МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

До мови з розумом: Мавпування імперських стилів

11/07/2009 | Святослав Караванський
Святослав Караванський

ЩО НАС ГУБИТЬ?* або чому нас не читають? /продовження, попередній матеріял: Част.22/

15. Мавпування імперських стилів

Усі досі наведені мовні ляпсуси зводяться до того, що писуча братія, пишучи нібито по-українськи, насправді повторює стиль, вироблений у метрополії. Цього досягнуто політикою дружби народів, коли питому українську лексику та питомі українські стилі оголошено націоналістичними, що підлягають викоріненню, зрештою, як і самі носії цієї мови. Сучасні ж лицарі пера мало про це думають, а пливуть за водою: куди вона винесе.
Безроздільно володіти чи якось інакше?

“Так, він володів Надією, володів безроздільно.”

Слово безроздільно – безперечний шедевр російської мови, можливо, створений київськими вченими людьми. І цей шедевр створює відповідну стилістичну будову фрази, де фігурує пара безроздільно володіти. Пару цю можна толерувати – вона звучить цілком по-нашому. Але часом, щоб відійти від занадто книжних форм, варто переробити весь стиль, спираючись на живе мовлення:

”Так, Надія була тепер його, тільки його і нічия більше.”


У неї було таке відчуття чи їй здавалося? Із чи просто з?

У неї було таке відчуття, немов Залихватов із Армандом посадили її в потяг,...”

Чого досягає автор, коли коротку мовну конструкцію заступає довшою? Аж нічого, крім динозавризації тексту. Щодо чергування звуків “в” і “у”, “з” та “із”, то мало-хто із сучасників завдає собі труду думати “Як краще?”. Форму “із” варто практикувати перед дзвінкими звуками або іноді між двома приголосними: “Денис із Марією”, “вар’ят із торбою”. В усіх інших оказіях цілком досить “з” або перед дзвінкими звуками “зі”: “узяв зі собою”.

Їй здавалося, немов Залихватов з Армандом посадили її в потяг,...”


Ввійти в раж чи впасти в пасію? Продовжував чи вів далі? Світячись від чого чи опромінений чим?

“Але Арманд уже ввійшов у раж. Увесь світячись від... щастя, продовжував:...“

По-російськи вимовити зворот вошёл в раж дуже легко, чого не скажеш про його українську копію. Форми ввійшов жива мова не практикує. Частіше чуємо зайшов. Якщо аж так конечно треба вжити саме цей зворот, то я б сказав зайшов у раж. Але нащо повторювати стиль, вироблений сусідами на підставі іноземних зразків? Пересічна, і не тільки, людина гадки не має що таке раж і чому до нього треба входити чи заходити. Такими формами створювано особливу книжну літературну мову коштом витіснення живого мовлення з письменницьких стилів. Як на мене, це не сприяє творенню окремої і самобутньої літературної мови, якою є наша українська. Тому я схиляюсь до заміни іноземців своїми зворотами. Під таку заміну підпадає і слово продовжувати з міркувань легкомовности. Форма світячись повторює легкомовну російську форму светясь: “...светясь от счастья”. Українська ж копія світячись звучить штучно. Кожна мова добирає зі своїх засобів те, що найкраще звучить. Форма світячись, хай як це прикро усвідомлювати авторам-перекладачам, у нас не звучить і не створить стійких легкомовних зворотів. Шукаймо свої:

“Але Арманд уже впав у пасію. Весь опромінений... щастям, вів далі:...“


Змусити себе чекати чи забаритися?

“Левко довго чекати себе не змусив.”

Засвічений вислів скопійовано з російської, запозиченої з інших мов, ідіоми заставлять себя ждать. Любов до кучерявих форм, а також незнання своєї рідної мови, змусили російську дворянську письменну братію вдаватися до кальок з інших мов, засвоєних ними з дитинства, як невід’ємний причандал дворянської освіти. Росіяни ж цілком могли обходитися без позичок, бо їхня жива мова знала дієслово замешкаться - відповідник нашого забаритися, яке якраз і відповідало вислову заставить себя ждать. Але мови розвиваються не в парі з логікою, а під впливом моди. Російські дворяни творили моду в мові, і це відбилося на остаточному образі російської мови. Якщо росіяни, на догоду дворянським смакам, занехаяли своє дієслово замешкаться, викинувши його з літератури і надавши статусу живомовного, то українське забаритися – слово літературне. І міняти його на заморян нема потреби:

“Левко довго не забарився.”


Ввести кого у стан афекту чи запалити в кому дух борні або довести кого до гістерики або...?

“Дивно, але цим він не добив Залихватова, навпаки, ввів його у стан афекту.”

Слово афект у мові лікаря або психолога – цілком на місці. У красному ж письменстві майстер слова має орудувати не спеціяльною фаховою термінолоією, а створеними народом або й самим автором образами. На ділі, вираз ввести кого у стан афекту це зворот, який, залежно від обставин, може стосуватися до цілої низки різних форм душевного збудження: від нестримної радості, нестримного гніву, нестримного бажання битися, змагатися, борототися, нападу страху і т.д. Передавати ці всі різні стани людської душі одним заштампованим зворотом – значить писати не літературний твір, а газетний репортаж. У даному тексті, як видно з дальшої розповіді, згаданий штамп найкраще замінить зворот запалити в кому дух борні:

“Дивно, але цим він не добив Залихватова, навпаки, запалив у ньому дух борні.”


Втратив дар мови хто чи заціпило уста кому?

“Він втратив дар мови й тільки тупо блимав очима,...”

Втратити дар мови – узято із скарбниці імперського літературного стилю. А ми що бідні родичі? Не маємо свого не-імперського способу висловлювання? Пише І. Нечуй-Левицький:

“Як натякнув я за гроші, зараз моїй Берчисі як рот заціпило.”

Сучасник написав би тут так:

“Як натякнув я за гроші, зараз моя Берчиха втратила дар мови.”

Два різні вислови і два різні стилі. Один стиль мертвий – книжний, другий – живий, але завдяки “дружбі народів” забутий. А поклавши руку на серце, скажіть, який стиль ближчий до душі, до рідної стихії? Мені ближче той, що ближчий до рідних джерел:

“Йому заціпило уста й він тільки тупо блимав очима,...”


Ковтати повітря, як риба на піску чи зіпати?

“Полковник від обурення... ковтав, як риба на піску широко відкритим ротом повітря.”

Українська мова знає слово зіпати, яке окреслює поняття, висловлене у даному творі шістьма словами: ковтати повітря, як риба на піску. Крім того слово зіпати ще значить дихати останні рази перед смертю:

“Курєтко туй-туй здохне, от іще зіпає ледві.“ (Б. Грінченко)

Соловецькі мовознавці перекреслили ці значення слова зіпати, визнавши за ним тільки значення кричати. Але Грінченко і Андрусишин реєструють ці значення слова зіпати. Якщо схвалювати цю соловецьку “чистку”, то ми лишмось із самими афектами та землеробами. А тому правлю:

“Полковник від обурення... зіпав широко відкритим ротом.” (Далі буде)


*) Зберігаємо правопис автора

Відповіді

  • 2009.11.09 | zаброда

    От після Чорнобиля не знаю, чи

    хтось писатиме "опромінений щастям" :) Принаймні ближчим часом.

    А про стан афекту - влучно! Щоправда, уявити собі нєкоєго Заліхватова, в якому враз запалав "дух борні", не менш важко, ніж у меню святошинської "забєґалофкі" якийсь "трунок на втамування спраги", втім, давно я вже не закусював в святошинськім краї :( Та й не випивав...


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".