Удар у спину
12/12/2009 | Святослав Караванский
Державна мова окремої державної нації є її національне багатство, яке належить шанувати і боронити громадянам окремої держави так само, як державний прапор, державний герб та державний гімн. Для того, щоб ця аксіома стала реальністю, державні структури окремої держави – Президент, уряд, парламент - мають виробити й ухвалити відповідні законодавчі акти.
Відсутність таких актів в Україні, на ділі, відбивається на державній безпеці країни, що видно з низки фактів, коли окремі бюрократичні структури своїми волюнтаристськими експериментами над державною мовою завдають шкоди державі у ряді галузей, зокрема в царині освіти, науки та культури. Ця шкода кінець-кінцем окошується на державній безпеці.
Українська науково-технічна термінологія зазнала тотального упослідження за часів “дружби народів”, і цей факт призвів до створення в незалежній Україні державних, а також громадських закладів стандартизації термінологічної лексики. Факт, безперечно здоровий. Але створення інституцій стандартизації – це ще не розв’язка проблеми. За цими установами у громадянському суспільстві потрібен контроль з боку громадськости, а також з боку органів безпеки, бо стандарти державної мови можуть впливати і впливають на державну безпеку. Брак такого контролю – характерна риса тоталітарних режимів, коли згори – з кабінетів ворожих народові узурпаторів – диктовано життєво конечні реалії, в тому числі і науково-технічну термінологію.
Саме рецидивами такої політики можна пояснити вироблення Держстандартом України “інтернаціональної” хемічної термінології, не лише для науково-технічних потреб, а також для системи освіти, на що Держстандарт не має законодавчих підстав, зазіхаючи на прерогативу Міністерства освіти.
Ось як Держстандарт розробив українську хемічну термінологію із запровадженням її у шкільні підручники:
Таблиця І Скарикатурені назви деяких хемічних елементів
Яка потреба в такій карикатуризації української мови? По-перше виникає питання про достатню професійність осіб, які зробили таку “ведмежу послугу” українській мові. До чого вестиме така карикатуризація? Ускладнення української термінології таким, на ділі, антиукраїнським заходом, буде викликати в середовищі учнів нехіть учитися в українських школах, а в батьків - віддавати дітей до українських шкіл. Те саме із зарубіжними студентами. Такий ультранауковий захід буде сприяти напливу іноземців до російських вишів у Росії, а не до українських в Україні. Іншими словами, якийсь маловідомий і фактично бездарний у мовознавстві чиновник Держстандарту може своїми безграмотними, або навпаки – дуже продуманими діями, сприяти дискримінації української мови в Україні. Очевидно, що для безпеки України та захисту її державної мови від несвідомих або навпаки дуже свідомих (шовіністично) чиновників потрібні такі заходи на державному рівні: 1. Залучити до штату Держстандарту мовознавця не нижче рівня директора Інституту української мови Академії Наук України, з тим, щоб усі термінологічні пропозиції Держстандарту перш ніж надходити у друк, як “невідкличний закон” для виконання громадянами, діставали гриф Інституту української мови. 2. Затим що в усталенні термінології зацікавлені фахівці різних науково-технічних інституцій, під час розробки певної термінології – наприклад, хемічної – обговорювати пропонувані терміни з фахівцями відповідної галузі – наприклад, хемічної. 3. Якщо в процесі обговорення не буде єдиного погляду, то остаточну редакцію термінологічної лексики довірити Інституту української мови і в жодному разі не працівникам Держстандарту України. 4. Знаючи, що в молодій державі, якою є Україна, ще не всі законодавчі акти приведено у відповідність з вимогами здорового глузду та інтересами безпеки держави, зобов’язати Службу Безпеки України перевірити відповідність наукових звань чиновників Держстандарту України вимогам та цілям, які стоять перед цією установою, як рівно ж автентичність наявних у цих чиновників дипломів. 5. Кошти, потрібні для перевидання скарикатурених шкільних підручників, стягнути з осіб, винних у карикатуризації української мови (Таблиця І).
Додаткові матеріяли по темі від М.-І.: 1. Корнiлов М. Ю., Голуб О. А., Замковий В. I., Капшук А. О., Хабалашвiлi Л .Г. ДСТУ 2439-94:Елементи хiмiчнi, речовини простi. Термiни та визначення. - К., Держспоживстандарт України – 1994. (Відсутній Інтернет на час розміщення матеріялу); 2. Звернення Вченої ради Інституту хімії та хімічної технології Національного університету “Львівська політехніка” від 8 жовтня 2002 року, протокол № 2 - http://lp.edu.ua/tc.terminology/TK_Wisnyk490/TK_wisnyk490_Powidomlenn'a.htm 3. В.М. Томашик До питання про українські назви деяких хімічних елементів // Ukrainica Bioorganica Acta – 2006. – Т. 4, № 2. – С. 64-65. (Завантажити) 4. Й. Опейда, О. Швайка Деякі проблеми сучасного розвитку української хімічної термінології // Ukrainica Bioorganica Acta – 2007. T. 5, № 2. – С. 62-69. (Завантажити) 5. Періодична система хімічних елементів (див. нижче), запроваджена для вивчення в школі (див. наприклад повідомлення та обговорення тут: http://valcury.livejournal.com/58949.html).
Таблиця І Скарикатурені назви деяких хемічних елементів
| Символ | Вимова символу | Українська традиційна назва | Карикатурна назва |
| Ag | argentum | срібло | Аргентум |
| Au | aurum | золото | Аурум |
| C | carbon | вуглець | Карбон |
| Cu | cuprum | мідь | Купрум |
| Fe | ferrum | залізо | Ферум |
| H | hidrogen | водень | Гідроген |
| Hg | mercurium | живе срібло | Меркурій |
| Md | mendelejevium | менделеєвій | Мєндєлєвій |
| Ni | nikel | нікель | Нікол |
| O | oxygen | кисень | Оксиген |
| Pb | plumbum | оливо | Плюмбум |
| S | sulfur | сірка | Сульфур |
| Sn | stanum | цина | Станум |
Яка потреба в такій карикатуризації української мови? По-перше виникає питання про достатню професійність осіб, які зробили таку “ведмежу послугу” українській мові. До чого вестиме така карикатуризація? Ускладнення української термінології таким, на ділі, антиукраїнським заходом, буде викликати в середовищі учнів нехіть учитися в українських школах, а в батьків - віддавати дітей до українських шкіл. Те саме із зарубіжними студентами. Такий ультранауковий захід буде сприяти напливу іноземців до російських вишів у Росії, а не до українських в Україні. Іншими словами, якийсь маловідомий і фактично бездарний у мовознавстві чиновник Держстандарту може своїми безграмотними, або навпаки – дуже продуманими діями, сприяти дискримінації української мови в Україні. Очевидно, що для безпеки України та захисту її державної мови від несвідомих або навпаки дуже свідомих (шовіністично) чиновників потрібні такі заходи на державному рівні: 1. Залучити до штату Держстандарту мовознавця не нижче рівня директора Інституту української мови Академії Наук України, з тим, щоб усі термінологічні пропозиції Держстандарту перш ніж надходити у друк, як “невідкличний закон” для виконання громадянами, діставали гриф Інституту української мови. 2. Затим що в усталенні термінології зацікавлені фахівці різних науково-технічних інституцій, під час розробки певної термінології – наприклад, хемічної – обговорювати пропонувані терміни з фахівцями відповідної галузі – наприклад, хемічної. 3. Якщо в процесі обговорення не буде єдиного погляду, то остаточну редакцію термінологічної лексики довірити Інституту української мови і в жодному разі не працівникам Держстандарту України. 4. Знаючи, що в молодій державі, якою є Україна, ще не всі законодавчі акти приведено у відповідність з вимогами здорового глузду та інтересами безпеки держави, зобов’язати Службу Безпеки України перевірити відповідність наукових звань чиновників Держстандарту України вимогам та цілям, які стоять перед цією установою, як рівно ж автентичність наявних у цих чиновників дипломів. 5. Кошти, потрібні для перевидання скарикатурених шкільних підручників, стягнути з осіб, винних у карикатуризації української мови (Таблиця І).
Додаткові матеріяли по темі від М.-І.: 1. Корнiлов М. Ю., Голуб О. А., Замковий В. I., Капшук А. О., Хабалашвiлi Л .Г. ДСТУ 2439-94:Елементи хiмiчнi, речовини простi. Термiни та визначення. - К., Держспоживстандарт України – 1994. (Відсутній Інтернет на час розміщення матеріялу); 2. Звернення Вченої ради Інституту хімії та хімічної технології Національного університету “Львівська політехніка” від 8 жовтня 2002 року, протокол № 2 - http://lp.edu.ua/tc.terminology/TK_Wisnyk490/TK_wisnyk490_Powidomlenn'a.htm 3. В.М. Томашик До питання про українські назви деяких хімічних елементів // Ukrainica Bioorganica Acta – 2006. – Т. 4, № 2. – С. 64-65. (Завантажити) 4. Й. Опейда, О. Швайка Деякі проблеми сучасного розвитку української хімічної термінології // Ukrainica Bioorganica Acta – 2007. T. 5, № 2. – С. 62-69. (Завантажити) 5. Періодична система хімічних елементів (див. нижче), запроваджена для вивчення в школі (див. наприклад повідомлення та обговорення тут: http://valcury.livejournal.com/58949.html).
Відповіді
2009.12.12 | Skapirus
Повний текст див. на стартовій (л)
http://maidanua.org/static/mai/1260645506.htmlПри копіюванні на форум через технічні обмеження зникла періодична система хімічних елементів.
2009.12.12 | zаброда
Re: Удар у спину
Трохи незвично бачити, що хемічний елемент, одкритий лише 1955 року, та й то не совєцьким ученим, має якусь традиційну вкраїнську назву. Йдеться про Md (Mendelevium). Утім, я до хеміків не належу, тож, може, й тут схибив.2009.12.14 | jz99
проблєма
zаброда пише:> Трохи незвично бачити, що хемічний елемент, одкритий лише 1955 року, та й то не совєцьким ученим, має якусь традиційну вкраїнську назву. Йдеться про Md (Mendelevium). Утім, я до хеміків не належу, тож, може, й тут схибив.
Річ о вимові: ”менделеєвій” і ”Мєндєлєвій”.
Навіть за чинним правописом треба московське прізвище Менделеев писати Менделєєв (хоч і хоця ”Менделеєв”), §104 «Фонетичні правила правопису слов’янських прізвищ».
У випадку Md традиційною є не так назва, як звукова будова. Та й для колишніх школяриків чому б і не вважати всі назви, з якими вони свого часу старанно мучилися, традиційними.
Але ж на скані, що не проліз сюди у гілку, чітко видно ”Менделевій”, навіть не ”менделєвій”, як мало бути за правописом. І його не обведено кружальцем... Помилька!
2009.12.14 | zаброда
Сканобаченням не владєю
і про вимову та звукову будову писати не брався, а лише зауважив дивне латинське написання. А з Вашою аргументацією сперечатись годі сперечатися. Дякую!2009.12.14 | jz99
Загалом існує процедура
Святослав Караванский пише:> 1. Залучити до штату Держстандарту мовознавця не нижче рівня директора Інституту української мови Академії Наук України, з тим, щоб усі термінологічні пропозиції Держстандарту перш ніж надходити у друк, як “невідкличний закон” для виконання громадянами, діставали гриф Інституту української мови.
А він виправить ”менделевій” на ”менделєвій”, щоб відповідало чинному провопису. Решту затвердить, бо йому дадуть оцінювати лише правильність граматичну, а там усе як нада (розділ «Правопис слів іншомовного походження»). Ніякого зазіхання на мову він не побачить, бо члени технічної комісії йому все правильно пояснять.
> 2. Затим що в усталенні термінології зацікавлені фахівці різних науково-технічних інституцій, під час розробки певної термінології – наприклад, хемічної – обговорювати пропонувані терміни з фахівцями відповідної галузі – наприклад, хемічної.
Тут нічого вигадувати не треба, це стандартна процедура в усьому світі — розсилати стандарт на обговорення перед ухваленням. Так робить ISO, так робить Москва (”міждержавні” ГОСТи сумлінно розсилає по колишніх радянських столицях і збирає підписи, бо така ”міждержавна” угода — до речі, з пунктом про юридичну силу лише документів російською мовою), за такою діяльністю помічено й Держстандарт (стикався). Певно, ДСТУ 2439-94 не розсилали, інакше чому він для всіх така несподіванка. Ось нам, траплялося, присилали на відгук якісь дивні стандарти, що не лише нам, а й, сказати б, нікому не потрібні (приміром, кодування символів у семибітніх кодових таблицях або радянський обмінний формат МЕКОФ, про який я вперше і востаннє почув саме у зв’язку з тим ”рецензуванням”), було, що присилали й двійко наших робочих галузевих, але після того щось заціпило, не шлють, хоч і з’явилися нові галузеві стандарти. Мені не дивно, що ДСТУ 2439-94 могли не розсилати
> 3. Якщо в процесі обговорення не буде єдиного погляду, то остаточну редакцію термінологічної лексики довірити Інституту української мови і в жодному разі не працівникам Держстандарту України.
Єдиного погляду не буде 100% (стикався
Розповідаю.
Працюю я, значицця, при бібліотеці, трохи петраючи у комп’ютерах. Між ділом мав зануритися у галузеву проблематику. А ще ж і мовні питання трохи не байдужі. Тому, буває, мене поради питають. Так от, показують книжечку, стареньку вже таку, і запитують, що писати про мову книги, ось цієї:
Ужинок рідного поля : Вистачиний працею М.Г. — М.: У друк. Каткова і Т-ва, 1857. — IV, 371 с.
Писана дивною, цікавою, небаченою граматикою, хоч і легко читається українською. Крутив я її на всі боки, гортав, читав авторську передмову, але що діяти, не знаю. А Ін-т укр. мови через дорогу
Було то навесні 2002 р. А ось зовсім недавно я раптом наскочив в Інтернеті на назву тієї книжечки, і що побачив:
http://uk.wikipedia.org/wiki/Гатцук_Микола_Олексійович
Микола Олексійович Гатцук (? — ?) — український фольклорист, мовознавець, письменник другої половини 19 століття. Псевдоніми — М. Глек, М. Куций та ін.
Видав збірники:
• «Ужинок рідного поля» (1857) — вміщено українські пісні, думи, приказки, прислів'я;
. . .
Гатцук досліджував питання українського правопису. В статті «Про правописи, заявлені українськими письменниками з 1834 року по 1861 р.» («Основа», 1862, № 7) охарактеризував системи українського правопису, що їх розробили Михайло Максимовович, Левко Боровиковський, Амвросій Метлинський, Пантелеймон Куліш та ін. Стаття була спрямована проти кулішівки.
Михайло Максимович відстоював етимологічний правопис з використанням діакретичних знаків для відтворення української вимови. Спробу наблизити українське письмо до фонетичного зробив Пантелеймон Куліш у виданні «Записки о Южной Руси» (1856) та в «граматці» (1857). Значно далі в фонетизації українського правопису пішов Гатцук. У книжці «Ужинок рідного пол’а», виданій під псевдонімом М.Куций, він фактично застосував фонетичну транскрипцію з великою кількістю надрядкових знаків. Наприклад:
Застосований Гатцуком у букварі, у низці інших творів правопис (використання надрядкових знаків при відповідних буквах — крапок, дужок, рисок тощо) не набув поширення. Як зазначав Микола Сумцов у статті про Гатцука в енциклопедії Брокгауза та Ефрона, «правопис дуже дивний і незручний».
. . .
Література
* Гатцук Микола // Український радянський енциклопедичний словник. — 2-е видання. — Т. 1. — К., 1986. — С. 374.
* Брицина О. Ю. Гатцук Микола Олексійович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 395.
* Мистецтво України: Біографічний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького. — К., 1997. —С. 144.
* Поповський А. М. Гатцук Микола Олексійович // Українська мова: Енциклопедія. — К., 2000. — С. 87—88.
* Гатцук Н. С. // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона
* Розширення фунціональних меж української мови // Русанівський Віталій. Історія української літературної мови. — К., 2001.
Маю особисту думку про Ін-т укр. мови
> 2. Звернення Вченої ради Інституту хімії та хімічної технології Національного університету “Львівська політехніка” від 8 жовтня 2002 року, протокол № 2
До речі, Вчена чи Наукова рада? Посада ”вчений секретар” чи ”науковий секретар”?
2009.12.15 | stryjko_bojko
А як морські терміни?
шпангоут, шпиль, брашпиль, комінгс, дейдвуд, бімс, леєр, шпігат...2009.12.16 | hrushka
Re: Удар у спину
З великим захопленням та зацікавленням читав дану статтю, котру потрібно було вже роки тому написати. Однак зауважую, що ще до певної міри є недомагання.Коли ми стараємось якусь справу поправити, то це потрібно з різних точок погляду. Дехто уважає, щоби привести на Україні порядок, то потрібно усталити економію (торгівлю), а опісля візьмемось до мови, спадщини, державної межі, військової оборони тощо. В щоденнім порядку дійсність вимагає звернення уваги на всі справи а не тільки на одну! Цей самий підхід вимагає також кожна поодинока справа, як на приклад МОВА.
Ми мусимо бути свідомі що:
1. із чим ми виросли, те нам «рідне», привітне, приємне, знайоме, «українське»
2. кожна мова має доволі чужих слів присвоїних століттями, однак не відповіндо накопичувати чужі слова як ми це зараз робимо – російські викидаєм а накопичуємо англомовні
3. не забуваймо, що ми маємо певне психольогічне недомагання маловажності що впливає на наш вибір слів
4. поборюймо маловажність впроваджуючи нові питомі слова з власного словозбірника
5. не лякаймось що можливо зробимо якусь помилку, мова не записана в камені, зміни до кращого завжди можливі
6. наші науковхі, дослідники та знавці (експерти?) мусять вийти із коробки де вони себе поставили, що наче необхідно присвоювати (запозичувати?) чужі слова, бо то пов`язане «... потребою виділити і назвати реалії життя, які повсякчасно виникають у нашому ускладненому технізацією житті,...» - таке самообмеження дуже шкідливе
7. коли вичисляю різні пожливості, приходить на думку сов`єтський спосіб знесилення «противників» - їх клич був: коли я не можу те мати, то і ти того не будеш мате – значиться, коли російська мова урядово не принята в Україні, то дадуть собі всі старання щоби так мову запаскудити що й дідько не впізнає!
8. надмірна «чистота» нашої мови в часописах та «збірного» повідомлення може збудити особливу увагу та цікавість більшости населення
Тепер дозволю собі вказати (в дужках) декотрі слова що можна було`б «питомим» або «придуманим» замістити в дані сатті:
>Для того, щоб ця аксіома (правдивість, признаний закон) стала реальністю, державні структури (побудови) окремої держави – Президент, уряд, парламент - мають виробити й ухвалити відповідні законодавчі акти (розпорядження, вказівки, уповноваження).
> коли окремі бюрократичні структури своїми волюнтаристськими (добровольськими) експериментами (випробованнями).
> громадських закладів стандартизації (примірниковості) термінологічної (вислівної) лексики (словозбірні).
>За цими установами у громадянському суспільстві потрібен контроль (нагляд, керування, управління) з боку громадськости,
>Брак такого контролю (наглаяда) – характерна (зображена) риса тоталітарних режимів (управлінь), коли згори – з кабінетів ворожих народові узурпаторів (незаконних захоплювачів)– диктовано життєво конечні реалії (дійсності), в тому числі і науково-технічну термінологію.
>відповідність з вимогами здорового глузду та інтересами (користь) безпеки держави
>які стоять перед цією установою, як рівно ж автентичність (достовірність) наявних у цих чиновників дипломів.
>Кошти, потрібні для перевидання скарикатурених (спотворених, викривлених) шкільних підручників, стягнути з осіб, винних у карикатуризації (викривленні) української мови
2009.12.26 | Манул
Прочитати обов'язково!
Гарна, досить розлога стаття Анатолія Венцковського "Грінченків дух і сила" про Святослава Караванського (газета "Літературна Україна", 24.12.2009).2009.12.26 | Skapirus
А чи не можна було б лінк викласти чи відскановану статтю?
Бо в Інтернеті цього матеріялу чомусь нема. Думаю, Караванському теж цікаво було б побачити цей матеріял, а знайти газету не всі можуть.2010.01.11 | Манул
Re: А чи не можна було б лінк викласти чи відскановану статтю?
Skapirus пише:> Бо в Інтернеті цього матеріялу чомусь нема. Думаю, Караванському теж цікаво було б побачити цей матеріял, а знайти газету не всі можуть.
В інтернеті, на жаль, електронної версії "ЛУ" немає (рекомендую передплатити). Адреса редакції: lit_ukraine@ukr.net
Телефон: 286-36-39.
Пан Святослав зв'язки з редакцією має, друкується періодично, дискутує. Читати його і цікаво, і корисно.
2010.01.31 | Skapirus
Я так розумію, мова йде про оцю статтю (л)
http://maidan.org.ua/static/mai/1264267657.htmlЧомусь вона не знайшла відгуку на цьому форумі...
2010.02.01 | Сергій Вакуленко
Написано гарно
Порадники та словники Караванського на сьогодні справді найкорисніші.Нагадаю, що «Секрети української мови» та «Російсько-український словник складної лексики» лежать отуточки:
http://litera-ua.livejournal.com/1585.html#slovnyky
2010.01.11 | Мірко
І де пропала Ртуть?