То все ж таки Льва чи Лева?
12/02/2007 | jz99
Був би на 100% переконаний, що за правилами нашої граматики маємо утворювати род.відм. Лева від імені Лев (Лева Толстого, Лева Лещенко), якби не одне "але" — місто Львів...
Чи це різні речі? Назва міста історична, а правила для імен мають діяти — сучасні?
Чи це різні речі? Назва міста історична, а правила для імен мають діяти — сучасні?
Відповіді
2007.12.02 | Сергій Вакуленко
Були такі звуки — єри
На їх позначення існували й букви Ь та Ъ.Приблизно в середині ХІІ ст. вони занепали, тобто — "згрубша" — перетворилися перший на Е, другий — на О в т. зв. сильній позиції (під наголосом) та на "нівець" у слабкій (поза наголосом).
У слові Львъ (а саме так воно й писалося "зроду") Ь був наголошений, а Ъ — ненаголошений, звідки й Лев.
У непрямих відмінках Льва тощо, Ь був ненаголошений, а отже й мав занепасти "геть" (як це сталося — й утрималося — в російській мові).
Однак із часом, коли це правило перестало бути чинним, відбулося т. зв. водностайнення основи в усіх відмінках, тобто підведення їх під основу наз. відм. лев.
У назві Львів Ь від початку був у слабкій позиції й занепав "геть" цілком закономірно, а водностайнення не могло статися, бо основа в усіх відмінках і так уже була однакова: львов-.
2007.12.03 | BoaConstriktor
Re: Були такі звуки — єри
хотів би зауважити, що Ь (єрь) і Ъ (єр) не були звуками, а тільки буквами, які позначали е-надкоротке та о-надкоротке.Пробачте, як щось не те написав, але так нас учив Анатолій Юхимович Симоненко
2007.12.03 | Сергій Вакуленко
Re: Були такі звуки — єри
BoaConstriktor пише:> хотів би зауважити, що Ь (єрь) і Ъ (єр) не були звуками, а тільки буквами, які позначали е-надкоротке та о-надкоротке.
Якщо ті букви позначали якісь звуки, то метонімічно назва букв застосовується й до звуків. Сказати (чи написати) "єри" трохи коротше, ніж сказати (чи написати) "е-надкоротке та о-надкоротке" (попри всю їхню надкороткість).
А от назва "єрь" суперечить правилам української літературної мови, яка не має м'якого приголосного /r'/ у визвуці. Тому ліпше протиставляти "єр" і "єрик".
> Пробачте, як щось не те написав, але так нас учив Анатолій Юхимович Симоненко
Та він, може, по-своєму й мав рацію, бо мусів домогтися від студентів розрізнення понять "звук" і "буква", але всяка наука відносна.
2007.12.04 | jz99
Дякую, буде тепер що розповідати...
... тим, хто почує від мене "станція метро «Площа Лева Толстого»"А от по-батькові називати когось Левович, Левівна не вдасться, доки так не виявиться записаним у нього/неї в паспорті...
2007.12.03 | BoaConstriktor
Re: То все ж таки Льва чи Лева?
jz99 пише:> Був би на 100% переконаний, що за правилами нашої граматики маємо утворювати род.відм. Лева від імені Лев (Лева Толстого, Лева Лещенко), якби не одне "але" — місто Львів...
> Чи це різні речі? Назва міста історична, а правила для імен мають діяти — сучасні?
У чинному на сьогодні "Українському правописі" (якщо мені не зраджує пам"ять, а подивитися наразі не маю змоги), сказано, що ім"я
ЛЕВ (у Н.в.) у непрямих відмінках може мати подвійне відмінювання:
Р. Лева, Льва
Д. Левові (Леву), Льву
З. Лева, Льва
О. Левом, Львом
М. (на) Леві, (на) Льві
К. Леве! Льве!
Так що обидві форми цього імені є правильними. Але ще перевірю за правописом.
2007.12.03 | Mika_Y
Re: То все ж таки Льва чи Лева?
BoaConstriktor пише:> якщо мені не зраджує пам"ять
В українській мові хтось зраджує когось, а не комусь, тож має бути "якщо мене не зраджує пам'ять".
2007.12.03 | Сергій Вакуленко
Зрадлива зрада
Зрáдити, зрáджувати, зраджáти кого - що, рідко — кому:Вона його зрадила Гр[інченко Б. Під тихими вербами. — Київ, 1910. — С.] 142.
Він їм зрадить. Гр[інченко Б. Під тихими вербами. — Київ, 1910. — С.] 21.
Іван Огієнко. Український стилістичний словник. — Львів, 1924. — С. 160.
2007.12.04 | Mika_Y
О, підсковзнувся я на зраді :). Але тоді ж як?
Адже вислів "мен(е/і) не зраджує пам'ять" досить сталий, то, мабуть, один з варіантів таки "правильніший"? Як краще казати, пане Сергію?2007.12.05 | Сергій Вакуленко
Re: О, підсковзнувся я на зраді :). Але тоді ж як?
Теоретично частіший варіянт мав би бути "кращий".Але тут є одна заковика:
при відповідному іменнику (зрада) родовий — а він випливає зі знахідного при дієслові — породжує двозначність: припустімо, зрада Скоропадського — це коли він зрадив, чи коли його зрадили?
У таких випадках давальний — "кращий", а тим самим підтримується і давальний при дієслові.
2007.12.04 | jz99
Re: То все ж таки Льва чи Лева?
BoaConstriktor пише:> У чинному на сьогодні "Українському правописі" (якщо мені не зраджує пам"ять, а подивитися наразі не маю змоги), сказано, що ім"я
> ЛЕВ (у Н.в.) у непрямих відмінках може мати подвійне відмінювання:
> Р. Лева, Льва
> Д. Левові (Леву), Льву
> З. Лева, Льва
> О. Левом, Львом
> М. (на) Леві, (на) Льві
> К. Леве! Льве!
> Так що обидві форми цього імені є правильними.
Я бачив цю парадигму в електронному словнику Укр. мовно-інформаційного фонду НАНУ (2001 рік). Тільки через величезну купу усіляких хиб, вад і помилок, які я в ньому накопав одразу ж по придбанні, мало йому віри у складних питаннях. Та й не чув ще живих випадків на першу форму. Тому й залишалося це для мене нез’ясованим.
"Лева Толстого" ~371 посилань (серед них новина телеканалу ICTV)
"Лева Троцького" ~123
"Лева Лещенка" ~35
"Лева Гумільова" ~54
"Льва" незрівнянно більше, але його й важче фільтрувати за мовою, бо Гугль часто помиляється, вважаючи російськомовну сторінку за україномовну...
"Льва Толстого" ~82200 посилань
"Льва Троцького" ~9630
"Льва Лещенка" ~514
"Льва Гумільова" ~245 (Г і Ґ не розрізняються)
Тобто, все ж таки форма "Лева" вживається, але настільки рідше за "Льва", що в житті вона мені досі ще жодного разу не траплялася, оце тільки таким пошуком і побачив уперше
2007.12.04 | harnack
Re: То все ж таки Льва чи Лева?-"Дурний Леве, та це ж Ослисько!"
Якщо йдеться про тварину "лева" - то Лис Микита б сказав - йду сповідатись до пана Лева, а не до "Льва"! Психологізована форма російської чи пак церковно-слов'янської! Отак сі гадаю!— Ніяк не вгадаю, хто це може бути? — дивувався Вовк.— Знаєш що, ходім, покажи мені його.
— Я? Нізащо в світі! — скрикнув Лев.— Досить уже раз страху набрався.
— Та ходімо! Чого боятися? — заохочував Вовк.— От знаєш що, прив'яжи себе своїм хвостом до мого, сміліше нам буде йти.
— Про мене,— каже Лев,— нехай буде так. Зв'язалися обоє хвостами докупи та й пішли.
Вийшли на горбок над полянкою, що на ній пасся Осел. Лев зупинився та й шепоче до Вовка:
— Ось він! Ось він! Подивися! Обертається Вовк, поглянув та як крикне:
— Дурний Леве, та це ж Ослисько! — А Левові почулося, що то новий цар уже близько, як злякається та ходу! Через пеньки, через ярки що було духу. Біг, біг, далі втомився, став та й озирнувся.
— А що, Вовче, близько вже той новий цар?
Але Вовк тільки язик висунув. Як був прив'язаний до левиного хвоста, так і волікся за ним усю дорогу, поки й дух випустив.
2007.12.05 | jz99
Я ж і не питав про звірину
Самиця — левиця, не львиця.http://www.slovnyk.net/?swrd=левиця
Тож і цікаво, чого б то для людських імен було інше правило.
2007.12.08 | BoaConstriktor
Re: То все ж таки Льва чи Лева?
Якщо запитаєте мене про критерії вибору того чи іншого імені, то я вам тут точно не порадник...Не знаю, як правильніше писати Лева Толстого чи Льва Толстого (і я не знаю про існування правила, яке б регламентувало таке вживання)...
Особисто я ніколи б не сказав Лева Троцького, а тільки Льва Троцького, однак про сина Данила Галицького - тільки Лева, Левові...
Я подумаю на тим питанням, але тут уже діятимуть суб"єктивні чинники...