МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Читайте, дополняйте. Список, скорее всего, неполный

05/16/2007 | Ночной дозор
Ксенофобські та расистські прояви в Україні: (неповна) підбірка

Випадки ксенофобських та расистських проявів, зафіксовані представниками громадських організацій та мас-медіа (2006-2007 рр.):

Ввідні зауваження:

1. Даний перелік у жодному разі не є вичерпним, і відбиває, за наявною інформацією, лише невелику частку реальної картини.
2. Оскільки для єврейських організацій України проводився більш детальний моніторинг антисемітських інцидентів – такі випадки висвітлені більш повно, ніж інші ксенофобські прояви.
3. Слід мати на увазі, що деякі випадки, розцінені ЗМІ як такі, що стосуються ксенофобії, були інакше розцінені співробітниками МВС.
4. Крім кількох винятків, до переліку не внесено випадки відкритих проявів расизму та ксенофобії у Криму – на нашу думку, вона має розглядатися окремо - через, зокрема, специфіку ситуації повернених кримських татар.
5. Деякі організації, які дотримуються вимог конфіденційності й суворої приватності (як-от УВКБ ООН в Україні), не оприлюднювали окремих випадків – але повідомляли про зростання випадків насильства щодо їхніх клієнтів протягом останніх двох з половиною років.
6. До переліку також внесено випадки нападів на представників молодіжних субкультур, вчинені способом, який вказує на можливу причетність до них неонацистських угруповань і підпадає під розуміння "ксенофобії".
7. Перелік складено наприкінці квітня – на початку травня 2007 р.



5 травня 2007 р. – у Києві представники крайньо правих угруповань спробували провести зірвати проведення т.зв. "Маршу Свободи" – акції, присвяченої необхідності змін у наркополітиці та поширення толерантності. Своїх прихильникам представники неонацистів заявили, що заявку на контр-акцію подала українська Консервативна Партія (УКП), організована керівництвом МАУП. Водночас, за іншою інформацією подібної заявки ніхто не подавав. Близько 150 опонентів Маршу, переважно націоналістів, наци-скінхедів та футбольних хуліганів провели контр-акцію, однак зірвати сам Марш не змогли, в т.ч. – завдяки діям міліції. За різноманітні провокації чи насильницькі дії затримано, за різними даними, від 7 до 12 людей.

28 квітня 2007 р. – у Києві неонацисти висловили намір провести марш зі смолоскипами, присвячений пам’яті вояків Дивізії СС "Галичина". Організаторами виступило угруповання УНТП. Представники про-російських організацій заявили про намір перешкодити маршеві. Суд заборонив проведення акції, а міліція затримала понад сімдесят людей, яких підозрювала у намірі взяти в акції участь. Більшість затриманих звільнили через чотири години, - крім тих, у кого виявили холодну зброю. Організаторам подібного маршу в м.Чернівці – представникам угруповання „Патріот України” – її проведення заборонив суд.

27 квітня 2007 р. – у Хмельницькому пошкоджено пам’ятник на місці колективного поховання вісьмох тисяч євреїв, убитих нацистами протягом Другої Світової війни. Зокрема, від пам’ятника відломано і розбито меморіальну дошку.

23 квітня 2007 р. – у Голосіївському районі Києва група невідомих напала на громадянина Республіки Корея, і завдала йому важких тілесних ушкоджень. За інформацією посольства Республіки Корея в Україні, по тому потерпілий перебуває у лікарні у стані коми; лікарі твердять, що він не має шансів на повернення до нормального життя. На запити журналістів вранці 24 квітня прес-служба ГУВС м. Києва повідомляла, що жодних інцидентів, які стосуються іноземців, у м. Києві попереднього вечора та ночі не сталося.

22 квітня 2007 р. – у м.Київ, на Подолі, розмальовано свастикою тимчасову вірменську каплицю на Подолі, її замок пошкоджено. Міліція називає причиною конфлікт між місцевими мешканцями, які не бажають будівництва храму на місці скверу, і вірменською громадою. 2005 року подібним чином пошкодили вірменський собор у м.Львів.

20 квітня 2007 р. – у Симферополі троє неонацистів пошкодили вісім будинків, що їх будують кримські татари. Одного з нападників спіймали та передали міліції, яка висловила сумнів, що напали саме неонацисти. За тим самим повідомленням, пізніше у тому самому місті вчинили напад на студентів з Індії. За словами повідомлення, це – "третій такий інцидент за останні три місяці" в Симферополі.

Середина квітня 2007 р. – у м.Тернопіль на кількох вихідців з арабських країн напала група неонацистів, завдавши їм тілесних ушкоджень.

14 квітня 2007 р. – у Києві, на Борщагівці, на підлітка-громадянина України, сина українки і вихідця з однієї з країн Африки, напала група молодих людей, завдавши йому численні поранення холодною зброєю. Потерпілого у тяжкому стані доправлено до лікарні.

14 квітня 2007 р. – у м.Київ від 50 до 100 людей взяли участь в організованому об’єднанням "Патріот України" т.зв. "Маршеві проти нелегальних мігрантів". Протягом маршу використовувалися ксенофобські та расистські гасла. Марш було дозволено міською владою, міліція підтримувала лад.

14 квітня 2007 р. – у центрі Києва сталася бійка між чотирма молодими алжирцями і молодими місцевими мешканцями. Міліція заявила про побутовий характер інциденту.

12 квітня 2007 р. – у м.Чернівці, на старому єврейському цвинтарі, невідомі здійснили акт вандалізму. Зі свого місця скинуто близько сімдесяти надгробків, три з них розбито.

2 квітня 2007 р. – у м.Київ двоє молодих людей напали на громадянина Ірану і жорстоко побили його. Нападників затримано.

31 березня 2007 р. – на вулиці Дніпровського району м.Київ невідомий завдав ножові поранення громадянину Бангладеш Абу Бакару. Потерпілий помер у лікарні.

21 березня 2007 р. – у м.Київ, під час проведення прес-конференції організаторів т.зв. "Маршу проти расизму", у Сандея Аделаджу, вихідця з Нігерії, "журналіст" крайньо правих переконань, причетний до неонацистських кіл, кинув зв’язкою бананів, супроводжуючи це расистськими висловлюваннями. Особу, яка це скоїла, затримано і присуджено до кількох діб адміністративного ув’язнення.

20 березня 2007 р. – стало відомо про акт вандалізму в м.Калуш (Івано-Франківська обл.). На тамтешньому єврейському цвинтарі було намальовано свастику та пошкоджено меморіал жертвам Голокосту.

18 березня 2007 р. – у м.Харків організація "Патріот України" провела ходу зі смолоскипами до гуртожитків, де проживають іноземні студенти. Формально організатори заходу вимагали рівних умов проживання іноземних та українських студентів. Під час заходу використовувалися ксенофобські та расистські гасла. Захід був дозволений владою і відбувався за присутності співробітників міліції.

17 березня 2007 р. – у м.Київ, біля ст.метро "Лук’янівська", невідомий неспровоковано завдав шість ножових поранень гр-ну України Олександру Алаверанову, сину іранця та українки. О.Алаверанов, попри лікування, у квітні помер у лікарні. За його свідченнями та словами свідків, які наводять ЗМІ, нападник виглядав як скінхед-неонацист. На думку потерпілого, він став жертвою нападу через свою виразну "азійську" зовнішність. Водночас, міліція твердить, що затримала підозрюваного, і ним виявився місцевий чоловік, залежний від вживання наркотиків. Зовнішність затриманого не збігається зі змалюваннями, наданими свідками.

14 березня (за іншими даними – 14 квітня) 2007 р. – у центрі Києва група молодих людей напала на радника посольства Арабської Республіки Єгипет в Україні Халеда Надера і завдала йому ушкоджень. Посольство підтвердило цю інформацію, як і те, що українському МЗС було заявлено формальний протест. МЗС і МВС заперечили наявність будь-якої інформації про це. Міжнародні інформагенції ідентифікували нападників як "неонацистів".

10 березня 2007 р. – у Львові та Харкові відбулися закриті концерти неонацистських музичних гуртів з України та Росії. На львівський концерт було також запрошено словацький гурт, який не потрапив до України.

10 березня 2007 р. – у Житомирі на молодого ортодоксального єврея-хасида вчинено напад групою наци-скінхедів. Потерпілий приїхав до Житомира у складі делегації ізраїльських студентів.

9 березня 2007 р. – у м.Симферополь восьмеро молодих людей напали на п’ятьох студентів-медиків з Індії (чотирьох хлопців і дівчину). Один зі студентів, який вже був раніше жертвою расистських нападів, мав при собі скальпель і застосував його для самооборони. Одного з нападників поранено.

7 березня 2007 р. – стало відомо про акти вандалізму в м.Бердичів (Житомирська обл.) і м.Александрія (Кіровоградська обл.). В останній на пам’ятнику жертвам Голокосту намалювали свастику.

7 березня 2007 р. – група з 14 молодих людей, які назвали себе "скінхедами", напали на бразильського футболіста у центрі Києва. Використавши газовий балончик, вони побили його ногами.

3 березня 2007 р. – у Києві група молодих людей напала на громадянина Китаю, який втік від нападників до найближчого "МакДональдсу". Переслідуючи його, вони завдали травм і йому, і охоронцеві та менеджерові закладу. Кілька нападників затримано.

3 березня 2007 р. – у Києві кілька десятків представників націоналістичних та неонацистських угруповань провели акцію протесту проти існування ринку біля ст. метро «Шулявська» і роботи там іноземців. Використовувалися расистські та антисемітські гасла.

Лютий 2007 р. – з джерел, які заслуговують на довіру, надходила неповна інформація про щонайменше три напади на іноземних громадян у м.Київ, два – на вихідців з країн Африки (зокрема, про побиття одного з них на Печерську), і ще один – на вихідця з Куби.

18 лютого 2007 р. – у м.Львів кілька десятків неонацистів зі Львова та Києва напали на відвідувачів рок-концерту у клубі "Лялька", де виступали антифашистські рок-гурти. Завдяки опору антифашистів, серйозних жертв вдалося уникнути. Кримінальну справу не відкривали.

Ніч на 18 лютого 2007 р. – у трьох з чотирьох районів м.Одеса осквернено кілька сотень могил на єврейському цвинтарі, два пам’ятника жертвам Голокосту і меморіальну дошку єврейського письменника. На них було намальовано свастики та написи "С праздником Холокоста!" На початку березня міліція повідомила про затримання трьох підозрюваних у скоєнні цього злочину, яких звинуватили за статтею 297 КК "вандалізм". Водночас, на думку спостерігачів, для проведення такого масштабного заходу потрібні були кілька груп загальною кількістю в кілька десятків людей.

17 лютого 2007 р. – у м.Київ розбито і пошкоджено понад сорок надгробків на Лук’янівському військовому цвинтарі й розбито табличку на пам’ятнику "Менора" у Бабиному Яру. 20 лютого затримано двох підозрюваних, які, за інформацією ЗМІ, зізналися, що скоїли злочин з антисемітських мотивів. Оскільки на військовому цвинтарі над могилами відсутні хрести – вони вирішили, що воно є єврейським.

16 лютого 2007 р. – у Києві, за повідомленням газети "Комерсант-Україна", убито громадянина Грузії Моріса Югашвілі. Згідно з повідомленням ЗМІ, брат загиблого заявив, що на пана Югашвілі напали невідомі, схожі на скінхедів. Водночас, міліція заявила, що загибель стала результатом побутової сварки.

Бл. 3 лютого 2007 р. – у м.Симферополь невідомі напали на студентку-медика з Індії, яка внаслідок побиття втратила свідомість. Інцидент згадано у статті кримської преси як лише один із численних нападів на студентів-іноземців.

21 січня 2007 р. – у м.Київ відбулася т.зв. "акція протесту футбольних фанатів" під назвою "Захистимо наш футбол". Кількасот учасників акції висунули низку вимог, яка стосувалася полегшення доступу до вболівання у дні матчів, зміни поведінки правоохоронних органів стосовно вболівальників і под. Однак поміж вимогами були також пункти, в яких організатори вимагали максимально обмежити кількість легіонерів в українських футбольних клубах та "заборонити натуралізацію і заявки до всіх збірних команд гравців неукраїнського походження". Організаторами акції виступили ВО "Свобода", "Патріот України", УНА-УНСО та УНТП. Учасники акції, поміж іншими, несли расистські гасла та використовували нацистський салют.

15 січня 2007 р. – у м.Маріуполь, на будівлі колишньої синагоги, виявлено антисемітські написи.

12 січня 2007 р. – у Києві, на Хрещатику, ввечері група молодих людей кількістю близько 20 осіб напала на трьох громадян Ірану, щонайменше один з яких був студентом музичного училища ім. Глієра, і, вигукуючи націоналістичні та расистські гасла, завдали їм тілесних ушкоджень. Щонайменше один з потерпілих потрапив до лікарні.

9 січня 2007 р. - у м.Харків, на будівлі колишньої синагоги, невідомі розбили меморіальну дошку пам’яті жертв Голокосту і намалювали дві свастики.

2 січня 2007 р. – у Харкові, на фасаді благодійного фонду єврейської громади "Єврейський культурний центр Бейт Дан", намальовано свастику.

28 грудня 2006 р. – у Києві, поблизу гуртожитку НАУ, розташованого на вул.Ніжинській, студент третього курсу НАУ Ламін Жаржу з Гамбії отримав смертельне ножове поранення. Міліція відкидає версію расистського вбивства, тоді як однокурсники жертви повідомили про постійне залякування з боку груп молодих людей і недостатнє патрулювання студмістечка.

Ніч на 27 грудня 2006 р. – невідомі підпалили будівлю греко-католицької церкви у с.Безрадичи Києвської обл. Пізніше було поширено інформацію про причетність до підпалу членів Євразійського союзу молоді.

20 грудня 2006 р. – у м.Донецьк напередодні офіційного відкриття осквернено пам’ятник єврейським жертвам фашизму.

16 грудня 2006 р. – на Подолі, у Києві, поблизу синагоги близько десятьох молодиків, вигукуючи антисемітські вислови, напала на трьох релігійних юдеїв у характерному одязі. Двом вдалося втекти, одного було побито. Також було атаковано і перехожого, який намагався зупинити побиття.

2 грудня 2006 р. – у Києві, на Софійській площі, представники т.зв. УДПНИ ("Украинского Движения Против Нелегальной Иммиграции") провели мітинг, на якому виступали за звільнення свого товариша, затриманого за підозрою у причетності до вбивства у м.Києві громадянина Нігерії 25 жовтня, та проти присутності в Україні мігрантів з інших країн. На день раніше представники тієї самої організації роздавали біля агенції новин УНІАН, де відбувалася прес-конференція представників нігерійської громади, листівки, які провокували расову ненависть.

Друга половина листопада – з гідного довіри джерела надійшла інформація про побиття групою молодих людей у м.Київ вихідця з однієї з африканських країн. Побиття супроводжувалося вигукуванням расистських гасел. Потерпілого забрано до лікарні.

18 листопада 2006 р. – у м.Харків ввечері відбувся неонацистський марш зі смолоскипами під ксенофобськими та расистськими гаслами, організований угрупованням "Патріот України". Перед маршем місто було заклеєне листівками та плакатами ксенофобського та погрозливого змісту.

Жовтень 2006 р. – у м.Глухів (Полтавська обл.) невідомі зруйнували 18 пам’ятників на місцевому єврейському цвинтарі.

31 жовтня 2006 р. – у центрі Полтави, близько 19:00, група невідомих побила студентку з Ірану. Постраждалу було доправлено до лікарні.

25 жовтня 2006 р. – у Києві, біля ст.метро "Позняки", внаслідок завдання ножових поранень загинув громадянин Нігерії Кунуон Міеві Годі. Нападники, за словами свідків, вигукували расистські гасла. Одного із затриманих прокуратура м. Києва звинувачує за ст.115 "Навмисне вбивство", ще двох затриманих – за ст.161, яку вперше застосовано в Україні у справі про вбивство. На момент написання довідки, суд ще не розпочався.

19 жовтня 2006 р. – у м.Київ, у МАУП, виступив з лекцією Девід Дюк – колишній один з лідерів американського "Ку-Клукс-Клану". Як у лекції, так й у творах Дюка висловлюються антисемітські, і подекуди – расистські погляди. МАУП – видавець його творів російською - надала Д.Дюку титул «почесного доктора» цього закладу. За наявними даними, візити Д.Дюка до України є регулярними. Вимоги деяких громадських організацій заборонити Д.Дюкові в’їзд до України залишилися без результатів.

22 вересня 2006 р. – у Житомирі невідомі кинули каменем у вікна єврейської освітньої установи.

18 вересня 2006 р. – у центрі м.Одеса група невідомих побила юнака-єврея.

Ніч на 18 вересня 2006 р. – у м.Чернівці невідомі розбили кілька вікон у місцевій синагозі.

14 вересня 2006 р. – в м.Одеса після футбольного матчу між місцевою та тель-авівською футбольною командами було побито ізраїльських болільників.

14 серпня 2006 р. – у м.Київ, бл.17:00, група невідомих за допомогою бейсбольних біт розгромила "Східний бар", розташований неподалік від ст.метро "Політехнічний інститут". Власник бару, виходець з Ірану, повідомляє, що при цьому нападники вигукували расистські гасла.

Кінець липня 2006 р. – у м.Житомир камінням розбито вікна у приміщенні єврейського благодійного центру.

15 липня 2006 р. – у м.Київ осквернено і пошкоджено пам’ятний знак жертвам Голокосту в Бабиному Яру.

Червень 2006 р. – осквернення пам’ятника жертвам Голокосту в м.Севастополь.

23 червня 2006 р. – у м.Кировоград закидано камінням місцеву синагогу. За словами представників єврейської громади міста, це стало п’ятим подібним випадком від початку 2006 р.

5 червня 2006 р. – стало відомо про осквернення єврейських могил у Житомирі. Тими ж днями стіни житомирської синагоги розмальовано свастиками.

Середина травня 2006 р. – у м.Дніпропетровськ місцеву синагогу розмальовано свастикою. Підозрюваного затримано.

9 травня 2006 р. – у м.Бердичів, на єврейському цвинтарі, розбито десятки надгробків.

6 травня 2006 р. – у м.Київ неонацисти разом з крайно правими націоналістами зірвали, за пасивного сприяння міліції, "Марш Свободи", учасники якого виступали за декриміналізацію легких наркотиків та зміни в галузі державної наркополітики. Опоненти "Маршу Свободи" використовували, поміж іншими, антисемітські та расистські гасла. Увечері того ж дня, за повідомленнями, сталося кілька нападів на представників деяких молодіжних субкультур.

Близько 1 травня 2006 р. – за інформацією ЗМІ, у Києві протягом перших днів травня сталися сутички між наци-скінхедами і "антифа". Відомо про двох поранених з боку "антифа"; про інший повідомлень немає.

1 травня 2006 р. - у м.Київ відбувся т.зв. "Марш проти нелегальної міграції". Офіційно заявлений до проведення УНА-УНСО, він, крім членів цієї організації, зібрав неонацистів з угруповання "УНТП", крайньо правих футбольних хуліганів, представників організації "УДПНИ" і партії ВО "Свобода". Під час маршу та мітингу по ньому використовувався нацистський салют, лунали расистські гасла, заклики "очистити" Україну від "чужорідного елементу".

Ніч на 1 травня 2006 р. – у м.Симферополь невідомі закидали камінням місцеву синагогу. Також пошкоджено камери зовнішнього спостереження.

Ніч на 20 квітня 2006 р. – у м.Одеса намальовано свастику та антисемітське гасло на меморіалі Голокосту.

20 квітня 2006 р. – у м.Дніпропетровськ на молодого юдея Хама Гоброва, який виходив із синагоги, напала група молодих людей. Х.Гобров отримав ножове поранення і важку травму голови. За кілька днів до цього на центральній площі Дніпропетровська на чотирьох єврейських підлітків напала група неонацистів.

14 квітня 2006 р. – у м.Харків організація "Патріот України" провела у центрі міста т.зв. "Марш проти нелегальних мігрантів". Під час маршу використовувалися ксенофобські гасла.

1 квітня 2006 р. – у Гостомелі, що під Києвом, відбувся закритий («лише для своїх») концерт нацистських команд з України та Росії. Близько двох сотень слухачів.

23 березня 2006 р. – у м.Севастополь осквернено пам’ятний знак жертвам Голокосту. На знакові намальовано неонацистські та антисемітські гасла, в т.ч. характерні для субкультури наци-скінхедів.

22 березня 2006 р. – у м.Київ кілька молодих людей зупинили біля синагоги молодого юдея і почали погрожувати йому, висловлюючи антисемітські заяви. Одного з них затримано.

5 березня 2006 р. – у метро Києва троє молодих людей напали на студента юдейського релігійного закладу Азарію Менакера. А.Менакер вже раніше зазнавав антисемітських нападів, тож мав при собі пневматичну зброю, яку застосував. Одного з нападників поранено.

3 лютого 2006 р. – у м.Київ до Центральної синагоги прийшов чоловік, озброєний холодною зброєю, який вимагав зустрічі з головним рабином. Затриманий міліцією, він не приховував своїх антисемітських переконань.


До цієї хронології включено також кілька найбільш гучних расистських та ксенофобських інцидентів 2005 р.:

19 листопада 2005 р. – у м.Київ близько півсотні неонацистів, озброєних холодною зброєю і важкими предметами, напали на відвідувачів рок-концерту, на якому виступала антифашистський литовський гурт "Торо Браво". Багатьох людей забрано до лікарні, деяких – у важкому стані. Кілька людей отримали тяжкі тілесні ушкодження, у т.ч. – каліцтво на решту життя. Попри попередження про можливий напад, співробітники органів внутрішніх справ прибули на місце подій запізно. Наступного дня – 20 листопада – за повідомленнями ЗМІ, було скоєно напад на музикантів з "Торо Браво" та організатора концерту.

11 вересня 2005 р. – у Києві, на території Національного комплексу "Експоцентр України" кілька підлітків напали на двох громадян Ізраїлю, батька-раввина Міхаеля Меніса та його сина Мордехая. Міліція затримала нападників; двом із них висунули звинувачення у "хуліганстві".

28 серпня 2005 р. – у м.Київ на двох студентів юдейського навчального закладу напала група наци-скінхедів, які жорстоко побили своїх жертв, вигукуючи антисемітські висловлювання. Один з жертв, Мордехай Моложенов, внаслідок нападу опинився у стані коми. Трьох затриманих підозрюваних звинуватили у "хуліганстві".

26 лютого 2005 р. – у м.Київ група наци-скінхедів напала на Роберта Сіммонса, співробітника посольства США афро американського походження, якого було побито. Його білого супутника не чіпали. Посольство США заявило офіційний протест.

Укладач - Максим Буткевич, Ініціатива "Без кордонів".
Використано, поміж іншими, матеріали В’ячеслава Лихачова (зокрема, звіти для єврейських моніторингових організацій); Української асоціації "Міжнародна Амністія"; повідомлення ЗМІ, дані з Інтернет-блогів, повідомлення джерел в етнічних громадах Києва.

Відповіді

  • 2007.05.16 | Лозина-Лозинский

    Предложение неравнодушным

    Майдан в лице лично меня берет на себя обязательства наладить коммуникации и консультации для всех желающих принять участие в программе господина Буткевича, взяв на себя координацию сбора данных о неонацистах в Крыму.

    Его данные по Крыму, конечно же, неполны.Это требует исправления.

    Пишите на почту Майдана-Крым, crimea@maidanua.org

    Л.-Л.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.05.16 | Tatarchuk

      Моя версия иная.

      1. Моніторинг порушень на расовому та етнічному ґрунті в Україні потрібен, гостро і вкрай

      2. Але не такими методами.

      3. Позаяк практики "нетаких методів" немає - немає й методології вимірювання та навіть фіксації таких виявів.

      4. Знову ж позаяк практики немає - слід
      - або вдовольнитися наявним (доброволець зробив як міг, маючи при тому власні комплекси та не маючи в кого перевірити перекручення),
      - або робити альтернативні наявному розвідки (бо критика харашо, а хто зробить краще?)


      Помічені помилки.

      По-перше, автор некоректно користується ЗМІ. Окрім фіксування випадків (та перевірки їх) на шпальтах чи сайтах треба фіксувати наявність у тих самих ЗМІ заклики до ксенофобії, расової та етнічної ненавісті. Повірте, тих випакдів буде значно більше ніж фактів хуліганства та злочинів на расовому ґрунті.
      * і на відміну від заворушень, такі ЗМІ мають конкретних ініціаторів

      По-друге, автор плутає маніфестації як такі, маніфестації намірів та власне злочини. Точніше - він їх ставить в один ряд у хронологічному порядку, чим прирівнює.
      Втім є велика різниця між 1) існуванням ксенофобських організацій (= та регулярними маніфестаціями), 2) акціями цих организацій із погрозами конкретній чи абстрактній спільноті, 3) акціям вищезгаданого типу із втіленням тих погроз. І це - далеко не повний перелік "рангів" загрози.

      В-треттє, автор не є вільним від чітких маніпуляцій. Вибірковість з якою набрано факти не може бути від контенту наявної преси. Наприклад - маніфестації проросійських рухів в Криму, Одесщині та ін. мали б попасти до тих самих "просто маніфестацій" (як, наприклад, ультра проти лігалайзу - так і євразійці проти НАТО).

      Деякі частності.

      : пише:
      > 4. Крім кількох винятків, до переліку не внесено випадки відкритих проявів расизму та ксенофобії у Криму – на нашу думку, вона має розглядатися окремо - через, зокрема, специфіку ситуації повернених кримських татар.

      Будь-які вияви ксенофобії визвані чимось, а не на голому ґрунті. І завжди повязані "із спеціфікою" етнічного, культурного, політичного тощо процесів.
      Тому відокремлювати навмисно за надуманою ознакою регіон, який дає найбільшу статистику проросійського націзму та фашізму, та нульову - по проявленням українського, є свідомо закладати асиметрію в наявний стан із ксенофобією та расизмом в Україні.

      Якщо автор є щирим - запрошую його взяти до уваги та використати зауваження, бажано - у вигляді опусу із переліком "замєчєниє апечяткі".
      Якщо автор не визнаватиме наявних маніпулятивних технік в тексті - відношення до його праці прирівнюватиметься відношенню до добросовісної маніпуляції.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".