"ни одна татарская семья не поселится в Гурзуфе"
09/26/2006 | Tatarchuk
Друзья, вот такой интересный постинг я нашел на сайте СКМ (Сайт крымской молодёжи). Пишет юрист, скорее всего крымскотатарский.
http://crimean.org/forum/forum_posts.asp?TID=1972&PN=1&TPN=2
VIZIR
Как коллега - коллеге:
Изложение норм права и профессиональная подготовка заслуживают похвалы.
Но не будьте вы юристом-формалистом. Вам ли не знать, что такое «правотворческий процесс»? И что такое «формирование юридического мотива – как предпроектная стадия правотворческого процесса»? Мотив о необходимости внесения изменений в действующую систему норм права происходит на уровне сознания и/или потребностей группы, общества, в том числе фактического состояния политики, экономики, социальной сферы. У большинства крымских татар сегодня не потребность, а нужда толкает на «недобросовестное использование гражданских прав и пробелов в праве», самозахваты и поляны протеста. Народные депутаты, Президент, Кабинет Министров по вопросам земли лишь с большой помпой проводят парламентские слушания про «Современное положение и перспективы развития земельных отношений в Украине».
Закон – не инструмент, призванный обслуживать частные интересы отдельных лиц либо же исключительно интересы государства, как аппарата управления и принуждения. Закон на то и закон, чтобы при помощи него регулировать и контролировать социальные процессы.
Почему государство в течение 16 лет не принимает закон о коренном статусе крымскотатарского народа, который урегулировал бы не только земельные отношения?
Почему государство в свою очередь принимает закон «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», в котором ранее депортированные лица исключены из состава субъектов, на которых распространяется этот закон? (возьмём ту категорию крымских татар, которые приехали в Крым в начале 90-х годов, в период развала колхозов, и которые были вынуждены поселиться в сельской местности. А ведь согласитесь, таких из числа крымских татар намного больше тех, кто проживает (проживал) в городах Крыма в тот период).
Стаття 1. Особи, які мають право на земельну частку (пай) Право на земельну частку (пай) мають:
колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
Громадянам, зазначеним в абзаці п'ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.
Почему государство принимает меры, действующие до 1997 года, которые были направленные на запрещение поселения крымских татар на Южном берегу Крыма?
Почему, в конце-то концов, жители Гурзуфа из числа военных пенсионеров и бывших КГБшников открыто говорят о том, что «ни одна татарская семья не поселится в Гурзуфе. А если и захотят, то мы вышвырнем их отсюда своими же руками»?
Так за кем право и на чьей стороне закон? Как должно поступать государство, когда созрела необходимость в урегулировании давно созревших правоотношений? Будем пользоваться ГК РСФСР?
http://crimean.org/forum/forum_posts.asp?TID=1972&PN=1&TPN=2
VIZIR
Как коллега - коллеге:
Изложение норм права и профессиональная подготовка заслуживают похвалы.
Но не будьте вы юристом-формалистом. Вам ли не знать, что такое «правотворческий процесс»? И что такое «формирование юридического мотива – как предпроектная стадия правотворческого процесса»? Мотив о необходимости внесения изменений в действующую систему норм права происходит на уровне сознания и/или потребностей группы, общества, в том числе фактического состояния политики, экономики, социальной сферы. У большинства крымских татар сегодня не потребность, а нужда толкает на «недобросовестное использование гражданских прав и пробелов в праве», самозахваты и поляны протеста. Народные депутаты, Президент, Кабинет Министров по вопросам земли лишь с большой помпой проводят парламентские слушания про «Современное положение и перспективы развития земельных отношений в Украине».
Закон – не инструмент, призванный обслуживать частные интересы отдельных лиц либо же исключительно интересы государства, как аппарата управления и принуждения. Закон на то и закон, чтобы при помощи него регулировать и контролировать социальные процессы.
Почему государство в течение 16 лет не принимает закон о коренном статусе крымскотатарского народа, который урегулировал бы не только земельные отношения?
Почему государство в свою очередь принимает закон «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», в котором ранее депортированные лица исключены из состава субъектов, на которых распространяется этот закон? (возьмём ту категорию крымских татар, которые приехали в Крым в начале 90-х годов, в период развала колхозов, и которые были вынуждены поселиться в сельской местности. А ведь согласитесь, таких из числа крымских татар намного больше тех, кто проживает (проживал) в городах Крыма в тот период).
Стаття 1. Особи, які мають право на земельну частку (пай) Право на земельну частку (пай) мають:
колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
Громадянам, зазначеним в абзаці п'ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.
Почему государство принимает меры, действующие до 1997 года, которые были направленные на запрещение поселения крымских татар на Южном берегу Крыма?
Почему, в конце-то концов, жители Гурзуфа из числа военных пенсионеров и бывших КГБшников открыто говорят о том, что «ни одна татарская семья не поселится в Гурзуфе. А если и захотят, то мы вышвырнем их отсюда своими же руками»?
Так за кем право и на чьей стороне закон? Как должно поступать государство, когда созрела необходимость в урегулировании давно созревших правоотношений? Будем пользоваться ГК РСФСР?