МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Кримчани теж шанують Романа Шухевича

07/01/2007 | УНП
30 червня 2007 року на центральній площі Сімферополя близько 100 кримських патріотів провели мітинг, який присвятили 100 річчю з дня народження видатного українського діяча Романа Шухевича та 66-річчю проголошення відновлення Української Держави. Цей урочистий захід пройшов дуже спокійно та без будь-яких сутичок. Відсутність в Сімферополі українофобів блоку Вітренко можна пояснити їхню втечею до Києва на боротьбу з киянами.
Представники кримських організацій „Української Правиці” Конгресу українських націоналістів, партії „Свобода” засудили останні рішення Сімферопольської міської ради, щодо шанування російсько-радянської окупації встановленням пам’ятників. Вони звернулися до кримчан з закликом:
„Припинити розкрадання бюджетних коштів в усіх сферах, незаконний поділ і розпродаж землі.
Припинити антиукраїнську діяльність на всіх рівнях кримської влади, спекуляції на тему мови та громадянства, розпалювання міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі у Криму. ”

Голова Кримської Правиці та
Кримської організації Української Народної Партії, Олег Фомушкін 8(067) 652-40-03


Резолюція
мітингу Кримських організацій Української Правиці, Конгресу Українських Націоналістів, партії Свобода, присвяченого 66-й річниці проголошення Акту відновлення Української держави 30 червня 1941 року та 100-й річниці з Дня народження генерал-хорунжого
Романа Шухевича, головнокомандувача УПА.
Ми, учасники мітингу протестуємо й засуджуємо дії антиукраїнських сил на всіх рівнях влади. Іде війна проти України, яку ніхто не об'явив, але те, що виконуються страшні та сатанинські плани по знищенню нашої держави. Це ми бачимо й відчуваємо на собі кожен день. Зовнішні й внутрішні вороги, об'єднавшись із спільною метою руйнації України, успішно втілюють свої задуми в життя. Закріпившись у всіх державних інститутах влади, вони планомірно руйнують духовні й моральні засади, економіку, перепідпорядковуючи іноземцям стратегічно важливі об'єкти, маючи при цьому великі відсотки. Продають оптом і вроздріб надбання українського народу. На черзі земля. Родючі чорноземи України завжди приваблювали до себе охочих погріти руки, а зараз у цей не простий час незаконно привласнити дану нам від Бога землю, якій немає ціни, тому що вона безцінна!!! Нищать село і селян - дійсних власників землі, при цьому в усіх ЗМІ розказують, як вони борються за благополуччя та процвітання, а тим часом грабуючи і нещадно експлуатуючи всіх, хто живе у сільські місцевості, скуповуючи за копійки безцінне багатство - землю!
На сьогодні продовжується антиукраїнська істерія і розпалювання міжнаціональної ворожнечі у Криму та в цілому по Україні.
Крим є невід'ємною складовою території України, але проросійські шовіністи трактують це по своїм «понятіям»: «Крим - ето Рассея». Проводять антиукраїнські акції -пікети мітинги з вимогами повернути Крим Росії. Намагаються встановити пам'ятники своїм ідолам, які для українців є тиранами й катами, тому що усіма доступними засобами нищили Гетьманщину, козацьку вольницю, історичні та культурні цінності.
Міська рада м. Сімферополя є по суті антиукраїнською і намагається відродити Російську імперію на окремо взятій території. На День міста рішенням виконкому міської ради поставили пам'ятний камінь на місці майбутнього спорудження монументу Катерині II. Для встановлення цього пам'ятника виділено з бюджету міста 100 тисяч гривень. Ми, платники податків, жителі м. Сімферополя свідомі українці та представники інших національностей протестуємо проти використання наших податків на встановлення пам'ятника імператриці-повії. яка мала велику свободу в сексуальних фантазіях.
Виділення коштів у сумі 100 тисяч гривень на пам'ятник «совєцкім гражданам погібшим от рук ОУН-УПА» - це є розпалюванням міжнаціональної ворожнечі. ОУН-УПА нікого у Криму не знищили, навпаки похідну групу й підпілля ОУН було знищено фашистами у Джанкої та Сімферополі. Є незаперечні докази цього в архівах.
Висвітливши у своїх виступах перекручування і оббріхування історичних подій антиукраїнськими ворожими силами на прикладі проголошення Акту відновлення Української держави 30 червня 1941 року та діяльності генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича, учасники мітингу рішуче вимагають від найвищих органів влади в Україні вжити невідкладних заходів для заборони антиконституційних, антиукраїнських, антидержавних чинників в Україні, а саме:
1. Припинити антиукраїнську діяльність на всіх рівнях кримської влади.
2. Припинити розкрадання бюджетних коштів в усіх сферах.
3. Припинити незаконний поділ і розпродаж землі.
4. Припинити розпалювання міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі у Криму.
5. Припинити спекуляції на тему мови та громадянства.
Якщо в кожного чиновника, який є при владі у Криму честь і совість є основою його життя, то ми - громадяни України відчуємо це вже сьогодні.
Слава Україні! Героям Слава!
Прийнято на мітингові 30 червня 2007 року у м. Сімферополі.

Відповіді

  • 2007.07.03 | Експерт

    Re: Кримчани теж шанують Романа Шухевича

    УНП пише:
    > 30 червня 2007 року на центральній площі Сімферополя близько 100 кримських патріотів провели мітинг, який присвятили 100 річчю з дня народження видатного українського діяча Романа Шухевича та 66-річчю проголошення відновлення Української Держави. Цей урочистий захід пройшов дуже спокійно та без будь-яких сутичок. Відсутність в Сімферополі українофобів блоку Вітренко можна пояснити їхню втечею до Києва на боротьбу з киянами.
    > Представники кримських організацій „Української Правиці” Конгресу українських націоналістів, партії „Свобода” засудили останні рішення Сімферопольської міської ради, щодо шанування російсько-радянської окупації встановленням пам’ятників. Вони звернулися до кримчан з закликом:
    > „Припинити розкрадання бюджетних коштів в усіх сферах, незаконний поділ і розпродаж землі.
    > Припинити антиукраїнську діяльність на всіх рівнях кримської влади, спекуляції на тему мови та громадянства, розпалювання міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі у Криму. ”
    >
    > Голова Кримської Правиці та
    > Кримської організації Української Народної Партії, Олег Фомушкін 8(067) 652-40-03
    >

    Зауважу, що мітинг відкрила спільна служба Єпископа Сімферопольського та Кримського УПЦ КП Климента та отців грекокатоликів.
    Серед виступаючих були депутат Верховної Ради АР Крим Леонід Пілунський, голова Кримської "Просвіти" Сергій Савченко, голова Кримської організації УНП Олег Фомушкін. Вів мітинг голова кримського КУНу Василь Овчарук.

    Після закриття мітингу присутні закликом СЛАВА подякували кримській міліції.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.07.04 | Несвідомий

      Ну тай що?

      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2007.07.04 | © Віктор ГРИНЕВИЧ, Газета по-українськи

        Романа Шухевича чекісти вистежували шість років

        Українська повстанська армія чинила опір і Гітлеру, і Сталіну. Її головнокомандувача генерал-хорунжого Романа Шухевича радянські спецслужби ловили із 1944 року. Для розшуку керівників підпілля створили ціле управління — 2-Н МДБ УРСР. Полковник Іван Шорубалко писав: ”Ми тричі ”вбивали” Шухевича, а потім з’ясовувалося, що не його”.

        Роман Шухевич, за спогадами сучасників, був русявим, середнього зросту та спортивної статури. Подобався жінкам. Звання генерал-хорунжого отримав 1946 року. Та генеральського мундиру, в якому його тепер часто зображують, ніколи не носив, бо керував повстанським рухом із конспіративних квартир


        Невловимим він лишився і для нащадків. Фільм Олеся Янчука ”Нескорений”, присвячений Шухевичу, нагадує радянський партизанський бойовик, в якому ”наших” і ”не наших” просто поміняли місцями. А втім, сценарій бойовика — не вигадка. Усі ті неймовірні пригоди відбувалися насправді.

        Роман народився 1907 року у Львові, й був старшим сином Йосипа та Євгенії Шухевичів. Молодшими були Юрко та Наталя. Роман ще юним пластуном-скаутом перемагав у забігу на 400 м із перешкодами і в запливі на 100 м. Був добрим футболістом і лижником, а також любителем мандрівок. На човні пройшов з Галичини по Бугу та Віслі до Балтики й назад — на веслах проти течії. Ще гімназистом вступив до Української військової організації. У середині 1930-х загострилося протистояння між польською владою та українськими націоналістами. Після вбивства в червні 1934 року міністра внутрішніх справ Польщі Пєрацького поліція провела арешти. У тюрмі опинився й Шухевич.

        У січні 1937-го його звільнили за амністією. І він став бізнесменом. Заснував першу в Галичині українську рекламну фірму ”Фама” — спільно з приятелем, Богданом Чайківським. Компаньйони приятелювали з львівськими телефоністками й підслуховували телефонні розмови замовників та конкурентів. Фірма скоро стала на ноги. Реклама була веселою: ”Вже всі воробці знають, що паста ”Елєґант” є найліпша!”. ”Фама” паралельно вела таємну касу, звідки кошти йшли до скарбниці ОУН.

        Якби уявити неможливе — що радянська влада, яка прийшла в Західну Україну 1939 року, повелася по-людськи, — Шухевич, може, і не став би її смертельним ворогом. Але ”совіти” розгорнули кривавий терор.

        До Львова Роман повернувся 1941 року. Знайшов тут мертвого брата: комуністи перед відступом ”чистили” тюрму. Із 1943-го він став нелегалом. Гестапо арештувало його дружину Наталю. Тоді Роман зустрівся з полковником Альфредом Бізанцем і її звільнили. Через рік Роман і Наталя формально розлучилися, щоб родина не постраждала від нацистів. Однак 1945-го дружину з матір’ю, сином Юрком і донькою Марією арештували енкаведисти. А 1947-го її засудили на 10 років. Переслідували всю родину. Хворого батька Шухевича етапували за Урал, де він помер. Мати, дружина й сестра були заслані, а сина та доньку передали до спеціального дитбудинку в Рутченково на Донбасі. Юрко звідти втік. Батько віддав його під чужим іменем до школи. Навесні 1948-го Юрко зі зв’язковою Шухевича Галиною Дідик виїхав на Донбас, щоб викрасти з дитбудинку 7-річну сестру Марію. Юрка спіймали. На волю він вийшов аж 1989-го.

        Утім, головнокомандувач не був одержимий кровною помстою. 1944 року в УПА діяла інструкція: як прийдуть радянські війська, не зачіпати їх. Потім Шухевич шукав контакту з радянським військовим керівництвом, щоб уникнути крові. Переговори відбулися в лютому 1945 року й нічого не дали. Комуністи покладались на військову перевагу. Тож генерал-хорунжий воював із ними ще кілька літ. Його зрадив бізнесовий талан: сталінську грошову реформу він сприйняв як ”трюк” і наказав не вимінювати грошей. Прийшла реформа — і підпілля лишилось без нічого, окрім допомоги населення.

        Втримуватися в Україні було все важче. Кільце стягувалося. Роман Шухевич часто міняв квартири. Залізне здоров’я піднепало: міокардит, гіпертонія, ревматизм. 1948-го він у супроводі зв’язкової Галини Дідик лікувався на курорті в Одесі. Кардіограму робив у військовому госпіталі. На процедури брав із собою отруту. 1949 року вони знов там побували. Якось у морі коло берега Шухевич загубив ланцюжок із медальйоном Матері Божої, який завжди носив на шиї. І сказав: ”Уже не знайду. Значить, скоро загину”.

        Він умів ризикувати. Коли оперували його батька, енкаведисти зробили в лікарні засідку. А Шухевич, у мундирі офіцера МДБ, провідав батька й вийшов із лікарні повз варту.

        Остання криївка генерал-хорунжого була піді Львовом, у селі Білогорща. Чекісти тоді вже мали знімки Галини Дідик і арештували двох інших зв’язкових. Одна з них, донька професора математики Катерина Зарицька — остання любов Романа Шухевича. Її взяли восени 1947 року, при цьому вона застрелила МГБіста. Їй дали 25 літ тюрми. На волю вийшла 1972-го, а 1986-го померла.

        Другу — Дарку Гусяк — схопили 2 березня 1950 року. Свідчень під тортурами вона не дала. У тюрмі зустріла жінку, яка нібито виходила на волю і погодилася передати записку. Дарка написала (”я тримаюсь, але не знаю, що буде далі”) й пояснила, що це треба передати у Білогорщу. А та жінка була агентом МДБ. Так напали на слід головнокомандувача УПА.

        Операцію запланували на світанок 5 березня 1950 року. Зібрали у Львові оперативні резерви 62-ї дивізії внутрішніх військ МДБ, інші підрозділи, блокували Білогорщу та прилеглі хутори. Близько восьмої ранку солдати підійшли до будинку, де була криївка. Їм відчинила жінка, в якій за фотознімками упізнали Галину Дідик. У домі почали обшук. Дідик голосно говорила: ”Що ви тут шукаєте?” — щоб генерал з криївки чув це. Коли почалася стрілянина, Галина прокусила ампулу з отрутою. Ще чула, що якийсь цивільний говорив: ”Это я все сделал!”. Знову постріли, потім: ”Есть! Он убит!”.

        Обшук можна було пересидіти. Але Шухевич спробував вирватися й почав стріляти. При цьому був убитий офіцер МДБ майор Ревенко. У звіті написали, що самого Шухевича вбив з автомата сержант, який прибіг із двору, почувши стрілянину. Але в документах чомусь подано два різних прізвища того сержанта.

        Історики вважають цей звіт не зовсім правдивим. Так, на посмертному фото Шухевича видно кульовий отвір у скроні. Поранений командир, щоб не потрапити до рук МГБістів, сам вистрелив з ”Вальтера” собі у скроню. Його хотіли взяти живим, але не вдалося. Тому в звіті полковник Шорубалка списав смерть Шухевича на сержанта. Й тому дали премію 1000 рублів. Інших нагород за ліквідацію головнокомандувача УПА ніхто не отримав.

        Галина Дідик вижила. Майже 21 рік була в ув’язненні. Повернувшись в Україну, жила в Христинівці на Черкащині, де померла 1979 року. Вона згадувала, що генерал-хорунжий Роман Шухевич гарно співав. А незадовго до загибелі грав на фортепіано мелодії Гріґа.


        Прадід генерал-хорунжого перекладав Вальтера Скотта

        Шухевичі — старий галицький священичий рід. Прадід генерал-хорунжого отець Осип Шухевич походив із села Раковець Городенківського повіту на Станіславівщині (тепер Івано-Франківщина). Був священиком у селі Тишківці, в тій же околиці. Підтримував зв’язки із тодішніми галицькими інтелектуалами. Друкувався у часописах, перекладав українською твори Вергілія і Вальтера Скотта. Мав 12 дітей.

        Один із них, дід майбутнього головнокомандувача УПА професор Володимир Шухевич, був відомим громадським діячем і етнографом. Його 5-томна ”Гуцульщина” досі залишається найґрунтовнішою працею про життя і звичаї карпатських верховинців. Герміна Шухевич, бабця Романа, брала активну участь у жіночому русі й була однією із засновниць ”Союзу українок”.

        Їхній найстарший син Йосип — Романів батько — по закінченні університету працював суддею. Захоплювався музикою. Мати Романа Шухевича Євгенія також походила зі старого священичого роду — Стоцьких. Була дуже побожною жінкою і цю релігійність передала своєму синові. ”За всяких, навіть дуже важких умовин, — згадує діяч українського підпілля Петро Дужий, який був особисто знайомий із генерал-хорунжим, — Роман Шухевич уранці й увечері знаходив час на молитву”.

        -----------------------------
        1907, 30 червня (чи 7 липня) — народився Роман Шухевич (пізніші псевдоніми: Тарас Чупринка, Тур, Роман Лозовський, Чернець, Туча, Степан, Щука, Дзвін)

        1925 — вступив до Української військової організації (УВО), очолюваній полковником Євгеном Коновальцем

        1932 — закінчив Львівську політехніку з дипломом інженера дорожнього будівництва

        1933 — організував напад на консульство СРСР у Львові на знак протесту проти голодомору, влаштованого комуністами в Україні

        1934–1937 — ув’язнений польською владою, перебував у концтаборі в місті Березі-Картузькій (тепер — Білорусь)

        1938 — перейшов на Карпатську Україну, де був заступником шефа штабу Карпатської Січі

        1941 — сотник Тур (Шухевич) на чолі українського батальйону ”Нахтіґаль” увійшов до Львова

        1943, весна — перейшов у підпілля. У серпні обраний головою Бюро Проводу ОУН, восени став головним командиром УПА. Керував підготовкою першої Конференції поневолених народів

        1944, липень — створено Українську головну визвольну раду (УГВР). Романа Шухевича обрано головою її Генерального секретаріату й головним секретарем військових справ

        1950, 5 березня — загинув у бою. 9 березня його тіло вивезли за межі Західної України і спалили, а попіл розвіяли на лівому березі Збруча, навпроти міста Скали-Подільської на Тернопільщині

        2006, 28 листопада — депутати Тернопільської облради звернулися до президента з проханням присвоїти Романові Шухевичу звання Героя України


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".