А взагалі, дійсно, фонетична транслітерація, чи "спеллінґова?"
08/13/2006 | Георгій
"Пое" - це, очевидно, "спеллінґова," транслітерація, буква в букву. Може, у даному випадку вона і виправдана, тому що в нашій мові просто нема еквіваленту довгого відкритого англійського "о" (оу? ооооу? ееооу? еееееею? - нічого цього звуку точно не передає). Але ясно, що і "спеллінґова" транслітерація може не спрацювати. Спробуйте, наприклад, "прочитати" буква в букву прізвище Gaslworthy - "ґалсвортгі"? Абсурд, він "ґелзворзі" (з наголосом на першому складі і з другим "з" з язиком на зубах, як у словах "the," "though," "Thou"). (Хоча з подачі росіян ми говоримо і пишемо чомусь Голсуорсі, з наголосом на третьому складі, що теж абсурдно.)
Відповіді
2006.08.14 | jz99
Ааво Піккуус і Сааремаа
А якщо писати Поо?Ось, приміром, є прізвище Піккуус (велосипедист), острів Сааремаа. Це транслітерація — в оригіналі, естонською, так і пишуться Pikkuus і Saaremaa. Але, підозрюю, там насправді треба вимовляти не "угу" і "ага", а мелодійне подовження: Са-а-а-арема-а-а. Недаремно ж пишеться і альтернативна форма Сарема.
2006.08.14 | Георгій
А дійсно, може Ви і праві!
2006.09.14 | hrushka
Чому ми такі боягузи ?!
Коли ходе справа звуково перевести "Poe" ми впроваджуємо нові чужі слова, властиво, >присвоюємо<. Ми навідь начинаєм "спеллінґ" з двома "л" писати. А що злого зі словом "буквувати"? Чи може воно за дуже `хлопське` чи `мужицьке`. Дюк Елінґтон, музика джезу, твердиб, що: "...коли боїшся зробити помилку, то нічого художнього не створиш...". Наша`ж мова уважається художньою, то чому ми її тепер так нищемо чужими словами?! Вже роками я зауважив, що наша вивчена верства скоріш вжиє чуже ніж рідне, питоме слово. Чому ми такі диваки?! Чому наш склін-нахил вживати чужі слова? Та`ж то може бути свого роду `виклик` оминати (не викидати чи "іґнорувати" - переочувати) міжнародні слова!!!2006.09.27 | kvitka
Re: Чому ми такі боягузи ?!
Treba pity na mitynh z nashymy lideramy, zheby znaity rezoliutsiyu. Todi nash imidzh bude komfortabel'nyi. I tak dali.