифікації" чи у нього украли шапку, то йому треба звернутися у найближчий відділок міліції, або ж у Громадську раду при МВС України (Руси).


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".